Ухвала суду № 68267933, 31.07.2017, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/8126/17

Провадження № 2/369/3404/17

УХВАЛА

Іменем України

31.07.2017 року суддя Києво-Святошинського районного суду Київської області Дубас Т.В., розглянувши заяву Філліпса Лоуренца про забезпечення позову у цивільній справі за позовом Філліпса Лоуренца до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И Л А:

Філліпс Лоуренц звернувся 31.07.2017 року з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення з останньої отриманні грошової кошти у розмірі 150000 грн. на користь позивача.

Крім того, позивач звернувся до суду із заявою про забезпечення позову, в якій просить накласти арешт на грошові кошти на рахунках в банку у розмірі 150000 грн., що належать відповідачеві.

Мотивуючи свої вимоги тим, що грошові кошти в розмірі 150000 грн. були перераховані на банківський рахунок відповідача з метою укладення у майбутньому, як того вимагає Цивільний кодекс України, у письмовій формі договору позики. На усне прохання позивача укласти письмовий договір позики або ж представити відповідачеві розписку про отримання грошових коштів у позику, остання відмовилась від підписання будь-яких документів без пояснення причин та почала уникати спілкування з позивачем. Вказані дії позивач розцінює, як ухилення від виконання взятих на себе зобовязань, а також як введення позивача в оману з метою отримання значної суми грошових коштів.

23 травня 2017 року за адресою місця проживання та роботи відповідача, позивачем надіслано вимогу про повернення грошових коштів, однак вказані вимоги були проігноровані.

Тому позивач вважає обовязковим, до вирішення по справі по суті, позбавлення відповідача можливості вільного розпорядження грошовими коштами на рахунку в банку.

Вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, прихожу до наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходів забезпечення позову.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 151 ЦПК України у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено: 1) причини, у звязку з якими потрібно забезпечити позов; 2) вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; 3) інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Позов забезпечується, зокрема, забороною вчиняти певні дії накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачу і знаходяться у нього або в інших осіб (п. 1 ч. 1 ст. 152 ЦПК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 152 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа, в день її надходження без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; зясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимога.

Відповідно до п. 7 Постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» ухвала про забезпечення позову постановляється в порядку, визначеному ст. 209 ЦПК України, і повинна включати мотивувальну частину, де поряд із зазначенням мотивів, із яких суд (суддя) дійшов висновку про обґрунтованість припущення про те, що невжиття заходів забезпечення може в майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення, наводиться посилання на закон, яким суд керувався при постановленні ухвали.

Проте, в порушення вказаних процесуальних норм та розяснень Постанови Пленуму Верховного Суду України, заявником не конкретизовано номер рахунку, установу в якій відкрито рахунок та не надано жодного належного та допустимого доказу на підтвердження належності банківських рахунків відповідачеві.

Таким чином, суддею встановлено відсутність обєктивних обставин вважати, що невжиття заявлених заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позову.

Саме припущення позивача стосовно належності банківського рахунку відповідачеві, не може бути прийняте як доказ та може розцінюватись як обєктивна підстава для забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти на рахунках в банках.

А тому, не вбачаю підстав для задоволення заяви про забезпечення позову на даній стадії розгляду справи та акцентує увагу позивача на тому, що він не позбавлений можливості повторного звернення з такою заявою на будь-якій стадії розгляду справи, в разі наявності доказів на підтвердження обставин на які він посилається.

При вирішенні таких заяв суди зобовязані зважати на інтереси всіх учасників судового провадження та оцінювати ступінь обмеження їх прав в межах заявленого предмету позову та на підставі представлених заявником доказів, а не на припущеннях, ґрунтувати своє рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст. 151-153 ЦПК України, -

У Х В А Л И Л А:

В задоволенні заяви Філліпса Лоуренца про забезпечення позову у цивільній справі за позовом Філліпса Лоуренца до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду Київської області через Києво-Святошинський районний суд Київської області шляхом подання апеляційної скарги протягом пяти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя: Т.В. Дубас