Ухвала суду № 68242683, 10.08.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

10 серпня 2017 року м. Київ К/800/27301/17

Суддя Вищого адміністративного суду України Головчук С.В., вирішуючи питання про прийняття касаційної скарги Мар’їнської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної Фіскальної служби у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 13 квітня 2017 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 18 липня 2017 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропрод-Донбасс» до Мар’їнської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної Фіскальної служби у Донецькій області про визнання протиправними та скасування рішень і вимоги,

в с т а н о в и в :

У лютому 2017 року ТОВ «Агропрод-Донбасс» звернулася до суду з позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати рішення від 28 березня 2016 року № 111 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, яким на позивача накладено штраф в розмірі 2007,67 грн (10% до 01 січня 2015 року) за період з 23 квітня 2014 року та пеня в розмірі 20,07 грн; рішення від 15 листопада 2016 року № 379 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску яким на позивача накладено штраф в розмірі 11343,62 грн (10% до 01 січня 2015 року) за період з 21 травня 2015 року до 20 жовтня 2016 року та пеня в розмірі 97327,36 грн; вимогу № Ю-4-23 від 18 січня 2017 року про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску станом на 31 грудня 2016 року в розмірі 2050250,04 грн (недоїмка 1939381,32 грн., штраф 13 521,29 грн, пеня 97347,43 грн.) в частині недоїмки 1597128,38 грн, штрафу в розмірі 13521,29 грн та пені в розмірі 97347,43 грн. В обґрунтування позову зазначало, що не погоджується з вказаною вимогою в частині недоїмки 1597128,38 грн., штрафу в розмірі 13521,29 грн та пені в розмірі 97347,43 грн та рішеннями, які прийняті за період з 14 квітня 2014 року і, посилаючись на пункт 9-4 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» та інші законодавчі акти, просило суд задовольнити позов.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 13 квітня 2017 року, яку залишено без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 18 липня 2017 року, позов задоволено. Скасовано рішення Марїнської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області від 28 березня 2016 року № 111 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, яким на позивача накладено штраф в розмірі 2007,67 грн. (10% до 01 січня 2015 року) за період з 23 квітня до 23 квітня 2014 року та пеня в розмірі 20,07 грн; від 15 листопада 2016 року № 379 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску яким на позивача накладено штраф в розмірі 11343,62 грн. (10% до 01 січня 2015 року) за період з 21 травня 2015 року до 20 жовтня 2016 року та пеня в розмірі 97327,36 грн; від 18 січня 2017 року № Ю-4-23 про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску станом на 31 грудня 2016 року в розмірі 2050250, 04 грн. (недоїмка 1939381,32 грн, штраф 13521,29 грн, пеня 97347,43 грн) в частині недоїмки 1597128,38 грн, штрафу в розмірі 13521,29 грн та пені в розмірі 97347,43 грн.

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, положень КАС України, Податкового кодексу України, Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VІ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» (далі – Закон № 2464-VІ) та Закону України від 02 вересня 2014 року №1669-VІІ «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» (далі – Закон №1669-VІІ). Вказує, що суди не дали належної правової оцінки обставинам справи та неправильно застосовано норми законодавства, якими врегульовані спірні правовідносини.

Згідно із пунктом 5 частини п’ятої статті 214 КАС України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

Із змісту оскаржуваного рішення видно, що задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд виходив з наступного.

Порядок обчислення та строки сплати єдиного внеску передбачені статтею 9 Закону № 2464-VІ, зокрема, частиною восьмою зазначеної статті передбачено, що платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

Закон №1669-VІІ визначає, серед іншого, тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції.

Підпунктом 8 пункту 4 статті 11 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1669-VІІ внесено зміни до Закону № 2464-VІ, а саме підпункт б) розділ VIII «Прикінцеві та перехідні положення» доповнено пунктом 9-3 (пункт 9-4 в редакції Закону з 13 березня 2015 року) такого змісту: « 9-4. Платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.

Недоїмка, що виникла у платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України», визнається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу».

Зміст наведених норм, дає підстави для висновку, що саме перебування платників єдиного внеску на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, де проводилася антитерористична операція є підставою для зупинення застосування до таких платників заходів впливу та стягнення і відповідальності за порушення Закону.

Судами встановлено, що місто Вугледар Донецької області, на території якого розташована Мар'їнська ОДПІ, входить до Переліків населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, затверджених розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053-р (втратило чинність) і розпорядженням Кабінету Міністрів України від 2 грудня 2015 року № 1275-р (чинне).

ТОВ «Агропрод-Донбас» є платником єдиного внеску та перебуває на обліку у відповідача, який сформував відповідно до статті 25 Закону № 2464-VІ та прийняв щодо товариства спірні рішення від 28 березня 2016 року №111, від 15 листопада 2016 року №379 та вимогу від 18 січня 2017 року №Ю-4-23.

Сертифікатом Торгово-промислової палати України №6109 від 05 квітня 2016 року засвідчено форс-мажорні обставини ( обставини непереборної сили) ТОВ «Агропрод-Донбас» з 01 червня 2014 року щодо обов'язку платника податків зі сплати податків і зборів в строки та у розмірах, встановлених нормативно-правовими актами: Єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за травень-лютий 2016 року в строки: до 20 числа наступного за звітним.

З огляду на дію пункту 9-4 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464-VІ позивач звільняється від виконання зобов'язань платника єдиного внеску, встановлених частиною другою статті 6 Закону № 2464-VІ, у тому числі передбачених підпунктом першим частини другої цієї статті, а саме, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок у період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції.

Суди встановили, що спірні рішення від 28 березня 2016 року №111, від 15 листопада 2016 року №379 та вимога від 18 січня 2017 року №Ю-4-23, сформовані відповідно до статті 25 Закону №2464-VІ, яка визначає заходи впливу та стягнення.

Відповідно до положень абзацу другого частини першої цієї статті її положення поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов'язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. Саме за положеннями частини четвертої цієї статті орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Відсутність (відстрочення в силу закону) обов'язку сплати внесків у період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції унеможливлює складання відповідачем та направлення позивачу спірних рішень від 28 березня 2016 року №111, від 15 листопада 2016 року №379 та вимоги від 18 січня 2017 року №Ю-4-23 на момент їх складання.

Таким чином, факт формування спірних рішень та вимоги про сплату недоїмки та застосування наслідків такої несплати є протиправним на момент їх формування.

Крім того, суди зазначили, що норми Закону №1669-V не скасовують обов'язків платника податків (єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування), а надає можливість на період АТО не виконувати їх у встановлені строки (своєчасно) та в повному обсязі.

Враховуючи те, що пункт 9-4 розділу VIII Закону № 2464-VІ є діючим на теперішній час, зміни безпосередньо до Закону № 2464-VІ щодо виключення (або викладення в новій редакції тощо) цієї норми не вносились, суди дійшли висновку, що рішення відповідача від 28 березня 2016 року №111, від 15 листопада 2016 року №379 та вимога від 18 січня 2017 року №Ю-4-23 є неправомірними та підлягають скасуванню.

У касаційній скарзі відсутнє належне обґрунтування підстав для скасування чи зміни судових рішень, а викладені в ній доводи перевірені судами і не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, оскільки заявник не наводить мотивів, які б дозволили вважати, що суди неправильно застосували норми матеріального чи процесуального права.

Наведене є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження у справі.

Керуючись статтями 211, 214 Кодексу адміністративного судочинства України,

у х в а л и в :

Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою Мар’їнської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної Фіскальної служби у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 13 квітня 2017 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 18 липня 2017 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя С.В. Головчук