Ухвала суду № 68256502, 10.08.2017, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

ЄУН 314/7733/16Головуючий у 1-й інстанції Кіяшко В.О.Пр. № 22-ц/778/1793/17Суддя-доповідач Гончар М.С.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2017 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі

головуючого судді Гончар М.С.

суддів Кочеткової І.В., Маловічко С.В.,

за участі секретаря Ващенко З.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 15 лютого 2017 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Міністерства оборони України про відшкодування моральної шкоди

ВСТАНОВИЛА:

У грудні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду із вищезазначеним позовом, у якому просив стягнути з відповідача моральну шкоду в сумі 100000,00 грн.

В обґрунтування позову зазначив, що він проходив військову службу в Збройних Силах України з серпня 1992 року. За період служби неодноразово звертався за медичною допомогою з приводу застудних захворювань, лікувався амбулаторно. В період з 2003 року по 2006 рік періодично, двічі на рік, амбулаторно лікувався з приводу остеохондрозу поперекового відділу хребта. В 1992 році переніс менінгококову інфекцію, гнійний менінгіт, важкий перебіг. В березні та серпні - жовтні 2007 року амбулаторно лікувався з приводу наслідків перенесеної нейроінфекції у вигляді мікросередкової симптоматики та вегето - судинної дистрофії за гіпертонічним типом. В квітні 2008 року з'явились перші ознаки цукрового діабету: сухість у роті, постійна потреба у вживанні питної води та в травні 2008 року після звернення за медичною допомогою вперше діагностований цукровий діабет. Так, в період з 27.04.2008 року по 20.06.2008 року стаціонарно лікувався в ВМКЦ Південного регіону м. Одеса з діагнозом: цукровий діабет ІІ тип, вперше виявлений, в фазі декомпіляції, наслідки перенесення нейроінфекції у вигляді розсіяної мікросерекової симптоматики та антено-невротичного синдрому. Виписаний у задовільному стані, з рекомендаціями. Взятий на диспансерний облік. В жовтні 2008 року та травні 2009 року амбулаторно лікувався з приводу наслідків перенесеної нейроінфекції у вигляді мікросередкової симптоматики, антено - вегетативного синдрома, цукрового діабету ІІ типу. В період з 07.12.2010 року по 24.12.2010 року стаціонарно лікувався у ВМКЦ Південного регіону м. Одеса з діагнозом: Цукровий діабет ІІ типу, середнього ступеня важкості, в фазі декомпенсації, діабетичної ангіопатії сітківки. Наслідки перенесеної нейроінфекції (1992 рік) у вигляді розсіяної мікросередкової симптоматики без порушення функції ЦНС. З березня 2011 року по 24 березня 2011 року пройшов ВЛК при в/ч А 3309, встановлено діагноз: цукровий діабет, ІІ тип, середня ступінь важкості, фаза декомпенсації, з незначним порушенням функції. Віддалені наслідки перенесеної нейроінфекції (1992 року) у вигляді розсіяної дрібно вогнищевої симптоматики без порушення ЦНС. Хронічний холецистит з рідкими загостреннями та незначним порушенням функції. Остеохондроз грудного відділу хребта без порушення функції. В період з 14.11.2011 року по 30.11.2011 року стаціонарно лікувався в в/ч 3309, з приводу цукрового діабету, ІІ типу, середньої ступені важкості, субкомпенсації, хронічного холециститу, наслідків перенесеного гнійного менінгіту, тяжкої течії (1992 р.) у вигляді мікросередкової симптоматики, вегето - судинної нестійкості, цервілкагії. Після проведеного лікування виписаний з поліпшенням, з подальшим амбулаторним лікуванням. В період з 17.09.2012 року по 28.09.2012 року стаціонарно лікувався в в/ч А 3309 з приводу цукрового діабету, ІІ типу, був направлений на стаціонарне лікування в ВКМЦ ПР м. Одеса, 26.11.2012 року. Встановлений діагноз на ВЛК: цукровий діабет, ІІ тип, середньої ступені важкості, фаза субкомпенсації, хронічний холецистит, наслідки перенесеної нейроінфекції (1992р.) у вигляді мікросередкової симптоматики, вегето-судинної нестійкості, що підтверджено медичними та військово-обліковими документами.

У зв'язку з хворобою, отриманою під час проходження військової служби в Збройних Силах України, порушено нормальний життєвий стан позивача, він позбавлений можливості реалізовувати свої нормальні життєві функції, звички та бажання. Позивача постійно турбують сухість у роті, загальна слабкість, схуднення, зниження гостроти зору, біль у нижніх кінцівках, оніміння рук, ніг, головні болі, часті сечовипускання, запаморочення, швидка втомлюваність, дратівливість.

Позивач не має можливості на даний час працювати, оскільки пересуватися на велику відстань до місця роботи без сторонньої допомоги не може, а особистого транспорту він не має. Це ставить його у незручне становище, оскільки він не може матеріально забезпечувати свою родину на тому ж рівні, який був в той час, коли він працював. Його заробітна плата була основним засобом існування своєї родини, а на теперішню пенсію забезпечити себе та свою родину хоча б самим необхідним є просто неможливим. Це додає йому багато неприємних відчуттів, він змушений витрачати кошти на відновлення свого здоров'я, оскільки в місцевій поліклініці у видачі безоплатних медикаментів відмовляють, а платні ліки він не може придбати через їх високу ціну. Він не може вести повноцінний образ життя, постійно відчуває страждання, психологічний дискомфорт, порушена його душевна рівновага, виражена у почуттях розпачу, тривоги, дратівливості , у почутті страху. все постійно і негативно позначалося і позначається сьогодні на його душевному стані.

За результатами огляду та за висновками медико-соціальної експертної комісії йому була встановлена 3 група інвалідності, яка пов'язана з виконанням ним обов'язків військової служби.

Свої моральні втрати пояснює тим, що він втратив роботу, погіршився його нормальний життєвий стан, він фактично втратив можливість вести повноцінне життя, постійно відчуває страждання, психологічний дискомфорт. Після чисельних обстежень та лікувань його стан здоров'я не покращився.

Рішенням Вільнянського районного суду Запорізької області від 15 лютого 2017 року (а.с.89-95) позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково.

Стягнуто з Міністерства оборони України на користь ОСОБА_2 моральну шкоду у розмірі 15000,00 грн.

В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з Міністерства оборони України судовий збір у розмірі 551,20 грн. в дохід держави.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції (фактично в частині відмови у задоволенні інших позовних вимог позивача в частині стягнення з відповідача на користь позивача решти розміру моральної шкоди, що перевищує 15000,00 грн.), посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права судом першої інстанції при його ухваленні, позивач ОСОБА_2 у своїй апеляційній скарзі (а.с. 98-102) просив рішення суду першої інстанції змінити шляхом збільшення суми відшкодування завданої моральної шкоди до 100000,00 грн.

Ухвалою апеляційного суду Запорізької області (а.с. 105) апеляційне провадження за вищезазначеною апеляційною скаргою позивача ОСОБА_2 відкрито, справу призначено до апеляційного розгляду (а.с. 107).

Розгляд цієї справи, призначений апеляційним судом на 18 травня 2017 року, був відкладений (а.с. 112-113) в порядку задоволення клопотання представника відповідача, на 10 серпня 2017 року, з урахуванням навантаженості судді-доповідача, колегії суддів, яка має постійний склад, та відпустки колегії суддів і судді - доповідача у період з 12 червня по 30 червня 2017 року включно (а.с. 118).

Заслухавши у судовому засіданні 10 серпня 2017 року доповідь судді-доповідача, пояснення позивача ОСОБА_2 та представника відповідача Міністерства оборони України за довіреністю (а.с. 49) Зінченка С.О., перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в оскаржуємій частині в межах доводів апеляційної скарги позивача ОСОБА_2, дослідивши матеріали справи, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга позивача ОСОБА_2 не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно із ст. 307 ч. 1 п. 3 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право змінити рішення.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, апеляційний суд має право її відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Відповідно до ст. 308 ЦПК апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Встановлено, що суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні інших позовних вимог позивача в частині стягнення з відповідача на користь позивача решти розміру моральної шкоди, що перевищує 15000,00 грн., керувався ст. ст. 4, 10-11, 59-60, 88, 208-209, 212, 214-215 ЦПК України та виходив із того, що цей розмір шкоди є надмірним, а тому позов позивача у цій справі в цій частині задоволенню не підлягає.

Відповідач Міністерство оборони України із вищезазначеним рішенням суду першої інстанції у цій справі погодився, останнє в апеляційному порядку не оскаржував.

Належні, допустимі докази протилежного станом на час апеляційного перегляду апеляційним судом цієї справи у матеріалах останньої відсутні.

В силу вимог ст. 303 ч. 1 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді в першій інстанції.

При вищевикладених обставинах, предметом апеляційного перегляду у цій справі є рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 15 лютого 2017 року у цій справі лише в межах доводів апеляційної скарги позивача ОСОБА_2 в оскаржуємій частині в частині відмови у задоволенні вимог позивача до відповідача в частині стягнення решти розміру моральної шкоди, що перевищує 15000,00 грн.

В решті рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку не оскаржувалось та апеляційним судом на теперішній час не переглядається.

Однак, доводи апеляційної скарги позивача ОСОБА_2 є такими, що не спростовують правильних висновків суду першої інстанції в оскаржуємій частині рішення, а лише відображають позицію позивача, висловлену ним в його позові у цій справі, та яку він та його представник вважають такою, що є єдино вірною та єдино можливою.

Апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами (ст. 303 ч. 2 ЦПК України).

Докази, передбачені ст. 303 ч. 2 ЦПК України, у цій справі відсутні.

В силу вимог ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно із ст. 58 ч.1 ЦПК України належними доказами є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до ст. 59 ч. 2 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (допустимість доказів).

Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях (ст. 60 ч. 4 ЦПК України).

Суд першої інстанції розглянув справу в оскаржуємій частині з додержанням вимог ст. ст. 10-11, 57-61, 212 ЦПК України, тобто в межах заявлених позивачем позовних вимог та на підставі доказів сторін, яким надав відповідну оцінку.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 10 ч. 3 ЦПК України).

Підстави для звільнення позивача ОСОБА_2 від доказування, передбачені ст. 61 ЦПК України, у цій справі відсутні.

Позивач ОСОБА_2 та представник останнього не надали суду першої інстанції належних, допустимих доказів в обґрунтування позову позивача у цій справі в частині відмови в його задоволенні, зокрема в частині відмови у задоволенні вимог позивача до відповідача в частині стягнення решти розміру моральної шкоди, що перевищує 15000,00 грн.

При вищевикладених обставинах, доводи апеляційної скарги позивача ОСОБА_2, як особи, яка подала апеляційну скаргу, не ґрунтуються на законі та доказах, наявних у матеріалах цієї справи, рішення суду першої інстанції в оскаржуємій частині в частині відмови у задоволенні вимог позивача до відповідача в частині стягнення решти розміру моральної шкоди, що перевищує 15000,00 грн., є законним та обґрунтованим, ухвалено з додержанням вимог ст. ст. 213-214 ЦПК України.

За таких обставин, судова колегія не вбачає передбачених законом підстав для зміни рішення суду першої інстанції в оскаржуємій частині в частині відмови у задоволенні вимог позивача до відповідача в частині стягнення решти розміру моральної шкоди, що перевищує 15000,00 грн.

Крім того, у разі відмови позивачу ОСОБА_2 у задоволенні його апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції у цій справі, останній не має права на компенсацію за рахунок відповідача Міністерста оборони України будь-яких судових витрат, пов'язаних із розглядом цієї справи апеляційним судом.

Також встановлено, що ОСОБА_2 взагалі був звільнений в силу вимог Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору при подачі вищезазначеної апеляційної скарги до апеляційного суду.

Відповідно до п. 6 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02 червня 2016 року № 1402- VІІІ «Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

Керуючись ст.ст. 303, 307-308, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 15 лютого 2017 року у цій справі в оскаржуємій частині залишити без змін.

В решті рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку не оскаржувалось та апеляційним судом не переглядалось.

Судове рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржено в частині, яка була предметом апеляційного перегляду, безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий суддяСуддяСуддяГончар М.С. Кочеткова І.В.Маловічко С.В.