Рішення № 68240978, 09.08.2017, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" серпня 2017 р.Справа № 922/2087/17

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Байбака О.І.

при секретарі судового засідання Рученко К.Д.

розглянувши справу

за позовом Публічного акціонерного товариства Харківська ТЕЦ-5, сел. Подвірки, Дергачівський район, Харківської області до Комунального підприємства Харківські теплові мережі, м. Харків про стягнення 633 433 079,49 грн. за участю представників сторін:

позивача ОСОБА_1 (довіреність б/н від 22.06.2017 р.);

відповідача ОСОБА_2 (довіреність № 40-3458/72 від 03.08.2017 р.).

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Харківська ТЕЦ - 5", с. Подвірки, Дергачівський р.-н, Харківська обл. (далі за текстом - позивач) звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Комунального підприємства "Харківські теплові мережі", м. Харків (далі за текстом - відповідач):

482429620,29 грн. - основного боргу за договором купівлі-продажу теплової енергії, яка поставляється населенню № 733 від 29.12.2015 р.;

90765838,40 грн. - пені;

10135319,19 грн. - 3% річних;

50102301,61 грн. - інфляційних втрат.

Позов обґрунтовано з посиланням на неналежне виконання відповідачем своїх зобовязань за укладеним між сторонами договором купівлі-продажу теплової енергії, яка поставляється населенню № 733 від 29.12.2015 р. щодо своєчасної та повної сплати існуючої заборгованості за спожиту теплову енергію.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 23.06.2017 р. зазначену позовну заяву прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 11.07.2017 р.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 11.07.2017 р. розгляд справи відкладено на 24.07.2017 р.

В судових засіданнях 24.07.2017 р. та 07.08.2017 р. оголошувалась перерва.

В процесі розгляду даної справи відповідач надав суду відзив на позовну заяву (вх. № 25157 від 04.08.2017 р.), в якому визнає існування боргу за укладеним між сторонами договором купівлі-продажу теплової енергії, яка поставляється населенню № 733 від 29.12.2015 р., та просить суд зменшити розмір пені, яка підлягає стягненню з нього на користь позивача на 87,2%, в звязку з скрутним матеріальним становищем підприємства відповідача. Також у даному відзиві відповідач просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені в сумі 19328703,52 грн., 3% річних у сумі 2016965,62 грн. та інфляційних втрат у сумі 11324326,11 грн. посилаючись на безпідставність їх нарахування до стягнення.

Позивач подав до суду заперечення проти клопотання про зменшення пені (вх. № 25340 від 07.08.2017 р.), в якому вважає доводи відповідача про таке зменшення безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки, в даному випадку відсутня винятковість випадку, як підстава для звільнення відповідача від відповідальності за порушення грошового зобовязання; що прострочення виконання зобовязань за договором № 733 від 29.12.2015 р. з боку відповідача є систематичним, про що свідчить рішення у справі № 922/878/16, яке досі не виконано; що підприємство позивача належить до підприємств паливно-енергетичного комплексу та перебуває у скрутному матеріальному становищі.

На судове засідання 09.08.2017 р. прибули представники сторін.

Представник позивача наполягає на повному задоволенні вимог, викладених в позовній заяві, а також просить суд відмовити в задоволенні клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій.

Представник відповідача повідомила суд, що визнає позов в частині стягнення основного боргу, просить зменшити розмір пені, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача на 87,2%, та відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені в сумі 19328703,52 грн., 3% річних у сумі 2016965,62 грн. та інфляційних втрат у сумі 11324326,11 грн.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані суду докази та доводи, суд встановив:

Як свідчать матеріали справи, 29.12.2015 р. між позивачем, як продавцем, та відповідачем, як покупцем, укладено договір № 733 купівлі-продажу теплової енергії, яка поставляється населенню (далі договір; т. с. 1, а. с. 24-27), відповідно до умов якого продавець зобовязується передати у власність покупцю теплову енергію, а покупець зобовязується прийняти та оплатити теплову енергію на умовах даного договору (п. 1.1 договору).

Згідно з п. 1.2. договору, теплова енергія, що поставляється за даним договором, використовується покупцем виключно для надання послуг з опалення та гарячого водопостачання населенню.

Згідно з вимогами п. 2.1. договору, продавець передає покупцю з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року теплову енергію в кількості 1552,6 тис. Гкал., у тому числі по місяцях (тис. Гкал.): січень 260,7, лютий 198,8, березень 167,5, квітень 112,3, травень 75,5, червень 75,7, липень 41,3, серпень 22,1, вересень 40,0, жовтень 147,7, листопад 192,1, грудень 218,9.

Відповідно до п. 4.2 договору акт передачі загальної кількості теплової енергії оформлюється продавцем та покупцем до 4-го числа місяця, наступного за звітним.

За умовами п. 4.4 договору (в редакції додаткової угоди № 3 від 16.05.2016 р. до договору; т. с. 1, а. с. 30) на підставі акта розподілу теплової енергії, між сторонами оформлюється окремий акт приймання-передачі теплової енергії із зазначенням її кількості та вартості.

Акт приймання-передачі теплової енергії оформлюється сторонами до 14 год. 5-го числа місяця, наступного за звітним.

Відповідно до п. 5.1. договору (в редакції додаткової угоди № 5 від 16.05.2016 р. до договору; т. с. 1, а. с. 31), вартість теплової енергії, що відпускається продавцем покупцю, визначається відповідною постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі НКРЕКП) тарифів на виробництво теплової енергії, що використовується для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання.

Згідно з постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 24.12.2015 р. № 3079 із змінами і доповненнями, внесеними постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 28.04.2016 р. № 708 тариф становить 765,41 грн. за 1 Гкал, крім того ПДВ 20% відповідно до Податкового кодексу України.

Пунктом 6.2 договору оплата за отриману у поточному місяці теплову енергію здійснюється покупцем шляхом 100% оплати протягом поточного місяця.

Остаточний розрахунок за фактично передану теплову енергію здійснюється до 14 числа місяця, наступного за місяцем поставки теплової енергії.

Відповідно до п. 7.2 договору, покупець зобовязаний прийняти та оплатити зафіксований в акті приймання-передачі обсяг теплової енергії за тарифом, відповідно до п. 5.1. даного договору.

Згідно з п. 8.2. договору, в разі невиконання покупцем умов в п. 6.2 даного договору, покупець зобовязується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.

Матеріали справи також свідчать, що на виконання умов договору позивач за відповідними актами (т. с. 1, а. с. 32-43) передав у власність відповідача теплову енергію за період січень - грудень 2016 р. на загальну суму 1094899516,36 грн., в т.ч. за місяцями:

січень 2016 р. - на суму 116924774,52 грн. (акт № 01ТЕ від 31.01.2016 р.);

лютий 2016 р. - на суму 87392837,98 грн. (акт № 02ТЕ від 29.02.2016 р.);

березень 2016 р. - на суму 83428447,24 грн. (акт № 03ТЕ від 31.03.2016 р.);

квітень 2016 р. - на суму 38398898,54 грн. (акт № 04ТЕ від 30.04.2016 р.);

травень 2016 р. - на суму 72441803,54 грн. (акт № 05ТЕ від 31.05.2016 р.);

червень 2016 р. - на суму 71654587,42 грн. (акт № 06ТЕ від 30.06.2016 р.);

липень 2016 р. - на суму 77224440,62 грн. (акт № 07ТЕ від 31.07.2016 р.);

серпень 2016 р. - на суму 0,00 грн. (акт № 08ТЕ від 31.08.2016 р.);

вересень 2016 р. - на суму 2331132,70 грн. (акт № 09ТЕ від 30.09.2016 р.);

жовтень 2016 р. - на суму 139571596,80 грн. (акт № 10ТЕ від 31.10.2016 р.);

листопад 2016 р. - на суму 192144378,38 грн. (акт № 11ТЕ від 30.11.2016 р.);

грудень 2016 р. - на суму 213386618,62 грн. (акт № 12ТЕ від 31.12.2016 р.).

Відповідач свої зобовязання по сплаті отриманої теплової енергії в повному обсязі не виконав, станом на 15.06.2017 р. сплатив лише 612469896,07 грн., у тому числі 189529416,73 грн. за спільними протокольними рішеннями про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання за рахунок коштів загального фонду державного бюджету № 727 від 19.02.2016 р., № 1393 від 26.04.2016 р., № 1808 від 24.06.2016 р., № 1896 від 20.07.2016 р., № 2965 від 21.11.2016 р., № 2966 від 21.11.2016 р., № 1330 від 21.02.2017 р., № 1331 від 21.02.2017 р.

Таким чином сума заборгованості відповідача перед позивачем за договором становить 482429620,29 грн. Відповідач факт наявності заборгованості в зазначеному розмірі не заперечує.

Матеріали справи також свідчать про те, що рішенням господарського суду Харківської області від 20.04.2016 р. по справі № 922/878/16 з відповідача на користь позивача стягнуто заборгованості за договором № 733 від 29.12.2015 р. у сумі 15754893,33 грн. за теплову енергію поставлену в січні-лютому 2016 року., 13726,98 грн. 3% річних та пеню в сумі 1099997,86 грн. за період прострочення з 14.02.2016 р. по 21.03.2016 р.

Враховуючи те, що відповідач прострочив виконання своїх зобовязань за договором, а також обставини, викладені в вищевказаному судовому рішенні, позивач на підставі умов договору та відповідних вимог чинного законодавства України нарахував відповідачу 90765838,40 грн. пені за період прострочення з 22.03.2016 р. по 14.06.2017 р., 10135319,19 грн. 3% річних за період прострочення з 22.03.2016 р. по 22.06.2017 р. та 50102301,61 грн. інфляційних за період прострочення з лютого 2016 р по травень 2017 р.

Обставини щодо стягнення заборгованості за договором, інфляційних, річних та пені в зазначених вище сумах стали підставами для звернення позивача до суду з позовом по даній справі.

Надаючи правову кваліфікацію відносинам, що стали предметом спору, суд виходить з наступного:

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до вимог ст. ст. 32, 34 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до положень ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним, зокрема, у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар.

Згідно з ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Враховуючи викладене, а також те, що відповідач не надав суду доказів виконання умов договору щодо сплати заборгованості за теплову енергію, та під час розгляду судом даної справи не заперечує її наявність, суд приходить до висновку про задоволення позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача 482 429 620,29 грн. основної заборгованості.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно зі ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз статті 625 ЦК України вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.

Крім того, стаття 216 ГК України передбачає відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами і договором.

Згідно з п. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Частиною 1 ст. 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

Частиною 3 вказаної статті визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

За змістом ст. ст. 1, 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Факт прострочення відповідачем виконання зобовязань зі сплати поставленої теплової енергії підтверджується матеріалами справи, та відповідачем жодним чином не спростовується.

Зазначене, з урахування вимог ст. 625 ЦК України надає право позивачу на нарахування інфляційних та 3% річних за таке прострочення.

Крім того враховуючи, що умовами укладеного між сторонами договору (п. 8.2) передбачено відповідальність відповідача за прострочення своїх зобовязань з оплати теплової енергії у вигляді сплати пені, доводи позивача про її нарахування до стягнення є правомірними.

Як вже було зазначено вище, позивач на підставі умов договору та вищевказаних положень закону нарахував відповідачу 90765838,40 грн. пені за період прострочення з 22.03.2016 р. по 14.06.2017 р., 10135319,19 грн. 3% річних за період прострочення з 22.03.2016 р. по 22.06.2017 р. та 50102301,61 грн. інфляційних за період прострочення з лютого 2016 р по травень 2017 р.

Однак, як вже зазначалось, відповідач на виконання своїх зобов'язань здійснив часткову оплату за отриману енергію за договором № 733 від 29.12.2015 в розмірі 612 469 896,07 грн., в тому числі 422 940 479,34 грн. шляхом перерахування грошових коштів та 189 529 416,73 грн. сплачено за рахунок субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20.

Оплата вартості отриманої теплової енергії за договором № 733 від 29.12.2015 в порядку постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20 в розмірі 189 529 416,73 грн. підтверджена матеріалами справи, а саме: спільними протокольними рішеннями про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання за рахунок коштів загального фонду державного бюджету № 727 від 19.02.2016; № 1393 від 26.04.2016; № 1808 від 24.06.2016; № 1896 від 20.07.2016; № 2965 від 21.11.2016; № 2966 від 21.11.2016; № 1330 від 21.02.2017; № 1331 від 21.02.2017.

Відповідно до п. 1 Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20, цей Порядок визначає механізм перерахування субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу, послуг тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати (утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), вивезення побутового сміття та рідких нечистот за рахунок надходження до загального фонду державного бюджету рентної плати за користування надрами для видобування природного газу та газового конденсату і податку на додану вартість, що сплачується НАК "Нафтогаз України" та ПАТ "Укртрансгаз", а також за рахунок надходження до загального фонду державного бюджету від погашення податкового боргу, в тому числі реструктуризованого або розстроченого (відстроченого) з податку на додану вартість, що сплачується виробниками електроенергії і вугледобувними підприємствами.

Відповідно до п. 7 вказаного Порядку передбачено, що для проведення розрахунків відповідно до цього Порядку всі учасники відкривають рахунки в органах Казначейства, крім енергопостачальних компаній, державного підприємства "Енергоринок", які проводять розрахунки за спожиту електроенергію через поточні рахунки із спеціальним режимом використання, відкриті в уповноваженому банку. Розрахункове обслуговування цих рахунків здійснюється на умовах, визначених договором, що укладається між органами Казначейства та суб'єктами підприємницької діяльності. Розрахунки проводяться на підставі актів звіряння або договорів, які визначають величину щомісячного споживання ресурсів (товарів, послуг), і спільних протокольних рішень, підписаних усіма учасниками таких розрахунків. Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", ПАТ "Укртрансгаз", державне підприємство "Енергоринок", виробники електроенергії та вугледобувні підприємства підписують з учасниками розрахунків спільні протокольні рішення протягом п'яти робочих днів. До розрахунків включаються нараховані суми пільг лише в межах обсягів фактичного використання (споживання) ресурсів (товарів, послуг) відповідно до довідки, що надається постачальниками ресурсів (товарів, послуг). Учасник розрахунку має право відмовитися від підписання спільного протокольного рішення виключно за умови відсутності боргу перед учасником за товари/послуги, який планується погасити відповідно до цього Порядку.

Відповідно до статті 7 ГК України відносини у сфері господарювання регулюються Конституцією України, цим Кодексом, законами України, нормативно-правовими актами Президента України та Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також іншими нормативними актами.

Згідно з положеннями статті 12 ГК України передбачено, що держава для реалізації економічної політики, виконання цільових економічних та інших програм і програм економічного та соціального розвитку застосовує різноманітні засоби і механізми регулювання господарської діяльності. Зокрема, засобами регулюючого впливу держави на діяльність суб'єктів господарювання є регулювання цін і тарифів; надання інвестиційних, податкових та інших пільг; надання дотацій, компенсацій, цільових інновацій та субсидій. Умови, обсяги, сфери та порядок застосування окремих видів засобів державного регулювання господарської діяльності визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами, а також програмами економічного і соціального розвитку. Встановлення та скасування пільг і переваг у господарській діяльності окремих категорій суб'єктів господарювання здійснюються відповідно до цього Кодексу та інших законів.

З огляду на це, запроваджуючи механізм взаємних розрахунків між підприємствами паливно- енергетичного комплексу (далі - ПЕК), визначений Порядком перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам та надання пільг, субсидій та компенсацій (постанова Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20), держава забезпечує відшкодування частини витрат підприємств ПЕК, пов'язаних з газопостачанням населення, яке використовує субсидії та має пільги з оплати комунальних послуг, а саме - витрат на придбання природного газу, його транспортування магістральними та переміщення розподільчими газопроводами.

Фактично, визнаючи неможливість розрахунків у цій частині підприємствами ПЕК, держава, приймаючи відповідні нормативно-правові акти, змінює цим самим характер регулювання відповідних правовідносин, що склалися між сторонами на підставі укладених між ними договорів,

Тобто, правовідносини щодо проведення розрахунків між сторонами в цій частині зазнають імперативного регулюючого впливу держави, шляхом прийняття, зокрема, Закону про державний бюджет на відповідний рік, нормами яких передбачено виділення субвенцій на фінансування пільг та субсидій, та інших законодавчих актів, на виконання яких, у свою чергу, було прийнято підзаконні нормативні акти і, зокрема, згадану вище постанову Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20.

Отже, незалежно від того, що правовідносини між сторонами виникли на підставі господарського договору, грошові зобов'язання між сторонами договору в частині, яку держава буде компенсувати за рахунок коштів державного бюджету, регулюються відповідними нормами законодавства, зокрема, адміністративного (бюджетного) застосування та чинність яких не залежить від того, чи передбачили сторони у договорі відповідні умови, чи навпаки.

Тому, при визначенні обсягу грошових зобов'язань, до яких слід застосовувати норми того чи іншого законодавства, суд повинен виходити з величини компенсації, яку буде перераховано за рахунок державного бюджету.

З огляду на таке, оформлення та підписання документів, зокрема таких як протоколи взаєморозрахунків, а в даному випадку - протокольними рішеннями про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання за рахунок коштів загального фонду державного бюджету, слід вважати лише елементами оформлення розрахунків за рахунок коштів субвенцій з державного бюджету, процедурою реалізації права, дотримання якої є передумовою безпосереднього виділення коштів та фактичних розрахунків за рахунок бюджетних коштів. Дані документи є вторинними та похідними від факту надання відповідних пільг та субсидій певним категоріям юридичних та фізичних осіб, оскільки правовідносини, що регулюються нормами відповідного законодавства, зокрема, адміністративного (бюджетного), виникають саме з моменту надання відповідних пільг та субсидій і з цього ж моменту виникає формальне право на отримання бюджетного відшкодування.

Отже, підписавши спільні протокольні рішення сторони тим самим змінили порядок і строк проведення розрахунків за теплову енергію на підставі договору № 733 від 29.12.2015. При цьому, слід враховувати, що така зміна порядку і строку проведення розрахунків за теплову енергію стосується виключно тієї заборгованості, яка є предметом регулювання спільних протокольних рішень.

Для застосування санкцій та наслідків порушення грошового зобов'язання, встановлених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, необхідно, щоб оплату було здійснено поза межами порядку і строків, визначених спільними протокольними рішеннями.

Вказана правова позиція узгоджується з висновками Верховного суду України, викладеними в наступних постановах, що прийняті за наслідками розгляду заяв про перегляд судових рішень з мотивів неоднакового застосування судами касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, які в силу ст. 111-26 ГПК України є обов'язковими для всіх судів України, а саме, від 09.09.2014 р. у справі № 3-105гс14, від 09.09.2014 р. у справі № 5011-35/1533-2012- 19/522-2012; від 09.09.2014 р. у справі № 5011-35/1272-2012-42/527-2012; від 16.09.2014 р. у справі № 5011-42/1230-2012-69/542-2012; від 23.09.2014 р.

Крім того, значеної позиції дотримується і Вищий господарський суд України, зокрема в постановах від 04.04.2017 р. у справі № 910/16852/16, від 20.06.2017 р. у справі № 910/15309/16 та від 11.07.2017 р. у справі № 913/1102/16.

Таким чином, підписанням спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків, а саме: № 727 від 19.02.2016, № 1393 від 26.04.2016, № 1808 від 24.06.2016, № 1896 від 20.07.2016, № 2965 від 21.11.2016, № 2966 від 21.11.2016, № 1330 від 21.02.2017, № 1331 від 21.02.2017, сторони фактично змінили порядок і строк проведення розрахунків за постачання теплової енергії, а відтак нарахування пені, інфляційних втрат та трьох відсотків річних на заборгованість, яка була оплачена згідно таких протокольних рішень, не ґрунтується на приписах чинного законодавства.

Таким чином, заборгованість у розмірі 189 529 416,73 грн., сплачена на підставі спільних протокольних рішень, безпідставно врахована при здійсненні розрахунків інфляційних, річних та пені.

Здійснивши відповідний розрахунок зазначених нарахувань, суд приходить до висновку про задоволення позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача 38 777 975,50 грн. інфляційних за період прострочення з лютого 2016 р по травень 2017 р., та 8 118 353,57 грн. річних за період прострочення з 22.03.2016 р. по 22.06.2017 р.

В решті позову про стягнення інфляційних та річних слід відмовити в звязку з безпідставністю їх нарахування до стягнення.

Разом з тим, арифметичний розрахунок пені з урахуванням зазначених обставин свідчить про те, що її розмір складає 71 437 134,88 грн. за період прострочення з 22.03.2016 р. по 14.06.2017 р.

Однак, суд з розглянувши клопотання відповідача щодо зменшення розміру пені до 9143953,26 грн., вважає його таким, що підлягає задоволенню з огляду на наступне.

За змістом п. 3 ст. 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Згідно зі ст. 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Пунктом 3 ст. 551 ЦК України також передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

В пункті 3.17.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції, зокрема, зазначено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо. Ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України і статтею 233 Господарського кодексу України.

За своєю правовою природою штрафні санкції, виконують стимулюючу функцію, спонукаючи боржника до належного виконання своїх зобовязань під загрозою застосування до нього цього виду відповідальності, та стягується в разі порушення такого зобовязання.

Як вбачається з наданих до суду доказів, першочерговим завданням та ціллю Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (відповідача) є виробництво, транспортування, розподіл та реалізація теплової енергії усім групам споживачів за тарифами, що регулюються відповідно до чинного законодавства. Відповідач є виконавцем послуг з централізованого теплопостачання та підігріву гарячої води в житловому фонді комунальної власності територіальної громади міста Харкова.

Відповідач не є організацією, метою створення якої є отримання прибутку. Фінансування останнього здійснюється за рахунок платежів від надання послуг населенню та підприємствам, установам і організаціям, також вона фінансується за рахунок бюджетних коштів.

Згідно з довідкою відповідача про заборгованість за спожиту теплову енергію від 02.08.2017 р. (т. с. 2, а. с. 29), заборгованість спожиту теплову енергію станом на 01.07.2017 р. складає 2,4 млрд. грн., в т.ч.:

населення 1,6 млрд. грн.;

госпрозрахункові організації 128,4 млн. грн.;

бюджетні організації 264,2 млн. грн.;

заборгованість бюджету з компенсації субсидій та пільг 407,1 млн. грн.

Згідно з відомостями відповідача про кількість теплової енергії, відпущеної ним споживачам за 2016 рік., за згаданий період населення в середньому споживало 87,2% відпущеної відповідачем теплової енергії, тобто, основним споживачем відпущеної відповідачем теплової енергії є населення.

Скрутний фінансовий стан підприємства відповідача підтверджується балансом підприємства на 31.03.2017, у якому відображені збитки підприємства. Сума збитків становить 2,17 млрд. грн. Як вже відзначалось, сплата штрафних санкцій в повному обсязі, в даному випадку, зачіпає не лише майнові інтереси відповідача, а і інші інтереси, зокрема можливість забезпечувати централізоване теплопостачання установам бюджетної сфери та послуг з теплопостачання населенню міста Харкова. Надмірно великі суми штрафних санкцій, джерел покриття яких у КП "Харківські теплові мережі" немає, може привести до численних аварій у зв'язку з недостачею коштів на ремонт і заміну трубопроводів, строк експлуатації яких давно минув.

Господарська діяльність по наданню житлово-комунальних послуг підпадає під сферу дії окремих законів, що спрямовані на захист інтересів споживачів цих послуг. Так, Законом України "Про тимчасову заборону стягненні пені з громадян України за несвоєчасне внесення плати за житлово-комунальні послуги" № 486/96 від 13.11.96 р. до 01.01.2011р. було заборонено нараховувати і стягувати із громадян пеню за несвоєчасну оплату житлово-комунальних послуг, і хоча з 01.01.2011р. заборона на нарахування й стягнення пені знята, але дотепер розмір пені для населення не передбачений жодним нормативним актом, що унеможливлює її нарахування та стягнення. Зазначене позбавляє відповідача можливості стягувати штрафні санкції зі споживачів та спрямовувати ці кошти на сплату боргу в т.ч. за поставлену теплову енергію. Законом України "Про реструктуризацію заборгованості по квартирній платі, платі за житлово-комунальні послуги, спожитий газ і електроенергію" дозволяється реструктуризовати заборгованість за комунальні послуги строком до п'яти років. Станом на 01.07.2017 сума реструктуризованої заборгованості складає 102,6 млн. грн., що підтверджується відповідною довідкою відповідача

Суд також враховує, що постановою Кабінету Міністрів України від 18.06.2014 р. № 217 затверджений Порядок розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з постачальником природного газу, на якого покладені спеціальні обов'язки (далі - Порядок розподілу коштів), дія якого поширюється на відповідача.

Цей Порядок визначає механізм розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з гарантованим постачальником природного газу. Усі категорії споживачів, яким здійснюється продаж теплової енергії та/або надання комунальних послуг з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води, сплачують їх вартість шляхом перерахування коштів виключно на спеціальні рахунки, відкриті теплопостачальними і теплогенеруючими організаціями та їх структурними підрозділами в уповноваженому банку для відповідної категорії споживачів. Кошти, що надійшли на рахунки із спеціальним режимом використання, перераховуються банками згідно з реєстром нормативів перерахування коштів, затвердженим Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, на рахунок гарантованого постачальника природного газу, теплогенеруючої організації, теплопостачальної організації, теплотранспортуючої організації.

Тобто перерахування коштів за теплову енергію позивачу здійснюється відповідно до Порядку розподілу коштів з урахуванням встановлених нормативів перерахування коштів і відповідач ніяким чином не впливає на перерахування коштів, що надійшли як плата за теплову енергію та послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, на рахунок позивача за теплову енергію.

Наведені доводи та надані документи підтверджують винятковість ситуації стосовно Комунального підприємства Харківські теплові мережі", що забезпечує тепловою енергією і послугами

Суд також враховує, що ухвалою господарського суду Харківської області від 16.02.2002 р. у справі № 23/75-02 порушено провадження у справі про банкрутство позивача, введено мораторій для задоволення вимог кредиторів, та протягом дії мораторію позивачу не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові (економічні) санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобовязань і зобовязань щодо сплати податків і зборів (обовязкових платежів)

Станом на даний час щодо позивача дана судова процедура триває.

Суд об'єктивно оцінивши даний випадок, приймає до уваги причини неналежного виконання зобов'язання відповідачем та його тяжкий матеріальний стан.

Зазначене спростовує доводи позивача, викладені у запереченнях на клопотання позивача, щодо недоведеності відповідачем обставин, за наявності яких можливе зменшення розміру штрафних санкцій.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне зменшити розмір пені, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в межах даної справи на 87,2 %.

Суд також зазначає, що аналогічна правова позиція у спорах, які виникли в подібних правовідносинах, викладена в постановах Вищого господарського суду України по справах № 922/1670/13, 922/5030/13, № 922/3244/14, № 922/3972/14, № 922/2376/15, № 922/2377/15, № 922/6052/15.

За таких обставин, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 9143953,26 грн. пені. В решті позову про її стягнення слід відмовити, в звязку з безпідставністю нарахування її частини до стягнення та зменшенням судом її розміру.

З урахуванням вимог ст. 44, 49 ГПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 227621,74 грн., пропорційно розміру задоволених позовних вимог (в т.ч. з урахуванням розміру пені який був заявлений правильно, та без врахування розміру пені зменшеної з ініціативи суду).

Керуючись ст. ст. 4-2, 4-3, 4-5, 22, 33-36, 44, 49, 75, 83, 84, 85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства Харківські теплові мережі (адреса: 61037, м. Харків, вул. Доброхотова, 11; код ЄДРПОУ 31557119) на користь Публічного акціонерного товариства Харківська ТЕЦ-5 (адреса: 62371, Харківська область, Дергачівський район, сел. Подвірки; код ЄДРПОУ 05471230):

482429620,29 грн. - основної заборгованості;

38777975,50 грн. - інфляційних втрат;

8118353,57 грн. - 3% річних;

9143953,26 грн. - пені,

227621,74 грн. - судового збору.

В решті позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 11.08.2017 р.

Суддя ОСОБА_3