Постанова № 68238527, 09.08.2017, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

09 серпня 2017 р. № 820/2398/17

Харківський окружний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого - судді Білової О.В.,

суддів - Бідонька А.В., Мар'єнко Л.М.,

за участю секретаря судового засідання - Ділбаряна А.О.,

за участю представника відповідача - Богуцької В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Міністерства юстиції України, Державної пенітенціарної служби України про визнання рішення незаконним, стягнення одноразової грошової допомоги,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_2, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства юстиції України, в якому просить суд:

- визнати рішення Державного департаменту України з питань виконання покарань за №2-16 від 22.04.2016 незаконним;

- стягнути з Міністерства юстиції України, що є правонаступником Державного департаменту України з питань виконання покарань, одноразову грошову допомогу у зв'язку з настанням інвалідності під час проходження служби в ОВС, відповідно до ст.23 Закону України "Про міліцію", постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2007 №707.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 22.04.2016 року, на підставі рішення Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.01.2016, Державним департаментом України з питань виконання покарань повторно розглянута заява позивача від 14.01.2010 щодо виплати одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності. Протоколом №2-16 від 22.04.2016 Державний департамент України з питань виконання покарань повторно відмовив позивачу у виплаті одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення, інвалідності або втрати професійної працездатності. Позивач вважає таку відмову незаконною, посилаючись на те, що спірний протокол прийнято без врахування правової позиції рішень судів, прийнятих з цього ж самого питання, які набрали законної сили.

Представник відповідача, Міністерства юстиції України, в наданих до суду письмових запереченнях не погодився з позовом та просив відмовити в його задоволенні, посилаючись на те, що Міністерство юстиції України не є правонаступником Державної пенітенціарної служби України в частині здійснення будь-яких виплат. Також представник відповідача зазначив, що рішення суду не встановлювало обов'язку виплатити позивачу одноразову грошову допомогу, а лише зобов'язувало повторно розглянути заяву позивача щодо призначення одноразової грошової допомоги, що і було зроблено Державною пенітенціарною службою України, та звернув увагу суду на те, що Міністерство юстиції України не було стороною по справі.

Позивач, ОСОБА_2, в судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, свого представника в судове засідання не направив, в матеріалах справи міститься заява позивача про розгляд справи без його участі.

Представник відповідача - Міністерства юстиції України Богуцька В.В. - в судовому засіданні просила відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на обставини, викладені у письмових запереченнях проти позову.

Представник відповідача - Державної пенітенціарної служби України - в судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, заперечень, клопотань не надав, повідомив про направлення судової повістки до Мінюсту за належністю у зв'язку з припиненням діяльності ДПтС України.

Колегія суддів, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, встановила такі обставини.

З протоколу засідання комісії Державної пенітенціарної служби України з розгляду питань щодо призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення осіб інвалідності осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України № 2-16 від 22.04.2016 (а.с.14), вбачається, що комісія дійшла висновку про відмову ОСОБА_2 у виплаті одноразової грошової допомоги, оскільки інвалідність ОСОБА_2 встановлено у зв'язку із захворюванням та пораненням, які пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії, а не у зв'язку з проходженням служби в органах та установах виконання покарань.

Як вбачається зі змісту вказаного протоколу № 2-16 від 22.04.2016, матеріали для виплати одноразової грошової допомоги були розглянуті повторно на виконання рішення Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.01.2016 по справі № 2а-33/11 за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Державної пенітенціарної служби України про визнання рішення незаконним та стягнення грошової допомоги.

Судовою колегією встановлено, що по справі № 2а-33/11 постановою Харківського окружного адміністративного суду від 26.10.2015 Адміністративний позов ОСОБА_2 до державної пенітенціарної служби України про визнання рішення незаконним та стягнення грошової допомоги - задоволено у повному обсязі. Визнано рішення державного департаменту України з питань виконання покарань за №2-1 від 05.03.2010 не законним; стягнуто з Державної пенітенціарної служби України одноразову грошову допомогу, відповідно до ст. 23 Закону України "Про міліцію", постанови Кабінету Міністрів від 12.05.2007 №707.

У постанові Харківського окружного адміністративного суду від 26.10.2015 судом встановлено, що ОСОБА_2 проходив службу в органах Державної кримінально-виконавчої служби України та був звільнений зі служби 29 грудня 2009 року. З 30 грудня 2009 йому встановлено III групу інвалідності у зв'язку з захворюванням та пораненням, що пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні у країнах, де велися бойові дії, захворювання пов'язано з проходженням служби в органах внутрішніх справ, що підтверджується довідкою до акту огляду МСЕК № 014756 та свідоцтвом про хворобу. 14.01.2010 позивач звернувся до Державного департаменту України з питань виконання покарань у Харківській області із заявою про призначення одноразової грошової допомоги, у зв'язку із встановленням III групи інвалідності з 30 грудня 2009 року, яка набута ним під час виконання обов'язку військової служби в державах, де велися бойові дії. Відповідно до протоколу засідання комісії Державного департаменту України з питань виконання покарань для призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення або інвалідності осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, затвердженим 05 березня 2010 року, позивачу відмовлено у виплаті одноразової грошової допомоги по управлінню Державного департаменту України з питань виконання покарань у Харківській області. Як вбачається із свідоцтва про хворобу, виданого 23 грудня 2009 року військово-лікарською комісією ГУ МВСУ в Харківській області, інвалідність позивача пов'язана з захворюваннями отриманими як до проходження служби, так під час її проходження.

Колегія суддів у постанові Харківського окружного адміністративного суду від 26.10.2015 дійшла висновку, що позивач звернувшись до відповідача про виплату йому одноразової грошової допомоги, скористався своїм правом, яке прямо передбачене Законом України "Про міліцію", та за своїм власним вибором обрав отримання одноразової грошової допомоги з підстав, передбачених статтею 23 Закону України "Про міліцію" (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) від 20.12.1990 року №565-XII. За таких обставин, виходячи з вимог статті 23 Закону України "Про міліцію", дія якої поширюється на позивача, ОСОБА_2 має право на одноразову грошову допомогу, яку зобов'язаний виплатити відповідач.

З урахуванням зазначеного вище, колегія суддів дійшла висновку, про незаконність прийнято рішення державним департаментом України з питань виконання покарань №2-1 від 05.03.2010, та як наслідок безпідставність не виплати ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги, відповідно до ст. 23 Закону України "Про міліцію", постанови Кабінету Міністрів від 12.05.2007 №707.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.01.2016 по справі № 2а-33/11 Апеляційну скаргу Державної пенітенціарної служби України - задоволено частково. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2015 року - скасовано в частині задоволення позовної вимоги ОСОБА_2 про стягнення з Державної пенітенціарної служби України одноразової допомоги відповідно до ст. 23 Закону України "Про міліцію", постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2007 № 707 з прийняттям нового судового рішення про відмову в її задоволені та про зобов'язання Державної пенітенціарної служби України повторно розглянути заяву ОСОБА_2 від 14 січня 2010 року про виплату грошової допомоги. В іншій частині постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2015 року - залишено без змін.

В постанові Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.01.2016 колегія суддів погодилася з висновком суду першої інстанції про незаконність рішення Державного департаменту України з питань виконання покарань від 05.03.2010 (протокол № 2-10), та зазначила, що 30.12.2009 Медико-соціальною експертною комісією (МСЕК) позивачу встановлена III група інвалідності та встановлена причина захворювання: захворювання та поранення, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії та захворювання, що пов'язано з проходженням служби в органах внутрішніх справ.

При цьому колегія суддів апеляційного суду не погодилася з постановою суду першої інстанції в частині задоволення позовної вимоги ОСОБА_2 про стягнення з відповідача одноразової грошової допомоги, виплата якої встановлена ст. 23 Закону України "Про міліцію" та постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2007 року № 70, зазначивши, що, суд першої інстанції фактично зобов'язав відповідача прийняти рішення певного змісту, хоча відповідач як суб'єкт владних повноважень під час адміністративних процедур приймає рішення на основі адміністративного розсуду. При цьому, розмір такої одноразової грошової допомоги в грошовому еквіваленті судом не визначений. Колегія суддів вважає такою, що не підлягає задоволенню позовну вимогу ОСОБА_2 про стягнення з відповідача одноразової грошової допомоги, виплата якої встановлена постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2007 року № 70, оскільки ця вимога заявлена на майбутнє, так як відповідачем ще не прийнято рішення про призначення певної виплати.

На виконання зазначеної постанови суду апеляційної інстанції комісією Державної пенітенціарної служби України з розгляду питань щодо призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення осіб інвалідності осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України повторно розглянута заява ОСОБА_2, єдиною підставою для відмови в її задоволенні у протоколі № 2-16 від 22.04.2016 вказано ту обставину, що інвалідність ОСОБА_2 встановлено у зв'язку із захворюванням та пораненням, які пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії, а не у зв'язку з проходженням служби в органах та установах виконання покарань.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до ч. 5 ст. 254 КАС України постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Судовими рішеннями, по справі № 2а-33/11 за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Державної пенітенціарної служби України про визнання рішення незаконним та стягнення грошової допомоги, встановлено обставину, що захворювання та поранення ОСОБА_2 пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії та з проходженням служби в органах внутрішніх справ; судовими рішеннями підтверджено право ОСОБА_2 на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до ст.23 Закону України "Про міліцію", постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2007 №707, оскільки встановлена позивачеві інвалідність пов'язана, в тому числі, з проходження служби в органах внутрішніх справ.

Не зважаючи на це, у спірному рішенні комісії Державного департаменту України з питань виконання покарань №2-16 від 22.04.2016 не враховані висновки судів та комісія виходила з того, що інвалідність ОСОБА_2 встановлено у зв'язку із захворюванням та пораненням, які пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії, а не у зв'язку з проходженням служби в органах та установах виконання покарань.

Щодо строку звернення до адміністративного суду колегія суддів приходить до висновку про дотримання його позивачем, оскільки він звернувся до суду 03.06.2017, копію спірного рішення Державної пенітенціарної служби України (протоколу № 2-16 від 22.04.2016) позивач отримав листом від 25.04.2017 № 22-447-17/с-172 (а.с. 13), а в періоди часу з 02.07.2015 по 16.10.2016 безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, що підтверджується довідкою від 17.10.2016 № 5273 (а.с.9).

З огляду на зазначене, суд вважає позовну вимогу в частині визнання незаконним рішення Державного департаменту України з питань виконання покарань за №2-16- від 22.04.2016 - обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Щодо позовної вимоги про стягнення з Міністерства юстиції України, що є правонаступником Державного департаменту України з питань виконання покарань, одноразової грошової допомоги у зв'язку з настанням інвалідності під час проходження служби в ОВС, відповідно до ст.23 Закону України "Про міліцію", постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2007 №707, колегією суддів встановлено, що на момент розгляду справи Постановою Кабінету Міністрів України від 18.05.2016 № 343 «Деякі питання оптимізації діяльності центральних органів виконавчої влади системи юстиції» було встановлено наступне: ліквідувати Державну пенітенціарну службу, поклавши на Міністерство юстиції завдання і функції з реалізації державної політики у сфері виконання кримінальних покарань та пробації. Установити, що Міністерство юстиції є правонаступником Державної пенітенціарної служби, що ліквідується, в частині реалізації державної політики у сфері виконання кримінальних покарань та пробації.

Згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Державна пенітенціарна служба України на час розгляду справи перебуває в стані припинення, рішення про припинення не внесено.

Листом від 02.08.22017 № 4/4-1523-Тл/2-17 голова комісії з ліквідації Державної пенітенціарної служби України Тюлєнев С.А. повідомив суд, що залишок на фінансування за КГЖВ 3601020 «Виконання покарань установами і органами Державної кримінально - виконавчої служби України» за КЕКВ 2730 «Інші виплати населенню» для виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення або інвалідності осіб рядового та начальницького складу відсутній. (а.с.57)

Також колегією суддів встановлено, що жодному органу державної влади функції та повноваження Державної пенітенціарної служби України, крім Міністерства юстиції України, не передавалися, що не заперечувалося представником Мінюсту в судовому засіданні.

З огляду на наведене, колегія суддів доходить висновку, що Міністерство юстиції України є належним відповідачем по справі, а обставини, на які посилається представник Міністерства юстиції України в обґрунтування заперечень, а саме: - що Міністерство юстиції України не було стороною по справі № 2а-33/11; - що Міністерство юстиції України не є правонаступником Державної пенітенціарної служби України в частині виплат, а рішення суду не встановлює обов'язку здійснити позивачу виплати, а встановлює тільки обов'язок повторно розглянути заяву позивача, що й було зроблено Державною пенітенціарною службою України - не доводить обґрунтованості поданих заперечень, оскільки інших правонаступників Державної пенітенціарної служби України, крім Міністерства юстиції України, не визначено.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 2007 року №707 затверджено Порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника міліції, податкової міліції .

Відповідно до п. 1 Порядок та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника міліції, податкової міліції (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), одноразова грошова допомога (далі - грошова допомога) виплачується у разі: установлення інвалідності, яка настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ, органах державної податкової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення такого строку внаслідок захворювання або нещасного випадку, що сталися: під час виконання службових обов'язків, пов'язаних з безпосередньою участю в охороні громадського порядку та боротьбі із злочинністю, у розмірі: п'ятирічного грошового забезпечення - інвалідам I групи; чотирирічного грошового забезпечення - інвалідам II групи; трирічного грошового забезпечення - інвалідам III групи; у період проходження служби, - у відсотках відповідного розміру грошового забезпечення згідно із ступенем втрати працездатності, який визначається медико-соціальною експертною комісією; 3) поранення (контузії, травми або каліцтва), що сталося: під час виконання службових обов'язків, пов'язаних з безпосередньою участю в охороні громадського порядку та боротьбі із злочинністю, - у розмірі річного грошового забезпечення; у період проходження служби, - у відсотках до розміру річного грошового забезпечення, встановленого відповідно до ступеня втрати працездатності, що визначається медико-соціальною експертною комісією.

Відповідно до п.5 Порядку (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), для виплати грошової допомоги в разі поранення (контузії, травми або каліцтва) чи установлення групи інвалідності працівник міліції, податкової міліції подає органу внутрішніх справ, органу державної податкової служби за місцем проходження служби: заяву (рапорт) про виплату грошової допомоги згідно з додатком; довідку медико-соціальної експертної комісії щодо визначення ступеня втрати працездатності внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва) та (або) установлення групи інвалідності; довідку про грошове забезпечення; копію сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові, видачу документа та місце реєстрації (довідку органу реєстрації або відповідного житлово-експлуатаційного підприємства, організації чи органу місцевого самоврядування про місце реєстрації або місце перебування заявника); копію ідентифікаційного номера.

Положеннями ст. 23 Закону України "Про міліцію" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) від 20.12.1990 року №565-XII у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов'язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров'я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.

З урахуванням законодавчого регулювання процедури призначення одноразової грошової допомоги у зв'язку з настанням інвалідності суд вважає належним способом захисту прав позивача зобов'язання Міністерства юстиції України нарахувати і виплатити ОСОБА_2 одноразову грошову допомогу у зв'язку з настанням інвалідності під час проходження служби в ОВС, відповідно до ст.23 Закону України "Про міліцію", постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2007 №707, оскільки відповідач як суб'єкт владних повноважень під час адміністративних процедур по розгляду заяви позивача має прийняти рішення на основі адміністративного розсуду, визначивши розмір одноразової грошової допомоги з урахуванням нормативних приписів, врахувавши ступінь втрати працездатності позивачем. При цьому право позивача на отримання такої допомоги вже є встановленим рішеннями суду по справі № 2а-33/11, які набрали законної сили.

Щодо вимоги про стягнення з Міністерства юстиції України, що є правонаступником Державного департаменту України з питань виконання покарань, одноразової грошової допомоги у зв'язку з настанням інвалідності під час проходження служби в ОВС - колегія суддів приходить до висновку, що це буде перебиранням на себе функції державного органу виконавчої влади в частині визначення розміру допомоги, яку належить нарахувати позивачу, тому відмовляє в її задоволенні.

Відповідно до ч.2 ст. 11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Отже, колегія суддів вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та задовольнити вимоги позивача шляхом зобов'язання Міністерства юстиції України нарахувати і виплатити ОСОБА_2 одноразову грошову допомогу у зв'язку з настанням інвалідності під час проходження служби в ОВС, відповідно до ст.23 Закону України "Про міліцію", постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2007 №707.

З огляду на наведене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 2, 8-14, 17, 50, 70, 71, 86, 94, 159, 160-163, 167, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_2 до Міністерства юстиції України, Державної пенітенціарної служби України про визнання рішення незаконним, стягнення одноразової грошової допомоги - задовольнити частково.

Визнати рішення Державного департаменту України з питань виконання покарань за №2-16- від 22.04.2016 незаконним.

Зобов'язати Міністерство юстиції України (вул. Городецького, буд. 13, м. Київ, 01001, код 00015622) нарахувати і виплатити ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, АДРЕСА_1) одноразову грошову допомогу у зв'язку з настанням інвалідності під час проходження служби в ОВС, відповідно до ст.23 Закону України "Про міліцію", постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2007 №707.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 11 серпня 2017 року.

Головуючий Суддя Білова О.В.

Суддя Мар'єнко Л.М.

Суддя Бідонько А.В.