Ухвала суду № 68238785, 08.08.2017, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 серпня 2017 р.Справа № 820/1787/17

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Чалого І.С.

Суддів: Зеленського В.В. , П'янової Я.В.

за участю секретаря судового засідання: Городової А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Харківського управління Офісу великих платників податків ДФС на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 30.05.2017р. по справі № 820/1787/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МІДАС ОІЛ" до Харківського управління Офісу великих платників податків ДФС про скасування податкового повідомлення - рішення,-

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "МІДАС ОІЛ", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду із позовом до Харківського управління Офісу великих платників податків ДФС, в якому просить суд: визнати протиправним податкове повідомлення-рішення від 13.04.2017 року № 0000185009, винесене Харківським управлінням Офісу великих платників податків ДФС, яким зобов'язано Позивача сплатити штраф в розмірі 10% в сумі 57692,82грн. за затримку до 30 календарних днів сплати грошового зобов'язання за платежем з податку на додану вартість на суму 576928,18 грн. і скасувати його.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 30.05.2017р. було задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю "МІДАС ОІЛ" до Харківського управління Офісу великих платників податків ДФС про скасування податкового повідомлення-рішення .

Скасовано податкове повідомлення - рішення № 0000185009 від 13.04.2017 року, винесене Харківським управлінням Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби.

Стягнуто з Харківського управління Офісу великих платників податків ДФС (код ЄДРПОУ 39440996, 61052, м. Харків, вул. Благовіщенська, 30) за рахунок бюджетних асигнувань витрати по оплаті судового збору на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МІДАС ОІЛ" (код ЄДРПОУ 39363828, 61022, м. Харків, вул. Клочківська, б.98-А) у розмірі 1600 грн. (одна тисяча шістсот гривень 00 копійок).

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 30.05.2017р. та винести нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України, суд під час судового розгляду адміністративної справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. У разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення справи, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не визнана судом обов'язковою, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності сторін, без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ «Мідас ОІЛ» до січня 2017р. перебував на обліку в Центральній ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області.

Фахівцями Харківського управління Офісу великих платників податків ДФС на підставі підпункту 19.1.2 пункту 19.1 статті 19, підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 розділу Податкового кодексу України у порядку статті 76 глави 8 розділу II Податкового кодексу України проведено камеральну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «МІДАС ОІЛ» податковий номер 39363828, своєчасності сплати до бюджету узгодженої суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість за період з 20.04.2015р. по 25.04.2015р., за результатами якої було складено Акт перевірки від 30.03.2017р. № 334/28-10-50-09-08/39363828 (а.с 12-14).

Перевіркою встановлено, що ТОВ «МІДАС ОІЛ»» порушено строк оплати податкових зобов'язання за платежем з податку на додану вартість за уточнюючим розрахунком № 9050711482 від 26.03.2015р. в сумі 545529,00грн. та за податковою декларацією за березень 2015 року № 9074111366 від 20.04.2015р. в сумі 31399,00грн., передбаченого п.57.1 ст.57 Податкового кодексу України, що стало підставою для застосування штрафних санкцій в розмірі 10% на підставі п.126.1 ст.126 Податкового кодексу України в сумі 57692,82 грн.

На підставі встановленого порушення відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення від 13.04.2017 року № 0000185009 на суму 57692,82 грн. (а.с. 10).

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що позивачем не було порушені вимоги податкового законодавства та виконано обов'язок щодо сплати податку на додану вартість по уточнюючому розрахунку від 26.03.2015р. № 9050711482. та по податковій декларації № 9074111366 від 20.04.2015р в порядку і строки, визначені Податковим кодексом.

Колегія суддів погоджується з таким висновками суду першої інстанції та зазначає.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме акту перевірки від 30.03.2017р. № 334/28-10-50-09-08/39363828, підставами для нарахування штрафу позивачу, став висновок податкового органу про те, що позивачем протягом граничних строків несвоєчасно сплатило суму самостійно визначених та узгодженого податкового зобов'язання з податку на додану вартість за уточнюючим розрахунком № 9050711482 від 26.03.2015р. в сумі 545529,00грн. та за податковою декларацією за березень 2015 року № 9074111366 від 20.04.2015р. в сумі 31399,00грн.

Відповідно до частини 1 статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори у порядку та в розмірах, встановлених законом.

У відповідності до пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового Кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Приписами п.31.1 ст. 31 Податкового Кодексу України визначено, що строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.

Статтею 38.1. Податкового Кодексу України передбачено, що виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Відповідно до статті 49 Податкового Кодексу України платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об'єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є.

Податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку (стаття 46.1 ПК України).

Податкова декларація з податку на додану вартість подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця (стаття 203.1. ПК України).

Платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом. (п.57.1 ст. 57 ПК України).

Статтею 50.1. Податкового Кодексу України встановлено, що у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків, який самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку.

Згідно з п. 54.1ст. 54 Податкового Кодексу України платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені вказаним Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Як було встановлено судом першої інстанції та не спростовано у суді апеляційної інстанції, що 26 березня 2015 року підприємством позивача з поточного банківського рахунку на електронний рахунок з ПДВ платіжним дорученням № 520 від 26.03.2015р. були перераховані грошові кошти в розмірі 548788,00 грн. (а.с. 28).

ТОВ «Мідас ОІЛ» подано 26.03.2015р. до ДПІ у Дзержинському районі м.Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за лютий 2015 року № 9050711482, в якому відображено суму податкових зобов'язань в розмірі 548788,00 грн. (а.с. 15-19).

20.04.2015р. підприємство отримало Витяг з системи електронного адміністрування ПДВ № 2, яким підтверджено, що станом на 20.04.2015р. сума коштів на електронному рахунку Позивача складала 548788,00 грн. (а.с. 82).

20.04.2015р. Позивачем до ДПІ у Дзержинському р-ні м.Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області подано податкову декларацію з податку на додану вартість №9074111366 за період березень 2015р., відповідно до якої визначено суму податкових зобов'язань в розмірі 962784,00грн.

Згідно Витягу з системи електронного адміністрування ПДВ № 1 від 27.03.2015 р. сума коштів на електронному рахунку позивача складала 548788,00 грн. (а.с. 27).

В подальшому 27.04.2015р. позивачем на підставі платіжного доручення № 615 оплачено суму ПДВ в розмірі 413996,00грн. на електронний рахунок.

У зазначених платіжних дорученнях в графі "Призначення платежу" підприємством вірно було визначено призначення платежу із зазначенням коду бюджетної класифікації "101" та визначено призначення платежу - оплата саме податку на додану вартість за лютий та за березень 2015 року відповідно.

Відповідно до п. 200-1.2 ст. 200 Податкового кодексу України за підсумками звітного податкового періоду, відповідно до задекларованих в податковій декларації результатів, платником податків проводяться розрахунки із бюджетом у порядку, визначеному статями 200 та 209 цього Кодексу.

Згідно ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду (п. 200.1. ст. 200 Податкового кодексу України).

Відповідно до п. 200.2. ст. 200 Податкового кодексу України при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. Для перерахування податку до бюджету центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію податкової та митної політики, надсилає органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр платників, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника, звітний період та сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету. На підставі такого реєстру орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, не пізніше останнього дня строку, встановленого цим Кодексом для самостійної сплати податкових зобов'язань, перераховує суми податку до бюджету.

З 01 січня 2015 року набрав чинності Закон України від 28 грудня 2014 року № 71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», яким запроваджено нові правила функціонування системи електронного адміністрування податку на додану вартість.

Так, система електронного адміністрування податку на додану вартість запроваджена поетапно відповідно до пункту 35 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України:

- з 1 січня до 1 липня 2015 року - у тестовому режимі;

- з 1 липня 2015 року - на постійній основі.

Основні принципи функціонування системи електронного адміністрування ПДВ визначено статтею 200.1 розділу V Кодексу.

Порядок електронного адміністрування ПДВ затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2014 року № 569 «Деякі питання електронного адміністрування податку на додану вартість».

Електронний рахунок у системі електронного адміністрування ПДВ (далі - електронний рахунок) - це рахунок, відкритий платнику податку в Казначействі, на який платником перераховуються кошти з власного поточного рахунка в сумах, необхідних для збільшення розміру суми, на яку платник податку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в ЄРПН, а також у сумах, недостатніх для сплати до бюджету узгоджених податкових зобов'язань з цього податку. Кошти з такого рахунка підлягають перерахуванню до бюджету та/або на спеціальний рахунок. Для кожного платника податку Казначейством відкривається один електронний рахунок.

Відповідно до пункту 200-1.5 статті 200-1 Податкового кодексу України, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, кошти з електронного рахунка платника ПДВ перераховуються Казначейством в автоматичному режимі виключно до: державного бюджету; на рахунок, відкритий у банку та/або органі Казначейства сільськогосподарськими підприємствами - суб'єктами спеціального режиму оподаткування, визначений статтею 209 ПК України, для акумулювання сум податку, що нараховуються на вартість поставлених ними сільськогосподарських товарів (послуг), у порядку, передбаченому статтею 209 Податкового кодексу України; на поточний рахунок платника податку за його заявою у розмірі суми коштів, що перевищує суму задекларованих до сплати до бюджету податкових зобов'язань.

Протягом дії системи електронного адміністрування ПДВ у тестовому режимі платники податку самостійно зараховують на такі електронні рахунки кошти з власних поточних рахунків, відкритих у банківських установах, у сумах, необхідних для сплати до бюджету узгоджених податкових зобов'язань з цього податку, задекларованих ними в податковій звітності з ПДВ.

Відповідно до п.200-1.7. ст. 200-1 Податкового кодексу України кошти, зараховані на рахунок платника в системі електронного адміністрування податку на додану вартість, є коштами, які використовуються виключно у цілях, визначених пунктом 2001.5 статті 2001 цього. Згідно з п.200-1.5 ст. 200-1 з рахунку у системі електронного адміністрування податку на додану вартість платника перераховуються кошти до державного бюджету або на спеціальний рахунок платника - сільськогосподарського підприємства, що обрав спеціальний режим відповідно до статті 209 цього Кодексу, в сумі податкових зобов'язань з податку на додану вартість, що підлягає сплаті за наслідками звітного податкового періоду, та на поточний рахунок платника податку за його заявою у розмірі суми коштів, що перевищує суму задекларованих до сплати до бюджету податкових зобов'язань.

Відповідно до статті 87.1. Податкового Кодексу України джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Джерелом самостійної сплати грошових зобов'язань з податку на додану вартість є суми коштів, що обліковуються в системі електронного адміністрування податку на додану вартість, та джерела, зазначені в абзаці першому цього пункту.

Сплата грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснена також за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника) або за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів.

Не можуть бути джерелом погашення податкового боргу, крім погашення податкового боргу з податку на додану вартість, кошти на рахунку платника в системі електронного адміністрування податку на додану вартість.

Відповідно до пункту 21 Порядку електронного адміністрування податку на додану вартість, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2014 року N 569 "Деякі питання електронного адміністрування податку на додану вартість" (далі - Порядок), Державна казначейська служба України (далі - ДКСУ) не пізніше останнього дня строку, встановленого Кодексом для самостійної сплати податкових зобов'язань, на підставі реєстрів платників податку, надісланих ДФС для перерахування до бюджету та/або на спеціальний рахунок платника податку сум узгоджених податкових зобов'язань відповідно до поданих податкових декларацій з податку, перераховує суми податку до бюджету та/або на спеціальні рахунки платників податку з їх електронних рахунків.

Відповідно до ч. 4 ст. 45 Бюджетного кодексу України податки і збори (обов'язкові платежі) та інші доходи державного бюджету зараховуються безпосередньо на єдиний казначейський рахунок і не можуть акумулюватися на рахунках органів, що контролюють справляння надходжень бюджету.

Згідно з частиною 5 ст. 45 Бюджетного кодексу України податки і збори (обов'язкові платежі) та інші доходи державного бюджету визнаються зарахованими до державного бюджету з дня зарахування на єдиний казначейський рахунок.

Відповідно до Положення про єдиний казначейський рахунок, затвердженого наказом Державного казначейства України 26.06.2002 N 122 (у редакції наказу від 30.11.2010 N 449), Єдиний казначейський рахунок, це консолідований рахунок, відкритий Державному казначейству України в Національному банку України для обліку коштів та здійснення розрахунків у системі електронних платежів Національного банку України.

Єдиний казначейський рахунок консолідує кошти державного та місцевих бюджетів, фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, коштів інших клієнтів, обслуговування яких здійснюється органами Державного казначейства України та регламентується законодавством.

Єдиний казначейський рахунок, відкритий на балансі Державного казначейства України, об'єднує кошти субрахунків, що відкриті на балансі Головних управлінь Державного казначейства України (далі - субрахунки ЄКР).

На субрахунках ЄКР ведеться аналітичний облік коштів державного та місцевих бюджетів, фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, коштів інших клієнтів, обслуговування яких здійснюється органами Державного казначейства України та регламентується законодавством.

Колегія судів зазначає, що жодним приписом податкового законодавства не встановлено заборони щодо сплати платником податків грошових зобов'язань з ПДВ за рахунок коштів наявних у цього платника податків на рахунку в СЕА ПДВ.

Також, враховуючи приписи статті 87.1. Податкового кодексу України (де вказано, що джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти. Джерелом самостійної сплати грошових зобов'язань з податку на додану вартість є суми коштів, що обліковуються в системі електронного адміністрування податку на додану вартість, та джерела, зазначені в абзаці першому цього пункту, а також прописи пункту 40 підрозділ ІІ Розділу ХХ Податкового кодексу України (якими встановлено, що платник ПДВ звільняється від відповідальності за порушення строків, установлених цим Кодексом для самостійної сплати податкових зобов'язань з податку на додану вартість за умови наявності у такі строки коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість у сумах, достатніх для сплати узгоджених податкових зобов'язань з податку на додану вартість до бюджету), колегія судів дійшла висновку, що ДПІ у Дзержинському районі м.Харкова було безпідставно своєчасно не зараховано кошти з рахунку позивача в СЕА ПДВ, сплачені ним на погашення податкового зобов'язання.

Разом з цим, доводи апелянта про те, що підрозділ ІІ Розділу ХХ Податкового кодексу України було доповнено пунктом 40 вже після того як Позивачем було допущення прострочення сплати податкових зобов'язань за уточнюючим розрахунком від 26.03.2015р . не приймається судом оскільки приписи пункту 40 підрозділ ІІ Розділу ХХ Податкового кодексу України були чинними на час проведення податковим органом перевірки 30.03.2017р., а тому повинні були бути враховані відповідачем.

Також, зі змісту вказаної норми законодавства, вона передбачає звільнення платника податків від відповідальності за порушення строків, установлених цим Кодексом для самостійної сплати податкових зобов'язань з податку на додану вартість за наявності певних умов, тобто пом'якшує відповідальність особи.

Приписами частини 1 статті 58 Конституції України встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду першої інстанції не спростовують.

Таким чином, колегія суддів переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, 196, 197, п.1 ч.1 ст. 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Харківського управління Офісу великих платників податків ДФС залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 30.05.2017р. по справі № 820/1787/17 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Чалий І.С.Судді Зеленський В.В. Пянова Я.В.

Повний текст ухвали виготовлений 11.08.2017 р.