Постанова № 68261929, 07.08.2017, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 серпня 2017 р. Справа № 805/1963/17-а

приміщення суду за адресою: 84122, м. Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

час прийняття постанови: 14 год. 15 хв.

Донецький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Голошивця І.О., суддів - Давиденко Т.В., Христофорова А.Б., при секретареві судового засідання Шташаліс О.О., за участю: позивача - особисто, представника позивача - ОСОБА_1, представника відповідачів - Ніколєнка Є.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Головного управління Держпраці у Донецькій області, Державної служби України з питань праці про визнання протиправної бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення заробітної плати та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу.

ОСОБА_3 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Держпраці у Донецькій області, Державної служби України з питань праці, в якому просив суд (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 07.08.2017):

- визнати протиправною бездіяльність Державної служби України з питань праці та Головного управління Держпраці у Донецькій області по не запропонуванню йому рівнозначної посади в Головному управлінні Держпраці у Донецькій області та не працевлаштуванню його на рівнозначній з раніше незаконно звільненої посади начальника Територіального управління Держгірпромнагляду у Донецькій області;

- зобов'язати Державну службу України з питань праці та Головне управління Держпраці у Донецькій області вчинити певні дії, а саме працевлаштувати його шляхом надання рівнозначної з раніш незаконно звільненої посади начальника Територіального управління Держгірпромнагляду у Донецькій області - посади першого заступника начальника Головного управління Держпраці у Донецькій області;

- стягнути з Головного управління Держпраці у Донецькій області на його користь заборгованість по заробітній платі з 01.05.2016 по 11.05.2016;

- стягнути з Головного управління Держпраці у Донецькій області на його користь суму середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу з 11.05.2016 по день прийняття постанови суду.

Заявлені вимоги обґрунтовані тим, що постановою Донецького окружного адміністративного суду від 08.08.2016 по справі № 805/1421/16-а позов ОСОБА_3 задоволено частково, а саме визнано протиправними та скасовано наказ Голови комісії з реорганізації Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки України №3-к від 11.05.2016 «Про звільнення ОСОБА_3.» та наказ Голови комісії з реорганізації Територіального управління Держгірпромнагляду у Донецькій області №8-к від 16.05.2016 «Про звільнення ОСОБА_3», зобов'язано Державну службу гірничого нагляду та промислової безпеки України нарахувати та виплатити ОСОБА_3 заборгованість по заробітній платі за період з січня 2016 року по квітень 2016 року. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 23.11.2016 по справі № 805/1421/16-а внесені зміни до постанови суду від 08.08.2016, а саме в абзаці третьому резолютивної частини постанови назву органу «Державна служба гірничого нагляду та промислової безпеки України» змінено на «Головне управління Держпраці у Донецькій області», в решті постанову суду залишено без змін.

05.12.2016 Головним управління Держпраці у Донецькій області видано наказ №713-ВП «Про скасування наказу Голови комісії з реорганізації Територіального управління Держгірпромнагляду у Донецькій області від 16.05.2016 №8-к «Про звільнення ОСОБА_3.» внесено відповідний запис до трудової книжки та нараховано і виплачено заборгованість по заробітній платі за період з січня 2016 року по квітень 2016 року.

Станом на теперішній час відповідачем по справі так і не запропоновано позивачу посаду, рівнозначну раніш займаній посаді, відповідного кваліфікаційного рівня з урахуванням безперервного стажу роботи в реорганізованій установі більше 10 років, наявності 3х вищих освіт, наявності наукового ступеня кандидата технічних наук із спеціальності геотехніка і гірничого механіка та досвіду роботи на посаді начальника територіального управління Держгірпромнагляду у Донецькій області 4 роки з присвоєним 8 рангом державного службовця 4 категорії посад, а також наявності у позивача 3 групи інвалідності, яку він отримав у зв'язку з травмою на виробництві на цьому підприємстві.

Позивач неодноразово звертався до відповідача по справі з проханням вирішити це питання, однак жодної відповіді надано не було. Трудову книжку прийнято, однак рівнозначної посади з раніш займаної посади досі не запропоновано. 27.02.2017 листом відповідача 2 вказано на відсутність підстав для укладання трудового договору з позивачем.

Позивач вважає, що після скасування наказів про його звільнення відповідач повинен був запропонувати посаду яка буде рівнозначною тій посаді, яку обіймав позивач до його звільнення. У зв'язку з вчиненням відповідачем бездіяльності позивач звернувся до суду з даним позовом.

Позивач та представник позивача у судовому засіданні підтримали заявлений позов з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог та просили його задовольнити у повному обсязі.

Представник Головного управління Держпраці у Донецькій області та Державної служби України з питань праці у судовому засіданні заперечував проти позовних вимог, в обґрунтування чого зазначив, що оскільки позивач не перебував у трудових відносинах з Головним управлінням Держпраці у Донецькій області, тому поновлення його на роботі у Головному управління Держпраці у Донецькій області є безпідставним. Крім того, наявна постанова суду у справі №805/1421/16-а, яка набрала законної сили, з тими ж самими позовними вимогами та між тими самими сторонами.

Разом із тим, щодо позовних вимог про визнання бездіяльності відповідача протиправною, представник відповідачів зазначив, що бездіяльності відповідача допущено не було, оскільки бездіяльністю є невчинення суб'єктом владних повноважень дій, які він зобов'язаний вчинити, а протиправною вона може бути визнана судом у випадку, якщо ці дії вчинені усупереч Конституції та законів. Законодавством не передбачено обов'язку новоутворених органів державної влади пропонувати посади колишнім працівникам припинених органів та працевлаштовувати їх після вирішення трудового спору в судовому порядку та відмови у поновленні особи на роботі. Держпраця не наділена повноваженнями служби зайнятості щодо працевлаштування.

У відповідності до ст. 235 КЗпП України поновлення можливе лише на попередній, а не на будь-якій іншій (аналогічній, рівнозначній, підходящій, тотожній тощо) роботі. Водночас у ГУ Держпраці у Донецькій області відсутні посади, аналогічні (рівнозначні) посаді, яку займав позивач у територіальному управлінні Держгірпромнагляду. Тому, представник відповідача 1 вважає, що вимоги відповідача про визнання протиправною бездіяльності відповідачів стосовно пропозиції посади та зобов'язання працевлаштувати на посаду першого заступника начальника Держпраці у Донецькій області є безпідставними та не ґрунтуються на вимогах законодавства України.

Стосовно відсутності заборгованості по заробітній платі представник відповідачів зазначив, що ОСОБА_3 не працював у ГУ Держпраці у Донецькій області, не заявляв вимоги до комісії з припинення Територіального управління Держгірпромнагляду у Донецькій області, а отже обов'язок нараховувати та виплачувати заробітну плату у відповідача відсутній. З огляду на викладене, представник відповідачів просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Водночас представник відповідачів заявив клопотання про закриття провадження у справі у зв'язку з наявністю постанови суду у справі № 805/1421/16-а, яка набрала законної сили, з того самого спору і між тими самими сторонами.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 07.08.2017 відмовлено у задоволенні такого клопотання про закриття провадження у справі.

Розглянувши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд, -

В С Т А Н О В И В:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 08.08.2016 у справі № 805/1421/16-а позов ОСОБА_3 до Державної служби України з питань праці, Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки України, за участю третьої особи - Головного управління Держпраці у Донецькій області про визнання протиправними та скасування наказів від 11.05.2016 №3 та від 16.05.2016 №8-к, поновлення на посаді начальника Головного управління Держпраці у Донецькій області з виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу, починаючи з 16.05.2016, стягнення заборгованості по заробітній платі за період з січня 2016 року по квітень 2016 року в сумі 14199,01 грн. задоволено частково.

Визнано протиправними та скасовано наказ Голови комісії з реорганізації Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки України №3-к від 11.05.2016 «Про звільнення ОСОБА_3.» та наказ Голови комісії з реорганізації Територіального управління Держгірпромнагляду у Донецькій області №8-к від 16.05.2016 «Про звільнення ОСОБА_3.».

Зобов'язано Державну службу гірничого нагляду та промислової безпеки України нарахувати та виплатити ОСОБА_3 заборгованість по заробітній платі за період з січня 2016 року по квітень 2016 року.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 23.11.2016 у справі №805/1421/16-а апеляційні скарги Державної служби України з питань праці та Головного управління Держпраці у Донецькій області задоволені частково. Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 08.08.2016 року у справі №805/1421/16-а змінено. У абзаці третьому резолютивної частини постанови назву органу «Державна служба гірничого нагляду та промислової безпеки України» змінено на «Головне управління Держпраці у Донецькій області». В решті постанову суду залишено без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 254 КАС України постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Оскільки постанови Донецького окружного адміністративного суду від 08.08.2016 та Донецького апеляційного адміністративного суду від 23.11.2016 у справі №805/1421/16-а набрали законної сили 23.11.2016, тому обставини, встановлені цими судовими рішеннями не доказуються та є встановленими.

Так, постановами судів у справі № 805/1421/16-а встановлено наступне.

ОСОБА_3 (позивач) з 10.07.2012 перебував на посаді начальника Територіального управління Держгірпромнагляду у Донецькій області.

Постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2014 № 442 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» утворено, зокрема, Державну службу України з питань праці, реорганізувавши шляхом злиття Державної інспекції з питань праці та Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки і поклавши на Службу, що утворюється, функції з реалізації державної політики, які виконували органи, що припиняються (крім функцій з реалізації державної політики у сфері охорони надр), а також функції з реалізації державної політики у сфері гігієни праці та функції із здійснення дозиметричного контролю робочих місць і доз опромінення працівників.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 08.10.2014 № 1050-р утворено комісію з реорганізації Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки та затверджено головою комісії першого заступника Голови Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки ОСОБА_4

20.03.2015 Головою комісії з проведення реорганізації Держгірпромнагляду відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 10.09.2014 № 442 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади», від 11.02.2015 № 100 «Про утворення територіальних органів Державної служби з питань праці та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України» та наказу Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки України від 19.03.2015 № 15 «Про реорганізацію територіальних управлінь Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки України» позивача під підпис попереджено про наступне звільнення з займаної посади відповідно до чинного законодавства.

13.10.2015 Головою Державної служби України з питань праці на виконання ст. 49-2 Кодексу законів про працю України у зв'язку з утворенням Державної служби з питань праці України шляхом злиття Державної інспекції з питань праці та Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки України відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 10.09.2014 № 442 листом-пропозицією запропоновано ОСОБА_3 посаду Головного державного інспектора відділу гірничотехнічного нагляду у Красноармійському регіоні управління гірничого нагляду Головного управління Держпраці у Донецькій області.

27.10.2015 листом № 01/16-2894 Міністерства енергетики та вугільної промисловості України погоджено звільнення ОСОБА_3 з посади начальника територіального управління Держгірпромнагляду у Донецькій області за умови дотримання вимог чинного законодавства.

26.11.2015 Донецькою обласною військово-цивільною адміністрацією листом №вх. 01-09356-19/01 погоджено звільнення ОСОБА_3 з посади начальника територіального управління Держгірпромнагляду у Донецькій області.

Наказом Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки України від 11.05.2016 за № 3-к відповідно до Кодексу законів про працю України, постанови Кабінету Міністрів України від 10.09.2014 № 442 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» звільнено ОСОБА_3 з посади начальника Територіального управління Держгірпромнагляду у Донецькій області 11.05.2016 відповідно до п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв'язку зі скороченням штату працівників. Підставами для видання наказу стали: пропозиція щодо працевлаштування від 13.10.2015, лист Міністра енергетики та вугільної промисловості України від 27.10.2015 № 01/16-2894, лист Донецької обласної військово-цивільної адміністрації від 26.11.2015 № вх.01-09356-19/01.

Наказом Територіального управління Держгірпромнагляду у Донецькій області від 16.05.2016 за № 8-к звільнено ОСОБА_3 11.05.2016 з посади начальника Територіального управління Держгірпромнагляду у Донецькій області відповідно до п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв'язку зі скороченням штату працівників.

Також судами у справі № 805/1421/16-а встановлено, що позивач з 26.03.2002 по день звільнення обіймав посади у Територіальному управлінні Держнаглядохоронпраці по Донецькій області (з урахуванням проведення процедур реорганізації даної юридичної особи у Територіальне управління Держгірпромнагляду у Донецькій області), тобто він має безперервний стаж роботи в даній установі більш ніж 10 років.

Згідно довідки до акту огляду МСЕК № 419941 ОСОБА_3 є інвалідом третьої групи безстроково з приводу трудового каліцтва.

Судами обох інстанцій встановлено, що позивачу встановлено третю групу інвалідності з приводу трудового каліцтва, отриманого під час виконання трудових обов'язків в даній установі, та те, що позивач відноситься до категорії осіб, які мають переважне право на залишення на роботі при скороченні чисельності штату працівників внаслідок проведення реорганізації Територіального управління Держгірпромнагляду у Донецькій області.

Штатними розписами на 2016 рік Головного управління Держпраці у Донецькій області, які затверджені Головою Державної служби України з питань праці 04.01.2016, 29.02.2016 (діє з 01.01.2016), 16.05.2016 (діє з 01.05.2016) передбачено ряд керівних посад вказаного органу. Наказом Державної служби України з питань праці від 29.04.2016 № 29-кт призначено на посаду начальника Головного управління Держпраці у Донецькій області ОСОБА_5 з 29.04.2016.

Тобто, з моменту попередження ОСОБА_3 про звільнення з займаної посади і до його звільнення, в штатних розписах було передбачено ряд керівних посад, але ОСОБА_3, який працював начальником Територіального управління Держгірпромнагляду у

Донецькій області, було запропоновано лише посаду, яка за кваліфікаційним рівнем та вимогами є значно нижчою від посади, яку обіймав позивач до звільнення.

Судами обох інстанції встановлено, що будь-яких інших пропозицій щодо зайняття певних посад з урахуванням нових штатних розписів Головного управління Держпраці у Донецькій області позивачу не пропонувалось. Відповідачами не вжито всіх передбачених законодавством заходів щодо працевлаштування позивача при звільненні через скорочення штатів за наявності вакантних однорідних посад відповідного кваліфікаційного рівня з урахуванням значного стажу роботи позивача та освітнього рівня.

Разом із тим, стосовно не поновлення ОСОБА_3 на посаді начальника Головного управління Держпраці у Донецькій області з виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу, починаючи з 16.05.2016 Донецький окружний адміністративний суд у постанові від 08.08.2016 зазначив таке.

Відповідно до п.19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» у випадках зміни власника підприємства (установи, організації) чи його реорганізації (злиття з іншим підприємством, приєднання до іншого підприємства, поділу підприємства, виділення з нього одного або кількох нових підприємств, перетворення одного підприємства в інше, наприклад, державного підприємства в орендне підприємство або підприємства в господарське товариство) дія трудового договору працівника продовжується (ч.3 ст.36 КЗпП в редакції від 19.01.1995). При реорганізації підприємства або при його перепрофілюванні звільнення за п. 1 ст. 40 КЗпП може мати місце, якщо це супроводжується скороченням чисельності або штату працівників, змінами у їх складі за посадами, спеціальністю, кваліфікацією, професіями. Працівник, який був незаконно звільнений до реорганізації, поновлюється на роботі в тому підприємстві, де збереглося його попереднє місце роботи.

При ліквідації підприємства (установи, організації) правила п.1 ст.40 КЗпП можуть застосовуватись і в тих випадках, коли після припинення його діяльності одночасно утворюється нове підприємство. В цих випадках працівник не вправі вимагати поновлення його на роботі на заново утвореному підприємстві, якщо він не був переведений туди в установленому порядку.

Так судом зроблено висновок, що оскільки позивач не перебував у трудових відносинах з Головним управлінням Держпраці у Донецькій області позовні вимоги щодо поновлення його на посаді начальника Головного управління Держпраці у Донецькій області є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, та враховуючи, що позовні вимоги позивача стосовно виплати на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 16.05.2016 року є похідними від позовних вимог про поновлення позивача на займаній посаді, суд дійшов висновку про відмову у їх задоволенні.

В подальшому, наказом Головного управління Держпраці у Донецькій області від 05.12.2016 № 713-ВП «Про скасування наказу Голови комісії з реорганізації Територіального управління Держгірпромнагляду у Донецькій області від 16.05.2016 № 8-к «Про звільнення ОСОБА_3.» на виконання постанови Донецького апеляційного адміністративного суду від 23.11.2016, постанови Донецького окружного адміністративного суду від 08.08.2016 у справі № 805/1421/16-а скасовано наказ Голови комісії з реорганізації Територіального управління Держгірпромнагляду у Донецькій області від 16.05.2016 № 8-к «Про звільнення ОСОБА_3.» та нараховано та виплачено ОСОБА_3 заборгованість по заробітній платі за період з січня 2016 року по квітень 2016 року (а.с.26).

В матеріалах справи наявні докази виконання постанови суду №805/1421/16-а в частині нарахування і виплати заборгованості по заробітній платі, а саме платіжні доручення: від 27.12.2016 № 905, яким перераховано на р/р ОСОБА_3 заробітну плату за січень-квітень 2016 року в розмірі 11430,01 грн.; від 27.12.2016 №906, яким сплачено військовий збір із заробітної плати ОСОБА_3 за січень-квітень 2016 року в розмірі 213 грн.; від 27.12.2016 № 907, яким сплачено податок з доходів фізичних осіб із заробітної плати ОСОБА_3 за січень-квітень 2016 року в розмірі 2556 грн.; від 27.12.2016 № 908, яким нараховано єдиний внесок у розмірі 8,41 % на заробітну плату ОСОБА_3 за січень-квітень 2016 року в розмірі 1 194 грн.

При цьому, в судовому засіданні встановлено, що наказ Голови комісії з реорганізації Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки України №3-к від 11.05.2016 «Про звільнення ОСОБА_3.» до теперішнього часу не скасований, що свідчить про не повне виконання рішень судів у справі № 805/1421/16-а.

В матеріалах справи міститься акт приймання-передавання трудової книжки від 09.12.2016, відповідно до якого, засвідчено факт передання трудової книжки ОСОБА_3 НОМЕР_2 до відділу управління персоналом Головного управління Держпраці у Донецькій області (а.с.27).

Після передачі трудової книжки до відділу управління персоналом ГУ Держпраці у Донецькій області, 12.12.2016 позивач відмовлявся від отримання трудової книжки НОМЕР_2, про що свідчить акт відмови в отриманні трудової книжки від 12.12.2016. Водночас лист від 12.12.2016 свідчить про отримання позивачем копії трудової книжки.

В трудовій книжці позивача містяться наступні відомості про роботу, зокрема: запис № 47 від 11.05.2015 - звільнено відповідно до п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв'язку зі скороченням штату працівників; запис №48 від 05.12.2016 - запис за № 47 вважати недійсним. Наказ Голови комісії з реорганізації Територіального управління Держгірпромнагляду у Донецькій області від 16.05.2016 № 8-к «Про звільнення ОСОБА_3.» скасовано.

Тобто, останнім записом в трудовій книжці позивача є запис про скасування запису про звільнення. Зазначене свідчить про відсутність відомостей про поновлення позивача на посаді.

Судом також встановлено, що позивач неодноразово звертався до Головного управління Держпраці у Донецькій області з приводу працевлаштування та нарахування середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу за період з травня 2016 року по час звернення до ГУ Держпраці у Донецькій області. Однак, відповідями ГУ Держпраці у Донецькій області неодноразово повідомляло позивача про відсутність підстав для укладання трудового договору між позивачем та Головним управління Держпраці у Донецькій області та відсутністю законних підстав для нарахування і сплати йому середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу за період з травня 2016 року.

У зв'язку із зволіканням відповідачів до не пропонування рівнозначної посади в Головному управлінні Держпраці у Донецькій області та не працевлаштуванню позивача на рівнозначній посаді з раніш незаконно звільненої посади начальника Територіального управління Держгірпромнагляду у Донецькій області, ОСОБА_3 звернувся до суду з цим позовом у зв'язку з порушенням його прав на працю.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках, зокрема, змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Відповідно до ч. 2 цієї статті звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Відповідно до ст. 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається: 1) сімейним - при наявності двох і більше утриманців; 2) особам, в сім'ї яких немає інших працівників з самостійним заробітком; 3) працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації; 4) працівникам, які навчаються у вищих і середніх спеціальних учбових закладах без відриву від виробництва; 5) учасникам бойових дій, інвалідам війни та особам, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»; 6) авторам винаходів, корисних моделей, промислових зразків і раціоналізаторських пропозицій; 7) працівникам, які дістали на цьому підприємстві, в установі, організації трудове каліцтво або професійне захворювання; 8) особам з числа депортованих з України, протягом п'яти років з часу повернення на постійне місце проживання до України; 9) працівникам з числа колишніх військовослужбовців строкової служби, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб офіцерського складу та осіб, які проходили альтернативну (невійськову) службу, - протягом двох років з дня звільнення їх зі служби.

Перевага в залишенні на роботі може надаватися й іншим категоріям працівників, якщо це передбачено законодавством України.

За приписами ст. 49-2 КЗпП України визначено, що про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.

Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. У разі якщо вивільнення є масовим відповідно до статті 48 Закону України «Про зайнятість населення», власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників.

Вимоги частин першої - третьої цієї статті не застосовуються до працівників, які вивільняються у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, пов'язаними з виконанням заходів під час мобілізації, на особливий період.

Пункт 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» містить роз'яснення, згідно з якими при розгляді спорів про звільнення за пунктом 1 статті 40 Кодексу законів про працю України суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

У випадках зміни власника підприємства (установи, організації) чи його реорганізації (злиття з іншим підприємством, приєднання до іншого підприємства, поділу підприємства, виділення з нього одного або кількох нових підприємств, перетворення одного підприємства в інше, наприклад, державного підприємства в орендне підприємство або підприємства в господарське товариство) дія трудового договору працівника продовжується (ч. 3 ст. 36 КЗпП в редакції від 19.01.1995). При реорганізації підприємства або при його перепрофілюванні звільнення за п.1 ст.40 КЗпП може мати місце, якщо це супроводжується скороченням чисельності або штату працівників, змінами у їх складі за посадами, спеціальністю, кваліфікацією, професіями. Працівник, який був незаконно звільнений до реорганізації, поновлюється на роботі в тому підприємстві, де збереглося його попереднє місце роботи.

При ліквідації підприємства (установи, організації) правила п.1 ст.40 КЗпП можуть застосовуватись і в тих випадках, коли після припинення його діяльності одночасно утворюється нове підприємство. В цих випадках працівник не вправі вимагати поновлення його на роботі на заново утвореному підприємстві, якщо він не був переведений туди в установленому порядку. Судам слід мати на увазі, що при проведенні звільнення власник або уповноважений ним орган вправі в межах однорідних професій і посад провести перестановку (перегрупування) працівників і перевести більш кваліфікованого працівника, посада якого скорочується, з його згоди на іншу посаду, звільнивши з неї з цих підстав менш кваліфікованого працівника. Якщо це право не використовувалось, суд не повинен обговорювати питання про доцільність такої перестановки (перегрупування).

Стосовно правил п.1 ст. 40 КЗпП може бути розірвано трудовий договір при відмові працівника укласти договір про повну матеріальну відповідальність з поважних причин (або коли раніше виконання обов'язків за трудовим договором не вимагало укладення договору про повну матеріальну відповідальність), а також з особою, що приймалась для заміщення відсутнього працівника, але пропрацювала більше чотирьох місяців, при поверненні цього працівника на роботу, якщо відсутня можливість переведення з її згоди на іншу роботу.

В усіх випадках звільнення за п.1 ст. 40 КЗпП провадиться з наданням гарантій, пільг і компенсацій, передбачених главою III-А КЗпП. Чинне законодавство не передбачає виключення із строку попередження працівника про наступне звільнення (не менш ніж за 2 місяці) часу знаходження його у відпустці або тимчасової непрацездатності. При недодержанні строку попередження працівника про звільнення, якщо він не підлягає поновленню на роботі з інших підстав, суд змінює дату його звільнення, зарахувавши строк попередження, протягом якого він працював.

Як вже зазначалось судом вище, постановами судів у справі № 805/2114/16-а визнані протиправними та скасовані наказ Голови комісії з реорганізації Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки України №3-к від 11.05.2016 «Про звільнення ОСОБА_3.» та наказ Голови комісії з реорганізації Територіального управління Держгірпромнагляду у Донецькій області №8-к від 16.05.2016 «Про звільнення ОСОБА_3.».

Відповідно до абз. 1 ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Отже, оскільки наказом Головного управління Держпраці у Донецькій області від 05.12.2016 № 713-ВП скасовано наказ Голови комісії з реорганізації Територіального управління Держгірпромнагляду у Донецькій області від 16.05.2016 №8-к «Про звільнення ОСОБА_3.», тому у відповідача з'явився обов'язок щодо поновлення позивача на попередній роботі (посаді), який чітко передбачений ст. 235 КЗпП України.

При цьому, суд не приймає посилань представника відповідачів на те, що справа підлягає закриттю у зв'язку з вже вирішеним спором щодо поновлення позивача на посаді у справі № 805/1421/16-а, оскільки зазначене спростовується висловленою позицією суду в ухвалі Донецького окружного адміністративного суду від 07.08.2017, якою відмовлено у задоволенні клопотання про закриття провадження у справі з огляду на не вирішення спору стосовно поновлення ОСОБА_3 саме на попередній роботі.

На підставі викладеного, та з урахуванням вже скасованого наказу Голови комісії з реорганізації Територіального управління Держгірпромнагляду у Донецькій області №8-к від 16.05.2016 «Про звільнення ОСОБА_3.» та приписів ст. 235 КЗпП України, суд дійшов висновку про поновлення ОСОБА_3 на посаді начальника Територіального управління Дежгірпромнагляду у Донецькій області.

Разом із тим, суд зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2014 № 442 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» утворено, зокрема, Державну службу України з питань праці, реорганізувавши шляхом злиття Державної інспекції з питань праці та Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки і поклавши на Службу, що утворюється, функції з реалізації державної політики, які виконували органи, що припиняються (крім функцій з реалізації державної політики у сфері охорони надр), а також функції з реалізації державної політики у сфері гігієни праці та функції із здійснення дозиметричного контролю робочих місць і доз опромінення працівників.

Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Територіальне управління Дежгірпромнагляду у Донецькій області припинено, про що 05.09.2016 зроблено запис в ЄДР за номером № 1259 1120 0110 00753.

Положеннями статті 87 Закону України «Про державну службу» та статті 40 Кодексу законів про працю України передбачено, що у разі скорочення чисельності або штату службовців, ліквідації, реорганізації органу, підприємства, установи керівники зазначених установ зобов'язані працевлаштувати працівників запропонувавши їм рівноцінні посади, а в разі відсутності такої пропозиції - іншої роботи у цьому державному органі.

Правовим висновком, викладеним у постанові Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» та правовими висновками, викладеними в постановах Верховного Суду України від 17.10.2011 у справі № 2а-237а11 та від 28.10.2014 у справі №21-484а14 та від 19.01.2016 у справі № 21-2225а15 визначено про обов'язок саме роботодавця (держави) по працевлаштуванню працівників ліквідованої установи.

Суд звертає увагу на те, що Донецьким апеляційним адміністративним судом при розгляді справи № 805/1421/16-а вже зроблено висновок з приводу того, що відповідачами не вжито всіх передбачених законодавством заходів щодо працевлаштування позивача при звільненні через скорочення штатів за наявності вакантних однорідних посад відповідного кваліфікаційного рівня з урахуванням значного стажу роботи позивача та освітнього рівня. Отже, з огляду на те, що Територіальне управління Держгірпромнагляду у Донецькій області на підставі постанови КМУ від 11.02.2015 № 100 реорганізовано у Головне управління Держпраці у Донецькій області, та на теперішній час Територіальне управління Держгірпромнагляду у Донецькій області згідно відомостей в ЄДР є припиненою установою, тому у відповідачів на теперішній час наявний обов'язок щодо працевлаштування ОСОБА_3

Оскільки позивач неодноразово звертався до відповідачів з приводу працевлаштування його на рівнозначній з раніш незаконно звільненої посади, однак відповідачами здійснені лише відписки з цього приводу, тому, на думку суду, вбачається бездіяльність відповідачів з цього приводу, з огляду на що позов в цій частині підлягає задоволенню.

При цьому, у зв'язку із заявленою позивачем вимогою щодо зобов'язання Державної служби України з питань праці та Головного управління Держпраці у Донецькій області вчинити певні дії, а саме працевлаштувати ОСОБА_3 шляхом надання рівнозначної з раніш незаконно звільненої посади начальника Територіального управління Держгірпромнагляду у Донецькій області - посади першого заступника начальника Головного управління Держпраці у Донецькій області суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 9 Положення про Головне управління Держпраці у Донецькій області, затвердженого наказом Державної служби України з питань праці від 04.02.2016 №8 Управління Держпраці очолює начальник, який призначається на посаду та звільняється з посади Головою Державної служби України з питань праці за погодженням з Міністром соціальної політики України та головою відповідної обласної державної адміністрації. Начальник Управління Держпраці за посадою є Головним державним інспектором з питань праці в області. Начальник Управління Держпраці має двох заступників, у тому числі першого, які призначаються на посади та звільняються з посад Головою Державної служби України з питань праці за погодженням з Міністром соціальної політики України. Заступники начальника Управління Держпраці за посадою є заступниками Головного державного інспектора з питань праці в області.

Згідно з п. 11 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 96 Голова Держпраці, зокрема: очолює Держпраці, здійснює керівництво її діяльністю, представляє Держпраці у відносинах з іншими органами, підприємствами, установами та організаціями в Україні та за її межами; призначає на посаду та звільняє з посади за погодженням з Міністром соціальної політики керівників і заступників керівників самостійних структурних підрозділів апарату Держпраці, призначає на посаду та звільняє з посади інших державних службовців і працівників апарату Держпраці; призначає на посаду за погодженням з Міністром соціальної політики та головами відповідних місцевих держадміністрацій та звільняє з посади керівників територіальних органів Держпраці; призначає на посаду за погодженням з Міністром соціальної політики заступників керівників територіальних органів Держпраці та звільняє їх з посади.

На думку суду, дана вимога фактично спрямована на зобов'язання Державної служби України з питань праці поновити позивача на одній з тих вакантних посад, які наявні, одночасно дослідивши їх рівнозначність посаді, з якої позивача було звільнено.

З наданого представником відповідачів переліку вакантних посад Головного управління Держпраці у Донецькій області станом на день скасування наказів про звільнення ОСОБА_3 (05.12.2016), в Головному управлінні Держпраці у Донецькій області наявні вакантні посади, зокрема, перший заступник начальника Головного управління Держпраці у Донецькій області (1 штатна одиниця), начальник управління з питань праці (1 штатна одиниця), заступник начальника управління з питань праці (1 штатна одиниця) та інші нижчі посади.

Крім цього, згідно переліку вакантних посад Головного управління Держпраці у Донецькій області станом на 20.07.2017, в Головному управлінні Держпраці у Донецькій області наявні наступні вакантні посади, зокрема, заступник начальника Головного управління Держпраці у Донецькій області (1 штатна одиниця), заступник начальника управління з питань праці (1 штатна одиниця) та інші нижчі посади.

У відповідності до приписів ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З аналізу викладеного свідчить, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, крім того, суд не має права втручатися та вирішувати за учасників процесу, куди необхідно працевлаштовувати позивача та яка посада саме є рівнозначною, тим самим суд втручається в конституційні права позивача щодо вільного волевиявлення та повного здійснення громадянами права на працю, рівних можливостей у виборі професії та роду трудової діяльності. Тобто, суд не може вирішити за позивача, на яку з вакантних посад необхідно його поновити, крім того втручатися в діяльність відповідача щодо винесення пропозицій щодо вакантних посад та в подальшому вирішувати питання щодо його призначення на посаду.

Проте, поновлюючи позивача на посаді, з якої його було звільнено, суд повинен вирішити питання щодо зобов'язання Державної служби України з питань праці, саме, до компетенції якої віднесено це право, працевлаштувати позивача на посаді, рівнозначній посаді, з якого його було звільнено, на власний розсуд, з урахуванням побажань позивача.

Таким чином, враховуючи те, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом та сприяти реальному відновленню порушеного права, суд приходить висновку про часткове задоволення даної позовної вимоги позивача та, вважає за необхідне зобов'язати Державну службу України з питань праці працевлаштувати ОСОБА_3 на посаду, рівнозначну посаді начальника Територіального управління Держгірпромнагляду у Донецькій області.

Стосовно позовних вимог про стягнення з Головного управління Держпраці у Донецькій області на користь ОСОБА_3 заборгованості по заробітній платі за період з 01.05.2016 по 11.05.2016 та стягнення суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 11.05.2016 по день винесення постанови суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 1 Кодексу законів про працю України вказаний Кодекс регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини.

Статтею 2-1 Кодексу законів про працю України визначено, що Україна забезпечує рівність трудових прав усіх громадян незалежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної приналежності, статі, мови, політичних поглядів, релігійних переконань, роду і характеру занять, місця проживання та інших обставин.

Відповідно до частини 7 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).

Частиною 2 статті 235 Кодексу законів про працю України передбачено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Судом встановлено, що рішеннями судів у справі № 805/1421/16-а стягнуто заборгованість по заробітній платі за період з січня по квітень 2016 року. Разом із тим, за період з 01.05.2016 по 11.05.2016 заробітна плата позивачу не нараховувалась та не сплачувалась.

Крім цього, оскільки накази про звільнення позивача скасовані та поновлено ОСОБА_3 на посаді начальника Територіального управління Держгірпромнагляду у Донецькій області, тому період з 12.05.2016 по теперішній час є часом вимушеного прогулу.

Згідно абз. 1, 3 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженому постановою Кабінету міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок № 100), обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Частиною 8 цього Порядку встановлено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.

Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.

Суд зазначає, що відповідно до положень Порядку обчислення середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Абзацем 1, 4 пункту 3 розділу ІІІ Порядку № 100 передбачено, зокрема, при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження включаються: основна заробітна плата; доплати і надбавки (за надурочну роботу та роботу в нічний час; суміщення професій і посад; розширення зон обслуговування або виконання підвищених обсягів робіт робітниками-почасовиками; високі досягнення в праці (високу професійну майстерність); умови праці; інтенсивність праці; керівництво бригадою, вислугу років та інші); виробничі премії та премії за економію конкретних видів палива, електроенергії і теплової енергії; винагорода за підсумками річної роботи та вислугу років тощо. Премії включаються в заробіток того місяця, на який вони припадають згідно з розрахунковою відомістю на заробітну плату. Премії, які виплачуються за квартал і більш тривалий проміжок часу, при обчисленні середньої заробітної плати за останні два календарні місяці, включаються в заробіток в частині, що відповідає кількості місяців у розрахунковому періоді. У разі коли число робочих днів у розрахунковому періоді відпрацьовано не повністю, премії, винагороди та інші заохочувальні виплати під час обчислення середньої заробітної плати за останні два календарні місяці враховуються пропорційно часу, відпрацьованому в розрахунковому періоді.

При обчисленні середньої заробітної плати для оплати за час щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або компенсації за невикористані відпустки, крім зазначених вище виплат, до фактичного заробітку включаються виплати за час, протягом якого працівнику зберігається середній заробіток (за час попередньої щорічної відпустки, виконання державних і громадських обов'язків, службового відрядження тощо), та допомога у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю.

Пунктом 4 (абз.2) зазначеного розділу визначено, що при обчисленні середньої заробітної плати за останні два місяці, крім перелічених вище виплат, також не враховуються виплати за час, протягом якого зберігається середній заробіток працівника (за час виконання державних і громадських обов'язків, щорічної і додаткової відпусток, відрядження тощо) та допомога у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю.

Відповідно до довідки Територіального управління Держгірпромнагляду у Донецькій області щодо нарахованої та виплаченої заробітної плати ОСОБА_3 за період з червня 2015 року по квітень 2016 року, за рішенням суду донараховано позивачу заробітну плату за період з січня по квітень 2016 року в розмірі 14 199,01 грн., відтак, на думку суду, є доцільним вважати останніми двома повними місяцями роботи позивача для розрахунку саме листопад 2015 року та грудень 2015 року.

Так, з цієї довідки вбачається, що у листопаді 2015 року ОСОБА_3 нараховано заробітну плату в розмірі 5281,85 грн., у грудні 2015 року - 5025,91 грн.

Відповідно до листа Міністерства соціальної політики України від 09.09.2014 №10196/0/14-14/13 «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2015 рік» кількість робочих днів у листопаді 2015 року становила 21 день, у грудні 2015 року - 23 дні.

Отже, середньомісячна заробітна плата складає: (5281,85 грн. (листопад 2015 року) + 5025,91 грн. (грудень 2015 року)) : 2 = 5027,91 грн.

Відповідно, середньоденна заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин): (5281,85 грн. (листопад 2015 року) + 5025,91 грн. (грудень 2015 року)) : 44 робочих дня за два місяці (21 робочий день у листопаді 2015 року та 23 робочих дня у грудні 2015 року) = 234,27 грн.

Відповідно до листа Міністерства соціальної політики України від 20.07.2015 №10846/0/14-15/13 «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2016 рік» та кількість робочих днів в період з 01.05.2016 по 11.05.2016 становить 6 робочих днів, та у період з 12.05.2016 по день винесення постанови по справі (07.08.2017) становить 310 днів.

Слід також врахувати п. 10.4 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду від 20.05.2013 №7 «Про судове рішення в адміністративній справі», яким визначено, що задовольняючи позов про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суди повинні вказувати розмір виплати. Період вимушеного прогулу та розрахунок розміру виплати необхідно зазначати в мотивувальній частині судового рішення.

Таким чином, сума заборгованості по заробітній платі за період з 01.05.2016 по 11.05.2016 складає 1405,62 грн. (234,27 грн. х 6) та сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 12.05.2016 по 07.08.2017, що підлягає стягненню на користь позивача, становить 72 623,70 грн. (234,27 грн. (середньоденна заробітна плата) х 310 днів), без вирахування податків, зборів та обов'язкових платежів.

Суд не приймає тверджень представника відповідача стосовно відсутності у Головного управління Держпраці у Донецькій області обов'язку нараховувати та виплачувати заробітну плату позивачу, оскільки Головне управління Держпраці у Донецькій області є правонаступником Територіального управління Держгірпромнагляду у Донецькій області, то нарахування і виплата заборгованості по заробітній платі здійснюється безпосередньо органом, в якому він працює і який нараховує заробітну плату.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку про стягнення з Головного управління Держпраці у Донецькій області на користь ОСОБА_3 заборгованість по заробітній платі за період з 01.05.2016 по 11.05.2016 в розмірі 1405,62 грн. та суми середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу за період з 12.05.2016 по 07.08.2016 (по день винесення судового рішення) в розмірі 72623,70 грн. з відрахуванням обов'язкових платежів та урахуванням виплачених сум при звільненні.

Відповідно до п. 2 та п. 3 ч. 1 ст. 256 КАС України негайно виконуються постанови суду про: присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць; поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Таким чином, постанова суду в частині поновлення позивача на посаді та виплати йому грошового забезпечення за час вимушеного прогулу за один місяць в розмірі 5153,94 грн. підлягають негайному виконанню.

Згідно з пп. 1, 2 ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою повноваження надано.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частин 1 та 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Розглянувши подані документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить висновку, що позовні вимоги ОСОБА_3 підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 94 КАС України судові витрати присудженню не підлягають.

Повний текст постанови виготовлений 14.08.2017.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 8-11, 94, 99, 158-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов ОСОБА_3 до Головного управління Держпраці у Донецькій області, Державної служби України з питань праці про визнання протиправної бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення заробітної плати та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Державної служби України з питань праці та Головного управління Держпраці у Донецькій області по не запропонуванню ОСОБА_3 рівнозначної посади в Головному управлінні Держпраці у Донецькій області та не працевлаштуванню його на рівнозначній з раніше незаконно звільненої посади начальника Територіального управління Держгірпромнагляду у Донецькій області.

Поновити ОСОБА_3 на посаді начальника Територіального управління Держгірпромнагляду у Донецькій області з 12.05.2016.

Зобов'язати Державну службу України з питань праці працевлаштувати ОСОБА_3 на посаду, рівнозначну посаді начальника Територіального управління Держгірпромнагляду у Донецькій області.

Стягнути з Головного управління Держпраці у Донецькій області (код ЄДРПОУ 39790445) на користь ОСОБА_3 (ІПН НОМЕР_1) заборгованість по заробітній платі за період з 01.05.2016 по 11.05.2016 в розмірі 1405,62 грн.

Стягнути з Головного управління Держпраці у Донецькій області (код ЄДРПОУ 39790445) на користь ОСОБА_3 (ІПН НОМЕР_1) суму середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу за період з 12.05.2016 по 07.08.2016 (по день винесення судового рішення) в розмірі 72623,70 грн.

В іншій частини позовних вимог - відмовити.

Постанова в частині поновлення на посаді та стягнення середньої заробітної плати в межах суми стягнення за один місяць в розмірі 5 153,94 грн. звернути до негайного виконання.

Постанова прийнята в нарадчій кімнаті, вступна та резолютивна частини проголошені в судовому засіданні 07.08.2017 у присутності позивача та представників сторін. Повний текст постанови буде виготовлений у відповідності до ст. 160 КАС України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено Кодексом адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Головуючий суддя Голошивець І.О.

Судді Давиденко Т.В.

Христофоров А.Б.