Ухвала суду № 68239290, 07.08.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

07 серпня 2017 року м. Київ К/800/26888/17

Суддя Вищого адміністративного суду України Головчук С.В., вирішуючи питання про прийняття касаційної скарги ОСОБА_1 на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Хмельницькій області про визнання дій неправомірними та скасування оцінки майна,

в с т а н о в и в :

У лютому 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому, уточнивши позовні вимоги, просила визнати неправомірними дії державного виконавця та скасувати оцінку майна (звіт №1/0208 про оцінку майна - нежитлові приміщення підземного торгового центру, загальною площею 722,9 кв.м за адресою: АДРЕСА_1). В обґрунтування позову зазначала, що на виконанні у відповідача перебував виконавчий лист №2-170/2011, виданий Кам'янець-Подільським міськрайонним судом 27 вересня 2011 року про звернення стягнення на предмет іпотеки: нежиле приміщення торгового центру загальною площею 722,9 кв.м., що знаходиться по АДРЕСА_1 і належить колективному підприємству «Співдружність-95» в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 18 січня 2008 року №ВL1378/ВL1378-K в розмірі 521368, 67 доларів, що еквівалентно 4114068,04 грн. Постановою державного виконавця від 25 серпня 2016 року призначено оцінку майна із залученням експерта з примусового виконання. Посилаючись на те, що оцінка приміщення є необ'єктивною і заниженою, просила суд задовольнити позов.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 09 червня 20167 року позов задоволено частково. Визнано протиправною та скасовано оцінку майна проведену Товариством з обмеженою відповідальністю «Подільська незалежна оцінка» (звіт №1/0208 про оцінку майна - нежитлові приміщення підземного торгового центру, загальною площею 722,9 кв.м за адресою: АДРЕСА_1). В решті позову відмовлено.

Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2017 року скасовано рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову та ухвалено в цій частині нове судове рішення про відмову в позові. В решті постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 09 червня 20167 року залишено без змін.

У касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, зокрема, положень КАС України і Закону України «Про виконавче провадження». Вказує, що судом не дано належної правової оцінки обставинам справи, неправильно застосовано норми законодавства, якими врегульовані спірні правовідносини та не перевірено доводи позивача про те, що вона є співзасновником та співвласником колективного підприємства «Співдружність-95», а тому дії відповідача порушують її права та інтереси.

Згідно із пунктом 5 частини п'ятої статті 214 КАС України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

Із змісту оскаржуваного рішення видно, що відмовляючи у задоволенні позову, апеляційний суд виходив з наступного.

Судами встановлено, що постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області Секретою О.М. від 11 лютого 2014 року відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №2-170/2011, виданого Кам'янець - Подільським міськрайонним судом Хмельницької області 27 вересня 2011 року про звернення стягнення на предмет іпотеки: нежиле приміщення торгового центру загальною площею 722,9 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та належить колективному підприємству «Співдружність-95» на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 28 листопада 2007 року в рахунок погашення 521368, 67 доларів США заборгованості (що еквівалентно 4114068,04 грн) за кредитним договором, укладеним 18 січня 2008 року з ПАТ «Універсал Банк» № ВL1378/ВL1378, шляхом проведення прилюдних торгів в межах процедури виконавчого провадження за ціною, встановленою в порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження».

25 серпня 2016 року, головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області Секретою О.М. призначено оцінку вказаного майна із залученням експерта.

На виконання цієї постанови, експертом-оцінювачем земельно-аграрного центру «Карат» ОСОБА_3 проведено оцінку вищевказаного майна і за її висновком, станом на 19 серпня 2015 року вартість нежилого приміщення складала 18656603,00 грн. В подальшому ця оцінка втратила чинність, у зв'язку із закінченням строку.

У 2016 році державним виконавцем повторно призначено оцінку заставного майна експертом-оцінювачем ТОВ «Подільська незалежна оцінка» ОСОБА_4, згідно з висновком якого (звіт №1/0208 про оцінку майна), станом на 31 липня 2016 року вартість нежилого приміщення складає 5517000,00 грн.

09 серпня 2016 року директор КП «Співдружність» ОСОБА_1 подала заперечення на оцінку майна, у зв'язку з чим, 25 серпня 2016 року державним виконавцем винесено постанову про призначення рецензування звіту про оцінку майна через ПП «ТЗК-Експерт» в особі експерта ОСОБА_5 відповідно до частини четвертої статті 58 Закону України «Про виконавче провадження».

Згідно з рецензією від 06 жовтня 2016 року на звіт про оцінку майна №1/0208, цей звіт у цілому відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, але має незначні недоліки, що не вплинули на достовірність даних.

Позивач, вважаючи, що оцінка проведено протиправно і порушує її права, звернулася з цим позовом до суду.

За приписами частини першої статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушено або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші обмеження прав чи свобод.

За приписами частини першої статті 6 КАС України, встановлено, що кожен має право звернутись до суду, якщо його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав чи свобод.

Аналогічна правова позиція висловлена у рішеннях Конституційного Суду України від 25 листопада 1997 року №6-рп/1997 та від 25 грудня 1997 року №9-рп/1997 щодо офіційного тлумачення частини 2 статті 55, статей 64, 124 Конституції України, статті 248-2 ЦПК України.

При цьому, право на звернення до адміністративного суду із позовом не завжди співпадає з правом на судовий захист, яке закріплено у статті 6 КАС України. Саме по собі звернення до адміністративного позову ще не означає, що суд зобов'язаний надати такий захист. Адже для того, щоб був наданий судовий захист, необхідно встановити, що особа, яка звернулася з цим позовом, дійсно має право, свободу чи інтерес, про захист яких вона просить, і це право, свобода чи інтерес порушені відповідачем саме у публічно-правових відносинах.

Крім того, у постанові від 24 лютого 2015 року (справа № 21-34а15) Верховний суд України висловив таку правову позицію : частиною другою статті 171 КАС України передбачено, що право оскаржити нормативно - правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб'єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт. Тобто оскаржити такий акт інші особи не можуть. Відсутність у будь - кого, в тому числі і позивача, прав чи обов'язків у зв'язку із оскаржуваним рішенням не породжує для останнього і права на захист, тобто права на звернення із цим адміністративним позовом.

Апеляційним судом встановлено, що ОСОБА_1, як фізична особа, оскаржила звіт про оцінку №1/0208 про оцінку майна, яке належить колективному підприємству «Співдружність-95».

Разом з тим, з аналогічною скаргою позивач зверталася до Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області. Ухвалою цього суду від 27 грудня 2016 року позов ОСОБА_1задоволено. Однак, ухвалою Апеляційного суду Хмельницької області від 07 лютого 2017 року скасовано рішення суду першої інстанції та відмовлено в позові з тих підстав, що ОСОБА_1 не є боржником за даним провадженням, зверталася до суду не як представник КП «Співдружність-95» за законом чи договором, а як фізична особа. Це рішення суду набрало законної сили і сторонами не оскаржувалось.

Обґрунтовуючи позовні вимоги у цій адміністративній справі, позивач послалася на порушення своїх прав та інтересів, як учасника КП «Співдружність-95».

Однак, згідно зі свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 28 листопада 2007 року власником нерухомого омайна, яке було предметом оцінки є КП «Співдружність-95», яке за статутом може набувати майнових та немайнових прав, вступати в зобов'язання, орендувати майно і землю, відчужувати майно, виступати в судах від свого імені тощо.

До того ж, суду апеляційної інстанції надано протокол №2 зборів учасників КП «Співдружність-95», де міститься рішення щодо необхідності отримання кредиту ОСОБА_1 для фінансування будівництва та виступити КП «Співдружність-95» в якості майнового поручителя ОСОБА_6

Отже, учасниками КП «Співдружність-95» прийнято рішення про взяття кредиту учасником, а підприємство є його поручителем за рахунок власного майна.

Це означає, що КП «Співдружність-95» несе самостійну відповідальність за неповернення кредитних коштів, має право самостійно захищати свої права, в тому числі оскаржити оцінку майна, що йому належить.

За таких обставин, апеляційний суд дійшов висновку про те, що ОСОБА_6,0 не довела та не підтвердила належними доказами, які саме її права, свободи чи інтереси порушено відповідачем у сфері публічно - правових відносин.

Враховуючи те, що позивач не довела, що оскаржуваною оцінкою майна, що належить КП «Співдружність-95» порушені її права, свободи чи інтереси в публічно-правових відносинах, апеляційний суд дійшов висновку, що дії державного виконавця та проведена експертом оцінка майна жодним чином не порушують права ОСОБА_6, оскільки не породжують, не змінюють та не припиняють її права і обов'язки саме у сфері публічно-правових відносин. Тому позов задоволенню не підлягає.

У касаційній скарзі відсутнє належне обґрунтування підстав для скасування чи зміни судових рішень, а викладені в ній доводи перевірені судами і не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, оскільки заявник не наводить мотивів, які б дозволили вважати, що суди неправильно застосували норми матеріального чи процесуального права.

Наведене є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження у справі.

Керуючись статтями 211, 214 Кодексу адміністративного судочинства України,

у х в а л и в :

Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою ОСОБА_1 на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 09 червня 2017 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2017 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя С.В. Головчук