Постанова № 68262716, 09.08.2017, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, код 34390710

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

09 серпня 2017 р. № 820/2790/17

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Панченко О.В.

за участю:

секретаря судового засідання - Самігулліній К.В.,

позивача - ОСОБА_1,

представника позивача - ОСОБА_2,

представника відповідача - Голіус А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області провизнання протиправною відмови та зобов'язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач - ОСОБА_1, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просить суд:

- визнати протиправною відмову Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області у перерахунку заробітної плати, яка нарахована та отримана ним, ОСОБА_1, за участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у період з 08 червня по 17 липня 1986 року та видачі довідки про заробітну плату (грошове забезпечення);

- зобов'язати Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області видати наказ про перерахунок, провести перерахунок заробітної плати та видати довідку, копію наказу для надання до органів Пенсійного фонду України, як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1986 року, згідно розпорядження Ради Міністрів СРСР "Про оплату праці військовослужбовці - учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС" від 23.05.1986 р. №1031рс, на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 р. №1210 п.7, листа Мінпраці, Мінчорнобиля і Мінфіну України від 29.10.1992 р №09-3751, у порядку передбаченому роз'яснення Мінпраці та соціальної політики України від 13.04.2001 р. №03-3/1652-018-2 розділу 2 та наказів МВС СРСР від 26.05.1986 року №0149 та від 30.06.1986 року № 0189;

- встановити судовий контроль за виконанням рішення, згідно статті 267 КАС України.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що під час служби з 08.06.1986 року по 17.07.1986 року він був направлений у службове відрядження для спеціальних завдань по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Позивач зазначає, що при нарахуванні та виплаті заробітної плати йому не було враховано нормативно-правових актів, пов'язаних з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС, з яких на даний час знято гриф секретності та які є чинними. 29 березня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління ДСНС України в Харківській області (яке є правонаступником Управління пожежної охорони УВС Харківського облвиконкому) з заявою про проведення перерахунку заробітної плати за час перебування на роботах по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та видачі довідки для надання її до органів Пенсійного фонду. Відповідач, 11.04.2017 р. надіслав на адресу позивача лист-відповідь №1020-2566/120, яким відмовив в проведенні перерахунку заробітної плати через відсутність підстав для його здійснення та видачі іншої довідки. Не погоджуючись з такими діями відповідача, позивач звернувся за відновленням його порушених прав до суду.

Позивач та представник позивача у судовому засіданні підтримали доводи позовної заяви та просили суд прийняти рішення про задоволення позову у повному обсязі.

Відповідач - Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області, позов не визнав.

У письмових запереченнях на позов (а.с.73-87) вказав, що позовні вимоги позивача необґрунтовані та неправомірні, оскільки у відповідача не має законних підстав для проведення перерахунку грошового забезпечення та видачі іншої довідки ОСОБА_1, так як довідка для визначення пенсії згідно вимог закону може надаватися лише із заробітку, одержаного за роботу у зоні відчуження за фактично відпрацьований час, що обчислюється згідно розпорядження КМУ від 04.04.2001 року №125-р "Про порядок обчислення пенсій працівникам органів внутрішніх справ та військовослужбовцям внутрішніх військ МВС, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС і стали інвалідами променевої хвороби", за відпрацьовані календарні дні із складових грошового утримання (тобто без врахування виплати за час перебування у резерві в стані бойової готовності і премії, що була виплачена безпосередньо за участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС).

У судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи письмових заперечень та просив суд прийняти рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Суд, вивчивши доводи позову та заперечень проти нього, заслухавши пояснення представників сторін, які прибули у судове засідання, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з наступних підстав та мотивів:

Судом з матеріалів адміністративної справи встановлено, що позивач - ОСОБА_1, проходив службу в органах внутрішніх справ МНС України в період з 01.10.1973 р. по 25.11.2002 р. (наказ №161 о/с від 25.11.2002 року). (а.с.136).

З 22.10.2002 року (наказ №154 о/с від 04.11.2002 р.) по день звільнення перебував на посаді старшого інженера відділу служби пожежогасіння і пожежної техніки Управління пожежної безпеки УМВС України в Харківській області.

Відповідно до довідки Управління фінансового забезпечення Головного територіального управління МНС України в Харківській області від 12.11.2012 р. № 1789, ОСОБА_1, приймав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській ЧАЕС з 06.06.1986 р. по 17.07.1986 р., у третій зоні 9 днів, у другій зоні - 13 днів, у першій зоні - 4 дні. (а.с.19).

З архівної довідки ГУ ДСНС України у Харківській області №370 від 14.01.2017 року вбачається, що позивач з період виконання обов'язків з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС перебував на посаді помічника керівника пожежогасіння чергової служби пожежогасіння ВПО м.Харкова в спеціальному званні "капітан внутрішньої служби".

З 23.05.2005 року - інвалід ІІІ групи по захворюванню пов'язаному з виконанням службових обов'язків по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, що підтверджується довідкою Обласної медико-соціальної експертної комісії №2 серії ХАР-3 №046274. (а.с.13).

29.03.2017 року (вх.№1004) позивач звернувся до Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій України у Харківській області з заявою про видачу наказу про перерахунок заробітної плати (грошового забезпечення), здійснення перерахунку та видачі довідки та копії наказу для надання до органів Пенсійного фонду України, у зв'язку з тим, що оплата праці ОСОБА_1 була проведена без урахування деяких спеціальних нормативних актів по оплаті праці (наказ МВС СРСР від 19.03.1984 р. №090 п.12, п.15., наказ МВС СРСР від 26.05.1986 р. №0149 п.1, наказ МВС СРСР від 30.06.1986 р. №0189 п.3). (а.с.15).

Відповідач листом №1020-2566/120 від 11.04.2017 року (а.с.16-18) відмовив позивачу у здійсненні перерахунку грошового забезпечення та видачі іншої довідки, обґрунтовуючи відмову відсутністю підстав для перерахунку грошового утримання за час роботи в зоні ЧАЕС з 06.06.1986 р. по 17.07.1986 р.

Позивач не погодився з відмовою відповідача та звернувся до суду адміністративним позовом за відновленням своїх порушених прав та законних інтересів.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.

Суд зазначає, що умови оплати праці в період виконання позивачем робіт з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС визначалися постановами та розпорядженнями Ради Міністрів СРСР та УРСР у залежності від категорії працюючих (працівники, особи рядового та начальницького складу, військовозобов'язані, призвані на збори, військові строкової служби) та місця знаходження працівника залежно від встановлених зон в період виконання цих робіт (1-ша, 2-га, 3-тя зони небезпеки, зона іонізуючого випромінювання (30-ти кілометрова зона).

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я, соціального захисту потерпілого населення визначено Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Відповідно до статті 70 зазначеного Закону громадяни, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, мають право захищати у відповідних державних, судових органах свої законні інтереси та інтереси своїх дітей.

Листом Держкомпраці УРСР від 13.06.1989 року №10-769 повідомлено, що Рада Міністрів СРСР зняла гриф "секретно" з постанов ЦК КПРС, Президії Верховної Ради СРСР, Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 07.05.1986 № 524-156, Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 05.06.1986 № 665-195, Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 29.12.1987 № 1497-378, розпоряджень від 03.09.1986 № 1767-рс і від 11.12.1986 № 2488-рс. Повідомлялось також, що розсекречуються прийняті до виконання постанови Ради Міністрів УРСР від 08.05.1986 № 168-5, від 10.06.1986 № 207-7, розпорядження Ради Міністрів УРСР від 10.09.1986 № 530-рс, від 16.12.1986 № 694-рс, від 06.01.1988 № 12-рс та листи Держкомпраці УРСР, якими доводились зазначені рішення Ради Міністрів УРСР: № 4с від 09.05.1986, № 58с від 11.06.1986, № 132с від 16.09.1986, № 179с від 25.12.1986, № 8с від 22.01.1988.

Знято гриф секретності з низки інших нормативних актів, пов'язаних з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС.

Постанова Ради Міністрів СРСР та ВЦРПС "Про умови оплати праці та матеріального забезпечення, працівників підприємств, організацій і установ, зайнятих на роботах, пов'язаних з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і запобігання забрудненню навколишнього середовища" від 05.06.1986 р. №665-195 передбачає встановлення за працівниками, направленими для виконання робіт, пов'язаних з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і запобігання забрудненню навколишнього середовища, збереження середньої заробітної плати.

Оплата праці робітників і службовців (відряджених у зону ЧАЕС та призваних на військові збори), за якими відповідно до чинного законодавства зберігалась за основним місцем роботи середньомісячна заробітна плата, відповідно до абзацу четвертого підпункту 1 пункту 1 постанови Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 10.06.1986 №207-7 (абзац четвертий пункту 1 постанови Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 05.06.1986 №665-195) провадилась у III, II, I зонах небезпеки у 4-кратному, 3-кратному та 2-кратному розмірі (із врахуванням 100 % тарифної ставки), виходячи з тарифної ставки, встановленої за основним місцем роботи.

Також розпорядженням Ради Міністрів СРСР від 17.05.1986 року № 964-рс передбачалася оплата праці працівників підприємств, організацій і установ (надалі - підприємств), розташованих у зоні ЧАЕС, які виконували роботи, пов'язані з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС, у III, II, I зонах небезпеки у 5-, 4-, 3-кратному розмірах в порівнянні з нормами, встановленими діючим законодавством.

Відповідно до постанови Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 05.06.1986 № 665-195 "Про оплату праці і матеріальне забезпечення працівників підприємств, організацій і установ, які виконували роботи, пов'язані з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і запобіганням забрудненню навколишнього середовища" (постанова Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 10.06.1986р. №207-7) надано право керівникам міністерств і відомств і їх заступникам здійснювати оплату праці працівників, зайнятих на роботах по ліквідації наслідків аварії у відповідних зонах небезпеки, у розмірах, передбачених розпорядженням Ради Міністрів СРСР від 17.05.1986 року № 964-рс.

На виконання розпорядження Ради Міністрів СРСР від 17.05.1986 №964-рс наказом МВС СРСР № 0149 від 26.05.1986 дозволено Міністру внутрішніх справ УРСР здійснювати виплати грошового утримання військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу, зайнятих на роботах у І- ІІІ зонах небезпеки такому порядку: ІІІ зона - п'ятикратний розмір, ІІ зона - чотирьохкратний розмір, І зона - трьохкратний розмір у порівнянні з діючими законодавством нормами.

Пунктом 1 постанови ЦК КПРС, Президії Верховної Ради СРСР, Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 07.05.1986 №524-156 "Про умови оплати праці й матеріального забезпечення працівників підприємств і організацій зони Чорнобильської АЕС" передбачено підвищення тарифних ставок (посадових окладів) працівників підприємств і організацій, безпосередньо зайнятим на роботах по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, до 100%.

Пунктом 1 цієї Постанови також передбачено виплату військовослужбовцям військових частин і органів Комітету державної безпеки СРСР, а також особам начальницького та рядового складу органів внутрішніх справи, які виконують службові обов'язки в зоні Чорнобильської АЕС, посадові оклади та оклади за військове та спеціальне звання в подвійному розмірі.

Постановою Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 05.06.1986 р. №665-195 (постанова Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 10.06.1986 № 207-7 у редакції, чинній на час перебування позивача у зоні ЧАЕС), дозволено підприємствам, організаціям, установам залучати працівників на роботи, пов'язані з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС у зоні відчуження і запобіганням забрудненню навколишнього середовища, у вихідні і святкові дні з оплатою у подвійному розмірі, встановлено максимальний розмір премії - 60 процентів тарифної ставки (оклада) в місяць.

Суд зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 р. №1210 "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" визначено, що в усіх випадках премія, передбачена підпунктом 3 пункту 1 постанови Ради Міністрів УРСР, Укрпрофради від 10.06.1986 р. №207-7 (не більш як 400 карбованців на місяць), що була визначена умовами оплати праці для осіб, які безпосередньо брали участь у роботах, пов'язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи і запобіганням забрудненню навколишнього природного середовища, після проведеного розрахунку додається до суми обчисленого заробітку.

Таким чином, виплата премії та її максимальний розмір визначений нормативно-правовими актами, отже, працівники, на яких поширюються зазначені нормативно-правові акти, можуть бути позбавлені таких виплат (або розмір останніх може бути зменшено) лише у випадках і за умов, передбачених цими актами.

Разом з тим, постановою Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 05.06.1986 р. №665-195 (постанова Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 10.06.1986 №207-7) таких випадків (позбавлення або зменшення розміру премії) не передбачено.

Виходячи з пункту 1 постанови ЦК КПРС, Президії Верховної Ради СРСР, Ради Міністрів СРСР, ВЦРПС від 07.05.1986 №524-156, пунктів 1, 4 постанови Ради Міністрів СРСР та ВЦРПС від 05.06.1986 №665-195, пункту 1 постанови Ради Міністрів УРСР і Української республіканської Ради професійних Спілок від 10.06.1986 №207-7, оплата за роботу у зонах небезпеки провадиться з урахуванням кратності зони небезпеки по тарифній ставці (посадовий оклад + оклад за спеціальне звання), підвищеної у два рази (накази МВС СРСР від 11.05.1986 №0130 та від 30.06.1986 №0189, вказівка МВС СРСР від 30.05.1986 №35з).

На підставі вказівки МВС СРСР від 21.10.1986 № 1/5725 видана вказівка ГУ ДПО від 17.12.1986 р. №3/7/1587 "Про компенсацію робітникам зведеного закону протипожежної служби за постійне перебування у місті Чорнобилі в резерві у стані бойової готовності", якою визначена тарифна ставка години надходження у стані бойової готовності, як одна третина години робочого часу з виплатою за обліковий період одинарної тарифної ставки, а робітникам із числа начальницького складу окладу за спеціальне звання.

Крім того, постановою Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦРПС від 07.05.1986р. №153/10-43 встановлено, що працівникам, безпосередньо зайнятим на роботах по усуненню наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, премії, заохочення й винагороди нараховувати відповідно до діючих положень на збільшені, згідно з пунктом 1 постанови ЦК КПРС, Президії Верховної Ради СРСР, Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 07.05.1986 №524-156 тарифні ставки (відрядні розцінки) і посадові оклади.

Зазначеною Постановою також визначено, що для працівників, безпосередньо зайнятих на роботах по ліквідації наслідків аварії, в зоні іонізуючого опромінення, встановлюється шестигодинний робочий день (пункт 4). З огляду на викладене, інший час підлягав врахуванню як знаходження в резерві в стані бойової готовності.

Статтею 3 Закону України "Про правонаступництво України" передбачено, що закони та інші нормативні акти відповідних установ СРСР діють на території України, оскільки вони не суперечать законам України, прийнятим після проголошення незалежності України. Порядок та умови оплати праці осіб, що приймали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році, визначено переліченими вище нормативно-правовими актами, що є діючими на даний час.

Згідно з вимогами статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Матеріалами справи підтверджено та не заперечується відповідачем, що ОСОБА_1 виконував службові обов'язки по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській ЧАЕС з 06.06.1986 р. по 17.07.1986 р., у третій зоні 9 днів, у другій зоні - 13 днів, у першій зоні - 4 дні. (а.с.19).

Як встановлено зі змісту архівної довідки ГУ ДСНС України у Харківській області №370 від 14.02.2017 р., на час виконання обов'язків по ліквідації наслідків ЧАЕС, позивач перебував на посаді помічника керівника пожежогасіння чергової служби пожежогасіння ВПО м.Харкова в спеціальному званні "капітан внутрішньої служби" (а.с.136).

З урахуванням зазначеного, суд доходить висновку, що розрахунок грошового забезпечення позивача за період з 06.06.1986 р. по 17.07.1986 р. має проводитись з урахуванням приписів всіх зазначених вище нормативних актів, якими врегульовано порядок оплати праці робітників та службовців безпосередньо зайнятим на роботах по усуненню наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Враховуючи вищевикладене, відповідач безпідставно відмовив ОСОБА_1 в перерахунку грошового забезпечення за період з 06.06.1986 р. по 17.07.1986 р. та видачі відповідної довідки.

За правилами ч. 1 ст. 54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно з законодавством.

Частиною 7 ст. 54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" встановлено, що порядок обчислення пенсії з інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України.

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року №1210 "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", затверджено Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, який визначає механізм обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до статей 54 і 57 Закону № 796-ХІІ пенсії за бажанням осіб можуть призначатися виходячи із заробітної плати, одержаної за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків.

Відповідно до ч. 4 ст. 15 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами та організаціями.

Відповідно до листа Мінпраці, Мінчорнобиля і Мінфіну України від 29.10.1992 р. №09-3751, якщо підприємством була невірно нарахована заробітна плата за роботу в зоні відчуження, то підприємство на підставі первинних документів має провести перерахунок заробітної плати згідно із законодавством, розраховану таким чином заробітну плату не індексують і не виплачують, а лише враховують при обчисленні пенсії.

Таким чином суд доходить висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про зобов'язання Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області видати позивачу оновлену довідку про заробітну плату (грошове забезпечення), одержану особою за роботу (службу) в зоні відчуження у період з 06.06.1986 р. по 17.07.1986 р., виходячи з:

- подвійного розміру посадового окладу та окладу за спеціальне звання;

- використання коефіцієнту кратності 2 за перебування в І-й зоні небезпеки ЧАЕС, коефіцієнту кратності 3 за перебування в ІІ-й зоні небезпеки ЧАЕС та використання коефіцієнту кратності 4 за перебування в ІІІ-й зоні небезпеки ЧАЕС;

- застосування нарахування денного грошового утримання за 6 годин роботи щодобово;

- розрахунку коштів за перебування в резерві в стані бойової готовності за 18 годин щодоби;

- подвоєння оплати в вихідні та святкові дні 08 червня, 15,22, 29 червня 1986 року, 06 та 13 липня 1986 року з урахуванням коефіцієнту кратності 2 за перебування в І-й зоні небезпеки ЧАЕС, коефіцієнту кратності 3 за перебування в ІІ-й зоні небезпеки ЧАЕС та з використання коефіцієнту кратності 4 за перебування в ІІІ-й зоні небезпеки ЧАЕС.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду допустимих та належних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не надав доказів правомірності відмови у перерахунку позивачу грошового утримання (заробітної плати).

За приписами частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

На підставі встановлених судом фактичних обставин справи та враховуючи вищенаведені норми законодавства, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення позову в цій частині.

Стосовно позовних вимог про встановити судового контролю за виконанням Головним управлінням Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області рішення Харківського окружного адміністративного суду та зобов'язання відповідача надати звіт про виконання судового рішення, суд вказує:

Відповідно до частини другої статті 267 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

За змістом цієї процесуальної норми слідує, що зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду, а не обов'язком, з приводу чого, вищевказані вимоги задоволенню не підлягають.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 6-14, 71, 159, 160, 161, 162, 163, 167, 186, 254, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області про визнання протиправною відмови та зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області у перерахунку заробітної плати, яка нарахована та отримана ним, ОСОБА_1 за участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у період з 08 червня по 17 липня 1986 року та видачі довідки про заробітну плату (грошове забезпечення).

Зобов'язати Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області провести перерахунок заробітної плати та видати ОСОБА_1 довідку, копію наказу для надання до органів Пенсійного фонду України, як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1986 року, згідно розпорядження Ради Міністрів СРСР "Про оплату праці військовослужбовці - учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС" від 23.05.1986 р. №1031рс, на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 р. №1210 п.7, листа Мінпраці, Мінчорнобиля і Мінфіну України від 29.10.1992 р №09-3751, у порядку передбаченому роз'яснення Мінпраці та соціальної політики України від 13.04.2001 р. №03-3/1652-018-2 розділу 2 та наказів МВС СРСР від 26.05.1986 року №0149 та від 30.06.1986 року № 0189.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили згідно з ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду згідно з ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: шляхом подачі через Харківський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення (у разі застосування судом ч. 3, ст. 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, у разі повідомлення суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 цього Кодексу, про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду) апеляційної скарги з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлений 14 серпня 2017 року.

Суддя О.В. Панченко