Постанова № 68247499, 07.08.2017, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/6468/17

2-а/357/675/17

П ОС Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 серпня 2017 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючий - суддя Ярмола О. Я. ,

при секретарі - Ліщинська О. С.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в місті Біла Церква, в залі суду № 5 справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Білоцерківського міського відділу ДВС ГТУЮ у Київській області про зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулася до суду з вказаним позовом мотивуючи тим, що на виконанні Білоцерківського міськвідділу ДВС перебувало ВП №36192585 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» коштів. 19.04.2017 року позивач звернулася до відповідача з заявою по припинення чинності арешту, оскільки ВП закінчено, виконавчий лист повернуто стягувачу, але відповідач відмовив знімати арешт з майна, при цьому не заперечив, що факт відсутності на виконанні виконавчого провадження де ОСОБА_1 є боржником, зазначив, що виконавче провадження №36192585 знищено. Позивач просить суд зобов'язати Білоцерківський відділ ДВС ГТУЮ припинити чинність арешту, накладеного на все нерухоме майно ОСОБА_1, номер запису про обтяження 131966 від 12.02.2013р., постанова ВП №36192585 від 22.01.2013 року, обтяжувач - МВДВС Білоцерківського МРУЮ, код 34846021.

В суді представник позивача підтримав позовні вимоги.

Представник відповідача Прохацький Р.О. в судовому засіданні позов не визнав, пояснивши, що ВП №36192585 завершено, а тому неможливо проводити виконавчі дії, зокрема і щодо зняття обтяження, у ВП яке завершено та знищено.

Заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, оглянувши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.181 КАС України учасники виконавчого провадження та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

За ч.3 цієї статті відповідачем у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби.

Як встановлено по справі, Державний реєстр прав на нерухоме майно про реєстрацію обтяжень містить запис від 12.02.2013 року вчинений на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження, серія та номер : ВП 36192585, виданий 22.01.2013, державним виконавцем Гаєвою М.І., обтяжувачем є міський відділ ДВС Білоцерківського МРУЮ (а.с.18).

На запит Білоцерківського міськрайонного суду по даній справі надано інформацію, що у Білоцерківському міському відділі державної виконавчої служби на примусовому виконанні не перебуває виконавче провадження в якому гр. ОСОБА_1 являється боржником.

В судовому засіданні встановлено, що обтяження на все нерухоме майно було вчинено в процесі виконання рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровськ у справі № 2/0417/8253/2012 в рамках виконавчого провадження №36192585. З наданої інформації встановлено, що дане виконавче провадження завершено. ПАТ КБ «ПриватБанк» виконавчий лист № 2/0417/8253/2012 від 30.11.2012 року виданий Індустріальним районним судом м. Дніпропетровськ ПАТ КБ «ПриватБанк» повторно до Білоцерківського міського відділу для примусового виконання не пред'являв.

Встановлено, що позивач зверталася до відповідача з заявою про припинення обтяження, але відповідач листом від 18.05.2017 року відмовив у знятті арешту, пославшись на ст.. 59 ЗУ «Про виконавче провадження», якою встановлено вичерпний перелік підстав для зняття арешту з майна боржника та запропонував звернутися до суду.

З наданої відповідачем інформації вбачається, що відповідно до даних АСВП у період з 22.01.2013 року по 24.12.2013 року в Білоцерківському міському відділі державної виконавчої служби перебував на примусовому виконанні виконавчий лист № 2/0417/8253/2012 від 30.11.2012 року виданий Індустріальним районним судом м. Дніпропетровськ про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ "Приват Банк" боргу (ВП № 36192585). 24.12.2013 року державним виконавцем прийнято рішення про повернення виконавчого документа стягувану відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» та винесено відповідну постанову. Надати копію вищевказаного виконавчого провадження не вбачається за можливе, в зв'язку із знищенням по закінченню терміну зберігання, відповідно до п. 9.9 - 9.11 Порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби, затвердженого Наказом Мінюсту № 2274/5 від 25.12.2008 р.

З наведеного слідує, що відповідач, фактично, не заперечує відсутність підстав на обтяження майна позивача, але зазначає, що у відповідача відсутній механізм зняття такого обтяження, вчиненого в рамках ВП № 36192585, яке вже знищено.

При вирішенні спору суд виходить з наступного.

Згідно з ч.1,2 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. 2. Виконавець зобов'язаний: накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей; здійснювати реєстрацію обтяжень майна в процесі та у зв'язку з виконавчим провадженням;

За змістом статті 1 Закону виконавче провадження - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Процедура реєстрації у Єдиному реєстрі заборон відчуження об"єктів нерухомого майна регламентувалася Положенням про Єдиний реєстр заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, затвердженим наказом Мінюсту України від 09.06.1999 року за № 31/5, зареєстрованим в Мінюсті України 10.06.1999 року за № 364/3657 /зі змінами/, та Інструкцією про порядок заповнення заяв та ведення Єдиного реєстру заборон відчуження об"єктів нерухомого майна, затвердженою наказом Мінюсту України від 18.08.2004 року за № 85/5, зареєстрованим в Мінюсті України 18.08.2004 року за № 1021/9620 /зі змінами/.

Відповідно до вказаного вище Положення, реєстратори приймають заяви про реєстрацію обтяження об'єкта нерухомого майна від державних нотаріальних контор та приватних нотаріусів, які не є Реєстраторами, судів та слідчих органів та постанови про арешт майна боржника органів державної виконавчої служби та інших осіб, визначених цим Положенням; уносять та вилучають записи до (з) Реєстру заборон про заборони, арешти щодо нерухомого майна; отримують (видають) витяги з Реєстру заборон.

Відповідно до ст. 56 ЗУ «Про виконавче провадження» арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.

Згідно ч.7 ст. 9 ЗУ «Про виконавче провадження» відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників одночасно з винесенням постанови про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчогодокумента стягувачу на підставі пунктів 1, 3, 11 частини першої статті 37 цього Закону або повернення виконавчого документа до суду на підставі статті 38 цього Закону чи в день встановлення виконавцем факту відсутності заборгованості за виконавчими документами про стягнення періодичних платежів.

Згідно п.1,3,11 ст. 37 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертається стягувачу, якщо: 1) стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа; 3) стягувач відмовився залишити за собою майно боржника, нереалізоване під час виконання рішення, за відсутності іншого майна, на яке можливо звернути стягнення; 11) запроваджено тимчасову адміністрацію банку-боржника, крім рішень немайнового характеру.

Також, ч. 5 цієї статті передбачено, що повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону.

А згідно ст. 12 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Як вбачається з наданої суду інформації, що 24.12.2013 року було повернуто стягувачу виконавчий лист та наразі, у Білоцерківському міському відділі ДВС на примусовому виконанні не перебуває ВП де ОСОБА_1 являється боржником.

Відповідно до ст.59 Закону України «Про виконавче провадження» підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову. У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Підсумовуючи встановлені обставини, вбачається, що виконавче провадження де позивач була боржником і відбулося обтяження її майна, - 24.12.2013 року повернуто стягувачу, який повторно не пред'явив виконавчий документ на виконання у передбачені законом строки. Наразі, ВП №36192585 знищено за закінченням терміну зберігання. Отже, зазначене обтяження майна позивача, як рухомого так і нерухомого є безпідставним. В даному випадку підставою для зняття арешту з майна позивача може бути тільки рішення суду. З огляду наведеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтовані і такі, що підлягають до задоволення.

Відповідно до ч.2 ст.181 КАС України позовну заяву у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державної виконавчої служби може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.

Як встановлено судом, відповідач повідомив про накладений арешт та відмовив позивачу у знятті цього арешту листом від 18.05.2017року, який позивач отримала 30.05.2017 року, а позовну заяву подано до суду 09.06.2016 року.

Керуючись Законом України «Про виконавче провадження», ст.ст.2,17,18,70, 159-163, 181, 185,186 КАС України, суд-

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити.

Зобов'язати Білоцерківський міський відділ державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції у Київській області припинити чинність арешту, накладеного на все нерухоме майно ОСОБА_1, РНОКПП НОМЕР_1, номер запису про обтяження 131966 від 12.02.2013 року, постанова ВП №36192585 від 22.01.2013 року, державний виконавець - Гаєва М.І., обтяжувач - МВ ДВС Білоцерківського МРУЮ, код 34846021.

Зобов'язати Білоцерківський міський відділ державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції у Київській області припинити чинність арешту, накладеного на все рухоме майно ОСОБА_1, РНОКПП НОМЕР_1, обтяжувач - МВ ДВС Білоцерківського МРУЮ , номер заяви 53751043, реєстраційний номер обтяження 14093419, контрольна сума ЕБАД 020Г5А, постанова про арешт ВП №36192585 від 23.12.2013року.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Білоцерківський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О. Я. Ярмола