Рішення № 68239956, 08.08.2017, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

08.08.2017 Справа № 904/6653/17

За позовом Комунального підприємства "Кривбасводоканал", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кривбаспромбуд", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область

про стягнення 111 853,53 грн. за договором на надання послуг

Суддя Назаренко Н.Г.

Секретар судового засідання Гриценко І.О.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1 представник - дов. № 49 від 26.06.2017

Від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Комунальне підприємство "Кривбасводоканал" звернулось до Господарського суду з позовом в якому просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кивбаспромбуд" суму основного боргу у розмірі 110 855,91 грн., пеню 806,28 грн., 3% річних - 191,34 грн. за договором про надання послуг № 213 від 03.03.2011.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором № 213 від 03.03.2011 про надання послуг з централізованого постачання холодної води і водовідведення, в частині повної та своєчасної оплати за спожиті послуги.

Позивач підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

У судове засідання представник відповідача не з'явився, причин нез'явлення суду не повідомив, відзиву на позов та інші витребувані судом документи не надав, з приводу чого суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини 1 статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.

Частиною 2 статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" визначено, що в Єдиному державному реєстрі містяться відомості щодо юридичної особи, зокрема, про місцезнаходження останньої.

Від відповідача конверт з ухвалою повернувся на адресу господарського суду з відміткою поштового відділення "за закінченням терміну зберігання".

При цьому, судом здійснені всі можливі заходи щодо належного повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи.

Крім того, суд наголошує на тому, що ухвала суду була надіслана відповідачу завчасно з урахуванням Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 № 958.

Слід зазначити, що в разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду (пункт 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011).

Так, господарський суд прийшов до висновку, що незнаходження відповідача за його адресою реєстрації, що має наслідком неотримання кореспонденції суду про повідомлення щодо часу та місця розгляду даної справи, не може прийматися до уваги судом, оскільки свідчить, що неотримання ухвал суду відповідачем відбулося саме з його вини. Відповідач, у разі незнаходження за його адресою реєстрації, повинен був докласти зусиль про отримання поштових відправлень за цією адресою. Крім того, неотримання ухвал суду відповідачем у вказаному випадку не може бути причиною для порушення законного права позивача на розумний строк розгляду його справи.

Отже, суд приходить до висновку, що відповідач про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, оскільки ухвала суду була надіслана на адресу відповідача та не отримана відповідачем внаслідок його недобросовісної поведінки, що полягає у незабезпеченні вчасного отримання поштової кореспонденції за своєю адресою реєстрації.

При цьому, стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Крім цього, відповідно до абзацу 1 пункту 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Крім того, представник позивача наполягав на тому, що причини для відкладення розгляду справи відсутні, оскільки матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення. Також, представником позивача у судовому засіданні повідомлено, що з моменту порушення провадження у даній справі відповідач жодних проплат не здійснював, а неявка у судове засідання представника відповідача не є перешкодою для розгляду справи.

Суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на участь у судовому засіданні та вважає можливим розглянути справу за відсутності представника відповідача, оскільки останній повідомлений про час та місце судового засідання належним чином, а матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення. Крім того, представником позивача у судовому засіданні повідомлено, що з моменту порушення провадження у даній справі відповідач жодних проплат не здійснював, на підтвердження чого до матеріалів справи долучена виписка по рахунку відповідача.

Враховуючи те, що норми статті 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

У пункті 2.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 роз'яснено: якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина 1 статті 38 Господарського процесуального кодексу України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Так, справа розглядається за наявними в ній матеріалами, визнаними судом достатніми, в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою від 11.07.2017 розгляд справи відкладався на 08.08.2017.

Клопотання про використання засобів технічної фіксації судового процесу при розгляді цієї справи представником позивача не заявлялось.

В судовому засіданні 08.08.2017 оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Між Комунальним підприємством Кривбасводоканал (далі Кривбасводоканал, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Кривбаспромбуд" (далі - відповідач, споживач) укладено договір № 213 від 03.03.2011 про надання послуг з централізованого постачання холодної води і водовідведення (далі -Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору «Кривбасводоканал» зобовязується забезпечити споживача питною водою виробником якої є ДПП «Кривбаспромводопостачання» та прийняти від нього стічні води (на підставі «Правил … 2202 від 29.09.04р.), а споживач зобовязується прийняти та оплатити питну воду за встановленими тарифами згідно наданої заявки орієнтовно в обсязі 17412 куб.м/рік, а також стічні води в обсязі 17412 куб.м/рік.

Згідно п. 1.2. Договору обєкти користування водопостачанням та водовідведенням: вул. Нікопольське шосе, 1г «Термінал».

Пунктом 3.1. Договору встановлено, що розрахунки за надані послуги водопостачання та водовідведення здійснюються споживачем у грошовій формі протягом трьох банківських днів після предявлення платіжного доручення, рахунку, або квитанції. Можливі інші форми сплати отриманих послуг, які не суперечать діючому законодавству України.

Споживач зобовязаний своєчасно вносити плату за надані послуги на умовах даного договору, стежити за схоронністю приладів обліку, пломб і зєднань водо лічильника, запірної арматури, манометра, термометрів і іншого устаткування водомірного вузла (п. 4.2. Договору).

У відповідності до п. 4.3. відповідальною особою за водопостачання обєктів споживача, цілісність пломб на них та пристроїв водомірного вузла споживач призначає: директора ТОВ «Кривбаспромбуд» ОСОБА_2.

Споживач несе відповідальність згідно із законодавством і цим договором за недотримання вимог нормативно-правових актів у сфері житлово-комунальних послуг; втручання у роботу засобів обліку води (п. 5.1. Договору).

Даний договір набуває чинності з 03.03.2011 і дії в частині надання послуг водопостачання і водовідведення до 31.12.2014, а в частині здійснення розрахунків за надані послуги до повного погашення заборгованості (п. 9.1. Договору).

Пунктом 9.2. Договору встановлено, що він вважається щороку пролонгованим, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодна із сторін не заявить про намір його розірвання або внести в нього зміни.

На виконання умов договору сторонами підписано ОСОБА_3 розмежування балансової належності водопровідних мереж та експлуатаційної відповідальності сторін.

Відповідно до п. 2 зазначеного ОСОБА_3 ТОВ «Кривбапромбуд» несе відповідальність за експлуатацію та обслуговування водопроводу Ш 50мм, врізаного у водопровід Ш 300 мм, включаючи засув та водо порідний колодязь на врізці ВК. Межами розподілу фланці кріплення засувів на врізці зі сторони водопроводу Ш 300 мм.

Як зазначає позивач у позовній заяві, 10.04.2017 його повноважними представниками було здійснено огляд систем водопостачання та водовідведення обєкту Авторинок, розташованого за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Нікопольське шосе, буд. 1г, в присутності представника відповідача.

При здійснені перевірки було виявлено факт порушення правил експлуатації та користування системами централізованого водопостачання в частині п. 5.18 Правил № 190, а саме порушення цілісності опломбування запірної арматури на обвідній лінії, про що складено ОСОБА_3 технічного обстеження системи водопостачання та водовідведення № 316 від 10.04.2017, в якому зазначено, що вузол обліку води обладнаний (наявність обвідної лінії) пломба на замірному крані № 33434368 пошкоджена (здійснено фото фіксацію). Встановлена нова пломба №С35511126.

У ОСОБА_3 зазначено, що при обстеженні системи водопостачання та водовідведення споживача було виявлено, що цілісність опломбування на запірному крані обвідної лінії порушена без письмового дозволу КП «Кривбасводоканал», а саме цілісність опломбувального органу порушена в результаті штучного впливу, що є порушенням п.п. 5.10, 5.18 Правил користування. Відповідно до п. 5.18 Правил користування, водопостачання споживача вважається без облікованим, а обсяги води і стоків визначаються розрахунковим шляхом відповідно до п.п. 3.3., 3.4., 3.14 Правил користування, починаючи з дня виписки останнього акту КП «Кривбасводоканал» по дату виявлення вищевказаного порушення. Якщо термін початку без облікового водокористування виявити не можливо, розрахунковий період становить один місяць (п. 3.4. Правил користування).

Крім того, на трубопроводі споживача Ду 50 мм є підключення Ду 20мм до приладу обліку, яке прямує в напрямку тягової підстанції трамваю, але у схемі розділу зон балансової належності дане підключення не зазначене.

Камера з системою централізованого питного водопостачання, яка перебуває на балансі споживача затоплена водою (а.с. 22).

В ОСОБА_3 зазначено, що споживач від підпису відмовився. Другий примірник акту вручено ОСОБА_3

Зважаючи на виявлені порушення та керуючись нормами чинного законодавства, позивачем виконано розрахунок витрат води у обсязі 10174 куб.м та стоків у обсязі 10174 куб.м, за період з 10.03.2017 по 10.04.2017 на суму 110 855,91 грн. та виставлено рахунок № 214/10055/п33 від 28.04.2017.

Позивачем на адресу відповідача 05.05.2017 супровідним листом № 3033 від 03.05.2017 було направлено акт приймання-передачі послуг з централізованого постачання холодної води та водовідведення за договором № 213 від 03.03.2011 обсягом води 10174 куб.м, стоків 10174 куб.м та рахунок № 2174/10055/п33 від 28.04.2017 на суму 110 855,91 грн. (а.с. 24 - 26).

Однак, відповідач за надані послуги не розрахувався в наслідок чого у нього виникла заборгованість у сумі 110 855,91 грн., що і стало причиною спору.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову на підставі наступного.

Стаття 193 ГК України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно п.1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 598 Цивільного кодексу України встановлює, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до п. 5.10. Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України № 190 засоби обліку в місцях їх приєднання до трубопроводів повинні бути опломбовані представником виробника і захищені від несанкціонованого втручання в їх роботу, яке може порушити достовірний облік кількості отриманої води. Засувки на обвідних лініях повинні бути опломбовані виробником. Неопломбовані засоби обліку до експлуатації не допускаються.

У приміщеннях вузла обліку забороняється розміщення стояків і випусків.

Пунктом 5.18 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України № 190 (далі - Правила №190) регламентовано, що саме споживач відповідає за цілісність та збереження засобів обліку, пломб і деталей опломбування, встановлених представниками територіальних органів Держспоживстандарту та виробником в місцях з'єднань засобів обліку, запірної арматури, манометра та іншого обладнання вузла обліку незалежно від місця його розташування. Знімати засоби обліку, здійснювати будь-які заміни їх частин або зміни положення на водомірному вузлі, де їх встановлено, знімати пломби накладені виробником, має право лише виробник або споживач за дозволом виробника.

У разі самовільних дій споживач сплачує витрату води згідно з пунктами 3.3, 3.4 Правил № 190, якими в свою чергу передбачено, що виробник виконує розрахунок витрат води за пропускною спроможністю труби вводу при швидкості руху в ній 2,0 м/сек та дією її повним перерізом протягом 24 (двадцяти чотирьох) годин на добу. У разі відсутності у Споживача засобів обліку на каналізаційних випусках кількість стічних вод визначається за кількістю води, що надходить з мереж централізованого водопостачання та інших джерел (пункт 5.14 Правил № 190).

На підставі викладеного, позовні вимоги в частині стягнення заборгованості в сумі 110 855,91 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім основного боргу позивач просить стягнути з відповідача пеню у сумі 806,28 грн. та 3 % річних 191,34 грн. за період з 18.05.2017 по 07.06.2017.

В силу п.1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Як роз'яснено в абзацах 3,4 п.2.1 та п.2.2 постанови Пленуму ВГСУ від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", якщо у вчиненому сторонами правочині розмір та базу нарахування пені не визначено або вміщено умову (пункт) про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, суму пені може бути стягнуто лише в разі, якщо обов'язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом. Так, нарахування пені у відповідному відсотковому розмірі від суми простроченого платежу передбачено статтею 14 Закону України "Про державний матеріальний резерв", статтею 36 Закону України "Про телекомунікації", статтею 1 Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій". У таких випадках нарахування пені здійснюється не за Законом України "Про відповідальність за невиконання грошових зобов'язань", а на підставі спеціального нормативного акта, який регулює відповідні правовідносини. Господарським судам необхідно мати на увазі, що штрафні санкції, передбачені абзацом третім ч.2 ст.231 ГК України, застосовуються за допущене прострочення виконання лише негрошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товару, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких й вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафних санкцій.

У вчиненому сторонами правочині розмір та базу нарахування пені не визначено, оскільки у ньому, щодо нарахування пені, містяться розбіжності, а саме:

- Відповідно до п. 3.2. Договору за несвоєчасну оплату послуг водопостачання та водовідведення у термін, зазначений у п. 3.1. цього договору, споживач сплачує на користь «Кривбасводоканал» пеню у розмірі 0,5% від суми платежу за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період. за який сплачується пеня.

- Згідно п. 5.1. Договору споживач несе відповідальність згідно з законодавством і цим договором за несвоєчасне внесення платежів за послуги - шляхом сплати пені; за порушення строків виконання зобовязання, передбаченого п. 3.1. договору, споживач сплачує пеню у розмірі облікової ставки НБУ за весь строк прострочення, а за прострочення понад тридцяти днів додатково сплачується штраф у розмірі 7% вартості.

На підставі викладеного, таке формулювання не означає встановлення договором права позивача на нарахування пені у певному розмірі за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст.548 ЦК України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

З матеріалів справи не вбачається та сторонами не доведено укладення між сторонами у справі письмового правочину щодо забезпечення виконання відповідачем грошового зобов'язання у вигляді пені, а розмір пені договором або актом цивільного законодавства у спірних правовідносинах сторін також не встановлено, що виключає правові підстави для стягнення пені, нарахованої позивачем.

За таких обставин, чинне цивільне законодавство не передбачає можливість забезпечення виконання грошових зобов'язань, що виникли з спірного договору, шляхом позадоговірного встановлення пені, а договірні відносини між сторонами з цього приводу відсутні.

Ця позиція суду узгоджується з позицією ВГСУ, викладеною в постанові від 24.03.2015р. по справі № 916/4205/14.

З огляду на вказані обставини, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені не підлягають задоволенню.

Згідно з ст. 625 ЦК України, Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сума 3% річних за період з 18.05.2017 по 07.06.2017 становить 191,34 грн. та підлягає до стягнення.

Згідно ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог.

Виходячи з положень ст.34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

На підставі викладеного позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з стягненням з відповідача на користь позивача суми основного боргу у розмірі 110 855,91 грн. та 3% річних 191,34 грн.

В іншій частині позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судовий збір слід покласти на сторони, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 1, 33, 34, 49, 82-85, 115-116 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кивбаспромбуд" (50036, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Вул.. Софії Перовської, буд. 9, код ЄДРПОУ 30734089) на користь Комунального підприємства Кривбасводоканал (50027, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Єсеніна, 6 А, код ЄДРПОУ 03341316) 110 855,91 грн. (сто десять тисяч вісімсот п'ятдесят п'ять грн. 91 коп.) - основного боргу, 191,34 грн. (сто дев'яносто одна грн. 34 коп.) - 3% річних, та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 665,72 грн. (одна тисяча шістсот шістдесят п'ять грн. 72 коп.), про що видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання рішення, оформленого

відповідно до вимог ст. 84 ГПК України,

- 10.08.2017

Суддя ОСОБА_4