Ухвала суду № 68252971, 10.08.2017, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/27913/17

Провадження № 1-кс/761/17653/2017

У Х В А Л А

Іменем України

10 серпня 2017 року Шевченківський районний суд м.Києва у складі:

слідчого судді: Бугіль В.В.

при секретарі: Сімонова І.Ю.

прокурора Рихальський В.В.

слідчого Дзюбюк О.В.

представник заявника ОСОБА_1

розглянувши клопотання ОСОБА_2, про скасування арешту, у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 32015000000000204,-

ВСТАНОВИВ:

В провадженні слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва перебуває вищевказане клопотання.

Заявник обґрунтовує клопотання тим, що 18.07.2017 року на підставі ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва Гуменюк А.І. від 06 липня 2017 року № 761/22976/17 старшим слідчим з ОВС ГСУ ФР ДФС України проведений обшук в квартирі ОСОБА_2, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1. Під час обшуку в ОСОБА_2 слідчі вилучили його особисті готівкові кошти на загальні суми: 33 000 дол. США.; 52 125 Євро, 150400 гривень.

19.07.2017 року ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва №757/41653/17-к було задоволено клопотання та накладено арешт на грошові кошти, вилучені 18.07.2017 року у квартирі за адресою: АДРЕСА_1, а саме клопотання про скасування арешту майна, відповідно до протоколу обшуку від 18.07.2017 року.

Заявник вважає, що арешт на майно було накладено необґрунтовано, та просить слідчого суддю його скасувати.

Представник заявника в судовому засіданні клопотання підтримав, просив його задовольнити.

Прокурор та слідчий в судовому засіданні просили відмовити в задоволенні клопотання.

Заслухавши думку представника заявника, прокурора, слідчого, дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя дійшов до наступного висновку.

З матеріалів кримінального провадження, що 19.07.2017 року ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва було накладено арешт на вищевказане майно.

Відповідно до ч. 2 ст. 132 КПК України, клопотання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження на підставі ухвали слідчого судді подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування.

Отже, клопотання ОСОБА_2 подано до належного суду.

Відповідно до ч.2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього спеціальної конфіскації (у разі арешту майна з підстав, передбачених пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (у разі арешту майна з підстав, передбачених пунктами 2, 3 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою; 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Згідно з абз. 2 ч. 1 ст. 174 КПК України арешт майна може бути скасовано повністю або частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

В судовому засіданні встановлено, що власником вищевказаного майна є ОСОБА_2

З матеріалів клопотання вбачається, що розслідуване кримінальне провадження частково стосується ухилення від сплати податків ТОВ «Рязань-Інвест» (код 38224208), в якому ОСОБА_3 є засновником (100%) та керівником.

Разом з тим, вилучені грошові кошти належать ОСОБА_2, який не має жодного відношення до ТОВ «Рязань-Інвест».

На підтвердження законності походження грошових коштів заявником було надано копії договорів купівлі продажу квартир та транспортного засобу.

Таким чином, з матеріалів кримінального провадження не вбачається що вилучене майно може мати відношення до предмету доказування у кримінальному провадженні.

Пунктом 2 ч. 2.6 Узагальнення судової практики щодо розгляду слідчим суддею клопотань про застосування заходів забезпечення кримінального провадження Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справи від 07.02.2014 р. зазначено:

«Арешт може бути накладено на майно підозрюваного, обвинуваченого, осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

При цьому таке майно може перебувати, як у згаданих осіб так і в інших фізичних або юридичних осіб.

Щодо осіб, які не є підозрюваними (яким у порядку, передбаченому ст. ст. 276-279 КПК, повідомлено про підозру, або яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення), обвинуваченими (особа, обвинувальний акт щодо якої передано до суду в порядку, передбаченому ст. 291 КПК) або особами, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, не може бути прийнято ухвалу про арешт майна».

Слідчий суддя вважає, що арешт на майно, яке належить ОСОБА_2 був накладений необґрунтовано, оскільки останній не має жодного відношення до розслідуваного кримінального правопорушення.

Таким чином, враховуючи вищезазначені факти, накладення арешту на майно, яке належать ОСОБА_2 було необґрунтованим.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об'єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право власності є непорушним.

На підставі ч. ч. 1, 2 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно з частиною 3 статті 170 КПК України єдиною підставою арешту майна є наявність сукупності підстав чи розумних підозр вважати, що майно є предметом, доказом злочину, засобом чи знаряддям його вчинення, набуте злочинним шляхом, є доходом від вчиненого злочину або отримане за рахунок доходів від вчиненого злочину.

Таким чином, слідчий суддя приходить до висновку, що арешт на майно було накладено необґрунтовано оскільки відсутня підстава для арешту майна, тому, враховуючи вищевикладене вважаю, що клопотання ОСОБА_2, про скасування арешту, у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 32015000000000204 підлягає до задоволення.

Керуючись ст.110, 174 КПК України, слідчий суддя -

У Х В А Л И В :

Клопотання задовольнити.

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 19 липня 2017 року у справі № 757/41653/17-к в кримінальному провадженні № 32015000000000204 за ч.1 ст.212, ч.2 ст.15 ч.5 ст.191, ч.3 ст.209 КК України, на грошові кошти, вилучені 18.07.2017 року у квартирі за адресою АДРЕСА_1, а саме: 33 000 доларів США; 52 125 Євро, 150400 гривень.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя Бугіль В.В.