Ухвала суду № 68260103, 03.08.2017, Апеляційний суд Тернопільської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 595/196/17Головуючий у 1-й інстанції Содомора Р.О. Провадження № 22-ц/789/616/17 Доповідач - Щавурська Н.Б.Категорія - 27

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 серпня 2017 р. колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Тернопільської області в складі:

головуючого - Щавурської Н.Б.

суддів - Ткач З. Є., Загорський О. О.,

при секретарі - Панькевич Т.І.

з участю сторін - представника позивача ПАТ КБ

"ПриватБанк" Панькова О.П., відповідача

ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" на рішення Бучацького районного суду Тернопільської області від 22 березня 2017 року по справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" до ОСОБА_2 про стягнення боргу,

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Бучацького районного суду від 22 березня 2017 року у задоволенні вказаного позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ПАТ КБ "ПриватБанк" просить скасувати рішення суду, вважаючи його незаконним, ухваленим у зв'язку з недоведеністю обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального і процесуального права та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.

В обгрунтування доводів апеляційної скарги посилається на невірне застосування судом норм ст.ст.257, 258 ЦК України та безпідставність у зв'язку з цим висновків про пропуск позивачем строку позовної давності.

Вважає, що при ухваленні рішення судом помилково ототожнено поняття "договору" та "платіжної карти". Закінчення строку дії картки не свідчить про припинення договірних відносин між Банком та відповідачем.

Звертає увагу на те, що умовами договору встановлені окремі самостійні зобов'язання, які деталізують обов'язок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, тому право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового траншу і початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення. Оскільки за умовами договору погашення кредиту і процентів повинно здійснюватись позичальником частинами кожного місяця, наступного за місяцем, в рахунок якого вносяться кошти, початок позовної давності для стягнення цих платежів необхідно обчислювати з моменту (місяця, дня) невиконання позичальником кожного з цих зобов'язань.

Крім того, вважає, що зобов'язання, які не виконані у межах річного строку дії договору, при подовженні останнього продовжують існувати.

На думку апелянта, судом невірно застосовано положення ст.1054 ЦК України щодо права банку на отримання процентів та комісії за весь час користування кредитом, нарахування яких припиняється з дня повернення позики. Оскільки загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, то підлягали задоволенню вимоги Банку про стягнення заборгованості за тілом кредиту і процентів нарахованих в межах останніх трьох років, які передували пред'явленню позову.

Також вважає, що відмова суду у вимогах про стягнення неустойки у вигляді штрафу суперечить вимогам ст.ст.549-552 ЦК України, оскільки обов'язок їх сплати припиняється також днем повернення позики. З урахуванням передбаченого законом річного строку позовної давності щодо вимог в частині стягнення неустойки (штрафу, пені), остання підлягала стягненню судом за останній рік, що передував пред'явленню позову.

У судовому засіданні представник ПАТ КБ "ПриватБанк" Паньков О.П. апеляційну скаргу підтримав, зіславшись на доводи, викладені в ній.

Відповідач ОСОБА_2 відносно апеляційної скарги заперечила, вважаючи рішення суду законним і таким, що скасуванню не підлягає.

Заслухавши пояснення сторін і їх представників, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга ПАТ "ПриватБанк" до задоволення не підлягає з урахуванням наступного.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд виходив з того, що позивачем пропущено строк позовної давності, з приводу чого заявлено відповідачем.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, як таким, що відповідає вимогам закону й зроблений на підставі наявних у справі доказів.

Судом встановлено, що 21.10.2008 року між ЗАТ КБ "Приватбанк" (правонаступником якого є ПАТ КБ "ПриватБанк") та ОСОБА_2 укладено кредитний договір, згідно якого відповідач отримала грошові кошти в сумі 5000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну карту зі сплатою відсотків за користування в розмірі 30,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

ОСОБА_2 підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом "Умовами та правилами надання банківських послуг", "Правилами користування платіжною карткою" та "Тарифами Банку", викладеними на офіційному банківському сайті, складає між нею та Банком договір, що підтверджується підписом у заяві (а.с.9).

З долученого Банком розрахунку вбачається, що заборгованість відповідача перед позивачем за договором станом на 30.11.2016 року складає 10840,49 грн., з яких:

- 974,01 грн. - заборгованість за кредитом;

- 6526,83 грн. - заборгованість за процентами за користування кредитом;

- 2585,34 грн. - заборгованість за пенею та комісією;

- 250,00 грн. - штраф (фіксована ціна);

- 504,31 грн. - штраф (процентна ставка) (а.с.6-8).

Також, востаннє кошти на погашення заборгованості за договором ОСОБА_2 вносила 26.07.2012 року.

Крім цього, в ході розгляду справи апеляційним судом встановлено, що платіжна картка відповідачу була видана строком на три роки (до грудня 2011 року) й по закінченню вказаного строку нова картка їй не видавалася.

Згідно ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Пунктом 9.12. Умов і Правил надання банківських послуг ПАТ КБ "Приватбанк", передбачено, що договір дійсний на протязі 12 місяців з моменту його підписання. Якщо на протязі цього строку жодна із сторін не проінформує другу сторону про припинення дії договору, він автоматично продовжується на такий же строк (а.с.14).

У відповідності до п.п.3.1.1., 3.1.3. Правил користування платіжною карткою строк дії карти вказаний на лицевій стороні карти (місяць і рік). Карта дійсна до останнього календарного дня вказаного місяця. По закінченню строку дії карта продовжується Банком на новий строк (шляхом надання клієнту карти з новим строком дії, якщо раніше (до початку місяця закінчення строку дії) не поступила письмова заява клієнта про закриття картрахунку, а також за умови наявності грошових коштів на картрахунку для оплати послуг за виконання розрахункових операцій по картрахунку.

Згідно п.5.4. Правил користування платіжною карткою строк погашення кредиту в повному обсязі - не пізніше останнього дня місяця, вказаного на платіжній картці.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст.257 ЦК України).

Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

Зокрема, ч.2 ст.258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до ст.253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст.261 ЦК України). За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Таким чином, у разі неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватись з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Аналізуючи умови та зміст вищевказаних правових норм, слід дійти висновку, що за договором про надання банківських послуг шляхом отримання позичальником кредиту у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, яким визначено не тільки щомісячні платежі погашення кредиту, а й кінцевий термін повного погашення кредиту, перебіг трирічного строку позовної давності стосовно щомісячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі - не після закінчення строку дії договору, а після закінчення кінцевого строку повного погашення кредиту Відповідна правова позиція висловлена Верховним Судом України 17.09.2014 року в справі № 6-95цс14).

Згідно вимог ст. 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність сплила і до додаткової вимоги.

Відповідно до ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Позов про стягнення заборгованості за кредитним договором ПАТ КБ "Приватбанк" подав до Бучацького районного суду 02.02.2017 року.

В ході розгляду справи судом першої інстанції, а саме, 22 березня 2017 року ОСОБА_2 звернулася до суду з заявою, в якій просила застосувати до вказаних позовних вимог строк позовної давності (а.с.29).

Згідно розрахунку заборгованості, останній платіж відповідачем було сплачено 26 липня 2012 року.

З врахуванням того, що кінцевий термін виконання ОСОБА_2 кредитного зобов'язання відповідає строку дії картки, який визначено у три роки (тобто, до 31.12.2011 року), по закінченню строку дії картки інша картка йому не видавалася, а також, встановивши, що при наявності заборгованості за кредитом останній платіж відповідачем ОСОБА_2 на рахунок позивача був внесений 26.07.2012 року, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що, звернувшись з позовом до суду лише 02.02.2017 року, ПАТ КБ "ПриватБанк" пропустив встановлений законом трирічний строк позовної давності, останній день якого припадає на 25.07.2015 року, наслідком чого є відмова у позові на підставі відповідної заяви про застосування наслідків спливу строку позовної давності, подано відповідачем до ухвалення рішення. При цьому, помилкове посилання суду першої інстанції у мотивувальній частині рішення на те, що початок трирічного строку позовної давності слід обчислювати з дня укладення кредитного договору, тобто з 21.10.2008 року, на кінцеве рішення у справі не впливає.

Доводи апеляційної скарги з приводу порушення судом норм матеріального права, що полягає у невірному застосуванні до спірних правовідносин вимог ст.ст.257, 258, 549-552, 1054 ЦК України та безпідставність у зв'язку з цим висновків про пропуск позивачем строку позовної давності колегія суддів вважає такими, що не заслуговують на увагу, оскільки спростовуються наявними у справі доказами щодо умов укладеного договору, моменту порушення прав позивача, дати несення відповідачем останнього платежу на погашення заборгованості, а також є такими, що суперечать правовим висновкам Верховного суду України (в т.ч. від 17.09.2014 року в справі № 6-95цс14), які в силу вимог ст.360-7 ЦПК України є обов'язковими для судів при застосуванні аналогічних норм права).

З урахуванням того, що доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення в даній справі, як таке, що ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, скасуванню з підстав, наведених у ній, не підлягає.

Керуючись ст.ст.305 ч.2, 307 ч.1 п.1, 308 ч.1; 313 ч.1, 314 ч.1 п.1, 315 ч.ч.1,2; 317 ч.1, 319 ч.1, 324 ч.1 п.1, 325 ч.1 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" - відхилити.

Рішення Бучацького районного суду від 22 березня 2017 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий Н.Б. Щавурська

Судді : О.О. Загорський

Н.Є. Фащевська