Постанова № 68238699, 09.08.2017, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 серпня 2017 р.м.ОдесаСправа № 814/181/17

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Марич Є. В. Одеський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Джабурія О.В.

суддів - Вербицької Н.В.

- Крусяна А.В.

при секретарі - Філімович І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2017 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Зерноторгова компанія «Прометей» до Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 25.08.2016 року №0007171402 та №0007181402,

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Зерноторгова компанія «Прометей» (далі-позивач, ТОВ) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області (далі-відповідач, податкова, контролюючий орган, ДПІ) про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 25.08.2016 року №0007171402 та №0007181402 в частині зменшення суми податкового кредиту за платежем податку на додану вартість.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржувані рішення прийняті контролюючим органом без врахування всіх фактичних обставин здійснення підприємством господарських операцій та з порушенням приписів чинного законодавства.

Відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими, а податкові повідомлення-рішення правомірними з підстав, зазначених у письмових запереченнях.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2017 року позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області від 25.08.2016 року №0007171402.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області від 25.08.2016 року №0007181402 в частині зменшення суми податкового кредиту за платежем податку на додану вартість. Присуджено на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Зерноторгова компанія «Прометей» за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області сплачений згідно платіжного доручення №3644 від 26.01.2017 року судовий збір в сумі 478 538,61 грн.

Державна податкова інспекція у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області звернулася до суду з апеляційною скаргою на вказану постанову, просить її скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову повністю.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Колегією суддів встановлено, що в період з 29.07.2016 року по 04.08.2016 року ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва ГУ ДФС у Миколаївській області проводилась документальна позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Зерноторгова компанія «Прометей» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток за період 2015 рік, 1 квартал 2016 року та з податку на додану вартість за період вересень 2015 року, лютий травень 2016 року по взаємовідносинам з контрагентами - постачальниками СТОВ «ТРІВІЯ» за період вересень 2015 року. ТОВ «ГІРОМЕТЕЙ-ГРЕЙН» за період лютий - травень 2016 року та контрагентами-покупцями, яким у подальшому були реалізовані товари, придбані у контрагентів - постачальників СТОВ «ТРІВІЯ» за період вересень 2015 року, ТОВ «ПРОМЕТЕЙ-ГРЕЙН» за період лютий-травень 2016 року та з податку на прибуток за період 1 квартал 2016 року та з податку на додану вартість за період січень 2016 року по взаємовідносинам з контрагентом - покупцем ТОВ «ГІРОМЕТЕЙ-ГРЕЙН» та з контрагентами-постачальниками, у яких були придбані товари, які в січні 2016 року були реалізовані контрагенту-покупцю ТОВ «ПРОМЕТЕЙ-ГРЕЙН».

За результатами перевірки було складено Акт №376/14-03-14-02/39749858 від 11.08.2016 року, яким встановлено, що ТОВ «Зерноторгова компанія «Прометей» (далі- Товариство) були допущені наступні порушення, а саме: завищено суму податкового зобов'язання та суму податкового кредиту за платежем ПДВ; завищено розмір від'ємного значення суми ПДВ на суму 720 760 грн. На підставі висновків акту 25 серпня 2016 року були прийняті податкові повідомлення-рішення: №0007181402, яким зменшено суму податкового зобов'язання для цілей розділу V Податкового кодексу України на суму - 31 496 569,57 грн. та зменшено суму податкового кредиту за платежем податок на додану вартість на суму - 31 181 813, 13 грн. та №0007171402, яким зменшено від'ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) кредиту на суму 720 760 грн.

Не погоджуючись із даними рішеннями контролюючого органу, позивач звернувся до суду. З'ясувавши обставини справи, дослідивши докази на їх підтвердження, суд першої інстанції дійшов до висновку про задоволення адміністративного позову.

Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що дійсне виконання господарських операцій між позивачем та його контрагентами ТОВ «Прометей-Грейн», ТОВ «Західклінкергруп», ТОВ «Кон-Лекс», ТОВ фірма «Бріс» ЛТД, ТОВ «Бессарабія Агро», ПАТ «Миронівський завод по виготовленню круп та комбікормів», ТОВ «Катеринопільський елеватор», ТОВ «Вог Трейдінг» належно підтверджене первинними та іншими документами, такі операції узгоджуються із звичайною для позивача господарською діяльністю, з якою безпосередньо пов'язані, і спричинили реальні зміни його майнового стану. Відтак, на думку суду першої інстанції, відсутні підстави для висновків про те, що результати господарських операцій з ТОВ «Прометей-Грейн», ТОВ «Західклінкергруп», ТОВ «Кон-Лекс», ТОВ фірма «Бріс» ЛТД, ТОВ «Бессарабія Агро», ПАТ «Миронівський завод по виготовленню круп та комбікормів», ТОВ «Катеринопільський елеватор», ТОВ «Вог Трейдінг» були відображені позивачем у податковій звітності неправомірно.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне. Спірні грошові зобов'язання, визначені позивачу з огляду на нібито порушення норм податкового законодавства, які ґрунтуються на висновку податкового органу про відсутність реального характеру господарських операцій позивача з ТОВ «Прометей-Грейн», ТОВ «Західклінкергруп», ТОВ «Кон-Лекс», ТОВ фірма «Бріс» ЛТД, ТОВ «Бессарабія Агро», ПАТ «Миронівський завод по виготовленню круп та комбікормів», ТОВ «Катеринопільський елеватор», ТОВ «Вог Трейдінг», результати яких відображені в податковій звітності першого. Такого висновку відповідач дійшов виходячи із наявності акту перевірки щодо контрагента позивача ТОВ «Прометей-Грейн» та невідповідності видаткових накладних Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість позовних вимог з огляду на наступне.

Підпунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абзац другий вищевказаної правової норми).

Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпунктом 14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність визначена як діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно підпункту 44.1 статті 44 цього Кодексу для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абзац другий вищевказаної правової норми).

Положеннями Податкового кодексу України закріплено, що об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду (пп.134.1.1 п. 134.1 ст.134 Кодексу).

Відповідно до вимог п.138.2 ст.138 вказаного Кодексу витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат, зокрема, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (пп. 139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України).

Враховуючи викладене, право на зменшення об'єкта оподаткування з податку на прибуток за рахунок витрат шляхом відображенням наслідків господарських операцій у податковій звітності пов'язується з фактичним здійсненням цих господарських операцій.

Податкова звітність ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку, який є обов'язковим.

Вимогами ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» у частині 1 встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

За визначеннями, що містяться у статті 1 вказаного Закон первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, а господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, будь-які документи можна вважати первинними, що є підставою для їх врахування в податковому обліку, лише в разі фактичного здійснення господарської операції. При цьому, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Отже, необхідною умовою для віднесення вартості придбаних платником податків товарів та послуг до витрат, які враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток, є факт дійсного проведення господарських операцій, обумовлених відповідними угодами, що має засвідчуватись належними первинними документами.

Виходячи із викладеного, перевірці підлягає реальність здійснення між позивачем та його контрагентом спірних господарських операцій. При цьому, докази, на обґрунтування доводів сторін, відповідно до статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, повинні оцінюватись судом у їх сукупності.

Так, одним з основних видів діяльності позивача є переробка насіння соняшника в соняшникову олію, вироблення макухи. Таким чином, позивач є товаровиробником, який має відповідне обладнання, персонал, виробничі цеха, склади зберігання сировини (соняшника) та готової продукції що не заперечується відповідачем.

Судом першої інстанції вірно встановлено та підтверджено матеріалами справи, що у перевіряємому періоді відповідно до договору купівлі-продажу №2109/15 від 21.09.2015 року, укладеного між позивачем та СТОВ «ТРІВІЯ», позивач придбав сільськогосподарську продукцію - сою у кількості 928 т. На підтвердження реальності господарських операцій за вищезазначеним договором позивачем надано до суду видаткові накладні, податкові накладні товарно-транспортні накладні (т.2 а.с. 87-120).

Між позивачем та ТОВ «Прометей Грейн» були укладені договори купівлі-продажу, за умовами яких контрагент позивача передав у власність сільськогосподарську продукцію - соняшник (15 700 тонн) та кукурудзу (2900 тонн). Реальність господарських операцій за цими договорами підтверджено видатковими накладними, податковими накладними (т.1 а.с. 120-158).

У перевіряємому періоді між позивачем та ТОВ «Західклінкергруп» був укладений договір купівлі-продажу №0915/1 від 14.09.2015 року, за умовами якого контрагент позивача придбав у позивача сою у кількості 300 т., що підтверджується видатковими накладними, податковими накладними (т.1 а.с. 159-168).

Між позивачем та ТОВ «Кон-Лекс» укладений договір купівлі-продажу №0915/2 від 14.09.2015 року, за умовами якого ТОВ «Кон-Лекс» придбало у позивача сою у кількості 498 т. 980 кг., що підтверджується видатковою та податковою накладними (т.1 а.с. 169-173).

У перевіряємому періоді між позивачем та ТОВ «Бессарабія Агро» було укладено договір купівлі-продажу №11/12/1 від 11.12.2015 року, згідно якого контрагент придбав у позивача соняшник урожаю 2015 (3000 т. згідно специфікаціям). На підтвердження реальності господарських операцій за цим договором позивачем надано до суду видаткову накладну, податкову накладну (т.1 а.с. 191-201), а також складські квитанції.

Між позивачем та ТОВ «Бріс ЛТД» укладено договір купівлі продажу №1015/3 від 09.10.2015 року, за умовами якого останній придбав сою у кількості 489 т. 40 кг., що підтверджується видатковими накладними та податковими накладними (т.1 а.с. 174-190).

Згідно договорів поставки, укладених між позивачем та ТОВ «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів», контрагент придбав у позивача соняшник, що підтверджується видатковими накладними, податковими накладними (т.1 а.с. 201-250, т.2 а.с. 1-28), а також складськими квитанціями та договорами складського зберігання.

Між позивачем та ТОВ «Катеринопільський елеватор» укладено договір поставки №7694/к від 25.05.2016 року, за яким контрагент придбав соняшник у кількості 1446 т. 220 кг., що підтверджується видатковими накладними, податковими накладними (т.2 а.с. 29-70).

У перевіряємому періоді між позивачем та ТОВ «Вог Трейдінг» було укладено договір купівлі-продажу №1016/05-2 від 10.05.2016 року, за умовами якого ТОВ «Вог Трейдинг» придбало у позивача кукурудзу (4057 т. 880 кг.). На підтвердження реальності господарських операцій за даним договором позивачем надано до суду податкові та видаткові накладні (т.2 а.с. 71-110).

Колегія суддів зазначає, що надані позивачем первинні бухгалтерські документи відповідають вимогам частини 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а податкові накладні - приписам пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.

Також, відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців до видів діяльності (за КВЕД) позивача відноситься, зокрема, оптова торгівля зерном, необробленими тютюном, насінням і кормами для тварин; діяльність посередників у торгівлі сільськогосподарською сировиною (т.2 а.с .13-14).

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що дійсне виконання господарських операцій між позивачем та його контрагентами ТОВ «Прометей-Грейн», ТОВ «Західклінкергруп», ТОВ «Кон-Лекс», ТОВ фірма «Бріс» ЛТД, ТОВ «Бессарабія Агро», ПАТ «Миронівський завод по виготовленню круп та комбікормів», ТОВ «Катеринопільський елеватор», ТОВ «Вог Трейдінг» належно підтверджене первинними та іншими документами, такі операції узгоджуються із звичайною для позивача господарською діяльністю, з якою безпосередньо пов'язані, і спричинили реальні зміни його майнового стану.

Таким чином, відсутні підстави для висновків про те, що результати господарських операцій з ТОВ «Прометей-Грейн», ТОВ «Західклінкергруп», ТОВ «Кон-Лекс», ТОВ фірма «Бріс» ЛТД, ТОВ «Бессарабія Агро», ПАТ «Миронівський завод по виготовленню круп та комбікормів», ТОВ «Катеринопільський елеватор», ТОВ «Вог Трейдінг» були відображені позивачем у податковій звітності неправомірно.

Колегія суддів не бере до уваги посилання податкового органу на акт податкової щодо проведення перевірки ТОВ «Прометейн Грейн» з огляду на наступне.

Згідно з пунктом 73.5 статті 73 Податкового кодексу України, з метою отримання податкової інформації органи державної податкової служби мають право проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків. Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків. Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 року № 1232 був затверджений Порядок проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок (надалі - Порядок проведення звірок). Згідно з Порядком проведення звірок, зустрічні звірки проводяться у суб'єктів господарювання, щодо здійснення операцій з якими під час перевірки платника податків та зборів виникають сумніви стосовно факту здійснення таких операцій або якщо існують розбіжності задекларованих у деклараціях з податку на додану вартість показників податкового кредиту та податкових зобов'язань. З метою проведення зустрічної звірки орган державної податкової служби (ініціатор) надсилає органу державної податкової служби (виконавцю), на обліку в якому перебуває суб'єкт господарювання, запит про проведення зустрічної звірки для підтвердження отриманих від платника податків та зборів даних. Зустрічна звірка може бути проведена органом державної податкової служби (ініціатором) самостійно у разі, коли суб'єкт господарювання перебуває на обліку в тому ж органі державної податкової служби, в якому перебуває платник податків, або в межах одного населеного пункту. Орган державної податкової служби (виконавець), який проводить зустрічну звірку, складає довідку за наявності інформації, для отримання якої надіслано запит органом державної податкової служби (ініціатором), та її документального підтвердження.

Таким чином, в будь-якому випадку результати зустрічної звірки (навіть якщо ці результати, як і передбачено Порядком проведення звірок, були оформлені відповідною довідкою), не можуть бути ані підставою для направлення запиту, ані підставою для здійснення перевірки згідно з підпунктом 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, оскільки зустрічна звірка проводиться під час перевірки платника податків.

Як зазначено у підпункті 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях. Акт про неможливість проведення зустрічної звірки не є носієм податкової інформації у розумінні Податкового кодексу України, тому відомості, що в ньому викладені, не могли бути використані відповідачем в якості доказу порушення позивачем вимог податкового законодавства.

Таким чином, припущення податкової, що контрагент позивача не може здійснити поставку товару ґрунтуються лише на отриманої податкової інформації про нібито відсутність реального здійснення господарських операцій контрагентом позивача. Реальність та товарність господарських угод позивача з його контрагентом у перевіряємий період підтверджується наданими позивачем податковими накладними, договором поставки товару, банківськими виписками, а також під час розгляду справи позивачем були надані документи на підтвердження використання отриманих нафтопродуктів у контрагента в своїй господарській діяльності.

Крім того, практика Європейського суду, яка є джерелом права в Україні, наголошує на індивідуальної відповідальності платника податків та неможливість застосування негативних наслідків до добросовісного платника податків, в зв'язку з невиконанням, яких зобов'язань його контрагентами ( рішення від 9.01.2007 року Інтерсплав проти України, 22.01.2009 року Булвес АД проти Болгарії, 18.03.2010 року Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії).

Також, колегія суддів зазначає, що однією із основних засад податкового законодавства України є презумпція правомірності рішень платника податку в разі якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків (пп.4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України).

Зазначена норма поширюється також і на кваліфікацію господарських операцій з метою формування платником податків витрат для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток. За змістом указаної норми відповідні витрати вважаються сформованими платником податків правомірно, однак контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.

З огляду на все вищезазначене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції в мотивувальній частині зроблений вірний висновок щодо дійсного виконання господарських операцій між позивачем та його контрагентами, позивачем документально підтверджено реальність спірних господарських операцій. А тому спірні рішення суб'єкта владних повноважень протиправні повністю.

Вимоги ч.1 ст.195 КАС України гадають можливість вийти за межі доводів апеляційної скарги у зв'язку з встановленням під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Судова колегія вважає, що позивач штучно створив ситуацію щодо обрання способу захисту порушеного права у вигляді лише часткового скасування податкового повідомлення-рішення №0007181402 від 25.08.2016 року.

Колегія суддів встановила, що суд першої інстанції вірно встановив обставини які призводять до повного скасування оскарженого ППР, але не вірно дійшов висновку про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області від 25.08.2016 року №0007181402 лише в частині зменшення суми податкового кредиту за платежем податку на додану вартість.

Тому судова колегія скасовує це рішення суду першої інстанції та ухвалює в цій частині нову постанову якою визнає протиправним та повністю скасовує податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області від 25.08.2016 року №0007181402.

Відповідно до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення та надання відповідних доказів покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Отже, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів. Такий обов'язок відсутній, якщо відповідач визнає позов. Відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, свою позицію суду не доказав та не обґрунтував її.

Оскільки висновки суду першої інстанції частково не відповідають обставинам справи, ухвалене судове рішення на підставі вимог ст. 202 КАС України підлягає скасуванню з ухваленням нової постанови повне скасування оскарженого рішення суб'єкта владних повноважень від 25.08.2016 року №0007181402.

В решті постанова суду підлягає залишенню без змін, так як суд першої інстанції помилок не допустив.

Керуючись ст.ст. 195; 196; 198; 202; 205; 207; 254 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області задовольнити частково.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2017 року скасувати в частині задоволення позову про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області від 25.08.2016 року №0007181402 в частині зменшення суми податкового кредиту за платежем податку на додану вартість.

Ухвалити у справі №814/181/17 в цій частині нову постанову якою визнати протиправним та повністю скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області від 25.08.2016 року №0007181402 .

В решті постанову суду залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів.

Повний текст судового рішення виготовлений 11.08.2017 року.

Головуючий: О.В. Джабурія

Суддя: Н.В. Вербицька

Суддя: А.В. Крусян