Постанова № 6826118, 02.10.2009, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 жовтня 2009 р.                                                                       справа № 2а-10858/09/0570

час прийняття постанови: 10год.45хв.

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого                                                  судді Мозгової Н. А.

при секретарі                                                  Волкова О.Г.

за участю

представника позивача                     Широкової Е.І.

представника відповідача Чефанова Є.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні за адресою: м. Донецьк, вул. 50 Гвардійської дивізії,17 адміністративну справу за позовом Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» в особі відокремленого підрозділу «Шахта «Жовтневий рудник» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку про визнання податкового повідомлення – рішення від 18.07.2008 року № 0000071312/3/25381/10/15-16-23/3 недійсним,-

ВСТАНОВИВ:

02.07.2009р. позивач, Державне підприємство «Донецька вугільна енергетична компанія» в особі відокремленого підрозділу «Шахта «Жовтневий рудник», звернувся до суду з позовною заявою до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку про визнання недійсним податкового повідомлення – рішення від 18.07.2008 року № 0000071312/3/25381/10/15-16-23/3, яким позивачу донараховано штраф за несвоєчасну сплату узгодженої суми податкового зобов’язання у розмірі 64191,24 грн., мотивуючи свої вимоги наступним:

Податковим органом самостійно змінено призначення платежу, вказаного в платіжних дорученнях, що не відповідає п.20.1 ст.20, п.21.1 ст.21 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» та в цілому порушує принципи ст.43 Конституції України. У Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку відсутні повноваження щодо зміни призначення платежу, яке самостійно визначено платником податку. Таким чином, застосування штрафних санкцій за несвоєчасне погашення податкових зобов’язань є безпідставним та не має під собою законодавчої бази, а застосованная система нарахування штрафних санкцій в момент погашення податкових зобов’язань протирічить вимогам Закону України №2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» в частині рівноправності бюджетних інтересів.

Відповідач по справі, Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку, з позовними вимогами не згоден , надав до суду заперечення на адміністративний позов, відповідно до якого податкова інспекція вважає, що відповідно до п.п. 5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» платник податків зобов’язаний самостійно сплатити суму податкового зобов’язання,зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку подання податкового розрахунку.

Згідно з п.п. 5.4.1 п.5.4 ст.5 Закону України №2181-ІІІ узгоджена сума податкового зобов’язання, не сплачена платником податків у встановлені строки, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Відповідно до вимог п.п.7.7 ст.7 Закону України №2181- ІІІ при наявності податкового боргу він погашається попередньо погашенню податкових зобов’язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення. Вимоги п.п7.7 ст.7 вказаного Закону містять норми права, які повинні прийматися як безумовна провідна вказівка до дій, що походять від держави і не підлягають обговоренню або оцінці з погляду їх доцільності чи раціональності, та зобов’язують від певних дій, обмежуючи таким чином свободу окремого суб’єкта. З огляду на норму права, закріплену у п.п. 7.7 ст.7 Закону України №2181-ІІІ юридичний обов’язок у вигляді необхідності здійснення погашення податкового боргу попередньо погашенню податкових зобов’язань, які не є податковим боргом у порядку календарної черговості його виникнення та у строки, передбачені вказаним Законом, покладено державою на платника податків, та крім цього уповноваженою стороною на платника податків покладено необхідність нести юридичну відповідальність, передбачену п.п. 17.1.7 п.17 ст.17 Закону України №2181-ІІІ, у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов’язання протягом граничних строків.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі, представник відповідача проти позовних вимог заперечував.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши подані доказі за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне:

Державне підприємство «Донецька вугільна енергетична компанія» зареєстровано у якості юридичної особи та знаходиться в Єдиному державному реєстрі підприємств, установ та організацій за номером 33161769, знаходиться на податковому обліку у Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку, у складі якого є відокремлений підрозділ «Шахта «Жовтневий рудник».

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 48 КАС України здатність мати процесуальні права та обов’язки в адміністративному судочинстві (адміністративна процесуальна правоздатність) визнається за громадянами України, іноземцями, особами без громадянства, органами державної влади, іншими державними органами, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими і службовими особами, підприємствами, установами, організаціями (юридичними особами). Тому до адміністративного суду з позовом в інтересах відокремленого підрозділу Шахта «Жовтневий рудник» звернулось Державне підприємство «Донецька вугільна енергетична компанія», яке є юридичною особою.

Рішенням ДПА у Донецькій області № 69/24-113 від 16.02.2007 року позивачу надано розстрочення сплати податкових зобов’язань (платежі за користування надрами) на загальну суму 172415 грн. під проценти терміном з 16 лютого 2007 року по 27 грудня 2007 року.

Платіжними дорученнями № 9579 від 20.07.2007 року на суму 10586 грн., №251 від 28.08.2007 року на суму 488,69 грн., № 9660 від 28.08.2007 року на суму 10097,31 грн., № 333 від 06.09.2007 року на суму 10586 грн., № 2310 від 17.10.2007 року на суму 10586 грн., № 4394 від 22.11.2007 року на суму 10586 грн. позивачем сплачено суму податкових зобов’язань згідно вищевказаного рішення №69/24-113 від 16.02.2007 року.

Рішенням ДПА у Донецькій області №207/24-113 від 20.08.2007 року позивачу надано розстрочення сплати податкових зобов’язань (збір за забруднення навколишнього середовища) у сумі 1035385,14 грн. строком з 20.08.2007 року по 26.12.2007 року.

Платіжними дорученнями № 0433 від 19.09.2007 року на суму 4584,68 грн., № 0397 від 18.09.2007 року на суму 25227,32 грн., № 2328 від 17.10.2007 року на суму 29812 грн., № 5010 від 30.11.2007 року на суму 28186,32 грн., № 4792 від 27.11.2007 року на суму 1625,68 грн., № 6356 від 14.12.2007 року на суму 29812 грн., № 6347 від 14.12.2007 року на суму 258,26 грн. позивачем сплачено суму податкових зобов’язань згідно рішення №207/24-113 від 20.08.2007 року.

Позивачем 04.05.2006 року до податкової інспекції поданий податковий розрахунок збору за забруднення навколишнього природного середовища (вхідний № 3137), відповідно до якого визначено суму зобов’язань у розмірі 128382,44 грн., а 24.10.2007 року подано уточнюючий податковий розрахунок збору за забруднення навколишнього природного середовища (вхідний № 10460), відповідно до якого суму зобов’язань платником зменшено на 4722,46 грн.

Відповідачем здійснена документальна невиїзна перевірка Відокремленого підрозділу «Шахта «Жовтневий рудник» Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» з питань своєчасності сплати узгоджених податкових зобов’язань зі збору за спеціальне використання водних ресурсів, земельного податку, плати за користування надрами, збору за забруднення навколишнього природного середовища, за результатами якої складений акт від 27.12.2007 року № 865/15-16-23/3-33577425.

Перевіркою встановлено порушення п.п. 5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України від 21.12.2000 року за №2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» в частині несвоєчасної сплати узгодженого податкового зобов’язання зі збору за забруднення навколишнього природного середовища , яке виникло на підставі декларації за 1 квартал 2006 року від 04.05.2006 року № 3137 з затримкою більше 90 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання.

На підставі зазначеного акта перевірки прийнято спірне податкове повідомлення -рішення № 0000071312/3/25381/10/15-16-23/3 від 18.07.2008р., яким визначено суму штрафу за порушення граничних строків сплати узгодженої суми податкового зобов’язання у розмірі 64191,24 грн.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. В Україні визнається і діє принцип верховенства права (ст. 8 Конституції України).

Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» державні податкові інспекції, до яких відноситься відповідач, здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів). Крім того, на них покладена функція із забезпечення застосування та своєчасного стягнення сум фінансових санкцій, передбачених цим Законом та іншими законодавчими актами України за порушення податкового законодавства.

Здійснюючи ці повноваження відповідач прийняв спірне податкове повідомлення-рішення, яким застосував до позивача штрафні санкції на підставі п. 17.1.7 ст. 17 Закону України від 21.12.2000 року за №2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». Згідно із зазначеною нормою, у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, та якщо така затримка складає більш 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, вказаний платник податку зобов'язаний сплатити штраф у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Джерелом самостійного погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, що передбачене п. 7.1.1 ст. 7 Закону України від 21.12.2000 року за №2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». Коштами у складі майна суб'єктів господарювання відповідно до ч. 5 ст. 139 ГК України є гроші у національній та іноземній валюті, призначені для здійснення товарних відносин цих суб'єктів з іншими суб'єктами, а також фінансових відносин відповідно до законодавства. Вони також входять до визначення майна у розумінні ч. 1 зазначеної статті.

Частиною 1 статті 134 ГК України встановлено, що суб'єкт господарювання, який здійснює господарську діяльність на основі права власності, на свій розсуд володіє, користується і розпоряджається належним йому майном.

Тобто платник податків, який є суб’єктом господарювання, має право розпоряджатися належним йому майном, зокрема коштами, на свій розсуд. Право розпоряджатися своєю власністю гарантоване також статтею 41 Конституції України.

Розпорядження коштами полягає у їх переказі із застосуванням платіжних інструментів, які передбачені Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні». Одним з таких інструментів є платіжне доручення. Це розрахунковий документ, який містить доручення платника банку або іншій установі - члену платіжної системи, що його обслуговує, здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунка на рахунок отримувача (п. 1.30 ст. 1 Закону «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»). Відповідно до п. 17.1 зазначеного вище Закону форми розрахункових документів та їх реквізити встановлюються Національним банком України.

Так, постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 р. N 22 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 р. за N 377/8976) затверджена Інструкція про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті. Одним з реквізитів платіжного доручення, які передбачені п.3 цієї Інструкції є «Призначення платежу». Згідно з п.3.8 зазначеної Інструкції реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу".

Таким чином, якщо перерахування коштів відбувається за допомогою платіжного доручення, воля власника коштів щодо визначення підстав їх перерахування відображається у реквізиті «Призначення платежу» цього документу.

Як вбачається з наданих позивачем платіжних доручень у реквізиті «Призначення платежу» ним вказано перерахування відповідно до рішень ДПА у Донецькій області № 69/24-113 від 16.02.2007 року та № 207/24-113 від 20.08.2007 року, а не відповідно до податкової декларації № 3137 від 04.05.2006 року.

Крім того, ст. 7 Закону України № 2181-ІІІ від 21.12.2000 року «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» передбачений вичерпний перелік джерел самостійної сплати податкового зобов’язання або погашення податкового боргу. Зменшення податкового боргу шляхом подання уточнюючого розрахунку, яким платником податків зменшується сума податкового зобов’язання, Законом України №2181-ІІІ не передбачено.

Позивач, подавши до податкового органу 24.10.2007 року уточнюючий податковий розрахунок збору за забруднення навколишнього природного середовища (вхідний № 10460), відповідно до якого суму зобов’язань платником зменшено на 4722,46 грн., скористався правом, наданим йому п.5.1 ст. 5 Закону України № 2181-ІІІ від 21.12.2000 року, відповідно до якого, якщо платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок. При цьому, підстави вважати подання уточнюючого розрахунку, яким зменшено суму податкового зобов’язання, погашенням податкового зобов’язання відсутні.

Зважаючи на це, висновки акту перевірки зроблені відповідачем без урахування приписів Конституції України, Господарського кодексу України, Закону України «Про порядок погашення…» та інших наведених вище нормативно-правових актів. У зв’язку з цим прийняте на підставі цього акту податкове повідомлення-рішення є незаконним та таким, що підлягає визнанню недійсним.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача на пункт 7.7 ст. 7 Закону України від 21.12.2000 року за №2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», відповідно до якого податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Як вже зазначалося, органи державної влади зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Наведена норма не може бути застосована як обмеження права платника податків самостійно розпоряджатися власними коштами, оскільки спосіб такого обмеження законами України не встановлений. Обов’язковість встановлення способів обмеження права власності саме законами України випливає з п.7 ст. 92 Конституції України, відповідно до якого виключно законами України визначається правовий режим власності, а також ч.3 ст. 134 ГК України згідно з яким правові форми реалізації права власності у сфері господарювання визначаються цим Кодексом і законом.

Відповідно до статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд вважає, що правомірність прийняття спірного податкового повідомлення-рішення відповідачем не доведений.

На підставі викладеного, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 94 КАС України судові витрати, понесені позивачем присуджуються з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 17, 18, 19, 20, 51, 69, 70, 71, 72, 86, 94, 158, 159, 160, 161, 162, 163, 167 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

          Позов Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» в особі відокремленого підрозділу «Шахта «Жовтневий рудник» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку про визнання податкового повідомлення – рішення від 18.07.2008 року № 0000071312/3/25381/10/15-16-23/3 недійсним задовольнити повністю.

Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення № 0000071312/3/25381/10/15-16-23/3 від 18.07.2008 року, яким визначено суму штрафу за порушення граничних строків сплати узгодженої суми податкового зобов’язання у розмірі 64191,24 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» в особі відокремленого підрозділу «Шахта «Жовтневий рудник» (83071, м. Донецьк, вул. Маршала Жукова,1, код ЄДРПОУ 33161769) судовий збір у розмірі 3 (три) грн. 40 коп.

У судовому засіданні 02.10.2009р. проголошена вступна та резолютивна частина постанови у присутності представників сторін.

          Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі - з дня складення в повному обсязі - до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

          Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

          Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання зяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                                           Мозговая Н. А.