Ухвала суду № 68238884, 08.08.2017, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Мінаєвої О.М.

Суддів: Макаренко Я.М. , Шевцової Н.В.

за участю секретаря судового засідання Шалаєвої І.Т.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Національної поліції в Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 29.05.2017р. по справі № 816/353/17

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Національної поліції в Полтавській області , Гадяцького відділу поліції Головного управління Національної поліції у Полтавській області

про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення коштів,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Полтавській області, Гадяцького відділу поліції Головного управління Національної поліції у Полтавській області, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив суд:

- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Полтавській області № 19 о/с від 06 лютого 2017 року щодо звільнення підполковника поліції ОСОБА_1 начальника сектору Зіньківського відділення поліції Гадяцького відділу поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області зі служби в поліції за підпунктом 4 (через скорочення штатів) частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" з 06 лютого 2017 року;

- поновити ОСОБА_1 на посаді начальника сектору Зіньківського відділення поліції Гадяцького відділу поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області;

- зобов'язати Головне Управління Національної поліції в Полтавській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середнє грошове утримання за час вимушеного прогулу з 06 лютого 2017 року по день поновлення на роботі.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 29.05.2017р. по справі № 816/353/17 адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Національної поліції в Полтавській області № 19 о/с від 06 лютого 2017 року щодо звільнення підполковника поліції ОСОБА_1, начальника сектору Зіньківського відділення поліції Гадяцького відділу поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області, зі служби в поліції за пунктом 4 частини першої статті 77 (у зв'язку із скорочення штатів або проведенням організаційних заходів) Закону України "Про Національну поліцію" з 06 лютого 2017 року.

Поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника сектору Зіньківського відділення поліції Гадяцького відділу поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області з 07 лютого 2017 року.

Стягнуто з Головного управління Національної поліції в Полтавській області на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу з 07 лютого 2017 року по 29 травня 2017 року у розмірі 34160,00 грн., з відповідним відрахуванням обов'язкових платежів до бюджету та спеціальних фондів.

Відповідач, Головне управління Національної поліції в Полтавській області, не погодився з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу. Свою незгоду з постановою суду обґрунтовує тим, що при прийнятті постанови судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи та зазначає, що при прийнятті рішення про звільнення позивача зі служби Головне управління Національної поліції в Полтавській області діяло у межах повноважень та у спосіб, що встановлені спеціальним законодавством. Просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 29.05.2017р. по справі № 816/353/17, прийняти нову постанову, якою позов залишити без задоволення.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, доводи апеляційної скарги, колегія суддів, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах доводів апеляційної скарги у відповідності до ч.1 ст. 195 КАС України, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ.

На підставі наказу від 07 листопада 2015 року № 9 о/с позивач прийнятий на службу в Національну поліцію України (а.с. 90).

05 грудня 2016 року позивач попереджений про можливе наступне звільнення зі служби в поліції, та ознайомлений з наказом Національної поліції України від 30 листопада 2016 року № 1248 дск "Про затвердження штатів Головного Управління Національної поліції в Полтавській області", яким скорочено посаду, яку займав позивач та тимчасових штатів ГУНП взагалі (а.с. 130).

07 грудня 2016 року позивачем направлений рапорт начальнику ГУНП в Полтавській області полковнику поліції Беху О.В., в якому просив призначити ОСОБА_1 на рівнозначну посаду сектору кримінальної поліції відділу кримінальної поліції Кременчуцького відділу поліції або оперуповноваженим сектору кримінальної поліції відділень поліції підпорядкованих Кременчуцькому відділу поліції ГУНП в Полтавській області (а.с. 13).

30 січня 2017 року позивачем направлений другий рапорт начальнику ГУНП в Полтавській області полковнику поліції Беху О.В., в якому прохав призначити ОСОБА_1 на посаду оперуповноваженого відділу кримінальної поліції Кременчуцького відділу поліції або оперуповноваженим сектору кримінальної поліції відділень поліції підпорядкованих Кременчуцькому відділу поліції ГУНП в Полтавській області (а.с. 15).

Наказом Головного управління Національної поліції в Полтавській області № 38 о/с від 06 лютого 2017 року "По особовому складу" звільнено підполковника поліції ОСОБА_1, начальника сектору Зіньківського відділення поліції Гадяцького відділу поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області, зі служби в поліції за пунктом 4 частини першої статті 77 (у зв'язку із скорочення штатів або проведенням організаційних заходів) Закону України "Про Національну поліцію" з 06 лютого 2017 року (а.с. 22).

Позивач не погодився з наказом Головного управління Національної поліції у Полтавській області про звільнення його зі служби в поліції, звернувся з даним позовом до суду.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з незаконності звільнення позивача зі служби в поліції.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 43 Конституції України гарантується захист від незаконного звільнення.

У відповідності до ст. 3 Закону України "Про Національну поліцію", у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію" поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів.

Колегія суддів не приймає довід апеляційної скарги стосовно, того що судом першої інстанції помилково застосовано норми Кодексу законів про працю України, які не поширюються на спірні правовідносини, з наступних підстав.

Законом України «Про Національну поліцію» не врегульовано процедуру здійснення пропозиції наявних вакантних посад поліцейському, який попереджається про можливе звільнення у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.

Така правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 17 лютого 2015 року (справа №21-8а15), тому колегія суддів не приймає довід апеляційної скарги, що судом першої інстанції безпідставно вирішено справу на підставі норм Кодексу законів про працю України.

Загальний порядок звільнення працівника із ініціативи роботодавця передбачений Кодексом законів про працю України.

Відповідно до ст. 49-2 Кодексу законів про працю України, про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.

Спеціальний порядок звільнення поліцейських у вказаних правовідносинах врегульовано статтею 68 Закону України "Про Національну поліцію", якою визначено, що у разі здійснення реорганізації, внаслідок якої на підставі відповідного наказу скорочуються посади в органі чи окремому підрозділі органу (закладу, установи) поліції, поліцейський, посада якого буде скорочена, має бути персонально письмово попереджений про можливе наступне звільнення зі служби в поліції за два місяці до такого звільнення. Поліцейський, посада якого скорочена, може бути призначений за його згодою з урахуванням досвіду роботи, освітнього рівня, стану здоров'я, ставлення до виконання службових обов'язків на іншу посаду в будь-якому органі (закладі, установі) поліції до закінчення двомісячного строку з дня його персонального попередження про можливе подальше звільнення зі служби в поліції відповідно до частини першої цієї статті. Поліцейський, посада якого була скорочена і якого не призначено на іншу посаду в поліції відповідно до частини другої цієї статті, після закінчення двомісячного строку з дня попередження про можливе подальше звільнення зі служби в поліції має бути звільнений зі служби в поліції на підставі пункту 4 частини першої статті 77 цього Закону. Переважне право на залишення на службі в поліції при реорганізації надається поліцейським з більш високими кваліфікацією та досягненнями у службовій діяльності. За рівних умов щодо кваліфікації та досягнень у службовій діяльності перевага в залишенні на службі надається особам, які мають таке право відповідно до вимог законодавства.

Таким чином, однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов'язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника.

З матеріалів справи встановлено, що відповідно до наказу Національної поліції України від 30 листопада 2016 року № 1248 дск, начальником ГУНП в Полтавській області прийнято наказ від 06 грудня 2016 року № 935 дск "Про організаційно-штатні зміни в ГУНП України в Полтавській області", яким оголошено штати ГУНП в Полтавській області та зміни у штатах Національної поліції (а.с. 112-113).

05 грудня 2016 року ОСОБА_1 попереджений про можливе наступне звільнення зі служби в поліції, та ознайомлений з наказом Національної поліції України від 30 листопада 2016 року № 1248 дск "Про затвердження штатів Головного Управління Національної поліції в Полтавській області", яким скорочено посаду, яку займав позивач та тимчасових штатів ГУНП взагалі (а.с. 130).

В матеріалах справи містяться акт про ознайомлення від 20 січня 2017 року (а.с. 129), відповідно до якого, засобами мобільного зв'язку було здійснено дзвінок в режимі "гучного мовлення" та запропоновано підполковнику ОСОБА_1 проходити подальшу службу в Національній поліції України на посаді оперуповноваженого СКП або начальника сектору реагування патрульної поліції № 2 Зіньківського ВП Гадяцького ВП ГУНП в Полтавській області. Однак, позивач повідомив, що проходити службу в Зіньківському ВП не має бажання, у зв'язку з відсутністю житла для проживання. Проходити службу бажає за місцем свого проживання в м. Кременчук, де проживає його сім'я та є житло. Старшим інспектором сектору кадрового забезпечення Гадяцького відділу поліції ГУНП в Полтавській області майором поліції Глушенко Л.І. повідомлено позивача, що після вирішення питання працевлаштування у зв'язку з реорганізацією, він може переміститися на будь-яку іншу посаду в будь-якому підрозділі ГУНП області, в т.ч. м. Кременчук, в порядку, визначеному статтею 65 Закону України "Про Національну поліцію".

Крім того, згідно акта від 06 лютого 2017 року позивача повторно повідомлено, що у зв'язку зі здійсненням реорганізації, внаслідок якої на підставі наказу ГУНП області від 06 грудня 2016 року № 935 дск посаду, яку він займає, скорочено. Оскільки ОСОБА_1 відмовився від раніше запропонованих йому посад (акт Зіньківського ВП від 20 січня 2017 року № 383) останньому було запропоновано посаду начальника сектору кримінальної поліції Зіньківського ВП Гадяцького ВП, яку він обіймає в тимчасовому штаті ГУНП і на яку давав згоду про призначення (рапорт ОСОБА_1 від 01 липня 2016 року). Також позивача повідомлено, що після вирішення питання працевлаштування у зв'язку з реорганізацією, він може переміститися на будь-яку іншу посаду в будь-якому підрозділі ГУНП області, в порядку, визначеному статтею 65 Закону України "Про Національну поліцію". Як зазначено в акті, ОСОБА_1 повідомив, що від призначення на запропоновані йому посади відмовляється. Надавати письмове пояснення щодо відмови від запропонованих посад відмовляється (а.с 128).

Колегія суддів не погоджується з доводом апеляційної скарги, що вищезазначеними актами засвідчено, що позивачу пропонувалися посади у підрозділах Головного управління Національної поліції в Полтавській області, оскільки відповідачами не надано до суду доказів ознайомлення позивача з актами від 20 січня 2017 року та 06 лютого 2017 року, а також доказів відмови позивача від переведення на вакантні посади.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, наведеної у постанові від 10 березня 2015 року (справа №21-52а15), власник або уповноважений ним орган (держава) одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці зобов'язаний запропонувати працівникові всі наявні вакантні посади, які він може обіймати відповідно до своєї кваліфікації.

Акцентується увага на необхідність запропонування працівнику всіх наявних вакансій.

Оскільки обов'язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов'язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з'явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення.

Аналогічна позиція викладена у постанові Судової палати у цивільних та адміністративних справах Верховного суду України від 01 квітня 2015 року у справі № 6-40цс15.

Колегія суддів зазначає, що відповідач не надав доказів на підтвердження того, що позивачу пропонувалися всі вакантні посади, які він може обіймати з урахуванням його досвіду роботи, освітнього рівня, стану здоров'я, ставлення до виконання службових обов'язків в будь-якому органі (закладі, установі) поліції до закінчення двомісячного строку з дня його персонального попередження, як це передбачено вищезазначеними нормами права.

Також не надано доказів, що при вирішенні питання про звільнення ОСОБА_1 відповідачем було оцінено та враховане можливе переважне право позивача на залишення на посаді.

Частиною 5 статті 68 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що переважне право на залишення на службі в поліції при реорганізації надається поліцейським з більш високими кваліфікацією та досягненнями у службовій діяльності, однак відповідачем не надано доказів встановлення наявності або відсутності у позивача переважного права на залишення на службі в поліції при реорганізації.

Крім того, колегія суддів встановила, що відповідно до посвідчення серії МВ № 022773 від 06 листопада 2015 року позивач має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій (а.с. 19, 20).

Відповідно до п. 13 ст. 12 Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", учасникам бойових дій надаються такі пільги, зокрема, переважне право на залишення на роботі при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці та на працевлаштування у разі ліквідації підприємства, установи, організації.

Таким чином, колегія суддів вважає, що позивач має переважне право на залишення на роботі при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці. За рівних умов щодо кваліфікації та досягнень у службовій діяльності перевага в залишенні на службі надається особам, які мають таке право відповідно до вимог законодавства. Вказана обставина не була взята відповідачем до уваги під час видання оскаржуваного наказу про звільнення.

Також колегія суддів зазначає, що факт скорочення посад не тягне безумовного звільнення, оскільки згідно ст. 65 Закону України "Про Національну поліцію" скорочення посади, яку обіймає поліцейський, є однією з підстав його переведення на рівнозначну або нижчу посаду, а частиною другою статті 68 цього Закону передбачено можливість призначення поліцейського, посада якого скорочена, за його згодою з урахуванням досвіду роботи, освітнього рівня, стану здоров'я, ставлення до виконання службових обов'язків на іншу посаду в будь-якому органі (закладі, установі) поліції, а не тільки в тому, де він проходив службу.

З відкритих джерел інформації відомо, що в органах Національної поліції, є багато вакантних посад, як на території Полтавської області (а.с. 14), так і в інших регіонах України. Однак, вільні вакансії не були запропоновані позивачу, чим порушено його право та працю.

Таким чином колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що звільнення позивача відбулося без дотримання процедури та порядку звільнення, а тому наказ Головного управління Національної поліції в Полтавській області № 19 о/с від 06 лютого 2017 року щодо звільнення підполковника поліції ОСОБА_1 начальника сектору Зіньківського відділення поліції Гадяцького відділу поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області зі служби в поліції за пунктом 4 частини першої статті 77 (у зв'язку із скорочення штатів або проведенням організаційних заходів) Закону України "Про Національну поліцію" з 06 лютого 2017 року - не ґрунтується на вимогах законодавства, прийнятий без урахування усіх обставин, що мали значення для його прийняття, є протиправним та підлягає скасуванню.

Отже, враховуючи, що позивача 06.02.2017 р. незаконно було звільнено зі служби в поліції на посаді начальника сектору Зіньківського відділення поліції Гадяцького відділу поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області, колегія суддів дійшла висновку щодо необхідності поновлення позивача на роботі на вищезазначеній посаді та стягненням заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Таким чином, колегія суддів, з урахуванням фактичних обставин справи погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення позову у повному обсязі.

Згідно ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідачем не подано жодних належних та допустимих доказів обґрунтованості та правомірності прийнятого наказу про звільнення позивача зі служби в поліції.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що при прийнятті постанови Полтавського окружного адміністративного суду від 29.05.2017р. по справі № 816/353/17 суд дійшов правильних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 29.05.2017р. по справі № 816/353/17 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлений 11.08.2017 р.