Постанова № 68262525, 04.08.2017, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв

04 серпня 2017 року Справа № 814/1314/17

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Лісовської Н.В., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу

ВСТАНОВИВ:

Позивач - ОСОБА_1, звернувся до суду з позовом до Головного управління ДФС у Миколаївській області (далі - відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень від 09.06.2015 р. № 633-17 і від 30.06.2016 р. № 5730-13.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що прийняті податковим органом рішення є протиправними, адже не відповідають діючому законодавству України.

Відповідач надав письмові заперечення проти позову, в яких вказує, що позивач є власником легкового автомобіля, що є об'єктом оподаткування за ст. 267 Податкового кодексу України (далі - ПК України).

За клопотанням позивача справа розглядається в порядку письмового провадження.

Дослідивши всі матеріали справи, оцінивши наявні докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

Позивач був власником легкового автомобіля Toyota Land Cruiser р/н НОМЕР_4, що відповідає критеріям об'єкта оподаткування за ст. 267 ПК України.

ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області винесено податкові повідомлення-рішення від 09.06.2015 р. № 633-17 на суму 25000 грн. і від 30.06.2016 р. № 5730-13 на суму 25000 грн.

Позивач надав суду витяг з кримінального провадження № 12015160480002854, з якого судом встановлено, що 10.06.2015 р. невстановлена особа, знаходячись за адресою: м. Одеса, вул. Ак. Корольова, 2, незаконно заволоділа автомобілем марки Toyota Land Cruiser чорного кольору р/н НОМЕР_4, 2014 р. випуску, який належить ОСОБА_1 Інформацію внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 11.06.2015 р. Згідно відповіді Київського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області від 07.06.2016 р. по кримінальному провадженню № 12015160480002854 проводиться досудове розслідування.

З даного приводу суд зазначає, що 24.12.2015 р. ПК України доповнено п.п. 267.6.8 п. 267.8 ст. 267, згідно якого у разі незаконного заволодіння третьою особою легковим автомобілем, який відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об'єктом оподаткування, транспортний податок за такий легковий автомобіль не сплачується з місяця, наступного за місяцем, в якому мав місце факт незаконного заволодіння легковим автомобілем, якщо такий факт підтверджується відповідним документом про внесення відомостей про вчинення кримінального правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань, виданим уповноваженим державним органом.

На підставі викладеного, суд вважає безпідставним нарахування позивачу транспортного податку за 2016 р., оскільки сторони не надали доказів повернення йому викраденого автомобіля. Відтак, податкове повідомлення-рішення від 30.06.2016 р. № 5730-13 належить скасувати.

Стосовно нарахування транспортного податку за 2015 р. суд зазначає, що з 01.01.2015 р. набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28.12.2014 р. № 71-VIII, згідно якого ст. 267 ПК України запроваджено транспортний податок.

Платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, у тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об'єктами оподаткування (п.п. 267.1.1 п. 267.1 ст. 267 ПК України).

Об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см. (п.п. 267.2.1 п. 267.2 ст. 267 ПК України).

Базою оподаткування є легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті (п.п. 267.3.1 п. 267.3 ст. 267 ПК України).

Ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті (п. 267.4 ст. 267 ПК України).

Згідно п.п. 265.1 ст. 265 ПК України податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку; плати за землю.

Пунктом 4 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" органам місцевого самоврядування у місячний термін з дня опублікування цього Закону рекомендовано переглянути рішення щодо встановлення на 2015 рік податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) для об'єктів житлової нерухомості, а також прийняти та оприлюднити рішення щодо встановлення у 2015 році податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) для об'єктів нежитлової нерухомості, податку на майно (в частині транспортного податку) та акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, а також установлено, що в 2015 році до рішень місцевих рад про встановлення місцевих податків на 2015 рік не застосовуються вимоги, встановлені Законом України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".

Миколаївською міською радою прийнято Положення про податок на майно, затверджене рішенням від 18.03.2015 р. № 46/24.

Пунктом 3.4 розділу 3 Положення про податок на майно встановлено ставку транспортного податку з розрахунку на календарний рік у розмірі 25000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 3.2.1 пункту 3.2 цього розділу (п.п. 267.2.1 п. 267.2 ст. 267 ПК України).

Статтею 25 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що сільські, селищні та міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 цього Закону органи місцевого самоврядування відповідно до Податкового кодексу України встановлюють місцеві податки і збори. Місцеві податки і збори зараховуються до відповідних місцевих бюджетів у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України з урахуванням особливостей, визначених Податковим кодексом України.

Згідно п. 24 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виключно на пленарних засіданнях відповідної місцевої ради вирішуються питання встановлення місцевих податків і зборів відповідно до Податкового кодексу України.

За приписами ст. 8 ПК України в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори. До місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних і міських рад у межах їх повноважень, і є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.

Згідно положень ст. 10 ПК України до місцевих податків належать: податок на майно та єдиний податок, а до місцевих зборів: збір за місця для паркування транспортних засобів і туристичний збір.

Місцеві ради обов'язково установлюють єдиний податок та податок на майно (в частині транспортного податку та плати за землю, п. 10.2 ст. 10 ПК України).

Місцеві ради в межах повноважень, визначених цим Кодексом, вирішують питання відповідно до вимог цього Кодексу щодо встановлення податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) та встановлення збору за місця для паркування транспортних засобів, туристичного збору (п. 10.3 ст. 10 ПК України).

Зарахування місцевих податків та зборів до відповідних місцевих бюджетів здійснюється відповідно до Бюджетного кодексу України (п. 10.5 ст. 10 ПК України).

Статтею 12 ПК України визначені, зокрема, повноваження сільських, селищних, міських рад щодо податків та зборів.

Пунктом 12.3 ст. 12 ПК України передбачено, що сільські, селищні, міські ради в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.

Встановлення місцевих податків та зборів здійснюється у порядку, визначеному цим Кодексом (п.п. 12.3.1 п. 12.3 ст. 12 ПК України).

Відповідно до п.п. 12.3.4 п. 12.3 ст. 12 ПК України рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Зазначена норма узгоджується з принципом стабільності, на якому ґрунтується податкове законодавство, що закріплений у п.п. 4.1.9 п. 4.1 ст. 4 ПК України. Відповідно до цього принципу зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року.

З аналізу викладеного випливає, що для застосування рішення про встановлення місцевих податків на 2015 р., таке рішення мало бути прийняте до 15.07.2014 р.

З огляду на викладене, оскільки рішення Миколаївської міської ради "Про внесення змін та доповнення до рішення Миколаївської міської ради від 07.07.2011 р. № 7/3 "Про встановлення місцевих податків та зборів на території міста Миколаєва" в частині встановлення податку на транспорт на 2015 рік прийняте 18.03.2015 р., тобто після 15.07.2014 р., то застосування контролюючим органом його положень з метою оподаткування, може мати місце не раніше наступного бюджетного періоду, тобто не раніше 2016 р.

В іншому випадку, застосування контролюючим органом положень зазначеного рішення у 2015 р. при прийнятті спірного податкового повідомлення-рішення, не відповідає положенням ст. 58 Конституції України, відповідно до якої закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

З огляду на викладене, відповідач протиправно нарахував позивачу податкове зобов'язання з транспортного податку за 2015 р. Відтак, податкове повідомлення-рішення від 09.06.2015 р. № 633-17 належить скасувати.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно зі ст. 86 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

У даному випадку відповідач не довів суду, що при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення він діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України. Разом із цим, позивач довів наявність факту порушення відповідачем його прав та законних інтересів у сфері публічно-правових відносин.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Згідно з ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа. Позивач сплатив судовий збір у сумі 1280,00 грн, у той час як розмір судового збору, виходячи з ціни позову, становить 640,00 грн. Таким чином, присудженню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає судовий збір у сумі 640,00 грн. Решту судового збору позивач має право повернути на підставі п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір".

Керуючись ст. 2, 7, 17, 94, 158, ч.3 ст. 160, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Скасувати податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області від 09.06.2015 р. № 633-17 і від 30.06.2016 р. № 5730-13.

3. Присудити на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_3) сплачений судовий збір у сумі 640,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Миколаївській області.

Постанова суду першої інстанції набирає чинності з моменту закінчення десятиденного строку на апеляційне оскарження.

Постанова суду може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Порядок та строки апеляційного оскарження визначені ст. 186 КАС України.

Суддя Н. В. Лісовська