Рішення № 68239954, 07.08.2017, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

07 серпня 2017 р. Справа № 903/449/17

за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

до відповідача: Приватного підприємства "СТВ-Луцьк "

про стягнення збитків в сумі 22984,00 грн.

Суддя Костюк С.В.

при секретарі Коритан Л.Ю.

за участю представників:

від позивача: Василюк І. М., адвокат, договір від 12.06.2017 року;

від відповідача: Мисковець О. Ю., дов. від 24.07.2017 року.

Права та обов'язки учасникам судового процесу роз'яснені відповідно до ст. ст. 20, 22 ГПК України.

Відводу складу суду не заявлено.

Клопотання про фіксацію судового процесу технічними засобами не поступало.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.

Суть: Позивач - ФОП ОСОБА_1 звернувся в суд із позовною заявою до Приватного підприємства "СВТ-Луцьк" про стягнення 22 984,00 грн..

Обґрунтовуючи заявлену вимогу вказує, що згідно заявки № 1502/16 від 15.02.2016 року між ФОП ОСОБА_1 та ПП "СВТ-Луцьк" було погоджено перевезення вантажу (цукор) автомобільним транспортом позивача за маршрутом Луцьк-Лівани, Латвія. Згідно заявки на перевезення вантажу вартість перевезення склала 800,00 євро за офіційним курсом НБУ. Вказана заявка виконана ФОП ОСОБА_1, що підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною серії А № 166184 від 16.02.2016 року. Однак товар не було розвантажено, оскільки отримувач відмовився від вантажу, внаслідок чого, за вказівкою замовника товар було повернуто в Україну. 24.02.2016 року позивачем було надано відповідачу акт надання послуг № 25, який останній відмовився підписувати, також виставлено рахунок-фактуру № 25 від 24.02.2016 року на суму 45968,00 грн.. відповідач лише частково здійснив оплату наданих послуг, внаслідок чого виникла заборгованість в сумі 22984,00 грн..

Заявою від 22.06.2017 року позивач змінив предмет позову та просить стягнути з відповідача збитки в сумі 22984,00 грн., згідно ст. 22, 623 ЦК України, що складають витрати понесені в результаті зворотної доставки вантажу за маршрутом Лівани (Латвія)-Луцьк. В підтвердження завданих збитків (недоотриманих доходів) представник позивача подав копію заявки № 7 від 17.02.2016 року відповідно до якої, за замовленням ТзОВ "Сяйво" (м.Дніпропетровськ) водій ОСОБА_4 повинен був 24.02.2016 року завантажувати автомобіль DAF НОМЕР_2/НОМЕР_3 в м.Клайпеда, вартість фрахту по даній заявці становить 950 дол.США.

Однак, як пояснив представник позивача, дана заявка не була виконана в зв'язку з відмовою розвантажувати даний автомобіль вантажоотримувачем по заявці відповідача - ПП "СТВ-Луцьк" № 1502/16 від 15.02.2016 року.

Також зазначив, що вантаж (цукор) було повернуто вантажовідправнику - ПП "СТВ-Луцьк" та по усній просьбі останнього розвезено в торгові заклади.

Відповідач у відзиві на позов, його представник в судовому засіданні вимоги позивача заперечує.

При цьому вказує, що між ПП "СТВ-Луцьк" та "SIA ADUGS Producion" було укладено контракт № 1/16, п.1.2 якого передбачено поставку орієнтовно 100 тонн цукру. З метою виконання контракту товариство звернулося до перевізника - ФОП ОСОБА_1 для перевезення цукру за маршрутом Луцьк-Лівани (Латвія); заявка № 1502/16 від 15.02.2016 року частково відображає проведення перемовин між сторонами з приводу перевезення, однак дану заявку ПП "СТВ-Луцьк" не підписувало, тому, що в ній вказано термін доставки 19.02.-23.02.2016 року, а згідно п. 1 специфікації до контракту № 1/16 строк доставки 18.02.2016 року в робочий час з 9:00 до 18:00 годин. Водночас перевізник ФОП ОСОБА_1 усно запевнила, що вантаж буде доставлено в робочий час, тому відповідач погодився на перевезення вантажу, а оскільки вантаж було доставлено 18.02.2017 року об 23:00 год, даний не був прийнятий вантажоотримувачем на склад "SIA ADUGS Producion", згідно п. 4.5 контракту № 1/16 покупець зобов'язаний взяти товар на зберігання у разі несвоєчасної поставки, а тому перевізник замість залишення товару з власної ініціативи здійснив зворотнє перевезення вантажу. З врахуванням наведеного у відзиві просить в позові відмовити.

В заперечені проти доводів позивача вказує, що за нормами ЦК України договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі, оскільки між сторонами не було укладено такого договору за маршрутом Лівани, Латвія-Луцьк, то вимоги позивача є необґрунтованими.

Також подав заяву про застосування строків позовної давності, в якій, зокрема, зазначає, що позов обґрунтовується невиконанням договірних зобов'язань, які виникли з договору перевезення вантажу, що також підтверджено претензіями позивача, а тому до даних правовідносин встановлено шестимісячний строк (ст. 315 ГК України), відповідно до положень Цивільного кодексу України підставою для відмови в позові є пропущення строку позовної давності, яка застосовується судом лише за заявою сторони у спорі (ч.3 ст. 267 ЦК України).

Представник позивача заперечує дану заяву вказуючи, що предметом згідно заяви про зміну предмету спору є стягнення витрат понесених при зворотній доставці вантажу відповідачу, яким даний факт не заперечується, а тому слід застосовувати загальний строк позовної давності.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позов, відповідач його заперечив з наведених у відзиві підстав.

З матеріалів справи, пояснень представників сторін вбачається, що згідно заявки на перевезення № 1502/16 від 15.02.2016 року, перевізник - Фізична особа підприємець ОСОБА_1 зобов'язалась доставити вантаж (цукор) вагою 21 тонна в Латвію, м.Даугавпілс. Термін доставки вантажу по заявці 19.02.-23.02.2016 року, сума фрахту 800 євро по курсу НБУ.

Перевізником доставка цукру вантажоотримувачу - "SIA ADUGS Producion" здійснена в строки зазначені в заявці № 1502/16 від 15.02.2016 року, що підтверджено CMR№ 166184.

Однак автомобіль DAF НОМЕР_2/НОМЕР_3 не було розвантажено і за вказівкою вантажовідправника повернуто ПП «СВТ-Луцьк», що підтверджено CMR LV-213966.

24.02.2016 року відповідачу виписано рахунок на оплату послуг на суму 45 968,00 грн., в яку включено витрати в сумі 22984,00 грн. за перевезення вантажу по маршруту м.Луцьк - м.Ієсалннкн, Ліванський край (Латвія) згідно заявки № 1502/16 від 15.02.2016 року та 22 984,00 грн. витрати за зворотню доставку вантажу згідно CMR LV-213966, м. Даугавпілс (Латвія) - м.Луцьк.

Відповідачем даний рахунок оплачено на суму 22 984,00 грн., тобто за перевезення вантажу в Латвію, витрати за зворотню доставку вантажу відповідач відмовився оплачувати, в листі від 18.03.2016 року № 702 вказав, що підприємство потерпіло великі збитки із-за несвоєчасного виїзду в рейс завантаженого товаром автомобіля DAF НОМЕР_2/НОМЕР_3.

Позивач звернувся з позовом, з врахуванням заяви про зміну предмета спору, про стягнення з відповідача понесених витрат по зворотній доставці вантажу, посилаючись на ст. 22 ЦК України та ст. 224 ГК України.

Відповідач, заперечуючи позовну вимогу, вказує, що зобов'язання між сторонами виникли на підставі договору перевезення ( заявка № 1502/16 від 15.02.2016 року), а тому позивачем пропущено строк звернення до суду, що є підставою відмовити в позові.

Однак, суд вважає, що між сторонами по заявці № 1502/16 від 15.02.2015 року виникли зобов'язання лише по перевезенню вантажу - цукру з Луцька до Латвії, на зворотню доставку вантажу заявка між сторонами не укладалась, однак відповідач не заперечує факту отримання вантажу та понесених позивачем витрат по його зворотній доставці, несплату витрат пояснює тим, що підприємство потерпіло значні збитки.

Статтею 22 ЦК України та ч. 2 ст. 224 ГК України визначено порядок та способи відшкодування майнової шкоди (збитків).

Згідно ч. 1 ст. 22 ЦК України збитками є витрати, яких особа зазнала для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Зазначена норма кореспондується з вимогами ч.2 ст. 224 ГК України.

При цьому суд констатує, що для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками, вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Згідно з статтею 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до частини 1 статті 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:

- вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

- додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;

- неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;

- матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Застосування цивільно-правової відповідальності можливе лише при наявності передбачених законом умов. Їх сукупність утворює склад цивільного правопорушення, який є підставою цивільно-правової відповідальності. Склад цивільного правопорушення, визначений законом для настання відповідальності у формі відшкодування збитків, утворюють наступні елементи: суб'єкт, об'єкт, об'єктивна та суб'єктивна сторона.

Суб'єктом є боржник; об'єктом - правовідносини по зобов'язаннях; об'єктивною стороною - наявність збитків у майновій сфері кредитора, протиправна поведінка у вигляді невиконання або неналежного виконання боржником свого зобов'язання, причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника і збитками; суб'єктивну сторону цивільного правопорушення складає вина, яка представляє собою психічне відношення особи до своєї протиправної поведінки і її наслідків.

Правильне встановлення порушеного цивільно-правового обовязку за договором є необхідним для відповідної кваліфікації змісту правовідносин, що виникли із факту порушення.

За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає, тобто для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.

Важливим елементом доказування наявності шкоди є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдані особі, - наслідком такої протиправної поведінки.

Суд вважає що порушені права ФОП ОСОБА_1, як позивача підлягають захисту способами, передбаченими ст. 16 ЦК України та ст. 20 ГК України, а саме - у спосіб відшкодування збитків, для стягнення яких передбачено строк позовної давності три роки, тому заява відповідача про застосування строку позовної давності судом відхилена.

Твердження відповідача щодо порушення позивачем строків доставки вантажу, а саме 18.02.2017 року об 23:00 годин, не береться судом до уваги, оскільки за заявкою не було обумовлено доставку в робочий час, тому суд вважає, що умови заявки перевізником виконані.

Щодо посилання на п.1.2 специфікації до контракту № 1/16, де передбачено строк доставки вантажу в робочий час, то даний укладений між ПП «СВТ-Луцьк» та Латвійською фірмою "SIA ADUGS Producion".

Також не заслуговує на увагу твердження відповідача, що перевізник мав лишити товар у вантажоодержувача з власної ініціативи, оскільки саме за згодою ПП «СВТ-Луцьк» вантаж було повернуто в м.Луцьк та на прохання відповідача доставлено в торгову мережу, що не заперечується відповідачем.

Матеріалами справи підтверджено, що в результаті відмови від отримання цукру вантажоотримувачем перевізник поніс витрати по його зворотній доставці в м.Луцьк та не виконав заявку № 7 від 17.02.2016 року відповідно до якої автомобіль DAF НОМЕР_2/НОМЕР_3 повинен був завантажити товар в м. Клайпеда та від даного перевезення отримати доходи в сумі 950 дол. США.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Оскільки спір до розгляду судом доведено з вини відповідача, відповідно до ст. ст. 44,49 Господарського процесуального кодексу України, на нього слід покласти судові витрати по справі.

Керуючись ст. 20, 224, 225 Господарського кодексу України, ст.ст. 16, 22 Цивільного кодексу України, ст.ст. 32, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

в и р і ш и в :

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства «СВТ-Луцьк» (43025, м.Луцьк, вул.Будівельників,11/9, код ЄДРПОУ 35867917) в користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (43025, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) збитки в сумі 22 984,00 грн., а також - 1600,00 грн. витрати по судовому збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст

рішення складено

11.08.2017

Суддя С. В. Костюк