Рішення № 68260095, 11.08.2017, Великолепетиський районний суд Херсонської області

Справа № 649/472/17

Провадження № 2/649/193/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 серпня 2017 року Великолепетиський районний суд Херсонської області у складі:

головуючого Соловйова В.В.

секретаря судового засідання Пенської Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Велика Лепетиха цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" (далі ПАТ КБ "Приватбанк") до ОСОБА_1 (ОСОБА_2) (Дацко) про стягнення заборгованості

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулася до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості, мотивуючи свої позовні вимоги тим, що відповідно до Генеральної угоди про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов та правил надання продукту кредитних карт б/н від 24.01.2014 року ОСОБА_2 отримала кредит у розмірі 7537,39 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 18.00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Відповідач порушила умови договору, у зв"язку з чим станом на 17.05.2017 року має заборгованість 20683,79 грн., яка складається з: 7068,42 грн. заборгованості за кредитом; 3954,24 грн. заборгованості по процентам за користування кредитом; 8764,63 грн. заборгованість за пенею та комісією; 896,47 грн. штраф відповідно до п. 2.2 Генеральної угоди. Позивач просить суд стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ "Приватбанк" заборгованість у розмірі 20683 гривни 79 копійок за кредитним договором № б/н від 24.01.2017 року та судові витрати у розмірі 1600,00 грн.

У судове засідання представник позивача не зявився, але у своїх пояснення, які надійшли до суду 01.08.2017 року зазначив, що Відповідач маючи невиконані кредитні зобов'язання за яким нею неодноразово порушені строки та порядок погашення заборгованості, за власним бажанням звернулася до Банку з метою створення сприятливих умов для виконання зобов'язань. Банком пішовши на зустріч Відповідачу погоджено підписання генеральної угоди про реструктуризацію заборгованості та списання частини заборгованості за вказаними договорами. Загальна сума заборгованості після підписання договору реструктуризації складала 8642,20 грн. з урахуванням суми першого внеску в розмірі 896,47 грн. Генеральною угодою сторони погодили новий строк погашення заборгованості, а саме з 24.01.2014 року по 31.01.2016 року. З моменту підписання генеральної угоди пройшло більше року та Відповідач до Банку не зверталася з запитами/претензіями щодо відсутності кредитного договору, невідповідності суми боргу, що додатковий раз підтверджує хибність тверджень Відповідача та бажання уникнути відповідальності. Більше того Відповідачем не надано до суду жодного належного доказу на підтвердження своїх заперечень. Банком надані наступні докази, які підтверджують правомірність укладення генеральної угоди та наявність не виконаних кредитних зобов'язань: копія кредитного договору; розрахунок заборгованості; генеральна угода; фото клієнта з картою; копія паспорта Відповідача. Надана виписка по картковому рахунку та розрахунок заборгованості, є належними та допустимими доказами по справі. Стосовно строків позовної давності пояснив, що згідно ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Згідно умов договору строк виконання зобов'язань спливає 31.01.2016 року, а позивач же звернувся до суду з позовом до відповідача 09.06.2017 року до спливу строку позовної давності. У зв»язку з цим, обставини, на які Відповідач посилається в своєму запереченні, не відповідають дійсності, а строк позовної давності позивачем дотримано при зверненні до суду. Зауважив, що згідно виписки по рахунку, вбачається, що Відповідач до певного часу належним чином виконувала свої зобов»язання за кредитом, що свідчить про те, що Відповідач знала про умови кредитування та визнав свої зобов»язання за Договором. Тому посилання Відповідача про те, що він не укладав Генеральну угоду не має прийматись судом до уваги. Враховуючи викладене просить суд задовольнити позовні вимоги Банка в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_1 (ОСОБА_2) (Дацко) О.О. у судове засідання не з»явилася, але у запереченні на позов, яке надійшло до суду 24.07.2017 року зазначила, що з вимогами позивача не згодна та вважає, що вони незаконні та необґрунтовані. Зазначила, що дійсно в 2006 року вона працювала у Великолепетиському СЕС і у тому ж році уклала договір приєднання. Згідно цього договору їй була відкрита кредитна лінія на суму 1200 грн. Також вона отримала кредитну картку з строком дії 3 роки. Крім того вона уклала договір з ПАТ КБ «Приватбанк» відповідно до якого з її заробітної картки ПАТ КБ «Приватбанк» щомісячно утримувалася відповідна сума грошей на обслуговування договору приєднання. До 2009 року вона ні яких документів щодо зміни договору приєднання не підписувала. В 2009 році в зв'язку з закінченням строку дії кредитної картки їй була з її згоди надана інша. На даний час у неї немає кредитної картки ПАТ КБ «Приватбанк». У кінці 2013 року вона зателефонувала до ПАТ КБ «Приватбанк» щоб з'ясувати стан виплат по угоді. Їй відповіли, що у неї є заборгованість у сумі 1104,81 грн. та у випадку сплати якої, її заборгованість буде погашена, а договір укладений в 2006 року з ПАТ КБ « Приватбанк» розірваний. 24 січня 2014 року вона на підставі платіжного доручення перерахувала ПАТ КБ «Приватбанк» 1104,81 грн. Більше ніяких коштів на рахунок позивача вона не перераховувала, і взагалі розрахунки щодо виконання угоди по кредиту проводилися тільки через заробітну картку. Через банкомат або через касу вона не вносила гроші на рахунок ПАТ КБ «Приватбанк». Зазначила, що до позовної заяви додана Генеральна угода про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов та правил надання продукту кредитних карт б/н від 24.01.2014 року, але дану угоду вона не підписувала, під її текстом стоїть не її підпис. В 2014 року вона вже не працювала у Великолепетиському відділені ПАТ КБ «Приватбанк». Генеральну угоду нібито з нею уклала від ПАТ КБ «Приватбанк» керівник у Великолепетиському відділені ПАТ КБ «Приватбанк» ОСОБА_3. Коли і при яких обставинах вона склала це документ їй не відомо. Також до позовної заяви не додані документи, які б підтверджували її заборгованість перед Позивачем у розмірі 7537,39 грн. Як виникла вказана заборгованості - не відомо. Цей факт можливо встановити у випадку надання даних про погашення кредиту в період з 2006 року по 2014 рік, але їх до заяви не додано. Таким чином без вказаних документів позовні вимоги позивача безпідставні. Також вважає, що позивач порушив строки звернення з заявою про стягнення заборгованості. Останній внесок по кредиту до ПАТ КБ «Приватбанк» був здійснено 24.01.2014 року, а позов до суду подано 29.05.2017 року, тобто через 3 роки и 4 місяці. В результаті порушені строки позовної давності встановлені ст. 257 ЦК України у 3 роки. На підставі викладеного, вважає, що позовна заява ПАТ КБ «Приватбанк» про стягнення з неї про стягнення заборгованості в сумі 20683,79 грн., не підлягає задоволенню.

Вивчивши письмові матеріали справи, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк зобовязується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Так, згідно позовної заяви та пояснень наданих під час розгляду даної цивільної справи представником Позивача в обґрунтування позову та стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором б/н від 24.01.2014 року зазначено, що відповідач ОСОБА_2 маючи невиконані кредитні зобов'язання за кредитним договором укладеним 13.04.2006 року за власним бажанням звернулася до Банку з метою створення сприятливих умов для виконання зобов'язань у зв»язку з чим було укладено Генеральну угоду про реструктуризацію заборгованості та сума заборгованості після реструктуризації становила - 8642,20 грн. з урахуванням суми першого внеску в розмірі 896,47 грн. Генеральною угодою сторони погодили новий строк погашення заборгованості, а саме з 24.01.2014 року по 31.01.2016 року, проте Відповідачем не виконані умови вказаної угоди у зв»язку з чим її заборгованість станом на 17.05.2017 року становить 20683 грн. 79 коп.

Як зазначила у своїх письмових запереченнях відповідач ОСОБА_2 вона дійсно у 2006 році уклала з ПАТ КБ «Приватбанк» кредитний договір згідно умов якого їй була відкрита кредитна лінія на суму 1200 грн. Крім того, вона уклала договір з ПАТ КБ «Приватбанк» відповідно до якого з її заробітної картки ПАТ КБ «Приватбанк» щомісячно утримувалася відповідна сума грошей на обслуговування договору приєднання. У кінці 2013 року вона зателефонувала до ПАТ КБ «Приватбанк» щоб з'ясувати стан виплат по угоді. Їй відповіли, що у неї є заборгованість у сумі 1104,81 грн. та у випадку сплати якої, її заборгованість буде погашена, а договір укладений в 2006 року з ПАТ КБ « Приватбанк» розірваний. 24 січня 2014 року вона на підставі платіжного доручення перерахувала ПАТ КБ «Приватбанк» 1104,81 грн. Більше ніяких коштів на рахунок позивача вона не перераховувала, і взагалі розрахунки щодо виконання угоди по кредиту проводилися тільки через заробітну картку. Через банкомат або через касу вона не вносила гроші на рахунок ПАТ КБ «Приватбанк». Генеральну угоду про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов та правил надання продукту кредитних карт б/н від 24.01.2014 року, вона не підписувала. Також до позовної заяви не додані документи, які б підтверджували її заборгованість перед Позивачем у розмірі 7537,39 грн.

Так, з наданого представником позивача розрахунку заборгованості видно, що Відповідачем не виконуються умови Генеральної угоди про реструктуризацію заборгованості від 24.01.2014 року на суму 7537,39 грн, а саме: порушено зобовязання по сплаті кредиту та відсотків за користування кредитом і станом на 17.05.2017 року ОСОБА_2 має заборгованість у розмір 20683,79 грн., яка складається з: 7068,42 грн. заборгованості за кредитом; 3954,24 грн. заборгованості по процентам за користування кредитом; 8764,63 грн. заборгованість за пенею та комісією; 896,47 грн. штраф відповідно до п. 2.2 Генеральної угоди, але ні у позові, ні у розрахунку заборгованості, а ні у Генеральній угоді про реструктуризацію заборгованості від 24.01.2014 року не зазначено та не обгрунтовано підстави виникнення заборгованості саме на суму 7537,39 грн., з приводу якої і було укладено дану угоду, факт підписання якої заперечується Відповідачем.

Крім того, з наданого Позивачем розрахунку заборгованості та виписки з за період з 01.01.1991 року по 17.07.2017 року видно, що ніби - то Відповідачем на виконання умов укладеної Генеральної угоди внесено через термінал самообслуговування: 18.02.2014 року 200 грн.;28.02.2014 року 200 грн.; 02.04.2014 року 200 грн. та 29.08.2014 року - 200 грн. внесення яких також заперечується відповідачем.

Також, з наданого позивачем розрахунку заборгованості та виписки, які представник вважає належними доказами, які підтверджують факт виникнення заборгованості жодним чином не зазначено про суму грошових коштів у розмірі 1104,81 грн., які зобов»язана була мати Відповідач на будь-якому відкритому у Банку рахунку - п. 1.2 Генеральної угоди від 24.01.2014 року, не зазначено чи були перераховані, з якого рахунку та на який рахунок грошові кошти у розмірі 1104,81 грн. згідно п. 2.10 Генеральної угоди від 24.01.2014 року, їх призначення.

Відповідно до ст. 10, 11, 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони мають рівні права щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а суд сприяє всебічному і повному з»ясуванню обставин справи, в межах заявлених вимог сторін і на підставі наданих доказів.

Суд, звертає увагу представника позивача на ч. 1 ст. 60 ЦПК України, якою передбачено, що кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Так, з метою отримання доказів у справі за клопотання Відповідача двічі - 03.07.2017 року та 24.07.2017 року на адресу Позивача направлялася ухвала про витребування: оригіналу угоди приєднання укладеної між ОСОБА_2 та ПАТ КБ "Приватбанк" у 2006 році; оригіналу Генеральної угоди про реструктуризацію заборгованості ОСОБА_2 та приєднання до Умов та правил надання продукту кредитних карт б/н від 24.01 2014 року; відомостей про погашення кредиту виданого ОСОБА_2 у 2006 року за період з 2006 по 2014 рік; оригіналів всіх документів, які містяться у кредитній справі ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1; та повного роздрукування руху грошових коштів по картковому рахунку ОСОБА_2, який було відкрито для виконання зобов'язань відповідно до укладеної Генеральної угоди про реструктуризацію заборгованості №б/н від 24.01.2014 року, що була укладена між публічним акціонерним товариством комерційний банк "ПРИВАТБАНК" та ОСОБА_2, проте вказані документи, які є належними доказами у справі позивачем до суду надані так і не були.

Крім того, представником Позивача, а ні у позові, а ні у письмових поясненнях не вказано які заходи, чи дії вживав Банк для погашення заборгованості до моменту звернення до суду. Чи намагався Банк вирішити даний спір у досудовому порядку на протязі 2014 по 2017 років, чи повідомляв Позивач - Відповідача по порушення умов договору та початок нарахування процентів, пені, штрафів. Також представником Позивача не зазначено з яких причини Банк не вчинив будь які дії після першого порушення Відповідачем умов Генеральної угоди та не надано цьому пояснень.

Таким чином Позивачем під час розгляду даної цивільної справи не доведено, що Відповідач має заборгованість у розмірі 20683,79 грн. за Генеральною угодою від 24.01.2014 року, оскільки до суду не надано доказів, які підтверджують той факт, що станом на 24.01.2014 року відповідач ОСОБА_2 мала заборгованість за кредитним договором від 13.04.2006 року у розмірі 7537,39 грн.

З приводу заяви Відповідача про застосування строків позовної давності суд вважає необхідним зазначити, що на даний час неможливо точно встановити коли саме почався її перебіг, оскільки Відповідачем заперечеється факт сплати будь - яких коштів на виконання Генеральної угоди від 24.01.2014 року, а тому суд вважає, що строк позовної давносні необхідно обчислювати саме з 24.01.2014 року, але жодних дій спрямованих на погашення заборгованості банком вжито не було, а тому суд вважає, що трирічний строк позовної давності у даному випадку закінчився 24.01.2017 року, а представник позивача направив позов до суду лише 16.06.2017 року.

Частиною 4 ст. 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою відмови у позові.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає необхідним у задоволенні позову публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПРИВАТБАНК" до ОСОБА_1 (ОСОБА_2) (Дацко) ОСОБА_4 про стягнення заборгованості відмовити у повному обсязі.

На підставі ст.ст. 267, 526, 5529, 530, 629, 1054 ЦК України, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 212-215 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" до ОСОБА_1 (ОСОБА_2) (Дацко) ОСОБА_4 про стягнення заборгованості відмовити у повному обсязі.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Херсонської області через Великолепетиський районний суд. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Головуючий підпис

КОПІЯ ВІРНА

Суддя В.В. Соловйов

Секретар с/з ОСОБА_5