Ухвала суду № 68255152, 14.08.2017, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

243/4833/15-ц

6/243/253/2017

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 серпня 2017 року Словянський міськрайоний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Сидоренко І.О.

при секретарі Рудь Т.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Словянська справу за поданням головного державного виконавця Словянського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Донецькій області про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду боржника ОСОБА_1 за межі України, -

В С Т А Н О В И В:

Головний державний виконавець Словянського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Донецькій області звернувся до суду з поданням про тимчасове обмеження права виїзду з території України ОСОБА_1 до виконання зобовязання, встановленого виконавчим документом, посилаючись на те, що у Словянському міськрайонному відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Донецькій області на примусовому виконанні знаходиться виконавче провадження по виконавчому листу за № 2/243/2660/2015, виданого на підставі рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області 08.07.2015 року про стягнення боргу з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» у сумі 72199,42 грн.

30.03.2016 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження щодо примусового виконання вищевказаного документу, в якій боржнику був встановлений строк для самостійного виконання виконавчого листа.

30.03.2016 року державним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника.

27.07.2017 року до Словянського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Донецькій області надійшла заява стягувача щодо направлення подання до суду про обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1.

Згідно до ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і вїзду в Україну громадян України», якщо боржник має невиконані зобовязання, покладені на нього судовим рішенням, або ухиляється від виконання зобовязань, йому може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон до виконання цих зобовязань.

Пунктом 8 ст. 19 Закону України «Про державну прикордонну службу України» встановлено, що на Державну прикордонну службу відповідно до визначених законом завдань покладається, зокрема, запобігання та недопущення вїзду в Україну або виїзду з України осіб, яким згідно із законодавством не дозволяється вїзд в Україну або яких тимчасово обмежено у праві виїзду з України, у тому числі згідно з дорученням правоохоронних органів.

Тому просить суд, тимчасово обмежити право ОСОБА_1 на виїзд з території України до виконання зобовязань, встановленого рішенням суду.

Представник Словянського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Донецькій області в судове засідання не зявився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, але надав до суду заяву з проханням справу розглядати без його участі, просив подання задовольнити у повному обсязі.

Суд, дослідивши подання та надані до нього документи, вважає що дане подання не підлягає задоволенню з наступних підстав.

У судовому засіданні встановлено та підтверджено матеріалами справи, що на примусовому виконанні у ВДВС Словянського міськрайонного управління юстиції знаходиться виконавче провадження по виконавчому листу за № 2/243/2660/2015, виданого на підставі рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області 08.07.2015 року про стягнення боргу з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» у сумі 72199,42 грн.

Постановою державного виконавця 30.03.2016 року було відкрите виконавче провадження щодо примусового виконання вищезазначеного виконавчого документу.

30.03.2016 державним виконавцем винесено постанову про арешт всього майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

27.07.2017 року до відділу ДВС надійшло клопотання ПАТ КБ «Приватбанк» про звернення до суду з поданням про тимчасове обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України.

Відповідно до ч. 1 ст. 377-1 ЦПК України, питання про тимчасове обмеження боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи у праві виїзду за межі України при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби за поданням державного виконавця, погодженим з начальником відділу державної виконавчої служби.

Відповідно до ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Згідно до ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і вїзду в Україну громадян України», на який посилається субєкт звернення, підставою для тимчасового обмеження у праві виїзду громадян України за кордон є ухилення громадянина від виконання зобовязань, покладених на нього судовим рішенням - до виконання зобовязань.

А згідно до ст. 18 ч. 3 п. 19 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець має право у разі ухилення боржника від виконання зобовязань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи за межі України - до виконання зобовязань за рішенням.

Порядок примусового виконання судових рішень врегульовано Законом України «Про виконавче провадження».

Виходячи з наведеного, слід дійти до висновку, що законом передбачено юридичні санкції у виді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявність факту невиконання зобов'язань, а за ухилення від їх виконання, яке є свідомим, і на момент звернення виконавця до суду повинен вже відбутись і бути об'єктивно наявним та вбачатись з матеріалів виконавчого провадження. Само по собі невиконання боржником самостійно зобов'язань протягом строку, про що вказує державний виконавець в постанові про відкриття виконавчого провадження, не може свідчити про ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням обов'язків.

Cуду не представлені докази того, що у боржника була реальна можливість сплатити заборгованість (наявність майна, грошових коштів тощо), однак боржник свідомо не виконує покладені на нього зобов'язання. Суду не представлено доказів того, що боржник не надав у строк, встановлений державним виконавцем відомості про доходи та майно, про рахунки у банках чи інших фінансових установах, не з'являвся без поважних причини за викликом державного виконавця тощо.

З огляду на викладене, а також враховуючи той факт, що обов'язок доказування в даній категорії справ лежить на державному виконавцеві, із матеріалів, представлених державним виконавцем суду не вбачається, що боржник свідомо вчинив дії, спрямовані на невиконання обов'язку сплатити заборгованість, коли виконати цей обов'язок у нього є всі реальні можливості.

Крім того, державний виконавець, вимагаючи тимчасово обмежити право боржника на виїзд за межі України, також не надав доказів на підтвердження наміру боржника виїхати за межі України з метою невиконання рішення суду.

Беручи до уваги наведене та ту обставину, що державним виконавцем не надані будь які об'єктивні, беззаперечні докази на підтвердження того, що боржник ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього виконавчим листом, що матеріали подання не містять достатньо даних про ухилення боржника від сплати заборгованості, в тому числі шляхом виїзду за кордон, державним виконавцем у процесі здійснення виконавчого провадження не виконані всі інші заходи примусового виконання рішення, що передбачені чинним законодавством, не наведено жодного доказу, що застосовувати до боржника в ході примусового виконання рішення всіх інших заходів примусового виконання вбачається неможливими, суд вважає, що викладені в поданні доводи ґрунтуються на припущенні, а тому подання слід залишити без задоволення.

Керуючись ст. 33 Конституції України, Законом України «Про порядок виїзду з України і вїзду в Україну громадян України», Законом України «Про виконавче провадження», ст. 377-1 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні подання головного державного виконавця Словянського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Донецькій області про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду боржника ОСОБА_1 за межі України відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя Словянського

міськрайонного суду ОСОБА_2