Рішення № 68240879, 09.08.2017, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан ОСОБА_1, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Присяжнюка О.О.

при секретарі судового засідання Косма К.І.

розглянувши справу

за участю представників:

позивача - ОСОБА_2 (дов.№2 від 05.01.17);

відповідача - ОСОБА_1 (дов.№08-11/92/2-17 від 10.01.17).

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Харків - Капітал", м. Харків звернулось до господарського суду Харківської області із позовною заявою до Харківської міської ради, м. Харків, в якій просить суд винести рішення про визнання неправомірними дій Харківської міської ради по застосуванню рішення 25 сесії 6 скликання Харківської міської ради від 25.09.2013 р. N 1269/13 «Про затвердження Порядку впровадження нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2013 року» до діючих договорів оренди землі, укладених Харківською міською радою після введення в дію Земельного Кодексу України № 2768-111 від 25.10.2001 року, в тому числі, до Договору оренди землі, укладеного між Харківською міською радою та ТОВ «Харків-Капітал» 23.03.2007року, зареєстрованого в Харківській регіональній філії ДП «ЦДЗК при Державному Комітеті по земельних ресурсах» 1.08.2007року (реєстраційний номер 540767100045).

Ухвалою господарського суду Харківської області від 06.04.2017 у справі № 922/1128/17 (суддя Присяжнюк О.О.) повернуто позовну заяву .

Позивач не погодився з ухвалою господарського суду першої інстанції та звернувся з апеляційною скаргою, в якій з посиланням на порушення місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, неповне дослідження обставин справи просив скасувати оскаржувану ухвалу господарського суду Харківської області та направити справу на розгляд господарського суду Харківської області в іншому складі суду.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 30.05.2017 року ухвалу господарського суду Харківської області від 06.04.2017 року скасовано, справу направлено на розгляд до господарського суду Харківської області.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 14.06.2017 року призначено справу до розгляду у судовому засіданні 26.07.2017 року.

В судовому засіданні 26.07.2017 року оголошено перерву до 09.08.2017 року .

Представник позивача в судовому засіданні 09.08.2017 року підтримував позовні вимоги у повному обсязі .

Представник відповідача в судовому засіданні 09.08.2017 року заперечував проти заявлених позовних вимог , з підстав викладених у відзиві на позовну заяву поданому через канцелярію суду (вх.№25680 від 09.08.2017 року), зокрема, в якому вказував на те, що оскаржуване рішення стосується усіх землекористувачів у місті Харкові , а п.п.4,5. виключно специфічну групу землекористувачів , які користуються земельними ділянками на підставі договорів укладених до 2014 року.

Присутні в судовому засіданні 09 серпня 2017 року представник позивача та представник відповідача пояснили, що ними надані всі документи, які необхідні для розгляду справи по суті.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України ( Закон України від 17.07.1997 року № 475/97 - ВР ), кожній особі гарантовано право на справедливий і відкритий розгляд при визначенні її громадських прав і обов'язків впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 14.06. 2017 року сторони попереджені про розгляд справи за наявними в ній матеріалами у разі неявки представників сторін у судове засідання та ненадання витребуваних судом документів. Враховуючи це, враховуючи також достатність часу, наданого сторонам для підготовки до судового засідання та підготовки витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України, ст. 4-3 та ст. 33 ГПК України, суд вважає, що господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними у справі матеріалами.

Згідно із статтею 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 09.08.2017року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, вислухавши уповноваженого представника позивача та відповідача, судом встановлено наступне.

На підставі рішення ХХVІІ сесії Харківської міської ради ІV скликання від 24.11.2004 року №198/04 "Про припинення та надання в користування земельних юридичним та фізичним особам" між Харківською міською радою (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Харків-Капітал" (орендар) укладено договір оренди землі від 23.03.2007 року, за умовами п.1.1. якого позивач надає, а відповідач приймає в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення - землі промисловості, яка знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Магнітогорська, 1.

Даний договір зареєстрований у Харківській регіональній філії ДП "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах" в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі від 01.08.2007року за №540767100045.

Пунктом 2 договору визначено, що в оренду передається земельна ділянка загальною площею 8,1555 га.

Пунктом 5 договору встановлено, що нормативно грошова оцінка земельної ділянки становить 34954295,00 грн.

Згідно з пунктом 8 договору, договір укладено строком до 01.11.2029 року.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що 02.08.2016року ТОВ «Харків-Капітал» стало відомо, що Харківська міська рада неправомірно застосовує рішення 25 сесії 6 скликання Харківської міської ради від 25.09.2013 р №1269/13 «Про затвердження Порядку впровадження нормативної грошової оцінки земель Харкова станом на 01.01.2013 року» до діючих договорів оренди землі, укладених Харківською міською радою після введення в дію Земельного Кодексу України № 2768- 111 від 25.10.2001року, в тому числі, до договору оренди позивача, що суперечить нормам діючого законодавства та положенням вищевказаного рішення відповідача.

Як зазначає позивач у позовній заяві, згідно пункту 4 вищевказаного рішення, відповідач визначає коло осіб до яких належить застосовувати Порядок впровадження нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2013 року, а саме вказує : "Зобов'язати орендарів земельних ділянок ,які перебувають у їх користуванні на підставі договорів оренди, укладених протягом 1994-1998рочів та 1999-2003років., та які були передані у користування без проведення державної реєстрації цих земельних ділянок, з метою реалізації Харківською міською радою, як орендодавцем, можливості щодо отриманій витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку для визначена обґрунтованого розміру орендної плати за вказані земельні ділянки із присвоєнням кадастрового номеру".

Застосування Порядку впровадження нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2013 року до діючих договорів оренди землі, укладених після 01.01.2002 дня набуття чинності Земельного Кодексу України № 2763-111 від 25.10.2001р., на думку позивача, суперечить нормам ст. 58 Конституції України, та частини 2 статті 284 Господарського кодексу України.

Однак, на переконання позивача, в порушення вимог рішення від 25.09.2013 р. N 1269/13, вищезазначених законодавчих норм таке застосування здійснено відповідачем до Договору оренди землі укладеному між Харківською міською радою та ТОВ «Харків-Капітал» 23.03.2007 (реєстраційний номер 540767100045) терміном дії до 01.11.2029року. В той час, як в рішенні відповідача визначено, що воно застосовується договорів оренди, укладених протягом 1994-1998років та 1999-2003років, та земельних ділянок, які були передані у користування без проведення їх державної реєстрації, без отримання витягів з технічної документації про нормативно грошову оцінку.

По Договорах оренди землі, стосовно яких вказано в рішенні 25 сесії 6 скликання Харківської міської ради від 25.09.201 Зр.(п.4), відсутні розроблені технічні документації, відсутня реєстрація земельних ділянок в державному земельному кадастрі, ним не присвоєні кадастрові номери, що унеможливлювало видачу Витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку, здійснення розрахунку орендної плати від нормативної грошової оцінки. В той час земельна ділянка, що передавалась в оренду позивачу, була 01.08.2007року зареєстрована в державному земельному кадастрі на підставі попередньо розробленої технічної документації щодо землеустрою з присвоєнням кадастрового номера. Під час укладання спірного Договору оренди землі, з урахуванням виданого Управлінням держземресурсів м. Харкова Витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку, позивачем та відповідачем в Договорі оренди було визначено нормативну грошову оцінку земельної ділянки, що передавалась в оренду (п.5 Договору) та встановлено розмір орендної плати саме від нормативної грошової оцінки (п.9 Договору).

Але, як вказує позивач, незважаючи на це та посилаючись на рішення господарського суду Харківської області по справі № 922/1558/16 від 02.08.2016року за позовом Харківської міської ради до позивача про внесення змін до вищевказаного Договору оренди щодо ставки орендної плати та розміру нормативної грошової оцінки, останній вважає, що відповідач неправомірно застосував рішення 25 сесії 6 скликання Харківської міської ради від 25.09.2013 р. N 1269/13.

Надаючи правову кваліфікацію доказам які надані сторонами та викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них суд виходить з наступного.

Преамбулою Закону України «Про оцінку земель» від 11.12.2003 № 1378 встановлено, що цей Закон визначає правові засади проведення оцінки земель, професійної оціночної діяльності у сфері оцінки земель в Україні та спрямований на регулювання відносин, пов'язаних з процесом оцінки земель, забезпечення проведення оцінки земель, з метою захисту законних інтересів держави та інших суб'єктів правовідносин у питаннях оцінки земель, інформаційного забезпечення оподаткування та ринку земель.

У відповідності до положень статті 5 Закону України «Про оцінку земель» залежно від мети та методів проведення оцінка земель поділяється на такі види: бонітування ґрунтів, економічна оцінка земель та грошова оцінка земельних ділянок. Грошова оцінка земельних ділянок залежно від призначення та порядку проведення може бути нормативною і експертною.

Нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру земельного податку, державного мита при міні, спадкуванні та даруванні земельних ділянок згідно із законом, орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, вартості земельних ділянок площею понад 50 гектарів для розміщення відкритих спортивних і фізкультурно-оздоровчих споруд, а також при розробці показників та механізмів економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель.

Статтею 15 Закону України «Про оцінку земель» встановлено, що підставою для проведення оцінки земель (бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок) є рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Відповідно до ст. 18 Закону встановлено, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у межах населених пунктів незалежно від їх цільового призначення - не рідше ніж один раз на 5-7 років.

Ч.З ст.24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України. Органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед територіальною громадою, державою, юридичними і фізичними особами у відповідності до ст.74 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Відповідно до ст.12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; координація діяльності місцевих органів земельних ресурсів; здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства; підготовка висновків щодо вилучення (викупу) та надання земельних ділянок відповідно до цього Кодексу; вирішення земельних спорів; вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Гарантоване державою місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи і передбачає правову, організаційну та матеріально-фінансову самостійність, яка має певні конституційно-правові межі, встановлені, зокрема, приписами статей 19, 140, 143, 144, 146 Основного Закону України. З аналізу вказаних конституційних положень вбачається, що органи місцевого самоврядування, здійснюють управління і самостійно вирішують питання місцевого значення, віднесені законом до їх компетенції, та приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.

Згідно зі ст. 144 Конституції України та ст. 73 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» рішення органів місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом є обов'язковими до виконання на відповідній території.

Відповідно до частини ,1 статті 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, визначених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Відповідно до ст. 10.2. Податкового кодексу, місцеві ради обов'язково установлюють єдиний податок та податок на майно (в частині транспортного податку та плати за землю).

Згідно з пунктами 34, 35 частини 1 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування» до виключної компетенції міської ради належить вирішення на пленарних засіданнях питань регулювання земельних відносин; затвердження відповідно до закону ставок земельного податку, розмірів плати за користування природними ресурсами, що є у власності відповідних територіальних громад.

Дійсно, рішенням Харківської міської ради від 03.07.2013 №1209/13 затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2013 р.

Згідно з п. 1.1. вказаного рішення затверджено базову вартість одного квадратного метра земель міста Харкова у сумі 291,18 грн., яка отримана на підставі витрат на освоєння і облаштування території міста станом на 01.01.2013 та підлягає в подальшому індексації в порядку, встановленому законодавством України.

Однак пунктом 2 вказаного рішення встановлено, що це рішення вводиться в дію з моменту оприлюднення в установленому порядку, а нормативна грошова оцінка земель міста Харкова станом на 01.01.2013 р. застосовується з 01 січня 2014 року.

Рішенням Харківської міської ради від 25.09.2013 р. № 1269/13 «Про затвердження «Порядку впровадження нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станам на 01.01.2013» встановлено (п. 2, п. 3), що плата за землю на підставі даних «Технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2013» вводиться в дію з 01.01.2014. Зміни до договорів оренди землі, пов'язані зі зміною розміру орендної плати, оформлюються додатковою угодою до договору оренди землі згідно з Порядком оформлення договорів оренди землі у місті Харкові.

Згідно пункту 2.2 зазначеного Порядку впровадження нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2013р., затвердженого оскаржуваним рішенням, управління Держземагентства у м. Харкові Харківської області надає інформацію про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки у формі витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки згідно з чинним законодавством.

Положеннями ст. 15 Закону України «Про Державний земельний кадастр» передбачено, що нормативна грошова оцінка відноситься до відомостей про земельну ділянку, які включаються до Державного земельного кадастру.

Відповідно до ст. 79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі.

Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Таким чином, отримати витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінки можливо лише щодо земельної ділянки інформацію про яку внесено до Державного земельного кадастру.

Проте, інформація про земельні ділянки, надані у користуванні на підставі договорів оренди землі які укладено до 2004 року, не внесено до державного земельного кадастру, у зв'язку з чим можливість отримати такий витяг відсутня.

Для врегулювання цього питання до рішення Харківської міської ради від 25.09.2013 р. № 1269/13 було включено пункти 4 та 5, якими:

- зобов'язано орендарів земельних ділянок, які перебувають у їх користуванні на підставі договорів оренди, укладених протягом 1994-1998 років та 1999-2003 років, та які були передані у користування без проведення державної реєстрації цих земельних ділянок:

- укласти із розробниками документації із землеустрою договори на складання технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) стосовно земельних ділянок, переданих їм у користування без проведення державної реєстрації таких земельних ділянок (без присвоєння їм кадастрового номеру);

- забезпечити складання та прийняття технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) у строк, що не перевищує 2 календарних місяців з дня набрання чинності цим Рішенням;

-не пізніше 31.12.2013 року вчинити дії, спрямовані на подання складеної (розробленої) технічної документації щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) до Управління Держземагентства у м. Харкові для здійснення Державним кадастровим реєстратором державної реєстрації (із присвоєнням кадастрового номеру) земельних ділянок, переданих у користування без проведення їх державної реєстрації (в тому числі, у разі, коли відомості про земельні ділянки, право користування на які виникло до 2004 року, не внесені до державного реєстру земель);

- повідомити Департамент земельних відносин Харківської міської ради про здійснення державної реєстрації відповідної земельної ділянки із зазначенням присвоєного кадастрового номеру та долученням копії витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, який було видано на підтвердження державної реєстрації земельної ділянки.

Пунктом 5 зазначеного рішення Департамент земельних відносин Харківської міської ради зобов'язано попередити всіх землекористувачів (орендарів) земельних ділянок, реєстрація яких у Державному земельному кадастрі не здійснена, про необхідність приведення розміру плати за землю відповідно до вимог чинного законодавства.

Проаналізувавши матеріали справи та рішення 25 сесії 6 скликання Харківської міської ради від 25.09.2013 р. N 1269/13 «Про затвердження Порядку впровадження нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2013 року», господарський суд констатує, що хоча оскаржуване рішення стосується усіх землекористувачів у місті Харкові, однак п.п.4, 5 вищевказаного рішення стосується виключно групи землекористувачів, яки користуються земельними ділянки на підставі договорів укладених до 2004 року, в свою чергу договір оренди землі, що укладений між позивачем та відповідачем датується 23.03.2007 року,.

За змістом статей 1, 2 Господарського процесуального кодексу України, до господарського суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється. Проте, наявність права на пред'явлення позову не є безумовною підставою для здійснення судового захисту, а лише однією з необхідних умов реалізації, встановленого зазначеними нормами права. Вирішуючи господарського суду спір по суті, суд має встановити, чи є особа, за позовом якої порушено провадження по справі, належним позивачем, тобто, звертаючись до суду із вимогами про визнання неправомірними дій Харківської міської ради по застосуванню рішення 25 сесії 6 скликання Харківської міської ради від 25.09.2013 р. N 1269/13 «Про затвердження Порядку впровадження нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2013 року» до діючих договорів оренди землі, укладених Харківською міською радою після введення в дію Земельного Кодексу України № 2768-111 від 25.10.2001 року, в тому числі, до Договору оренди землі, укладеного між Харківською міською радою та ТОВ «Харків-Капітал» 23.03.2007року, зареєстрованого в Харківській регіональній філії ДП «ЦДЗК при Державному Комітеті по земельних ресурсах» 1.08.2007року (реєстраційний номер 540767100045) позивач має довести, яким чином оспорюване рішення порушує або оспорює права і охоронювані законом інтереси позивача.

Статтею 54 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що подана до господарського суду позовна заява повинна містити зміст позовних вимог та обставини, якими позивач їх обґрунтовує, тобто предмет та підстави позову; зміна підстав чи предмету позову виходить за межі компетенції суду, за винятком випадків, передбачених законодавством.

Реалізуючи передбачене статтею 64 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Натомість, вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

Оскільки судом при дослідженні обставин спірних правовідносин не виявлено ознак протиправності у діях відповідача як органа, яким прийнято рішення 25 сесії 6 скликання Харківської міської ради від 25.09.2013 р. N 1269/13 «Про затвердження Порядку впровадження нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2013 року» та не виявлено існування у позивача порушеного суб'єктивного права, суд не знаходить підстав для задоволення заявлених по справі вимог.

Крім того, господарський суд вважає необгрунтованим посилання позивача на рішення господарського суду Харківської області по справі № 922/1558/16 від 02.08.2016року за позовом Харківської міської ради до позивача про внесення змін до вищевказаного Договору оренди щодо ставки орендної плати та розміру нормативної грошової оцінки, оскільки у вищеозначеному рішенні судом не встановлювався факт неправомірності дій Харківської ради та не був предметом розгляду цієї справи.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.

Відповідно до вимог статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Господарський суд, всебічно повно та об'єктивно дослідивши всі обставини справи та подані сторонами докази, прийшов до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки позивачем в порушення вимог статті 1 Господарського процесуального кодексу України не доведено наявності порушеного саме його цивільного права або інтересу оспорюваним рішенням.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується статтею 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої судові витрати по сплаті судового збору покладаються в даному разі на позивача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 4-3, 22, 32, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного господарського суду через господарський суд Харківської області. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 10.08.2017 р.