Постанова № 68241090, 08.08.2017, Донецький апеляційний господарський суд

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

пр. Науки, 5, м. Харків, 61022, тел. (057) 702-00-72

е-mail: inbox@dna.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.08.2017 справа № 908/446/17

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддів:ОСОБА_1, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,за участю представників сторін: від позивача: від відповідача: ОСОБА_4, довіреність №9 від 15.05.2017р. ОСОБА_5, довіреність б/н від 24.07.2017р.розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ветеко", м.Київна рішення господарського суду Запорізької області від12.04.2017р. (повний текст підписано 18.04.2017р.)у справі№ 908/446/17 (суддя Азізбекян Т.А.)за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Ветеко", м.Київ доПриватного акціонерного товариства "Агропромислова компанія", м.Мелітополь Запорізької області простягнення 1084550,31грн.

У судовому засіданні 11.07.2017р. оголошувалася

перерва до 08.08.2017р. об 11:40год.

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ветеко", м.Київ, позивач, звернулося до господарського суду Запорізької області з позовом до відповідача, Приватного акціонерного товариства "Агропромислова компанія", м.Мелітополь Запорізької області про стягнення 1084550,31грн, які складаються з основного боргу у розмірі 881741,93грн., 117038,31грн. пені, 70290,51грн. інфляційних та 3% річних у розмірі 15479,56грн.

Під час розгляду справи позивачем були подані письмові пояснення, за змістом яких позивач фактично зменшив позовні вимоги та остаточно просив стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі 876741,93грн., 117038,31грн. пені, 70290,51грн. інфляційних та 3% річних у розмірі 15479,56грн. Зменшення розміру позовних вимог було прийнято судом, в подальшому розглядалися уточнені позовні вимоги.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 12.04.2017р. (повний текст підписано 18.04.2017р.) у справі №908/446/17 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Ветеко" задоволені в повному обсязі. Разом з тим, відстрочено виконання рішення в частині стягнення основного боргу у розмірі 876741,93грн., 117038,31грн. пені, 70290,51грн. інфляційних та 3% річних у розмірі 15479,56грн. до 12.04.2018р.

Рішення суду першої інстанції мотивоване неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки №984 від 08.11.2013р. в частині здійснення своєчасної оплати вартості поставленого товару.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Ветеко" звернулося до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду скасувати в частині надання відстрочки виконання судового рішення та прийняти нове, яким відмовити в частині надання відстрочки виконання рішення.

В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що суд першої інстанції прийняв рішення з порушенням норм процесуального та матеріального права, за наслідками неповного з’ясування обставин, що мають значення для справи.

Так, скаржник зазначає, що був позбавлений прав, передбачених ст.22 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), щодо участі в останньому судовому засіданні через те, що про час та місце його проведення пізно дізнався.

Апелянт наголошує, що не був повідомлений про подане відповідачем клопотання про відстрочення виконання рішення, що позбавило позивача можливості надати заперечення проти зазначеного клопотання і покладених в його основу доводів відповідача.

Крім того, позивач зазначає, що господарський суд не надав оцінки наслідкам при затримці виконання рішення для позивача. Наголошує, що відповідно до даних балансу станом на 31 березня 2017р. кредиторська заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю «Ветеко» становить 4310000,00грн., дебіторська заборгованість у розмірі 15144000,00грн., а тому прийняття рішення про надання відстрочки виконання рішення позбавляє позивача можливості отримання належних йому грошових коштів для виконання своїх грошових зобов’язань, а також може призвести до банкрутства останнього.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 15.05.2017р. (головуючий Скакун О.А., судді Колядко Т.М., Марченко О.А.) у справі №908/446/17 було прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено розгляд справи на 31.05.2017р.

У зв'язку з тимчасовою непрацездатністю головуючого судді Скакуна О.А., на підставі розпорядження керівника апарату суду, в результаті повторного автоматизованого розподілу судової справи сформовано наступний склад колегії: головуючий Зубченко І.В., судді Ломовцева Н.В., Чернота Л.Ф.

На адресу Донецького апеляційного господарського суду від Приватного акціонерного товариства "Агропромислова компанія" надійшов відзив на апеляційну скаргу, який судовою колегією розглянуто та долучено до матеріалів справи.

Від Товариства з обмеженою відповідальністю "Ветеко" на адресу суду надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових документів, а також пояснення на відзив відповідача на апеляційну скаргу.

Представник позивача в судовому засіданні 31.05.2017р. підтримав вимоги апеляційної скарги з мотивів, що були в ній викладені. Представник відповідача просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення господарського суду – без змін.

З метою повного та всебічного дослідження обставин справи в їх сукупності, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку про необхідність відкладення судового засідання апеляційної інстанції в межах строків, встановлених статтею 69 ГПК України, на 11.07.2017р.

У зв'язку із прийняттям Вищою радою правосуддя рішення від 20.06.2017р. про звільнення судді – члена колегії Ломовцевої Н.В., на підставі розпорядження керівника апарату суду, в результаті автоматичної зміни сформовано наступний склад колегії: головуючий Зубченко І.В., судді Радіонова О.О., Чернота Л.Ф.

У судовому засіданні 11.07.2017р. представник позивача просив задовольнити апеляційну скаргу з мотивів, що були в ній викладені, представник відповідача просив рішення господарського суду залишити без змін, апеляційну скаргу – без задоволення. Колегію суддів Донецького апеляційного господарського суду в судовому засіданні було оголошено перерву до 08.08.2017р.

На поштову адресу Донецького апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Ветеко" надійшли додаткові пояснення за змістом яких позивач підтримує вимоги апеляційної скарги.

Представники сторін у судовому засіданні 08.08.2017р. підтримали позиції, викладені в попередніх судових засіданнях.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду відповідно до ст.101 ГПК України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст.81-1 ГПК України здійснено запис судового засідання за допомогою засобів технічної фіксації та складено протокол.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, відзив на неї, пояснення на відзив, додаткові пояснення, заслухавши представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила.

08.11.2013р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ветеко" (далі - продавець) та Приватним акціонерним товариством "Агропромислова компанія" (далі - покупець) був укладений договір поставки №984 (далі – договір).

Згідно з п.1.1 продавець зобов’язується поставити і передати у власність покупцю певний товар, а покупець зобов’язується прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплату на умовах даного договору.

Відповідно до п.1.2 договору, предметом постачання є ветеринарні препарати, вакцини, обладнання (далі – товар) згідно видаткових накладних (передача за якими товару покупцю підтверджується довіреностями від останнього), які є невід’ємною частиною даного договору.

Як вбачається з п.1.3, у видаткових накладних може не зазначатися як підстава відпуску товару даний договір, але якщо поставка товару відбулася в період його дії - до неї застосовуються умови цього договору. При отриманні товару відповідні видаткові накладні підлягають підписанню представником покупця та з обов’язковим проставленням відтиску печатки з боку покупця у зв’язку з тим, що підприємство покупця працює без виписки довіреності на отримання ТМЦ.

Згідно з п.2.1 кількість та асортимент товару передбачається у видаткових накладних на кожну окрему поставку.

Поставка товару здійснюється окремими партіями відповідно до поданих покупцем та погоджених продавцем письмових заявок (замовлень). Заявка може передаватися усно по телефону, при цьому покупець зобов’язаний на вимогу продавця підтвердити таку заявку в письмовій формі (п.3.1).

Покупець оплачує поставлений продавцем товар за цінами, які вказуються в рахунках та видаткових накладних на кожну окрему поставку. Виставлений продавцем рахунок діє на протязі терміну, визначеного п.5.2 даного договору, продавець до моменту поставки товару покупцю має право змінити ціни. Якщо покупець прийняв товар (підписав видаткову накладну) - вважається, що ціни на товар, вказані у відповідних рахунку та видатковій накладній, погоджені сторонами (п.4.1).

Загальна сума кожної поставки зазначається у відповідній видатковій накладній. Суму договору складає сума вартості всього товару, що постачається продавцем покупцю на умовах цього договору на протязі терміну його дії. Загальна сума договору не обмежується (п.4.3).

Пунктом 5.1 встановлено, що розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюються в безготівковому порядку в національній валюті України. Датою платежу вважається дата фактичного надходження коштів за поставку на розрахунковий рахунок продавця, номер якого вказується у відповідному рахунку.

Грошові кошти, що надходять від покупця як оплата за отриманий по договору товар, зараховується продавцем в рахунок погашення заборгованості покупця послідовно, починаючи з першої за датою видачі неоплаченої видаткової накладної, незалежно від вказаного в платіжному дорученні призначення платежу (п.5.3).

Відповідно до п.6.1, 6.2 договору, даний договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31 грудня 2015 року. Закінчення строку дії цього договору не тягне за собою припинення зобов’язань по оплаті поставленого товару. Якщо сторони після спливу терміну дії договору продовжують співпрацювати в сфері, визначеній розділом 1 цього договору, та не заявляють про зміну або припинення умов договору, вважається, що даний договір пролонгується на один рік без укладання окремої письмової угоди про таке.

Відповідно до п.7.1 та 7.2, за порушення умов даного договору винна сторона несе відповідальність відповідно до чинного законодавства України та цього договору. У разі порушення терміну розрахунків покупець за вимогою продавця зобов’язаний сплатити останньому пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період такого прострочення, за кожний день затримки від суми заборгованості.

Договір підписаний з обох сторін та скріплений печатками підприємств.

До даного договору було підписано Додаткову угоду від 08.10.2013р., якою договір доповнено п.7.8 та п.7.9, та Додаткову угоду №1 від 11.03.2016р., відповідно до якої сторони домовились п.5.2 договору поставки №984 викласти наступним чином:

«п.5.2.Порядок оплати: 100% суми кожної поставки сплачується по факту поставки в наступному порядку:

-20% суми кожної поставки сплачується згідно виставленому рахунку фактури або підписаної видаткової накладної протягом двох календарних днів, якщо в документах не визначений інший термін оплати;

-остаточний розрахунок здійснюється після отримання товару згідно видаткової накладної протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів з моменту переходу права власності на товар. Датою переходу права власності на товар вважається дата виписки відповідної видаткової накладної».

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору у період з 05.05.2016р. по 17.11.2016р., позивач здійснив поставку товару відповідачу, що підтверджується наступними видатковими накладними: №2914 від 05.05.2016р. на суму 142804,01грн., №3312 від 20.05.2016р. на суму 28339,99грн., №3624 від 31.05.2016р. на суму 62711,16грн., №3625 від 31.05.2016р. на суму 160030,61грн., №4229 від 22.06.2016р. на суму 115805,38грн., №4280 від 23.06.2016р. на суму 117752,29грн., №4299 від 29.06.2016р. на суму 7308,01грн., №4668 від 07.07.2016р. на суму 51147,36грн., №4689 від 08.07.2016р. на суму 766,63грн., №5066 від 22.07.2016р. на суму 45597,42грн., №5076 від 26.07.2016р. на суму 106968,01грн., №5517 від 08.08.2016р. на суму 16800,01грн., №6030 від 30.08.2016р. на суму 13440,01грн., №6081 від 31.08.2016р. на суму 41616,32грн., №6331 від 12.09.2016р. на суму 11760,01грн., №6519 від 20.09.2016р. на суму 16899,96грн., №6521 від 20.09.2016р. на суму 16899,96грн., №6671 від 26.09.2016р. на суму 23343,01грн., №7933 від 17.11.2016р. на суму 18755,26грн.

Неналежне виконання відповідачем своїх зобов’язань з оплати отриманого товару стало підставою звернення позивача з позовом до суду.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.

Укладений між сторонами правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 662 ЦК України передбачено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Як зазначалося раніше, на виконання умов договору позивачем поставлено відповідачу товар. Факт отримання відповідачем товару підтверджується печаткою покупця та підписом уповноваженої особи на видаткових накладних, а також довіреностями, копії яких містяться в матеріалах справи.

Частиною 1 ст.692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Умови здійснення розрахунків між сторонами узгоджено в розділі 5 договору, про що зазначалося раніше.

Відповідно до ст.193 Господарський кодекс України (далі - ГК України), ст.ст.525, 526 ЦК України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов’язань, крім випадків, передбачених законом.

За приписами ст.599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з п.4 ст.129 Конституції України, статей 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідач належним чином не виконав свої зобов‘язання щодо оплати отриманого товару, доказів погашення заборгованості в розмірі 876741,93грн. суду не надав. Виходячи з вищевизначеного, місцевий господарський суд обґрунтовано дійшов до висновку про доведеність підстав для стягнення з відповідача суми боргу за отриманий товар у зазначеному розмірі.

Крім основного боргу, позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 117038,31грн., 3% річних у розмірі 15479,56грн. та інфляційних в розмірі 70290,51грн., нараховані на суму заборгованості за загальний період з 20.05.2016р. по 21.02.2017р.

Відповідно до ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п.3.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов’язань» індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Таким чином, базою для нарахування інфляційних є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, що існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, за який розраховуються інфляційні, є час прострочення з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

Частиною першою статті 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання. Якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 ЦК України).

Згідно з ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Як вбачається з п.7.2 договору, у разі порушення терміну розрахунків покупець за вимогою продавця зобов’язаний сплатити останньому пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період такого прострочення, за кожний день затримки від суми заборгованості.

Апеляційна інстанція, перевіривши розрахунок, здійснений судом першої інстанції, з урахуванням обмеженості суду розміром заявлених позовних вимог, дійшла висновку, що він є арифметично вірним, стягненню підлягають пеня у 117038,31грн., 70290,51грн. інфляційних та 3% річних у розмірі 15479,56грн. Враховуючи викладені вище обставини, господарський суд Запорізької області дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог «Ветеко» в повному обсязі.

Скаржник в апеляційній скарзі просить скасувати рішення господарського суду в частині надання відстрочки виконання рішення.

Апелянт зазначає про те, що господарський суд не надав оцінки наслідкам при затримці виконання рішення для позивача та наголошує, що відповідно до даних балансу станом на 31 березня 2017р. у позивача існує значна кредиторська та дебіторська заборгованість, а тому прийняття рішення про надання відстрочки виконання рішення позбавляє Товариство з обмеженою відповідальністю «Ветеко» можливості отримання належних йому грошових коштів для виконання своїх грошових зобов’язань, а також може призвести до банкрутства останнього.

З цього приводу судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до ст.83 ГПК України, господарський суд приймаючи рішення має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Підставою для відстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Вирішуючи питання про відстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Відстрочення та розстрочення виконання судового рішення є правом суду, яке реалізується у виняткових випадках та за наявністю підстав, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

До обставин, які ускладнюють виконання судового рішення належать, зокрема, скрутне матеріальне становище боржника, наявність загрози банкрутства юридичної особи боржника, стихійне лихо, інші надзвичайні події, тощо. Такі висновки містяться в мотивувальній частині рішення Конституційного Суду України від 26.06.2013р. у справі №1-7/2013.

Відстрочка виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.

Відповідно до приписів статей 33, 34, 43 ГПК України саме на відповідача покладено обов’язок доведення існування відповідних підстав, а господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідач в обґрунтування заявленого клопотання про надання відстрочки виконання рішення господарського суду строком на 12 місяців посилається на наступні обставини. Підприємство відповідача є сільгоспвиробником, яке займається господарською діяльністю з розведенням свиней та птиці і яке є одним із провідних підприємств в Україні із виробництва свинини.

Крім того, останній протягом тривалого часу поставляв м'ясопродукцію контрагентам, які знаходились на території Автономної Республіки Крим, в результаті чого, у останніх перед відповідачем накопичилась значна сума заборгованості, яка з об’єктивних причин (окупація цієї території) не погашається, що позбавило відповідача можливості повернути свої грошові кошти. На даний час Приватне акціонерне товариство "Агропромислова компанія" намагається знайти спосіб ліквідування вказаної заборгованості.

Також проведення на території Донецької і Луганської областей антитерористичної операції позбавило відповідача значної частини ринку збуту, у зв’язку з чим істотно знизився об’єм реалізації виготовленої продукції.

Приватне акціонерне товариство "Агропромислова компанія" має значну непогашену кредиторську заборгованість, що суттєво похитнуло фінансовий стан відповідача, який не зміг своєчасно розрахуватись за отримані корма і ветеринарні препарати.

Разом з тим відповідач зазначає, що на початку 2017р. значно виросла ціна на свинину та птицю, при незмінному стані вартості кормів, тобто, в наявності тенденція, коли доходи відповідача почали потроху перевищувати витрати відповідача на годування свиней та птиці, що дає позитивні сподівання на поступове погашення до середини 2018р. всіх заборгованостей відповідача.

На підтвердження свого тяжкого фінансового становища відповідачем надано відповідні фінансові та бухгалтерські документи, зокрема: баланс (звіт про фінансовий стан) на 31.12.2016р.; звіт про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) за 2016р.; звіт про рух грошових коштів (за прямим методом) за 2016р.

За даними зазначених документів, у відповідача рахується значна кредиторська та дебіторська заборгованість.

Матеріалами справи підтверджено, що для погашення заборгованості, відповідачем було укладено кредитний договір із Публічним акціонерним товариством «Акціонерний банк «УКРГАЗБАНК» №182/07/01-2016к від 30.05.2016р. про надання кредиту у розмірі 3325920,00грн., кредитний договір №283/16.1-К/13 від 16.10.2013р.про надання кредит у розмірі 12000000,00грн. та додаткову угоду №11 від 04.11.2016р. до нього.

На підставі аналізу фінансових та бухгалтерських документів судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що стягнення суми боргу по даній справі без відстрочки виконання рішення суду, утруднить чи унеможливить погашення заборгованості перед енергопостачальниками, сплату податків, зборів, що спричинить наростання фінансових проблем підприємства, яке не виключено, може призвести до звільнення працівників відповідача та зупинення діяльності підприємства. При цьому, небажане зупинення діяльності Приватного акціонерного товариства "Агропромислова компанія" може призвести до його банкрутства, що зробить неможливим чи ускладнить фактичне виконання рішення у даній справі.

Крім того, відповідачем доведено наявність запланованих доходів, які можливі в результаті поетапного відновлювання процесу для підприємства, та які свідчать про те, що надання відстрочення по сплаті заборгованості перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Ветеко» дозволить Приватному акціонерному товариству "Агропромислова компанія" в повному обсязі виконати грошове зобов’язання. У зв’язку з викладеним, колегія суддів дійшла до висновку, що відповідач поступово, в залежності від свого фінансового стану, зможе відновити свою фінансово-господарську діяльність.

Враховуючи викладене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що обставини, наведені відповідачем в підтвердження свого скрутного становища, є винятковими і ускладнюють виконання рішення.

Разом з тим, в апеляційній скарзі позивач посилається на наявність власної значної кредиторської та дебіторської заборгованості. Крім того, зазначає про те, що останній вимушений був укласти договір про надання овердрафту з метою отримання позики.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком господарського суду про те, що відстрочка виконання рішення не порушить баланс інтересів сторін, а також сприятиме виконанню судового рішення при максимальному дотриманні співмірності негативних наслідків для боржника з інтересами кредитора.

В обґрунтування апеляційної скарги позивач разом з іншим зазначає, що був позбавлений прав, передбачених ст.22 ГПК України, щодо участі в останньому судовому засіданні через те, що про час та місце його проведення пізно дізнався.

Проте, зазначене твердження не відповідає фактичним обставинам. Як вбачається з матеріалів справи, а саме з протоколу судового засідання від 03.04.2017р., сторонам у судовому засіданні було повідомлено про дату наступного судового засідання. Крім того, на зворотному боці ухвали господарського суду Запорізької області від 03.04.2017р. міститься відбиток штампу господарського суду, відповідно до якого сторонам 04.04.2017р. було направлено на їх поштові адреси ухвалу про відкладення розгляду справи.

Разом з тим, як вбачається з даних, які містяться в Єдиному державному реєстрі судових рішень, зазначена ухвала була оприлюднена 07.04.2017р. Крім того, факт отримання ухвали 10.04.2017р. підтверджено позивачем безпосередньо в апеляційній скарзі.

Зазначене підтверджує обізнаність позивача про час та дату наступного судового засідання завчасно, отже останній не був позбавлений можливості направити свого уповноваженого представника для участі у судовому засіданні.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що в матеріалах справи містяться письмові пояснення Товариства з обмеженою відповідальністю «Ветеко», в яких останній просить розглянути справу без участі представника позивача.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду Запорізької області від 12.04.2017р. (повний текст підписано 18.04.2017р.) у справі №908/446/17 ґрунтується на всебічному, повному та об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, що відповідає приписам ст.43 ГПК України, підстав для його скасування та задоволення вимог апеляційної скарги за наведеними в ній мотивами не вбачається.

Відповідно до ст.49 ГПК України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст.43, 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ветеко", м.Київ на рішення господарського суду Запорізької області від 12.04.2017р. (повний текст підписано 18.04.2017р.) у справі №908/446/17 - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Запорізької області від 12.04.2017р. (повний текст підписано 18.04.2017р.) у справі №908/446/17 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий І.В. Зубченко

Судді: О.О. Радіонова

ОСОБА_3

Надруковано 5 прим.: 1 – позивачу; 1 - відповідачу; 1 – до справи; 1 – ГСЗО; 1 – ДАГС