Рішення № 68264115, 07.08.2017, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" серпня 2017 р.Справа № 916/2453/16

За позовом: Першого заступника прокурора Одеської області в інтересах держави в особі територіальної громади м. Одеси

до відповідачів: 1) Одеської міської ради

2) Департаменту комунальної власності Одеської міської ради

3) Товариства з обмеженою відповідальністю „Одеський готель „Центральний

про визнання незаконним та скасування пункту рішення, визнання недійсною додаткову угоду

Головуючий суддя Малярчук І.А.

Судді: Д`яченко Т.Г.

ОСОБА_1

В судових засіданнях приймали участь представники сторін:

від прокурора: Тунік В.М., згідно посвідчення №031409

від відповідача ОМР: ОСОБА_2, згідно довіреності №276/исх-гс від 26.12.2016 р., ОСОБА_3, згідно довіреності №277/исх-гс від 26.12.2016р.

від відповідача ДКВ ОМР: ОСОБА_4, згідно довіреності № 01-36/67 від 13.12.2016 р., ОСОБА_5., довіреність № 01-36/76 від 13.12.16 р.

від відповідача ТОВ „Одеський готель „Центральний: ОСОБА_6, згідно довіреності від 16.01.17р., ОСОБА_7, згідно довіреності від 16.01.17 р.

В судовому засіданні 07.08.2017р. приймали участь представники:

від прокурора: Тунік В.М., згідно посвідчення №031409

від відповідача ОМР: ОСОБА_2, згідно довіреності №276/исх-гс від 26.12.2016 р.

від відповідача ДКВ ОМР: ОСОБА_5, згідно довіреності №01-36/76 від 13.12.2016р.

від відповідача ТОВ „Одеський готель „Центральний: ОСОБА_7, згідно довіреності від 16.01.2017р.

Суть спору: про визнання незаконним та скасувати п.3.2. рішення Одеської міської ради № 936-VII від 30.06.16 р. „ Про встановлення розміру орендної плати;

про визнання недійсним додатковий договір № 12/16 від 29.07.16 р. про внесення змін до нової редакції договору оренди нежилих приміщень від 21.12.05 р. № 6, укладений між Департаментом комунальної власності Одеської міської ради та ТОВ „Одеський готель „Центральний.

Постановою ОАГС від 14.11.16 р., залишеною в силі постановою ВГСУ від 26.12.16 р. апеляційну скаргу Заступника прокурора Одеської області задоволено, ухвалу ГС Одеської області від 09.09.16 р. про повернення позовної заяви Першого заступника прокурора Одеської області без розгляду скасовано, позовну заяву з додатками передано на розгляд до ГС Одеської області.

Ухвалою ГС Одеської області від 18.11.16 р. порушено провадження у справі №916/2453/16.

Ухвалою ГС Одеської області від 10.05.17р. призначено колегіальний розгляд справи №916/2453/16, склад якої згідно протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів від 10.05.17 р. визначено у вигляді головуючий суддя Зайцев Ю.В., судді Д`яченко Т.Г, ОСОБА_1

Згідно протоколу повторного автоматичного розподілу судової справи між суддями від 29.05.17р. визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Малярчук І.А., судді Д`яченко Т.Г., Смелянець Г.Є., яка ухвалою від 30.05.17 р. прийняла справу № 916/2453/16 до свого розгляду.

Прокурор заявлені позовні вимоги підтримує, подав пояснення до позовної заяви від 10.04.17р. за вх.№8445/17, від 11.07.17 р. за вх.№1513/17 в яких відзначає, що як ОАГС так і ВГСУ в постановах у даній справі від 14.11.16 р., від 26.12.16р. зазначено про обґрунтованість обрання прокурором підстав для вжиття заходів представницького характеру, оскільки оспорюване рішення міськради порушує інтереси громади і правова позиція прокурора у цій частині повністю узгоджується з постановою пленуму ВГСУ від 23.03.12 р. № 7 „Про деякі питання участі прокурора у розгляді справ, підвідомчих господарським судам (зі змінами та доповненнями).

Також, прокурор не погоджується з доводами ДКВ ОМР, що позовна заява прокурора підлягає залишенню без задоволення у звязку з тим, що договір оренди є припиненим, оскільки 28.12.16 р. між ОМР та ТОВ „Одеський готель „Центральний було укладено договорі купівлі-продажу комунального майна, розташованого по вул. Преображенській, 40, в м. Одесі, яке перебувало в оренді останнього, так як додатковий договір № 12/16 від 29.07.16 р. підлягає визнанню недійсним з моменту його укладення, тому подальше укладення договору купівлі-продажу не має значення для прийняття рішення у даній справі.

Оскільки рішення ОМР № 936-VII від 30.06.16 р. „Про встановлення розміру орендної плати, є ненормативним актом, що застосовується одноразово і з прийняттям якого виникають правовідносини, повязані з реалізацією певних субєктивних прав та охоронюваних законом інтересів, а також вичерпало свою дію шляхом виконання, воно не підлягає скасуванню, однак, відповідно до зазначених положень чинного законодавства, прокуратура області не позбавлена можливості вимагати визнання спірного п.3.2. рішення незаконним з моменту його прийняття.

Крім того, на думку прокурора згідно ОСОБА_5 розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою КМУ №786 від 04.10.95р., розміщення в приміщеннях готелю тимчасово проживаючих осіб не є підставою для встановлення ТОВ „Одеський готель „Центральний, пільгової орендної плати в розмірі 1 грн.

Відповідач, ОМР проти позовних вимог прокурора заперечує, подав відзив на позов від 30.03.17р. за вх.№7519/17, пояснення від 05.05.17 р. за вх.№10201/17, підстави якого зводяться до того, що з поданням до суду даного позову прокурором порушено вимоги ЗУ „Про місцеве самоврядування в Україні стосовно неприпустимості втручання у здійснення органами місцевого самоврядування наданих їм владних повноважень та за умови відсутності в діючому законодавстві правових підстав для звернення органів прокуратури до суду за захистом інтересів територіальних громад, так як державний контроль за діяльністю органів і посадових осіб місцевого самоврядування може здійснюватися лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, і не повинен призводити до втручання органів державної влади чи їх посадових осіб у здійснення органами місцевого самоврядування наданих їм владних повноважень.

Також, відповідач звертає увагу суду на ч.ч. 2, 4 ст.4 Європейської хартії місцевого самоврядування від 15.10.1985 р. якими передбачено, що органи місцевого самоврядування в межах закону мають повне право вільно вирішувати будь-яке питання, яке не вилучене зі сфери їхньої компетенції і вирішення якого не доручене жодному іншому органу; повноваження, якими наділяються органи місцевого самоврядування, як правило мають бути повними і виключними. Вони не можуть скасовуватися чи обмежуватися іншим, центральним або регіональним органом, якщо це не передбачено законом.

Звідси, відповідач робить висновок, що ОМР є єдиним представницьким органом особою, яка може бути наділена правом представляти інтереси територіальної громади м.Одеси в суді, у звязку з чим таке представництво органами прокуратури суперечить діючому законодавству.

Разом з цим, відповідач вказує на те, що рішення ОМР № 936-VII від 30.06.16 р. на момент розгляду судом даної справи фактично вичерпало свою дію, а з укладенням між ОМР в особі ДКВ ОМР та ТОВ „Одеський готель „Центральний договору купівлі-продажу нежитлових приміщень Центрального готелю від 28.12.16 р., договір оренди нежитлових приміщень від 21.12.05 р. №6 та всі додаткові угоди до нього, в тому числі і оспорювана, є припиненими.

Стосовно позиції прокурора про порушення ОМР при прийнятті спірного рішення та укладення додаткової угоди ОСОБА_5 розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою КМУ від 04.10.95р. №786, відповідач зазначає, що ч.2 ст.21 ЗУ „Про оренду державного та комунального майна визначено, що розмір орендної плати може бути змінено на вимогу однієї з сторін, якщо з неналежних від них обставин істотно змінився стан обєкта оренди, а також в інших випадках, встановлених законодавчими актами України, у звязку з чим міськрада має повноваження визначати розмір орендної плати комунального майна за умови надання приміщень готелю „Центральний відповідним громадянам для тимчасового проживання з метою надання допомоги соціально незахищеним верствам населення шляхом забезпечення їх житловими приміщеннями.

Відповідач, ДКВ ОМР, заявлений прокурором позов також не визнає, про що виклав у поясненнях від 03.04.17 р. за вх.№7735/17, від 11.07.17 р. за вх.№15133/17, де зазначає, що орендар ТОВ „Одеський готель „Центральний здійснив викуп орендованого майна, отже договір оренди від 21.12.05р. №6, укладений з ДКВ ОМР, припинив свою дію з 28.12.16р., що передбачено п.2 ч.2 ст.291 ГК України, тому відповідно додатковий договір № 12/16 від 29.07.16 р. є також припиненим.

Разом з цим, відповідач пояснює, що рішенням ОМР №936-VII від 30.06.16 р. не визначено площу приміщень, до якої застосовується орендна плата у розмірі 1 грн. на рік, однак у додатковому договорі №12/16 така ставка орендної плати застосована до приміщень площею 4 668кв.м., які використовуються безпосередньо готелем Центральний. Інша площа приміщень розміром 304,7кв.м. здавались готелем в суборенду за погодженням з ДКВ.

Відповідач, ТОВ „Одеський готель „Центральний, заявлений прокурором позов вважає безпідставним, подав до суду відзив від 03.04.17р. за вх.№7734/17, в якому відмічає, що протягом багатьох років готель „Центральний, нежилі приміщення якого орендувало ТОВ „Одеський готель „Центральний, виконував функції фонду житла для тимчасового проживання громадян, зокрема в 4 кварталі 2016 р. в готелі „Центральний на підставі звернень Приморської районної адміністрації ОМР проживали 13 сімей, а всього 26 людей, які займали 16 номерів. Не віднесення приміщень готелю до фонду житла для тимчасового проживання у встановленому законодавстві порядку не скасовує факту фактичного використання готелю в якості такого фонду. Внаслідок цього у товариства була відсутньою можливість використовувати дані приміщення по наданню готельних послуг, внаслідок чого відповідно до ст.762 ЦК у товариства виникло право вимагати зменшення орендної плати.

Крім того, як зазначає відповідач у додаткових поясненнях від 03.08.2017р. за вх.№17084/17 ним було понесено витрати з надання тимчасово проживаючим громадянам послуг з проживання в готелі, які згідно з постановою КМУ від 31.03.04 р. №422 мали оплачуватись за рахунок коштів місцевого бюджету, які всього за 4 квартал 2016 р. складали суму 1850975грн., за 3 квартал 2016 р. складали 2060100грн., а також понесено витрати на оплату комунальних послуг, повязаних з проживанням відселенців в готелі, які очевидно перевищують річну орендну плату за приміщення готелю. Надання цих послуг було прийняте Приморською райадміністрацією за актами приймання-передачі. Звідси, відповідач робить висновки, що доводи прокуратури щодо підриву оскаржуваним рішенням матеріальної та фінансової основи місцевого самоврядування не заслуговують на увагу, оскільки права та інтереси територіальної громади м.Одеси, внаслідок прийняття рішення ОМР № 936-VII від 30.06.16р., не порушені.

Разом з цим відповідач вважає, що у відповідності до ч.2 ст.19 ЗУ „Про оренду державного та комунального майна методика розрахунку орендної плати та пропорції її розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем для обєктів, що перебувають у комунальній власності визначаються органами місцевого самоврядування на тих самих методологічних засадах, як і для обєктів, що перебувають у державній власності. Розрахунок орендної плати, визначений в новій редакції договору від 30.05.06 р. відповідає даній вимозі. Закон України „Про оренду державного і комунального майна не обмежує встановлене ст.762 ЦК України право орендаря вимагати зменшення орендної плати, як і не обмежує права орендодавця зменшувати на власний розсуд розмір орендної плати за користування таким майном.

Звідси, відповідач доходить висновку про прийняття ОМР спірного рішення в межах належних повноважень, зокрема повноважень щодо визначення порядку надходжень до місцевого бюджету, у відповідності до положень ст.ст. 64, 22 Бюджетного кодексу України, ст.64 ЗУ „Про місцеве самоврядування в Україні.

Клопотання сторін про залучення документів до справи від 18.07.2017р. за вх.№15789/17, від 26.07.2017р. за вх.№16510/17, від 22.06.17 р. за вх.№№13812/17, 13814/17, від 11.07.17 р. за вх.№15124/17, від 11.07.17 р. за вх.№15127/17, від 22.06.17р. за вх.№13814/17, від 18.04.17 р. за вх.№9079/17, про відкладення розгляду справи від 16.03.17р. за вх.№6191/17, про ознайомлення з матеріалами справи від 05.07.17р. за вх.№14676/17, від 07.04.17 р. за вх.№8251/17, від 17.07.2017р. за вх.№15679/17 були судом задоволені.

Ухвалою суду від 29.06.2017р., за клопотанням сторін, згідно ч.3 ст.69 ГПК України, строк розгляду справи було продовжено до 18.07.2017р.

Згідно ст.77 ГПК України за умови присутності в судових засіданнях представників всіх сторін судом оголошувались перерви з 11.07.17 р. по 18.07.17 р., з 18.07.17 р. по 26.07.17р.

Розглянувши наявні в матеріалах справи документи, оцінивши пояснення представників сторін та їх правові позиції, суд встановив наступне:

22.09.2005р. Міським головою прийнято розпорядження №1176-01р „Про передачу в оренду приміщень та майна готелю „Центральний за адресою: м. Одеса, вул.Преображенська,40, згідно якого вирішено передати в оренду ТОВ „Одеський готель „Центральний приміщення першого, другого, третього поверхів, підвалу та мезоніну готелю „Центральний, загальною площею 4507кв.м., що розташовані за адресою: м. Одеса, вул.Преображенська,40, під розміщення готелю, терміном на 49 років, майно, що розташоване за вказаною адресою. За розпорядженням міського голови №493-01р від 25.05.2006р. „Про внесення змін та доповнень до розпорядження міського голови від 22.09.2005р. №1176-01р „Про передачу в оренду приміщень та майна готелю „Центральний за адресою: м. Одеса, вул. Преображенська,40 викладено абзац другий пункту 1 розпорядження №1176-01р у наступній редакції: „нежилі приміщення Центрального готелю у вигляді нежилої трьохповерхової будівлі літ. „А, загальною площею 4972,7кв.м., що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Преображенська, 40, під розміщення готелю, терміном на 49 років.

30.05.06 р. між Представництвом по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Одеський готель „Центральний (Орендар) було укладено нову редакцію договору оренди нежилих приміщень №6 від 21.12.05 р., посвідчену ОСОБА_8 приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу, зареєстровану в реєстрі за №2158, умовами абз.1 п.1.1., п.1.3. якої передбачено, що Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування нежилі приміщення Центрального готелю. що складаються з нежилої трьох поверхової будівлі літ.А, загальною площею 4972,7кв.м. та знаходяться за адресою м. Одеса, вул.Преображенська (колишня вулиця ОСОБА_9) будинок №40, далі іменовані „Нежилі приміщення. Термін дії договору оренди: з „30 травня 2006 р. тридцятого травня дві тисячі шостого року до „30 травня 2055р. тридцятого травня дві тисячі пятдесят пятого року.

Фактично обєкт оренди передано у користування товариству за актом приймання-передачі приміщення від 19.01.2006р.

За орендоване приміщення орендар, зобовязується сплачувати орендну плату відповідно до розрахунку приведеного у додатку 1 до договору, що становить за перший після підписання договору оренди місяць 24772,94 грн. без урахування податку на додану вартість та індексу інфляції. Розмір орендної плати за кожний місяць визначається шляхом коригування розміру орендної плати за минулий місяць на щомісячний індекс інфляції, що друкується Мінстатом України. Розмір орендної плати змінюється у випадках зміни методики її розрахунку, цін і тарифів, та в інших випадках, передбачених законодавчими актами України та рішеннями міської ради з дня їх вступу у законну силу, за погодженням сторін. Орендодавець передав Орендарю в оренду нежилі приміщення, згідно з п.1.1. договору № 6 від 21.12.05 р. Вказане у п.1.1. приміщення Орендодавцем передається Орендарю виключно для використання під розміщення готелю. Орендар має право передавати частину орендованого приміщення в суборенду іншим особам чи організаціям лише за письмовим погодженням Орендодавця (п.п. 2.2., 2.5., 3.4, 4.1., 4.8. договору).

30.06.16 р. Одеською міською радою відповідно до ст.ст. 25, 60 ЗУ „Про місцеве самоврядування в Україні, ст.762 ЦК України, ст.19 ЗУ „Про оренду державного та комунального майна було прийнято рішення №936-VII „Про встановлення розміру орендної плати, пп.3.2. п.3 якого передбачено встановлення на період з 01.07.16 р. до 31.12.16р. орендної плати у розмірі 1 гривні на рік за кожне орендоване приміщення комунальної власності територіальної громади м. Одеси: Товариству з обмеженою відповідальністю „Одеський готель „Центральний як орендарю приміщення, розташованого за адресою: м.Одеса, вул. Преображенська, 40. Вказане рішення прийнято на підставі засідання комісії, на що вказують виписки із протоколів засідання комісії від 15.06.2016р., від 29.06.2016р.

Подалі, 29.07.16 р. між ДКВ ОМР та ТОВ „Одеський готель „Центральний було укладено додатковий договір № 12/16 про внесення змін до нової редакції договору оренди нежитлового приміщення від 21.12.05 р. №6, п. 2 якого передбачено, що відповідно до ОСОБА_5 розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою КМУ від 04.10.95 р. №786 (з наступними змінами), дозволів на суборенду та на підставі рішення ОМР від 30.06.16 р. №936-VII „Про встановлення розміру орендної плати за договором оренди №6 від 21.12.05р. приміщення, що розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Преображенська,40, місячна орендна плата на 01.07.16р. розраховується, згідно до наведених таблиць, за приміщення загальною площею 4972,7 кв.м. з 01.07.16 р. по 31.12.16 р. всього на суму 31990,52 грн., з 01.08.16 р. по 31.12.16 р. всього на суму 34436,42 грн., у звязку з чим, абзац 1 п.2.2. договору викладено в новій редакції: „п.2.2. За орендоване приміщення Орендар зобовязується сплачувати орендну плату наступним чином: з 01.07.16р. по 31.12.16 р. в розмірі 26658,77 грн. (без урахування податку на додану вартість та індексу інфляції) та є базовою ставкою орендної плати за місяць; з 01.08.16 р. по 31.12.16 р., що розрахована на 01.07.16 р. та становить 28697,02 грн. (без урахування податку на додану вартість та індексу інфляції) та є базовою ставкою орендної плати за місяць.

На підставі договору купівлі-продажу від 28.12.2016р., укладеного між територіальною громадою міста ОСОБА_3 в особі Одеської міської ради (продавець), від імені якої діє ДКВ ОМР, та ТОВ „Одеський готель „Центральний (продавець), міська рада продала, а товариство купило індивідуально визначене майно комунальної власності у вигляді нежилих приміщень Центрального готелю, розташованих за адресою: м. Одеса, вул.Преображенська,40, загальною площею 4972,7кв.м. Договір посвідчено приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_8 28.12.2016р.

24.01.2017р. між територіальною громадою міста ОСОБА_3 в особі Одеської міської ради (продавець), від імені якої діє ДКВ ОМР, та ТОВ „Одеський готель „Центральний (продавець), укладено посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_8 договір про повний розрахунок, яким сторони визначили, що згідно умов договору купівлі-продажу від 28.12.2016р. покупець сплатив продавцю ціну продажу обєкта, визначену у п.1.4. договору купівлі-продажу, у розмірі 40969200грн., а також доплати у звязку із застосуванням валютного еквівалента, передбаченого умовами п.2.2. договору купівлі-продажу, у розмірі 815600грн., що підтверджується платіжними дорученнями від 05.01.2017р. №335, від 06.01.2017р. №336, від 12.01.2017р. №339, від 13.01.2017р. №340, від 16.01.2017р. №№341, 342, 343, 344. Оригінали вказаних платіжних доручень долучено до матеріалів справи згідно відповідної заяви ТОВ „Одеський готель „Центральний від 18.04.2017р. за вх.№9079/17.

Обєкт купівлі-продажу за договором купівлі-продажу від 28.12.2016р. фактично передано від продавця до покупця за актом приймання-передачі від 24.01.2017р.

На підтвердження фактів фактичного розміщення у готелі „Центральний в період з 01.07.2016р. по 31.12.2016р. громадян, відселених з аварійних і зруйнованих будинків, фактичне проведення оплати готелем комунальних послуг та інших витрат замість розміщених переселенців ТОВ „Одеський готель „Центральний подав до справи довідки по розрахунку вартості проживання відселенців від Приморської РА в готелі „Центральна у 3, 4 кварталах 2016р., акти наданих послуг проживання від 30.09.2016р., від 31.12.2016р., листи ТОВ „Одеський готель „Центральний №11 від 28.04.2016р., №10 від 28.04.2016р., адресованих Департаменту фінансів ОМР, Одеському міському голові, Приморській районній адміністрації ОМР, довідки по розрахунку вартості спожитих комунальних послуг відселенцями протягом липня-грудня 2016р., платіжні доручення про оплату вартості комунальних послуг.

Крім того, як вбачається із листа ТОВ „Одеський готель „Центральний №37 від 16.11.2016р., адресованого секретарю ОМР ОСОБА_10, за розрахунком товариства у 2016 році вартість послуг, наданих місту у розміщенні громадян, відселених із аварійних будинків, складала 7558050грн., тоді як зобовязання по орендній платі без врахування пільги у 2016 році складали б 6756222,72грн., що є меншим, ніж вартість наданих місту послуг щодо розміщення громадян, та навіть при встановленні орендної плати у розмірі 1 гривні вартість невідшкодованих містом витрат на розміщення та утримання відселених громадян складатиме 801827,28грн.

Поданий ТОВ „Одеський готель „Центральний розрахунок вартості проживання відселенців від Приморської РА у готелі „Центральний у 3 кварталі 2016р. вказує на те, що вартість проживання 29 осіб у вказаний період склала 2060100грн. Згідно розрахунку вартості проживання відселенців від Приморської РА у готелі „Центральний у 4 кварталі 2016р. вартість проживання 26 осіб у вказаний період склала 1850975грн.

Відповідно до довідки ТОВ „Одеський готель „Центральний загальна площа готелю „Центральний становить 4972,7кв.м., площа, для якої встановлено орендну плату в розмірі 1 грн., складала 4668кв.м.

Згідно листів Приморської районної адміністрації №01-11/658 від 04.05.2017р., №01-13/299 від 21.07.2017р. на протязі 2016р. у готелі „Центральний проживало біля 29 осіб, які були вимушені залишити свої житлові приміщення внаслідок їх аварійного стану.

Як вбачається із листа Департаменту міського господарства ОМР №01-69/1008 від 05.07.2017р., протягом 2016 року фонд житла для тимчасового проживання у м. Одеса був відсутній, а рішенням виконкому ОМР від 26.01.2017р. №06 сформований фонд житла для тимчасового проживання та затверджено перелік житлових приміщень комунальної власності, включених до фонду житла для тимчасового проживання.

Згідно листа Департаменту архівної справи та діловодства ОМР №1951-121.1-29 від 07.07.2017р. за період 2003-2007р.р. відсутні рішення щодо віднесення готелю „Центральний до фонду житла для тимчасового проживання громадян та рішення щодо надання конкретним громадянам приміщень готелю „Центральний для тимчасового проживання.

Проаналізувавши наявні в матеріалах справи документи, подані сторонами докази та їх правові позиції, суд вважає заявлені прокурором позовні вимоги неправомірними, такими, що не відповідають дійсним обставинам справи з огляду на наступні положення законодавства.

Частинами 1, 2, 4 статті 29 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави. У разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави, в якій зазначено про відсутність органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, або про відсутність у такого органу повноважень щодо звернення до господарського суду, прокурор набуває статусу позивача. Прокурор, який бере участь у справі, несе обов'язки і користується правами сторони, крім права на укладення мирової угоди.

Відповідно до ч.ч.1, 3, 4 ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

За положеннями ч.ч.1, 2, 3 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п'ятої статті 13 цього Кодексу.

Згідно ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси (ч.1 ст.21 ЦК України).

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.327 ЦК України у комунальній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді. Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.

Положення ч.ч.1, 3, 4, 5, 6 ст.762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном. Наймач має право вимагати зменшення плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, можливість користування майном істотно зменшилася. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором. Наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.770 ЦК України у разі зміни власника речі, переданої у найм, до нового власника переходять права та обов'язки наймодавця. Сторони можуть встановити у договорі найму, що у разі відчуження наймодавцем речі договір найму припиняється.

Орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності. Державну політику у сфері оренди здійснюють: Кабінет Міністрів України, а також Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва - щодо державного майна; органи, уповноважені Верховною Радою Автономної Республіки Крим, - щодо майна, яке належить Автономній Республіці Крим; органи місцевого самоврядування - щодо майна, яке перебуває в комунальній власності (ч.ч.1, 2 ст.2 Закону України Про оренду державного та комунального майна).

Згідно ч.ч.1, 2 ст.19 Закону України Про оренду державного та комунального майна орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Методика розрахунку орендної плати та пропорції її розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначаються для об'єктів, що перебувають у державній власності, Кабінетом Міністрів України. Методика розрахунку орендної плати та пропорції її розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначаються органами, уповноваженими Верховною Радою Автономної Республіки Крим (для об'єктів, що належать Автономній Республіці Крим), та органами місцевого самоврядування (для об'єктів, що перебувають у комунальній власності) на тих самих методологічних засадах, як і для об'єктів, що перебувають у державній власності.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.21 Закону України Про оренду державного та комунального майна розмір орендної плати може бути змінено за погодженням сторін. Розмір орендної плати може бути змінено на вимогу однієї з сторін, якщо з незалежних від них обставин істотно змінився стан об'єкта оренди, а також в інших випадках, встановлених законодавчими актами України.

Положення ст.1 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні визначають, що територіальна громада - жителі, об'єднані постійним проживанням у межах села, селища, міста, що є самостійними адміністративно-територіальними одиницями, або добровільне об'єднання жителів кількох сіл, що мають єдиний адміністративний центр.

Відповідно до положень ч.1 ст.10 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Згідно ст.25 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос (ч.ч.1, 2 ст.59 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні).

Як то визначено ч.ч.1, 2 ст.60 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні Територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини. Підставою для набуття права комунальної власності є передача майна територіальним громадам безоплатно державою, іншими суб'єктами права власності, а також майнових прав, створення, придбання майна органами місцевого самоврядування в порядку, встановленому законом.

Районні та обласні ради від імені територіальних громад сіл, селищ, міст здійснюють управління об'єктами їхньої спільної власності, що задовольняють спільні потреби територіальних громад. Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду. Доцільність, порядок та умови відчуження об'єктів права комунальної власності визначаються відповідною радою. Доходи від відчуження об'єктів права комунальної власності зараховуються до відповідних місцевих бюджетів і спрямовуються на фінансування заходів, передбачених бюджетами розвитку. Майнові операції, які здійснюються органами місцевого самоврядування з об'єктами права комунальної власності, не повинні ослаблювати економічних основ місцевого самоврядування, зменшувати обсяг та погіршувати умови надання послуг населенню (ч.ч.4, 5, 6, 7 ст.60 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні).

Відповідно до ч.2 ст.64 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні сільські, селищні, міські, районні в містах (у разі їх створення) ради та їх виконавчі органи самостійно розпоряджаються коштами відповідних місцевих бюджетів, визначають напрями їх використання.

Згідно п.10 ОСОБА_5 розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затв. Постановою КМУ №786 від 04.10.1995р., розмір річної орендної плати за оренду нерухомого майна бюджетними організаціями, які утримуються за рахунок державного бюджету, державними та комунальними закладами охорони здоров'я, музеями, які утримуються за рахунок державного та місцевих бюджетів, національними художніми колективами та концертними організаціями, яким надається фінансова підтримка з державного бюджету, державними та комунальними телерадіоорганізаціями, редакціями державних і комунальних періодичних видань та періодичних видань, заснованих об'єднаннями громадян, державними науково-дослідними установами, навчальними закладами, трудовими і журналістськими колективами, підприємствами зв'язку, що їх розповсюджують, Товариством Червоного Хреста України та його місцевими організаціями, асоціаціями органів місцевого самоврядування із всеукраїнським статусом, а також інвалідами з метою використання під гаражі для спеціальних засобів пересування становить 1 гривню. Індексація річної орендної плати проводиться один раз на рік на підставі річних індексів інфляції у строки, визначені договором оренди.

Положення ст.1 Житлового кодексу визначають, що відповідно до Конституції СРСР і Конституції ОСОБА_11 РСР громадяни ОСОБА_11 РСР мають право на житло. Це право забезпечується розвитком і охороною державного і громадського житлового фонду, сприянням кооперативному та індивідуальному житловому будівництву, справедливим розподілом під громадським контролем жилої площі, яка надається в міру здійснення програми будівництва благоустроєних жител, наданням громадянам за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення для категорій громадян, визначених законом, а також невисокою платою за квартиру і комунальні послуги.

Громадяни мають право на одержання у безстрокове користування у встановленому порядку жилого приміщення в будинках державного чи громадського житлового фонду або на одержання за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення для категорій громадян, визначених законом, або в будинках житлово-будівельних кооперативів. Забезпечення постійним житлом громадян, які відповідно до законодавства мають право на його отримання, може здійснюватися шляхом будівництва або придбання доступного житла за рахунок надання державної підтримки у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Громадяни мають право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду, житлових приміщень у гуртожитках, які перебувають у власності територіальних громад, або придбання їх у житлових кооперативах, на біржових торгах, шляхом індивідуального житлового будівництва чи одержання у власність на інших підставах, передбачених законом. Ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом. Житлові права охороняються законом, за винятком випадків, коли вони здійснюються в суперечності з призначенням цих прав чи з порушенням прав інших громадян або прав державних і громадських організацій (ст.9 Житлового кодексу).

Відповідно до п.п.4, 5, 6, 7 Порядку формування фондів житла для тимчасового проживання та Порядку надання і користування житловими приміщеннями з фондів житла для тимчасового проживання, затв. Постановою КМУ №422 від 31.03.2004р., фонди житла для тимчасового проживання формуються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, Київською і Севастопольською міськдержадміністраціями шляхом: будівництва нового житла; реконструкції існуючих житлових будинків та гуртожитків, а також переобладнання нежитлових будинків у житлові; передачі житла у комунальну власність; придбання житла. До фондів житла для тимчасового проживання можуть бути включені тільки вільні житлові приміщення. Орган, який прийняв рішення про формування фонду житла для тимчасового проживання, веде облік житлових приміщень цього фонду за формою, встановленою Держжитлокомунгоспом. Житлові приміщення виключаються з фондів житла для тимчасового проживання, якщо відпала потреба в такому їх використанні, а також у разі виключення їх в установленому порядку з числа житлових. Житлові приміщення з фондів житла для тимчасового проживання належать до спеціалізованих житлових приміщень. Джерелами фінансування формування фонду житла для тимчасового проживання можуть бути: кошти місцевих бюджетів; добровільні внески юридичних і фізичних осіб; інші джерела. Виконавчі органи сільських, селищних, міських рад, Київська і Севастопольська міськдержадміністрації: передбачають кошти в місцевих бюджетах для формування фондів житла для тимчасового проживання виходячи з потреби надання такого житла; здійснюють контроль за цільовим використанням фонду житла для тимчасового проживання та його утриманням, технічною експлуатацією і ремонтом.

Згідно п.2 Роз'яснення Президії ВАСУ від 26.01.2000р. №02-5/35 „Про деякі питання практики вирішення спорів, повязаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.

Відповідно до ч.ч.1, 2, 3, 5 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Положеннями ч.ч.1, 2, 3 ст.215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Приписи п.7 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними від 6.11.2009р. №9 передбачають, що угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом. Отже, в кожній справі про визнання угоди недійсною суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.

Так, згідно висновку ВСУ, викладеного у постанові від 05.07.2017р. по справі №911/3285/14, у зв'язку з прийняттям суб'єктом владних повноважень ненормативного акта виникають правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, тобто, відповідний ненормативний акт є підставою виникнення, зміни або припинення конкретних прав та обов'язків фізичних і юридичних осіб приватного права. Рішення суб'єкта владних повноважень, яке має ознаки ненормативного акта та вичерпує свою дію після його реалізації, може оспорюватися з точки зору його законності, а вимоги про визнання рішення незаконним - розглядатися в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо за результатами реалізації рішення у фізичної чи юридичної особи виникло право цивільне й спірні правовідносини, на яких ґрунтується позов, мають приватноправовий характер. У такому випадку вимога про визнання рішення незаконним може розглядатися як спосіб захисту порушеного цивільного права за статтею 16 ЦК України та пред'являтися до суду для розгляду в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо фактично підґрунтям і метою пред'явлення позовної вимоги про визнання рішення незаконним є оспорювання цивільного речового права особи (зокрема й права власності на землю), що виникло в результаті та після реалізації рішення суб'єкта владних повноважень.

Наразі, із тексту додаткового договору № 12/16 від 29.07.16 р. вбачається визначення орендної плати за договором оренди № 6 від 21.12.05 р. саме у відповідності до ОСОБА_5 розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою КМУ від 04.10.95 р. № 786, однак Одеська міська рада реалізуючи визначені законодавством повноваження, за власним рішенням від 30.06.2016р. №936-VII зменшила орендну плату згідно ч.4 ст.762 ЦК України, ч.2 ст.21 ЗУ "Про оренду держаного та комунального майна", визначену договором оренди №6 від 21.12.05р., викладеним в новій редакції 30.05.2006р., що мало місце у спірних взаємовідносинах, за умови надання ТОВ "Одеський готель "Центральний" під тимчасове проживання громадян, позбавлених житла приміщень готелю, утримання цих приміщень, сплату відповідних комунальних платежів, вартість яких за взаємним погодженням ОМР та ТОВ "Одеський готель "Центральний" співвідноситься із орендною платою останнього за орендовані за договором оренди від 30.05.06 р. приміщення загальною площею 4668кв.м. При цьому, з врахуванням наявності у ОМР обов'язку по забезпеченню житлом громадян тимчасово позбавлених житла та з врахуванням наявних у справі відповідних даних про відсутність такого фонду станом на 30.06.16 р., 29.07.16 р., прийняття ОМР тільки 26.01.17 р. рішення за № 06 про формування фонду житла для тимчасового проживання та затвердження переліку житлових приміщень комунальної власності, включених до фонду житла для тимчасового проживання, суд доходить висновку щодо існування обставин, що істотно зменшили можливість використання ТОВ "Одеський готель "Центральний" орендованими за договором оренди від 30.05.06 р. приміщеннями готелю, а відповідно правомірність зменшення орендодавцем орендної плати відповідно до положень ЦК України, ЗУ "Про оренду державного та комунального майна", ЗУ "Про місцеве самоврядування в Україні". Водночас, визначеність розміру орендної плати в сумі 1 грн. за рік не зводиться до можливості встановлення такої орендної плати лише згідно п.10 ОСОБА_5 розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затв. Постановою КМУ №786 від 04.10.95р., який передбачає перелік установ орендна плата яких становить 1 грн., до яких готельні комплекси не відносяться.

Отже, судом не встановлено наявності всіх обставин, з якими законодавство повязує визнання недійсним та скасування рішення органу місцевого самоврядування, договору оренди обєкта нерухомості, у звязку з чим підстави для задоволення позовних вимог прокурора у суду відсутні.

При прийнятті даного рішення судом враховано положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, рішення ЄСПЛ.

Так, відповідно до ст.14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою.

Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

В контексті цієї норми Європейський суд з прав людини у власних рішеннях наголошує на необхідності захисту майнового інтересу, що може мати вираження у легітимному очікуванні отримання захисту, зокрема, права на грошові кошти.

Так, в рішенні ЄСПЛ у справі Федоренко проти України визначено наступне: заявник мав щонайменше законні сподівання на дохід відповідно до пункту договору про доларовий еквівалент суми в гривні, і це сподівання може вважатися майном у розумінні ст. 1 Першого протоколу до Конвенції. У згаданому рішенні також зазначено, що дії управління юстиції можна розцінити як такі, що звели нанівець законні сподівання заявника за договором і позбавили його, зокрема, умови, на яку він погодився під час укладання договору.

Також, згідно рішення по справі Інтерсплав проти України ЄСПЛ, скаржник отримав судовий захист за обставин встановлення наявності у скаржника майнового інтересу, що закріплений у законодавстві України та захищений статтею 1 Першого протоколу до Конвенції.

Крім того, у рішенні ЄСПЛ у справі Суханов та Ільченко проти України суд дійшов висновку, що за певних обставин законне сподівання на отримання активу також може захищатися ст.1 Першого протоколу. Так, якщо суть вимоги особи повязана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має законне сподівання, якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя наприклад, коли є усталена практика національних судів, якою підтверджується його існування.

Враховуючи вищевикладене, суд не вбачає підстав для задоволення заявлених Першим заступником прокурора Одеської області в інтересах держави в особі територіальної громади м. Одеси позовні вимоги щодо визнання незаконним та скасувати п.3.2. рішення Одеської міської ради №936-VII від 30.06.16 р. „Про встановлення розміру орендної плати; визнання недійсним додатковий договір № 12/16 від 29.07.16 р. про внесення змін до нової редакції договору оренди нежилих приміщень від 21.12.05 р. № 6, укладений між Департаментом комунальної власності Одеської міської ради та ТОВ „Одеський готель „Центральний.

Судом не приймається до уваги позиція відповідачів ДКВ ОМР та ОМР щодо відсутності компетенції у органів прокуратури на звернення до суду з позовами в інтересах територіальної громади за тих умов, що правомірність звернення прокурора до суду з даним позовом досліджувалась апеляційною та касаційною інстанціями, якими були прийняті відповідні постанови від 14.11.16р., від 26.12.16 р. щодо правомірності звернення прокурора до суду.

Стосовно доводів ДКВ ОМР про припинення додаткового договору від 29.07.2016р. №12/16 із укладанням між відповідачами договору купівлі-продажу готелю „Центральний від 28.12.2016р., то, на думку суду, вони є неналежними, оскільки предметом судового розгляду може бути припинений правочин, так як дослідженню підлягає відповідність чи невідповідність вимогам законодавства спірного договору на момент його укладення.

Згідно ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст.43 ГПК України).

Отже, суд відмовляє у задоволенні позову Першого заступника прокурора Одеської області в інтересах держави в особі територіальної громади м. Одеси за їх недоведеністю та необґрунтованістю.

Згідно ст.49 ГПК України судовий збір за розгляд судом даного позову, сплачений прокурором в сумі 2756грн., відноситься за рахунок платника. Сплачений прокурором судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 1378грн. підлягає стягненню порівну з Одеської міської ради, Департаменту комунальної власності Одеської міської ради, Товариства з обмеженою відповідальністю „Одеський готель „Центральний. Судовий збір в сумі 1378грн., сплачений ОМР за подання касаційної скарги, відноситься за рахунок платника.

Керуючись ст.ст.49, 82- 85 ГПК України суд, -

ВИРІШИВ:

1. Відмовити Першому заступнику прокурора Одеської області в інтересах держави в особі територіальної громади м. Одеси у задоволенні позову повністю.

2. Стягнути з Одеської міської ради (65004, м. Одеса, пл. Думська,1, код 26597691) на користь Прокуратури Одеської області (65026, м. Одеса, вул. Пушкінська,3, код 03528552) 459 (чотириста пятдесят девять) грн. 33 коп. судового збору.

3. Стягнути з Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (65039, м.Одеса, вул.Артилерійська,1, код 26302595) на користь Прокуратури Одеської області (65026, м. Одеса, вул.Пушкінська,3, код 03528552) 459 (чотириста пятдесят девять) грн. 33 коп. судового збору.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Одеський готель „Центральний (65045, м. Одеса, вул. Преображенська,40, код 33657877) на користь Прокуратури Одеської області (65026, м. Одеса, вул.Пушкінська,3, код 03528552) 459 (чотириста пятдесят девять) грн. 33 коп. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили згідно зі ст.85 ГПК України, після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Накази видати згідно ст.116 ГПК України.

Повний текст рішення складено 14 серпня 2017 р.

Головуючий суддя І.А. Малярчук

Суддя Т.Г. Д`яченко

Суддя Г.Є. Смелянець