Ухвала суду № 68238643, 08.08.2017, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 серпня 2017 р.Справа № 818/1612/16Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Чалого І.С.

Суддів: Зеленського В.В. , П'янової Я.В.

за участю секретаря судового засідання: Городової А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління ДФС у Сумській області на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 13.04.2017р. по справі № 818/1612/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Лан" до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління ДФС у Сумській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,-

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Лан»» звернулося до Сумського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 07.11.2016р. №0001604000/48617 про накладення штрафних (фінансових) санкцій у сумі 41951грн.78коп., винесене Державною податковою інспекцією у м. Сумах Головного управління ДФС у Сумській області.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 13.04.2017р. було задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Лан" до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління ДФС у Сумській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 07.11.2016р. №0001604000/48617 про накладення штрафних (фінансових) санкцій у сумі 41951грн.78коп.

Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Лан" (42315, Сумська область, Сумський район, с. Кіндратівка, вул. Центральна, 4, код 30811351) за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління ДФС у Сумській області (40000, м. Суми, площа Покровська,2) суму судового збору в розмірі 1378грн. (одна тисяча триста сімдесят вісім грн.)

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Сумського окружного адміністративного суду від 13.04.2017р. та винести нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Позивач надав заперечення на апеляційну скаргу, виклав свій погляд на обставини справи, зазначивши, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, в зв'язку з чим просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Сумського окружного адміністративного суду від 13.04.2017р. без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України, суд під час судового розгляду адміністративної справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. У разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення справи, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не визнана судом обов'язковою, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності сторін, без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що спірне податкове повідомлення-рішення прийняте на підставі акта від 07.11.2016 №3340/18-19-40-11/30811351 про результати фактичної перевірки з питань додержання суб'єктами господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов'язковими до виконання при здійсненні торгівлі пальним, яка проводилась за адресою: Сумський р-н, смт. Кіндратівка, вул. Центральна, 4 (а.с.10).

За результатами проведеної перевірки контролюючим органом було встановлено порушення позивачем вимог пп.212.1.15 п. 212.1 ст. 212, пп.212.3.4 п. 212.3 ст. 212 та п.231.1 ст.231 Податкового кодексу України та вимог пп.4,6 Порядку електронного адміністрування реалізації пального, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2016р.№113 (а.с.6-9).

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірність та обґрунтованість винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Колегія суддів погоджується з таким висновками суду першої інстанції та зазначає.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме акту перевірки від 07.11.2016 №3340/18-19-40-11/30811351, підставами для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, став висновок податкового органу про те, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Лан" здійснює реалізацію пального у визначенні наведеному у абз. 2 п.п. 14.1.212 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України без реєстрації платником акцизного податку в системі електронного адміністрування реалізації пального та без складання і реєстрації відповідних акцизних накладних.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що ТОВ «Агрофірма «Лан» укладались договори з ТОВ «Агро-МТС» про надання послуг з проведення сільськогосподарських робіт (38094755) - від 30.03.2016р. №34-016 та від 16.09.2016р. №55-016 (а.с.20-21).

Відповідно до зазначених договорів виконавець (ТОВ «Агро - МТС») проводить сільськогосподарські роботи з внесення аміаку на площах замовника (ТОВ «Агрофірми «Лан»). При цьому, ТОВ «Агрофірма «Лан» забезпечує заправку техніки ТОВ «Агро - МТС» пальним.

Відпуск позивачем пального представникам (трактористам) ТОВ «Агро - МТС» ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підтверджується лімітно-забірними картками на отримання пального №321, №879, №983 (а.с.22-24).

Відпуск пального проводився через паливороздавальні колонки, які забезпечують вимірювання об'єму пального, що відпускається з горизонтальних резервуарів.

Загальна кількість переданого трактористам ТОВ «Агро - МТС» пального складає 2938 л, вартість переданого пального за даними бухгалтерської довідки складає 41 951,78 грн. (а.с.19).

З 01 січня 2016 року набрав чинності Закон України від 24.12.2015 № 909-VIII «Про внесення мін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році», яким розширено перелік платників акцизного податку.

Відповідно до п.п. 212.1.15 п. 212.1 ст. 212 Податкового кодексу України платником акцизного податку є особа, яка реалізує пальне.

Згідно з п.п. 14.1.212 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України реалізація пального для цілей розділу VI цього Кодексу - будь-які операції з передачі (відпуску, відвантаження) пального на митній території України на підставі договорів купівлі-продажу, міни, поставки, дарування, комісії, доручення (в тому числі передача на комісійну/довірчу реалізацію), поруки, інших господарських та цивільно-правових договорів або за рішенням суду, іншого компетентного державного органу чи органу місцевого самоврядування за плату (компенсацію) або без такої, які передбачають перехід права власності або права розпорядження, а також передачу (відпуск, відвантаження) пального на підставі договорів про виробництво із сировини замовника.

Таким чином, вказаною нормою встановлено два критерії для визначення реалізації пального: а) передача (відпуск, відвантаження) пального за договорами, що передбачають перехід права власності або права розпорядження на нього; б) передача (відпуск, відвантаження) пального на підставі договорів про виробництво із сировини замовника.

Згідно зі ст. 317 Цивільного кодексу України зміст права власності становлять права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Право розпоряджання визначається як юридично закріплена можливість власника самостійно вирішувати юридичну і фактичну долю майна шляхом його відчуження іншим особам, зміни його стану чи призначення. З аналізу вищезазначеної норми вбачається, що зміст права розпорядження становить можливість реалізовувати долю щодо визначення юридичної та фактичної долі речі, а отже, в особи, яка має право розпорядження річчю, є право вибору, альтернатива - знищити таку річ, відчужити її, змінити стан або призначення.

В абзаці 2 пп.14.1.212 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України наведені приклади договорів, за якими здійснюється передача права власності (купівля-продаж, міна, поставка, дарування) або лише права розпорядження (комісії, доручення, в тому числі передача на комісійну/довірчу реалізацію). Тобто законодавець дає орієнтири для визначення, за якими правочинами передача пального може підпадати під поняття реалізації пального.

Згідно з ч.1 ст.901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

На підставі принципу свободи договору (ст. 3 Цивільного кодексу України) та аналогії закону (ст. 8 Цивільного кодексу України) до правовідносин із надання послуг можна застосувати елементи подібних правовідносин по виконанню робіт (договір підряду), які регулюють питання використання матеріалів замовника. Так, відповідно до ч.1 ст.840 Цивільного кодексу України, якщо робота виконується частково або в повному обсязі з матеріалу замовника, підрядник відповідає за неправильне використання цього матеріалу. Підрядник зобов'язаний надати замовникові звіт про використання матеріалу та повернути його залишок.

Якщо робота виконується з матеріалу замовника, у договорі підряду мають бути встановлені норми витрат матеріалу, строки повернення його залишку та основних відходів, а також відповідальність підрядника за невиконання або неналежне виконання своїх обов'язків (ч.2 цієї ж статті).

Водночас підрядник (виконавець) діє в обмежених рамках, визначених договором та законом. Він повинен використати пальне за призначенням в межах нормативів, а залишок повернути замовнику. Отже, підрядник (виконавець) у цьому випадку не має альтернативи, не може визначити долю речі, не має юридичної можливості реалізувати свою волю щодо пального.

На момент передачі пального фактична та юридична доля такого майна вже визначена власником. Інакше, якщо на пальне переходило б право власності до виконавця, то надання послуг вже відбувалося на його власному пальному, чому повинні передувати реалізація пального за видатковими накладними, нарахування ПДВ та реєстрація податкової накладної.

Тобто, надання палива особі, яка надає послуги із внесення добрив на земельні площі для вирощування сільськогосподарських культур, не передбачає переходу права власності або права розпорядження цим паливом.

Як вбачається з матеріалів справи, пунктами 3.1 договорів закріплено обов'язок виконавця здійснити сільськогосподарською технікою обсяг робіт - надання сільськогосподарських послуг (внесення рідкого аміаку), з використанням власної сировини (аміаку) (включаючи доставку аміаку) власними (орендованими) силами та засобами - агрегатами AGRODAN, MARCK STIG, забезпечивши якість робіт згідно з вимогами замовника.

А пунктом 2.5 визначено, що замовник зобов'язаний забезпечити виконавця паливно-мастильними матеріалами під договірний обсяг сільськогосподарських робіт з розрахунку на трактор Т-150К, FORD WT35, NEW HOLLAND - до 6 л/га та агрегату на внесення рідкого аміаку MARCK STIG, AGRODAN. Необґрунтована перевитрата пального відшкодовується виконавцем.

На підставі викладеного, колегія судів вказує на те, що оскільки мета передачі пального прямо зазначена у договорах - для виконання конкретного обсягу робіт відповідно до встановлених площ ділянок, на які вноситься рідкий аміак, конкретних норм внесення та потреби, то виконавець не мав свободу розсуду визначати, в якій спосіб йому слід використати це пальне, а відтак право розпоряджатися ним за договором передано не було.

Так, за змістом положень Податкового кодексу України, результатом виробництва можуть бути лише товари (продукція), які у подальшому залишаються самостійними об'єктами господарських правовідносин (можуть бути відчужені, спожиті, перероблені, тощо), а послуги - вони не виробляються, а надаються, бо їх результат споживається у процесі надання послуг (чи є неподільним із самою дією або діяльністю) і не може бути у подальшому самостійним об'єктом господарських правовідносин (відчужений, повторно спожитий, перероблений, тощо).

Згідно з п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Постачання послуг - будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об'єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об'єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності (пп.14.1.185 п.14.1 ст. 14 ПК України).

Відповідно до п.п.14.1.234 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України сільськогосподарська продукція (сільськогосподарські товари) для цілей глави 1 розділу XIV цього Кодексу - продукція/товари, що підпадають під визначення груп 1 - 24 УКТ ЗЕД, якщо при цьому такі товари (продукція) вирощуються, відгодовуються, виловлюються, збираються, виготовляються, виробляються, переробляються безпосередньо виробником цих товарів продукції), а також продукти обробки та переробки цих товарів (продукції), якщо вони були придбані або вироблені на власних або орендованих потужностях (площах) для продажу, переробки або внутрішньогосподарського споживання.

Тобто пальне, отримане виконавцем від замовника послуг, результат яких споживається ним в процесі їх надання або є неподільним із самою дією чи діяльністю, не може вважатися сировиною замовника, із якої щось виробляється, або самою сільськогосподарською продукцією, виробленою на власних або орендованих потужностях (посівних площах).

Пальним у розумінні п.п.14.1.141-1 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України є нафтопродукти, скраплений газ, паливо моторне альтернативне, паливо моторне сумішеве, речовини, що використовуються як компоненти моторних палив, інші товари, зазначені у підпункті 215.3.4 пункту 215.3 статті 215 цього Кодексу.

Оскільки поняття «пальне» включає в себе, серед іншого, різні дистиляти, які використовуються в хімічній промисловості, законодавець, включаючи в поняття реалізації пального фразу «передачу (відпуск, відвантаження) пального на підставі договорів про виробництво із сировини замовника», мав на увазі саме виробництво продукції із давальницької сировини.

На підставі викладеного, суд апеляційної інстанції робить висновок, що операції із заправлення пальним техніки, що належить третім особам (виконавцям), які надають ТОВ «Агрофірма «Лан» послуги із проведення сільськогосподарських робіт по внесенню аміаку на земельних площах, не є операціями з реалізації пального, а відтак, позивач не підлягає обов'язковій реєстрації як платник акцизного податку при укладанні договорів такого виду, а тому позивачем не було порушено вимог пп.212.1.15 п. 212.1 ст. 212, пп.212.3.4 п. 212.3 ст. 212 та п.231.1 ст.231 Податкового кодексу України та вимог пп.4,6 Порядку електронного адміністрування реалізації пального, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2016р.№113.

Посилання апелянта на лист Державної фіскальної служби України від 08.04.2016р. №7874/6/99-99-19-03-03-15 (а.с.30-31) є береться судом до уваги, оскільки листи про роз'яснення норм податкового законодавства не мають сили нормативно-правового акта, не регулюють відповідні правовідносини, не породжують для відповідних суб'єктів настання будь-яких юридичних наслідків, не впливають на їхні права та обов'язки, а також не є обов'язковими для виконання.

Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду першої інстанції не спростовують.

Таким чином, колегія суддів переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, 196, 197, п.1 ч.1 ст. 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління ДФС у Сумській області залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 13.04.2017р. по справі № 818/1612/16 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Чалий І.С.Судді Зеленський В.В. Пянова Я.В.

Повний текст ухвали виготовлений 11.08.2017 р.