Ухвала суду № 68239219, 02.08.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 серпня 2017 року м. Київ К/800/1859/17

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого - Веденяпіна О.А. (судді-доповідача), Маринчак Н.Є., Цвіркуна Ю.І.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального Головного управління Державної фіскальної служби

на ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15 грудня 2016 року

у справі № 804/16464/15

за позовом Публічного акціонерного товариства «Дніпрометиз»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального Головного управління Державної фіскальної служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в :

Публічне акціонерне товариство «Дніпрометиз» (далі - Товариство) звернулось в суд з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального Головного управління Державної фіскальної служби (далі - Інспекція) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2016 року позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Інспекції від 09 грудня 2015 року № 0000974602, № 0000984602 та № 0000994602.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15 грудня 2016 року Інспекції відмовлено у відкритті апеляційного провадження.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просив його скасувати та прийняти рішення, яким направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

В запереченнях на касаційну скаргу позивач з доводами та вимогами відповідача не погодився, просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Переглянувши судове рішення в межах касаційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом апеляційної інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відхилення касаційної скарги.

Як слідує з матеріалів справи, не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, Інспекцією 19 лютого 2016 року подано апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції та заявлено клопотання про звільнення від сплати судового збору.

Ухвалою від 29 березня 2016 року в задоволенні клопотання Інспекції про звільнення від сплати судового збору відмовлено та апеляційну скаргу залишено без руху.

Ухвалою від 27 квітня 2016 року суд апеляційної інстанції повернув апеляційну скаргу відповідача.

Відповідач повторно подав апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2016 року Інспекції відмовлено у задоволенні заяви про звільнення від сплати судового збору, апеляційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків апеляційної скарги.

01 липня 2016 року ухвалою Дніпропетровського апеляційного суду відмовлено у задоволенні заяви про звільнення від сплати судового збору та поновлення строку на подання апеляційної скарги, відмовлено у відкритті апеляційного провадження у справі.

4 листопада 2016 року Інспекцією повторно подано апеляційну скаргу на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2016 року.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14 листопада 2016 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Інспекції на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду 16 травня 2016 року.

Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції зазначив, що у справі є ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Інспекції на рішення суду першої інстанції.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, Інспекція знову подала апеляційну скаргу на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2016 року.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15 грудня 2016 року Інспекції відмовлено у відкритті апеляційного провадження.

Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції зазначив, що в матеріалах справи наявна ухвала про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Інспекції на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2016 року.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з такими висновками суду апеляційної інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до частин першої та другої статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Відповідно до частини п'ятої статті 189 Кодексу адміністративного судочинства України суддя-доповідач відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі також у випадках, якщо:

1) справа не підлягає апеляційному розгляду у порядку адміністративного судочинства;

2) є ухвала про закриття апеляційного провадження у зв'язку з відмовою особи від апеляційної скарги;

3) є ухвала про відмову у задоволенні апеляційної скарги цієї особи або про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою.

Таким чином, в разі існування ухвали про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою суд апеляційної інстанції на підставі положень пункту 3 частини п'ятої статті 189 Кодексу адміністративного судочинства України суд відмовляє у відкритті провадження.

Оскільки судом апеляційної інстанції вже попередньо було відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою відповідача, суд апеляційної інстанції, ухваливши рішення від 15 грудня 2016 року про відмову у відкритті апеляційного провадження, дотримався норм процесуального права.

Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваного судового рішення судом апеляційної інстанції були порушені норми процесуального права.

Відповідно до частини 3 статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

За наведених обставин підстави для скасування рішення суду апеляційної інстанції відсутні.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в :

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального Головного управління Державної фіскальної служби відхилити, а ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15 грудня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили у порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та на неї може бути подана заява про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236 - 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді О.А. Веденяпін Н.Є. Маринчак

Ю.І. Цвіркун