Ухвала суду № 68238892, 08.08.2017, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Мінаєвої О.М.

Суддів: Макаренко Я.М. , Шевцової Н.В.

за участю секретаря судового засідання Шалаєвої І.Т.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" Гриценка Володимира Володимировича на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 26.04.2017р. по справі № 818/335/17

за позовом ОСОБА_2

до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" Волкова Олександра Юрійовича

треті особи - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб , товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-розрахунковий центр"

про визнання протиправним та скасування рішення, визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ОСОБА_2, звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" Волкова Олександра Юрійовича, треті особи - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-розрахунковий центр", в якому просив суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ "Банк Михайлівський" Волкова Олександра Юрійовича щодо визнання нікчемними переказу коштів (транзакції), здійсненої ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр" 19.05.2016 року в сумі 189000,00 грн. з призначенням платежу "Повернення коштів згідно з договором № 980-019-000241190 від 18.05.2016 р. на рахунок НОМЕР_2 що належить ОСОБА_2;

- визнати протиправною бездіяльність уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" Волкова Олександра Юрійовича щодо невключення ОСОБА_2 до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на суму 189000, 00 грн.;

- зобов'язати уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб ПАТ "Банк Михайлівський" Волкова Олександра Юрійовича включити дані про ОСОБА_2 на суму 189000, 00 грн. до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 26.04.2017р. по справі № 818/335/17 адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ "Банк Михайлівський" Волкова Олександра Юрійовича щодо визнання нікчемним переказу коштів (транзакції), здійсненої товариством з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-розрахунковий центр" 19.05.2016 року в сумі 189000,00 грн. з призначенням платежу "Повернення коштів згідно з договором № 980-019-000241190 від 18.05.2016 року на рахунок НОМЕР_2 що належить ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1).

Визнано протиправною бездіяльність уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" Волкова Олександра Юрійовича щодо невключення ОСОБА_2 до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на суму 189000,00 грн.

Зобов'язано уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб ПАТ "Банк Михайлівський" Волкова Олександра Юрійовича включити дані про ОСОБА_2 на суму 189000,00 грн. до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" Гриценко Володимир Володимирович, не погодився з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу. Свою незгоду з постановою суду обґрунтовує тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, та зазначає, що укладений договір №980-027-000221798 від 14.04.2016 р. між позивачем та ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» не є договором банківського вкладу (депозиту), у зв'язку з чим позивач не набув статусу вкладника в розумінні Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», а тому не підлягає включенню до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами. Просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Сумського окружного адміністративного суду від 26.04.2017 р. по справі № 818/335/17 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Сторони в судове засідання не з'явились, були повідомлені належним чином.

Враховуючи неявку в судове засідання всіх осіб, які приймають участь у справі, фіксування судового засідання по справі за допомогою звукозаписувального пристрою згідно ст. 41 КАС України не здійснюється

Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, доводи апеляційної скарги, колегія суддів, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах доводів апеляційної скарги у відповідності до ч.1 ст. 195 КАС України, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

З матеріалів справи встановлено, що між ОСОБА_2 та ПАТ "Банк Михайлівський" було укладено договір банківського рахунку "Поточний рахунок для обслуговування строкового вкладу (депозиту)" від 18 квітня 2014 року № 980-019-000000130, згідно якого банк по ініціативі клієнта відкриває на його ім'я поточний рахунок № НОМЕР_3 в гривні для зберігання грошей клієнта і здійснює його розрахунково-касове обслуговування за допомогою платіжних інструментів (а.с. 98).

20.11.2015 року між ПАТ "Банк Михайлівський" (повірений) і ОСОБА_2 було укладено договір № 980-019-000151886, згідно умов якого позивач передав у власність ТОВ "Інвестиійно-розрахунковий центр" кошти у сумі 138000,00 грн. під 35,03% річних на 180 днів з 20.11.2015 року по 18.05.2016 року (а.с. 14).

В пункті 1.4 даного договору вказано, що позивач підтверджує, що повідомлений і згодний, що цей Договір укладено між ним, як Стороною - 1, та ТОВ "Інвестиійно-розрахунковий центр" як Стороною - 2 через повіреного - ПАТ "Банк Михайлівський", який вчиняє дії від імені, в інтересах та за рахунок Сторони - 2 (довірителя), в зв'язку з чим у тексті даного Договору під терміном (-и) "Сторона/Сторони" (у контексті договору) мається на увазі Сторона - 2 та Сторона - 1, які разом є Сторонами цього Договору, а кожна окремо Сторона.

В пункті 1.5 договору зазначено, що ПАТ "Банк Михайлівський", підписуючи цей Договір, діє як повірений від імені Сторони - 2 на підставі довіреності №1 від 11.11.2014 року, виданої згідно Договору доручення №1 від 11.11.2014 року, укладеного між вказаними особами.

Перерахування позивачем коштів за договором підтверджується меморіальним ордером № 3519735 від 20.11.2015 року (а.с. 33).

Також, 20.11.2015 року позивачем підписано з ПАТ "Банк Михайлівський" договір поруки № 980-000151886, згідно умов якого ПАТ "Банк Михайлівський" (поручитель за договором) поручається перед позивачем (кредитор за договором) за виконання ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр" (боржник за договором) зобов'язань, що виникли/можуть виникнути в майбутньому на підставі Договору про залучення коштів, протягом дії договору поруки (а.с. 16).

Згідно п. 1.2 договору порукою забезпечується виконання боржником (ТОВ "Інвестиційно- розрахунковий центр") зобов'язань перед кредитором (ОСОБА_2) за Договором про залучення коштів щодо вчасного та у повному обсязі повернення суми коштів у розмірі 138 000,00 грн. або у будь-якому іншому розмірі, який буде встановлений на підставі змін до Договору про залучення коштів, на умовах та в порядку, визначених договором про залучення коштів з терміном повернення 18.05.2016 року; сплати процентів за користування коштами в розмірі 35,03 відсотки; сплати пені та штрафів; відшкодування збитків.

В пункті 8.1.1 вищевказаного договору передбачено, що підписуючи цей Договір, позивач та ПАТ "Банк Михайлівський" домовились доповнити Договір банківського рахунку № 980-019-000000130 від 18.08.2014 року, укладений між позивачем та ПАТ "Банк Михайлівський", умовами наступного змісту: керуючись ст. 1071 ЦК України, ст. 26 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в України" клієнт надає право Банку здійснювати договірне списання коштів з рахунку клієнта без додаткових розпоряджень клієнта, та направляти їх у строки та в сумі, що передбачені договорами (в т.ч. позики), які підписані між клієнтом та банком як повіреним ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр", на поточний рахунок ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр", реквізити якого офіційно доведені останнім до ПАТ "Банк Михайлівський".

В пункті 8.4 Договору № 980-019-000151886 від 20.11.2015 року вказано, що даний договір є договором позики та регулює відносини сторін, що пов'язані з наданням позики Стороною - 1 Стороні - 2 у сумі, на строк та у порядку, передбаченому цим Договором, в зв'язку з чим взаємовідносини Сторін за цим Договором регулюються ст. 1046, 1053 ЦК України та іншими нормативно-правовими актами, що встановлюють правила та вимоги до договорів позики.

18.05.2016 року по закінченню строку дії договору № 980-019-000151886 від 20.11.2015 року позивач з'явився до Сумського відділення ПАТ "Банк "Михайлівський", щоб отримати свій вклад, але працівники банку, посилаючись на відсутність коштів на той час, запропонували укласти договір на новий строк, на що позивач погодився.

18.05.2016 року позивач уклав з ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр" договір "Суперкапітал" (Новий) (з виплатою процентів) № 980-019-000241190, згідно умов якого позивач передав у власність ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр" кошти у сумі 189000,00 грн. під 33,54 % річних не більше 184 днів з 18.05.2016 р. по 18.11.2016 року (а.с. 17).

Згідно п. 5.4.3 зазначеного договору ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр" має право з власної ініціативи достроково повернути кошти позивачу у будь-який момент дії договору.

Відповідно до п. 8.3 Договору № 980-019-000241190 від 18.05.2016 року сторони підтверджують, що даний договір є договором позики та регулює відносини сторін, що пов'язані з наданням позики стороною - 1 стороні - 2 у сумі, на строк та у порядку, передбаченому договором, в зв'язку з чим взаємовідносини сторін за цим договором регулюються ст. 1046-1053 ЦК України та іншими нормативно-правовими актами, що встановлюють правила та вимоги до договорі позики.

Перерахування коштів з рахунку ОСОБА_2 № НОМЕР_4 в ПАТ "Банк Михайлівський" за договором № 980-019-000241190 від 18.05.2016 року на рахунок ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр" № 26502593155000 в AT "УкрСиббанк" підтверджується платіжним дорученням № 3903602 від 18.05.2016 року (а.с. 23а).

19.05.2016 року ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр" було здійснено повернення коштів на рахунок позивача у ПАТ "Банк Михайлівський", що підтверджується випискою з банку (а.с. 62, 78).

В подальшому, на підставі рішення Національного банку України від 23 травня 2016 року № 14/БТ "Про віднесення ПАТ "Банк Михайлівський" до категорії неплатоспроможних", виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 23 травня 2016 року № 812 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "Банк Михайлівський" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку".

Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ "Банк Михайлівський" призначено ОСОБА_4.

13 червня 2016 року виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийняла рішення № 991, відповідно до якого продовжено строки тимчасової адміністрації у ПАТ "Банк Михайлівський" з 23 червня 2016 року до 22 липня 2016 року включно.

Відповідно до рішення Правління НБУ від 12 липня 2016 року № 124-рш "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Банк Михайлівський" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 12 липня 2016 року №1213 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "Банк Михайлівський" та делегування повноважень ліквідатора банку", згідно з яким розпочато процедуру ліквідації з 13 липня 2016 року до 12 липня 2018 року включно, призначено уповноважену особу Фонду гарантування та делеговано всі повноваження ліквідатора ПАТ "Банк Михайлівський" ОСОБА_4 з 13 липня 2016 року до 12 липня 2018 року включно.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду №1702 від 01 вересня 2016 року змінено уповноважену особу Фонду, якій делегуються повноваження ліквідатора ПАТ "Банк Михайлівський", згідно з яким всі повноваження ліквідатора ПАТ "Банк Михайлівський" делеговано Волкову Олександру Юрійовичу з 05 вересня 2016 року.

Листом від 25.01.2017 року позивача було повідомлено про нікчемність правочинну, а саме, що переказ коштів (транзакції), здійснений ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр" 19.05.2016 року в сумі 189000,00 грн., з призначенням платежу "Повернення коштів згідно з договором № 980-019-000241190 від 18.05.2016 року" на рахунок № НОМЕР_3, що належить ОСОБА_2, є нікчемним на підставі статей 215, 216 Цивільного кодексу України, статті 37 та пунктів 1,2, 7-9 частини 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (а.с. 20)..

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність у позивача права на одержання суми коштів під час дії тимчасової адміністрації ПАТ "Банк Михайлівський" у розмірі 189000,00 грн., як суму коштів, яка підлягає виплаті за вкладом ОСОБА_2 по рахунку № НОМЕР_3, оскільки висновки, якими Уповноважена особа Фонду обґрунтовує правомірність визнання правочинів нікчемними, не підтверджені жодними належними і допустимими доказами.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з таких підстав.

Засади функціонування Фонду гарантування вкладників фізичних осіб, порядок відшкодування вкладів вкладникам учасників (тимчасових учасників) Фонду, а також відносини між Фондом, Кабінетом міністрів України та Національним банком України регулюються Законом України "Про Фонд гарантування вкладів фізичних осіб" .

Згідно Закону України "Про Фонд гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд є державною спеціалізованою установою, яка виконує функції державного управління у сфері гарантування вкладів фізичних осіб. Основними завданнями Фонду є, зокрема, забезпечення захисту прав фізичних осіб - вкладників банків - учасників (тимчасових учасників) Фонду шляхом відшкодування за рахунок його коштів вкладів, включаючи відсотки, у разі настання недоступності вкладів. У своїй діяльності Фонд керується Конституцією України, чинним законодавством та діє на підставі Положення про Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, яке затверджується Кабінетом Міністрів України та Національним банком України.

Згідно з ч.1 ст.3 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.

Відповідно до ч.1 ст.26 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" - Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день прийняття рішення Національним банком України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних та початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами. Зобов'язання з виплати відсотків за вкладами, нарахованих під час здійснення тимчасової адміністрації, задовольняються відповідно до черговості, встановленої п.4 ч.1 ст.52 цього Закону.

З матеріалів справи встановлено, що позивача не включено до переліку вкладників у зв'язку із визнанням нікчемним переказу коштів, здійсненого ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр" 19.05.2016 року в сумі 189000,00 грн., з призначенням платежу "Повернення коштів згідно з договором № 980-019-000241190 від 18.05.2016 року" на рахунок № НОМЕР_3, що належить ОСОБА_2, на підставі ст.ст. 215, 216 ЦК України, ст. 37 та п.п. 1, 2, 7, 9 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Згідно із ч. 2 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" протягом дії тимчасової адміністрації Фонд зобов'язаний забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

Частина 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" визначає, що правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав: 1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог; 2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим; 3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору; 4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна; 5) банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність"; 6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України; 9) здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов'язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства.

Порядок виявлення нікчемних договорів, а також дій Фонду у разі їх виявлення визначаються нормативно-правовими актами Фонду.

Таким чином, для правильного вирішення спору необхідно перевірити підстави, з яких визнано договір нікчемним, у розрізі статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Між тим, колегія суддів зазначає, що вказані в п.п. 1, 2, 7, 9 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" підстави були зазначені уповноваженою особою в якості обґрунтування повідомлення про нікчемність переказу коштів ОСОБА_2 на рахунок ПАТ "Банк Михайлівський" (а.с. 20).

Проте, жодна з підстав, вказаних у ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", не відноситься до правочину, вчиненого ПАТ "Банк Михайлівський" у правовідносинах з позивачем (зокрема, й стосовно зарахування коштів на його рахунок у банку).

Також, відповідачем не доведено, що укладення депозитного договору та внесення коштів на депозитний рахунок містить ознаки правочину, який міг би спричинити неплатоспроможність Банку.

Відповідно до ч. 1 ст. 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Згідно із ч. 2 ст. 228 Цивільного кодексу України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Частина 3 цієї статті визначає, що у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Для застосування санкцій, передбачених ст. 228 Цивільного кодексу України, необхідним є наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, наприклад, вчинення удаваного правочину з метою приховання ухилення від сплати податків чи з метою неправомірного одержання з державного бюджету коштів шляхом відшкодування податку на додану вартість у разі його несплати контрагентами до бюджету.

Крім того, відповідно до п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Доказами в адміністративному судочинстві, за визначенням частини першої ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

У відповідності до ч.ч. 1,4 ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Проте, Уповноваженою особою Фонду не наведено та не надано доказів, які б свідчили, що зазначений правочин є таким, що порушує публічний порядок чи спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна держави; що внаслідок укладання договору банківського вкладу (депозиту) банк взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим, або умови договору передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку.

Окрім того, за приписами ч. 1 ст. 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять.

Згідно з ч. 3 ст. 1049 ЦК України позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Повернення товариством "Інвестиційно-розрахунковий центр" коштів на банківський рахунок позивача у ПАТ "Банк Михайлівський" здійснено 19.05.2016 р., що підтверджується випискою з банку (а.с. 62).

Отже, кошти на момент прийняття рішення про ліквідацію банку перебували на поточному рахунку позивача у ПАТ "Банк Михайлівський".

Відповідно до пункту 2.9 Інструкції про проведення касових операцій банками в Україні, затвердженої постановою Правління Національного Банку України від 01.06.2011 року № 174, банк (філія, відділення) зобов'язаний видати клієнту після завершення приймання готівки квитанцію (другий примірник прибуткового касового ордера) або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі. Квитанція або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі, має містити найменування банку (філії, відділення), який здійснив касову операцію, дату здійснення касової операції (у разі здійснення касової операції в післяопераційний час - час виконання операції або напис чи штамп "вечірня" чи "післяопераційний час"), а також підпис працівника банку (філії, відділення), який прийняв готівку, відбиток печатки (штампа) або електронний підпис працівник а банку (філії, відділення), засвідчений електронним підписом САБ.

На підтвердження факту внесення грошових коштів на рахунок до банку позивач надав належним чином оформлений документ банківської установи, який свідчить про те, що грошові кошти відповідно до укладеного договору внесені.

При цьому, колегія суддів вважає безпідставними доводи апеляційної скарги відповідача про те, що оскільки кошти позивача були залучені фінансовою компанією як позику з подальшим поверненням їх на рахунок позикодавця, позивач не є вкладником проблемного банку, адже правовідносини, що склалися між позивачем та ПАТ "Банк Михайлівський", не мають відношення до вкладу.

Так, відповідно до пп. 3 ч. 1 ст. 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" вклад - кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти.

Матеріалами справи підтверджено, що між позивачем та ПАТ "Банк Михайлівський" укладено договір від 20.11.2015 р. № 980-019-000151886, згідно з яким вкладником було внесено 138000 грн. (а.с. 14), що підтверджується меморіальним ордером від 20.11.2015 р. № 3519735, призначення платежу: залучення коштів на депозит згідно вищевказаного договору (а.с.23).

18.05.2016 року позивач уклав з ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр" договір "Суперкапітал" (Новий) (з виплатою процентів) № 980-019-000241190, згідно умов якого позивач передав у власність ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр" кошти у сумі 189000,00 грн. під 33,54 % річних не більше 184 днів з 18.05.2016 р. по 18.11.2016 року (а.с. 17). Перерахування коштів з рахунку ОСОБА_2 № НОМЕР_4 в ПАТ "Банк Михайлівський" за договором № 980-019-000241190 від 18.05.2016 року на рахунок ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр" № 26502593155000 в AT "УкрСиббанк" підтверджується платіжним дорученням № 3903602 від 18.05.2016 року (а.с. 23а).

Отже, вищезазначені кошти, в розумінні Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", є вкладом.

Також, в апеляційній скарзі відповідач посилається на постанову Правління Національного банку України від 22.12.2015р. № 917/БТ про віднесення ПАТ "Банк Михайлівський" до категорії "проблемних" та якими до банку було застосовано заходи впливу, зокрема, заборонено здійснювати кредитні операції в обсязі, що перевищує обсяг таких операцій на дату прийняття постанови (у розрізі валют) без урахування нарахованих доходів за цими операціями та обсягу зобов'язань з кредитування, що надані банкам і клієнтам.

Проте, зазначені постанови становлять банківську таємницю і позивач не міг знати про їх зміст та встановлені обмеження, що також вказує на добросовісність його дій у спірних правовідносинах.

Частиною 3 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на викладене, Уповноваженою особою Фонду не доведено наявність правових підстав для невключення даних позивача до переліку вкладників ПАТ "Банк Михайлівський", які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, а тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що при прийнятті постанови Сумського окружного адміністративного суду від 26.04.2017р. по справі № 818/335/17 суд дійшов правильних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" Гриценка Володимира Володимировича залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 26.04.2017р. по справі № 818/335/17 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлений 11.08.2017 р.