Постанова № 68261945, 07.08.2017, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 серпня 2017 р. Справа №805/1739/17-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

час прийняття постанови:14:15 год.

Ухвалено у нарадчій кімнаті

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Толстолуцької М.М., при секретарі Хороші С.С. розглянувши позовну заяву

Товариства з обмеженою відповідальністю «Север-Авто»

до

Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області

про

визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 09.11.2016 № 0020331202, -

за участю представників сторін:

від позивача: Бабіч В.О. за довіреністю

від відповідача: Самохвалова Ю.А. за довіреністю

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Север-Авто» звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправною та скасування податкового повідомлення-рішення від 09 листопада 2016 року № 0020331202 про сплату штрафу у сумі 46 177,08 грн. за затримку сплати грошового зобов'язання зі сплати орендної плати за землю з юридичних осіб у сумі 230 885, 40 грн.

Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначає, що оскаржуване рішення податкового органу було винесено незаконно, оскільки прийнято на підставі акту камеральної перевірки, на проведення якої встановлено мораторій. Окрім того, позивач зазначив, що сума, визначена в оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні у розмірі 230 885,40 грн. є невірною, оскільки підприємство не має заборгованості з орендної плати за землю з юридичних осіб та згідно положень Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» звільнено від сплати орендної плати за землю з юридичних осіб на період проведення антитерористичної операції.

Відповідач у письмових заперечення які підтримав у судовому засіданні, не погоджується із позовними вимогами , вважає їх такими, що не підлягають задоволенню.

В обґрунтування своєї позиції відповідач зазначив, що Законом № 1669 не були внесені відповідні зміни до Податкового кодексу України щодо звільнення від сплати та нарахування за користування земельними ділянками державної та комунальної власності платників податків, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, тому відповідач не мав правових підстав для звільнення ТОВ «СЕВЕР-АВТО» від застосування штрафних санкцій відповідно до статті 126 Податкового кодексу України. Просив суд відмовити у повному обсязі у задоволенні позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд доходить висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «СЕВЕР-АВТО» (надалі - ТОВ «СЕВЕР-АВТО», підприємство, позивач) зареєстровано як юридична особа, юридична адреса: 84100, Донецька область, місто Слов'янськ, вул. Торгова, буд. 60, включено до ЄДРПОУ за № 30354146 та перебуває на обліку у Слов'янській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області як платник орендної плати за землю. Судом встановлено та не є спірним, що позивач здійснює господарську діяльність на території м. Слов'янська Донецької області.

Відповідач - Слов'янська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області (Слов'янська ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області) - суб'єкт владних повноважень, на якого чинним законодавством покладені владні управлінські функції стосовно контролю у сфері податкових взаємовідносин.

Судом встановлено, що відповідачем в приміщенні Слов'янської ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області (м. Слов'янськ, площа Соборна, 3) проведено перевірку дотримання граничних строків сплати суми узгодженого податкового зобов'язання з орендної плати за земельні ділянки м. Слов'янська згідно декларацій, поданих за 2014, 2015 та 2016 роки, на підставі якого прийнято Акт камеральної перевірки про дотримання граничних строків сплати узгодженого податкового зобов'язання від 21 вересня 2016 року № 5402/12-02/30354146. На підставі зазначеного акту, податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення форми «Ш» від 09 листопада 2016 року № 0020331202 про зобов'язання сплатити штраф у сумі 46 177, 80 грн. /арк. справи 140-141/.

Не погодившись з зазначеним податковим повідомленням-рішенням, підприємство скористалось своїм правом на підставі п.56.2 статті 56 ПКУ й оскаржив податкове повідомлення-рішення в адміністративному порядку. Рішенням Головного управління ДФС у Донецькій області від 19 січня 2017 року № 340/10/05-99-10-01-12-1 скаргу ТОВ «СЕВЕР-АВТО» залишено без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін. Рішенням Державної фіскальної служби України від 20 лютого 2017 року № 3414/6/99-99-11-03-01-25 скаргу позивача залишено без задоволення, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення - без змін.

Вичерпавши засоби адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення ТОВ «СЕВЕР-АВТО» звернулось до суду з позовною заявою, у якій просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Слов'янської ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області № 0020331202 від 09 листопада 2016 року про сплату штрафу у розмірі 20 % в сумі 46 177,08 грн. за затримку сплати грошового зобов'язання зі сплати орендної плати за землю з юридичних осіб у сумі 230 885,40 грн.

Таким чином, предметом спору між сторонами є правомірність нарахування штрафних санкцій за затримку сплати грошового зобов'язання зі сплати орендної плати за землю з юридичних осіб.

Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Щодо правомірності проведення камеральної перевірки ТОВ «СЕВЕР-АВТО» суд зазначає наступне.

Нормами пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України передбачено право контролюючих органів проводити камеральні, документальні (планові або позапланові, виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального (п.п. 75.1.1 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України).

Камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення (п. 76.1 ст.76 ПК України).

Пунктом 3 розділу ІІ Прикінцевих положень Закону України від 28 грудня 2014 року № 71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» (надалі - Закон № 71) встановлено, що у 2015 та 2016 роках перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб - підприємців з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній календарний рік контролюючими органами здійснюються виключно з дозволу Кабінету Міністрів України, за заявкою суб'єкта господарювання щодо його перевірки, згідно з рішенням суду або згідно з вимогами Кримінального процесуального кодексу України. Зазначене обмеження не поширюється:

- з 1 січня 2015 року на перевірки суб'єктів господарювання, що ввозять на митну територію України та/або виробляють та/або реалізують підакцизні товари, на перевірки дотримання норм законодавства з питань наявності ліцензій, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб, єдиного соціального внеску, відшкодування податку на додану вартість;

- з 1 липня 2015 року на перевірки платників єдиного податку другої і третьої (фізичні особи - підприємці) груп, крім тих, які здійснюють діяльність на ринках, продаж товарів у дрібнороздрібній торговельній мережі через засоби пересувної мережі, за винятком платників єдиного податку, визначених пунктом 28 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України (далі - Податковий кодекс), з питань дотримання порядку застосування реєстраторів розрахункових операцій.

Позивачем на підтвердження обсягу доходу надано податкові декларації з податку на прибуток підприємств за попередні роки, згідно яких дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку у 2015 році становив 7 489 918, 00 грн., у 2016 році - 9 281 741, 00 грн. /арк. справи 26-27, 185-188/.

Відповідно до пункту 41.1 статті 41 Податкового кодексу контролюючими органами є органи доходів і зборів - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування єдиної державної податкової, державної митної політики в частині адміністрування податків і зборів, митних платежів та реалізує державну податкову, державну митну політику, забезпечує формування та реалізацію державної політики з адміністрування єдиного внеску, забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями при застосуванні податкового та митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску, його територіальні органи.

Згідно з пунктами 1, 7 Положення про Державну фіскальну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 травня 2014 року № 236, ДФС є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів і який реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового, митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску. ДФС та її територіальні органи є органами доходів і зборів.

Суд погоджується з твердженням позивача, що норми Закону № 71 є спеціальними та стосуються контролюючих органів, що забезпечують формування єдиної державної податкової, державної митної політики щодо адміністрування податків, зборів та митних платежів. Отже, відповідач був зобов'язаний дотримуватись наведених вище обмежень щодо проведення перевірок, встановлених Законом № 71.

Ураховуючи, що законодавством передбачений виключний перелік підстав, які виключать застосування мораторію на проведення перевірок суб'єктів господарювання та зазначені підстави не застосовуються до спірних відносинах, суд доходить висновку про протиправність дій відповідача щодо проведення камеральної перевірки про дотримання граничних строків узгодженого податкового зобов'язання, результати якої стали підставою для винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до статті 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до статті 8 ПК України в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори. До місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних і міських рад у межах їх повноважень, і є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.

Відповідно до п.п. 16.1.4. п.16.1. ст.16 ПК України, - платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п. 46.1 ст. 46 ПК України, податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку

Згідно із п. 54.1. ст. 54 ПК України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.

Відповідно до п. 57.1. ст. 57 ПК України, платник податків повинен самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно пункту 36.1 статті 36 ПК України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Тобто, на позивача у справі покладений обов'язок обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в визначеному порядку і встановлені строки.

Судом встановлено, що позивачем на виконання вищезазначених вимог законодавства, до контролюючого органу подавалися декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2014, 2015, 2016 роки /арк. справи 99-119/.

Указом Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» та розпочато проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей.

Тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення визначає Закон України від 02 вересня 2014 року № 1669-VІІ «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» (надалі - Закон № 1669).

Абзацом 1 статті 2 зазначеного Закону визначено, що територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

Статтею 6 Закону № 1669 (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачалось під час проведення антитерористичної операції звільнення суб'єктів господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності.

Суд зазначає, що 30 жовтня 2014 року на виконання Закону № 1669 Кабінетом Міністрів України було прийнято Розпорядження за № 1053-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція». Відповідно до Додатку до Розпорядження м. Слов'янськ внесено до переліку населених пунктів, на які поширюється дія Закону № 1669.

На виконання абзацу третього пункту 5 статті 11 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1669 Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2015 року № 1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України» затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

Пунктом 3 даного Розпорядження визнано такими, що втратили чинність розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 р. № 1053 «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція»; розпорядження Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2014 р. № 1079 «Про зупинення дії розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 р. № 1053».

Згідно з додатком до зазначеного Розпорядження Кабінету Міністрів України до Переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція віднесено м. Слов'янськ.

Таким чином, на позивача поширювались положення статті 6 Закону № 1669 (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та протягом спірного періоду підприємство звільнялось від сплати орендної плати за землю з юридичних осіб.

Суд не погоджується з позицією відповідача, що Законом № 1669 не були внесені відповідні зміни до Податкового кодексу України щодо звільнення від сплати та нарахування за користування земельними ділянками державної та комунальної власності платників податків, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, оскільки спеціальна чи загальна норма може визначатись у відповідності об'єкта застосування цієї норми, а не взагалі законів. Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» визначає таку спеціальну норму, яка закріплена статтею 6 цього Закону та є обов'язковою до застосування в податкових правовідносинах.

Листом від 12 квітня 2017 року вих. № 335/12.1-21-03 «Щодо засвідчення форс-мажорних обставин» Донецька торгово-промислова палата, розглянувши заяву ТОВ «СЕВЕР-АВТО» надала роз'яснення, згідно яких не потребує додаткового засвідчення форс-мажорних обставин (не потребує отримання сертифікату про засвідчення форс-мажорних обставин), по яким чітко визначено критерії та встановлено звільнення від сплати Законом № 1669 /арк. справи 13/.

Окрім того, ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 26 липня 2016 року залишено без змін постанову Донецького окружного адміністративного суду від 24 травня 2016 року в адміністративній справі № 805/1097/16-а, яким скасовано вимогу Слов'янської ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області від 19 листопада 2015 року № 1401-25 про зобов'язання сплати борг з орендної плати з юридичних осіб у сумі 33 228,05 грн. за період з квітня 2014 по листопад 2015 року, що підтверджує відсутність у позивача заборгованості з податкового зобов'язання з орендної плати за земельні ділянки. А отже, наслідком відсутності податкового боргу є й відсутність штрафних санкцій за цей період.

Отже, відповідачем були невірно зроблені висновки щодо порушення позивачем термінів сплати узгодженої суми грошового зобов'язання з орендної плати за земельні ділянки, та відповідно - застосовані штрафні санкції.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На підставі викладеного, зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності та з урахуванням того, що відповідачем не доведено правомірність штрафних санкцій за затримку сплати грошового зобов'язання зі сплати орендної плати за землю з юридичних осіб позовні вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно з частиною першою статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, суд присуджує на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕВЕР-АВТО», понесені позивачем витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 600 (одна тисяча шістсот) гривень відповідно до задоволених вимог за рахунок бюджетних асигнувань Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області.

Керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Север-Авто» до Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 09 листопада 2016 року № 0020331202 - задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області та скасувати податкове повідомлення-рішення від 09 листопада 2016 року № 0020331202 про сплату штрафу у розмірі 20 % у сумі 46 177 (сорок шість тисяч сто сімдесят сім) гривень 08 копійок за затримку сплати грошового зобов'язання зі сплати орендної плати за землю з юридичних осіб у сумі 230 885,40 грн.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Север-Авто» (ЄДРПОУ 30354146, юридична адреса: 84100, Донецька область, м. Слов'янськ, вул. Торгова, буд. 60) судові витрати у сумі 1 600 (одна тисяча шістсот) гривень за рахунок бюджетних асигнувань Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області (ЄДРПОУ 39883094, юридична адреса: 84122, Донецька область, м. Слов'янськ, площа Соборна, 3).

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 07 серпня 2017 року.

Постанова у повному обсязі складена та підписана 11 серпня 2017 року.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Толстолуцька М.М.