Ухвала суду № 68242454, 09.08.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

09 серпня 2017 року м. Київ К/800/27051/17

Суддя Вищого адміністративного суду України Швець В.В., перевіривши касаційну скаргу Державної установи « 70 Управління начальника робіт» на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2017 року у справі за позовом управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Києва до Державної установи « 70 управління начальника робіт» про стягнення заборгованості, -

в с т а н о в и в :

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 жовтня 2015 року позов задоволено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2017 року клопотання Державної установи « 70 управління начальника робіт» про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції залишено без задоволення та відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Державної установи « 70 управління начальника робіт» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 жовтня 2015 року на підставі статті 189 Кодексу адміністративного судочинства України.

В обґрунтування заяви про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції відповідач посилався на те, що про факт існування даної судової справи та постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 жовтня 2015 року ліквідатору Державної установи « 70 управління начальника робіт» арбітражному керуючому ОСОБА_1, якого призначено ліквідатором банкрута постановою Господарського суду м. Києва від 10 січня 2017 року, стало відомо лише 11 червня 2017 року випадково з Єдиного державного реєстру судових рішень.

Залишаючи заяву про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження без задоволення та відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції виходив з того, що поважними причинами пропуску строку на апеляційне оскарження можуть бути визнані лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами справи певних процесуальних дій, які повинні бути підтверджені належними доказами.

Так, апеляційний суд виходив з того що наведені відповідачем причини для поновлення строку на апеляційне оскарження не можна визнати поважними, оскільки оскаржувана постанова прийнята окружним адміністративним судом м. Києва 27 жовтня 2015 року, проте на час подання апеляційної скарги минуло більше 1,5 роки, у справі видано виконавчий лист, а тому у даному випадку не вбачається обставин, які об'єктивно перешкоджали скаржнику реалізувати своє право на подання належним чином оформленої апеляційної скарги протягом встановленого законодавством терміну.

Державна установа « 70 Управління начальника робіт» подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати судове рішення суду апеляційної інстанції та направити справу до апеляційного суду для продовження розгляду.

Відповідно до пункту 5 частини п'ятої статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

За змістом цієї норми касаційна скарга повинна містити не лише посилання на помилкове застосування норм матеріального права при вирішенні справи та порушення судами норм процесуального права, а і пояснення, яким чином такі порушення вплинули на правильність вирішення справи.

У касаційній скарзі Державна установа « 70 Управління начальника робіт» посилається на те, що справа розглянута судом першої інстанції у скороченому провадженні відповідно до статті 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, копія постанови окружного адміністративного суду м. Києва від 27 жовтня 2015 року на поштову адресу ОСОБА_1 не направлялась, відповідач не приймав участі у розгляді даної справи та про оскаржуване судове рішення дізнався випадково 11 червня 2017 року з Єдиного державного реєстру судових рішень.

Проте із вказаними доводами Державної установи « 70 Управління начальника робіт» погодитись не можна з огляду на те, що поважними причинами пропуску строку на апеляційне оскарження можуть бути визнані лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами справи певних процесуальних дій, які повинні бути підтверджені належними доказами, а тому висновок апеляційного суду про те, що на час подання апеляційної скарги минуло 1,5 роки та у справі був виданий виконавчий лист, а тому вказані обставини не є поважними в розумінні статті 189 Кодексу адміністративного судочинства України, а правильним.

Виходячи зі змісту касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень, дана касаційна скарга є необґрунтованою, а викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, оскільки особа, яка її подала, не наводить підстав, які б дозволили вважати, що суди неправильно застосували норми матеріального та процесуального права.

Керуючись статтями 211, 213, пунктом 5 частини п'ятої статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України,

у х в а л и в :

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Державної установи « 70 Управління начальника робіт» на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2017 року у справі за позовом управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Києва до Державної установи « 70 управління начальника робіт» про стягнення заборгованості, а додані до касаційної скарги матеріали повернути.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя В.В. Швець