Ухвала суду № 68238459, 09.08.2017, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Гуляка В.В.

суддів: Гудима Л.Я., Святецького В.В.

за участі секретаря судового засідання: Чигер І.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Волинській області на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2017 року в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Волинській області, Волинської обласної ради, про визнання протиправним і скасування висновку, заборону вчиняти дії,

встановив:

У березні 2017 року позивач ОСОБА_1 звернувся в суд із адміністративним позовом до відповідачів ГУ ДФС у Волинській області, Волинської обласної ради, в якому просив: 1) визнати протиправним та скасувати висновок ГУ ДФС у Волинській області №62/9/03-20-13-03-08 від 29.03.2017 року про результати перевірки достовірності відомостей, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 5 Закону України «Про очищення влади»; 2) заборонити Волинській обласній раді звільняти ОСОБА_1 із займаної посади відповідно до отриманого висновку про результати перевірки, якою встановлено недостовірність відомостей, визначених пунктом 2 частини 5 статті 5 Закону України «Про очищення влади».

Відповідач ГУ ДФС у Волинській області позову не визнав, у суді першої інстанції подав заперечення, просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Відповідач Волинська обласна рада у суді першої інстанції визнав позовну вимогу про заборону вчиняти дії, і просив задоволити позов в частині щодо заборони Волинській обласній раді звільняти ОСОБА_1 із займаної посади відповідно до отриманого висновку №62/9/03-20-13-03-08 від 29.03.2017 р. про результати перевірки достовірності відомостей, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 5 Закону України «Про очищення влади».

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 12.04.2017 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано висновок ГУ ДФС у Волинській області №62/9/03-20-13-03-08 від 29.03.2017 року про результати перевірки достовірності відомостей, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 5 Закону України «Про очищення влади».

З цією постановою суду першої інстанції від 12.04.2017 року не погодився відповідач ГУ ДФС у Волинській області та оскаржив її в апеляційному порядку. Вважає апелянт, що оскаржена постанова суду винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи, а обставини справи досліджені судом неповно, тому постанова суду підлягає скасуванню з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає, що оскаржений висновок №62/9/03-20-13-03-08 від 29.03.2017 року було винесено за результатами проведеної перевірки, передбаченої Законом України «Про очищення влади». Такий висновок є об'єктивним і винесений з дотриманням встановленого законом порядку. Вказує апелянт, що перевіркою встановлено, що вартість майна, вказаного ОСОБА_1 у Декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2015 рік набутого ним за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1-10 ч.1 ст.2 цього Закону, не відповідає наявній податковій інформації про доходи, отримані із законних джерел. Так, згідно п.24 розділу ІІІ «відомості про нерухоме майно» Декларації позивачем ОСОБА_1 задекларовано житловий будинок загальною площею 283,5 м.кв. по АДРЕСА_1. Інвентаризаційна вартість цього будинку становить 795393 грн., а рік побудови будинку - 2008 р.. Водночас, відповідно до відомостей з центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб ДПА України про суми виплачених доходів за період з 1998 р. по 2007 р. включно, ОСОБА_1 виплачено доходів 130222,67 грн. і його дружині ОСОБА_3 виплачено доходів 149360,78 грн., тобто всього разом 279583,45 грн.. Отже, позивач ОСОБА_1 не мав фінансової можливості набути (побудувати) вказаний будинок за рахунок коштів, отриманих із законних джерел. Зазначає апелянт, що позивачем не було надано під час перевірки доказів того, що розглядуваний будинок побудовано за спільні родинні кошти також його батьків і брата та спільними власними силами.

За результатами апеляційного розгляду апелянт просить скасувати оскаржену постанову суду від 12.04.2017 року та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Позивач подав заперечення на апеляційну скаргу в якому просить постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Суд апеляційної інстанції заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі та з'явились в засідання суду апеляційної інстанції, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави та межі апеляційної скарги, вважає, що дану апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Так, судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що розпорядженням голови Волинської обласної ради №322-р від 12.10.2016 року визначено провести у виконавчому апараті Волинської обласної ради передбачену Законом України «Про очищення влади» перевірку посадових осіб місцевого самоврядування, визначивши днем початку проведення перевірки 13.10.2016 р. (а.с. 24).

На момент проведення перевірки позивач ОСОБА_1 займав посаду заступника керуючого справами - начальника відділу з питань організаційного забезпечення діяльності Волинської обласної ради.

На підставі поданої 18.10.2016 р. позивачем відповідної заяви про проведення перевірки, передбаченої Законом України «Про очищення влади», декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2015 рік, відповідей на запити про надання відомостей, даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Головним управлінням ДФС у Волинській області була проведена перевірка достовірності відомостей, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 5 Закону України «Про очищення влади» відносно позивача ОСОБА_1.

За результатами такої перевірки Головним управлінням ДФС у Волинській області складено висновок №62/9/03-20-13-03-08 від 29.03.2017 року про результати перевірки достовірності відомостей передбачених пунктом 2 частини 5 статті 5 Закону України «Про очищення влади» (а.с. 26-27). Згідно цього Висновку, встановлено недостовірність відомостей, визначених пунктом 2 частини 5 статті 5 Закону України «Про очищення влади», вказаних ОСОБА_1 у Декларації за 2015 рік.

Із змісту вказано Висновку та матеріалів адміністративної справи видно, що відповідач ГУ ДФС у Волинській області за результатами перевірки сформував висновок про те, що вартість майна, вказаного ОСОБА_1 у Декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2015 рік набутого ним за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1-10 ч.1 ст.2 цього Закону, не відповідає наявній податковій інформації про доходи, отримані із законних джерел. Так, згідно цієї Декларації позивачем ОСОБА_1 задекларовано житловий будинок загальною площею 283,5 м.кв. по АДРЕСА_1, вартістю 795393 грн.. Водночас, відповідно до відомостей з центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб ДПА України про суми виплачених доходів за період з 1998 р. по 2007 р. включно, ОСОБА_1 виплачено доходів 130222,67 грн. і його дружині ОСОБА_3 виплачено доходів 149360,78 грн., тобто всього разом 279583,45 грн., а отже, позивач ОСОБА_1 не мав фінансової можливості набути (побудувати) вказаний будинок за рахунок коштів, отриманих із законних джерел.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовної вимоги щодо визнання протиправним та скасування висновку ГУ ДФС у Волинській області №62/9/03-20-13-03-08 від 29.03.2017 року, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про очищення влади», очищення влади (люстрація) - це встановлена цим Законом або рішенням суду заборона окремим фізичним особам обіймати певні посади (перебувати на службі) (далі - посади) (крім виборних посад) в органах державної влади та органах місцевого самоврядування. Очищення влади (люстрація) здійснюється з метою недопущення до участі в управлінні державними справами осіб, які своїми рішеннями, діями чи бездіяльністю здійснювали заходи (та/або сприяли їх здійсненню), спрямовані на узурпацію влади Президентом України, підрив основ національної безпеки і оборони України або протиправне порушення прав і свобод людини, і ґрунтується на принципах: верховенства права та законності; відкритості, прозорості та публічності; презумпції невинуватості; індивідуальної відповідальності; гарантування права на захист. Протягом десяти років з дня набрання чинності цим Законом посади, щодо яких здійснюється очищення влади (люстрація), не можуть обіймати особи, зазначені у частинах першій, другій, четвертій та восьмій статті 3 цього Закону, а також особи, які не подали у строк, визначений цим Законом, заяви, передбачені частиною першою статті 4 цього Закону.

Згідно п.10 ч.1 ст.3 вказаного Закону, заходи з очищення влади (люстрації) здійснюються щодо інших посадових та службових осіб (крім виборних посад) органів державної влади, органів місцевого самоврядування.

Заборона, передбачена частиною 3 ст.1 застосовується до осіб, перевірка стосовно яких встановила недостовірність відомостей щодо наявності майна (майнових прав), зазначених у поданих ними за попередній рік деклараціях про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру, складених за формою, що встановлена Законом України «Про засади запобігання і протидії корупції» та/або невідповідність вартості майна (майнових прав), вказаного (вказаних) в їх деклараціях, набутого (набутих) за час перебування на посадах, визначених пунктами 1-10 частини першої статті 2 цього Закону доходам, отриманим із законних джерел (ч.8 ст.3 Закону).

Особи, які перебувають на посадах, визначених у пунктах 1-10 частини першої статті 2 цього Закону, подають керівнику або органу, зазначеному у частині четвертій статті 5 цього Закону, власноручно написану заяву, у якій повідомляють про те, що до них застосовуються заборони, визначені частиною третьою або четвертою статті 1 цього Закону, або повідомляють про те, що до них не застосовуються відповідні заборони, та про згоду на проходження перевірки, згоду на оприлюднення відомостей щодо них відповідно до цього Закону (ч.1 ст.4 Закону).

Згідно п.2 ч.5 ст.5 Закону України «Про очищення влади», перевірці підлягає достовірність відомостей щодо наявності майна (майнових прав) та відповідність вартості майна (майнових прав), вказаного (вказаних) у декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру, поданій особою за минулий рік за формою, що встановлена Законом України «Про засади запобігання і протидії корупції» набутого (набутих) за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1-10 частини першої статті 2 цього Закону, доходам, отриманим із законних джерел.

Отже, інформація про недостовірність відомостей щодо наявності майна (майнових прав) та/або невідповідність вартості майна (майнових прав), вказаних у декларації, або виявлених органами державної фіскальної служби у процесі проведення перевірки, є підставою для застосування заборони лише з урахуванням обов'язкових умов, що таке майно (майнові права) було набуте за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1-10 частини 1 статті 2 Закону України «Про очищення влади» і його вартість не відповідає доходам, отриманим із законних джерел.

Судом першої інстанції вірно враховано, що процедура проведення органами ДФС України перевірки достовірності відомостей, визначених пунктом 2 частини 5 статті 5 Закону України «Про очищення влади», зазначених особами, перелік яких наведено у пунктах 1 - 11 частини 1 статті 2 цього Закону, у деклараціях про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за минулий рік, за формою, встановленою Законом України «Про засади запобігання і протидії корупції», визначена Порядком проведення перевірки достовірності відомостей, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 5 Закону України «Про очищення влади», що затверджений нказом Міністенрства фінансів України №1100 від 03.11.2014 року.

Так, відповідно до пункту 2 Порядку №1100, перевірки проводяться апаратом Державної фіскальної служби України, а також її територіальними органами (державними податковими інспекціями) за місцем проживання особи, стосовно якої проводиться перевірка.

Згідно з пунктом 3 Порядку №1100, перевірка включає такі стадії: 1) отримання від керівника відповідного органу запиту про проведення перевірки достовірності відомостей щодо особи, стосовно якої проводиться перевірка, а також копії декларації цієї особи; 2) одержання у разі необхідності від державних органів, органів місцевого самоврядування, банків, інших юридичних осіб публічного права, а також платників податків інформації, копій підтвердних документів, які стосуються відомостей, зазначених у декларації, у тому числі копії трудової книжки (послужного списку) особи, стосовно якої проводиться перевірка; 3) проведення перевірки, що фактично полягає в: аналізі наявної в контролюючого органу податкової інформації щодо доходів, отриманих особою, стосовно якої проводиться перевірка, з метою з'ясування джерел їх отримання, в тому числі щодо повноти їх відображення в декларації; порівнянні відомостей про вказане в декларації майно (майнові права), набуте (набуті) особою, стосовно якої проводиться перевірка, за час перебування на посадах, з наявною в контролюючого органу податковою інформацією про майно (майнові права) такої особи з метою з'ясування достовірності відомостей щодо його (їх) наявності; порівняльному аналізі наявної інформації з метою з'ясування відповідності вартості майна (майнових прав), вказаного (вказаних) у декларації, набутого (набутих) особою, стосовно якої проводиться перевірка, за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1 - 10 частини 1 статті 2 Закону, доходам, отриманим із законних джерел; 4) повідомлення особі, стосовно якої проводиться перевірка, про виявлення перевіркою всіх недостовірностей та/або невідповідностей; 5) одержання від особи, стосовно якої проводиться перевірка, письмового пояснення та підтвердних документів щодо виявлених перевіркою недостовірностей та/або невідповідностей з метою обов'язкового їх розгляду та врахування при підготовці висновку про перевірку; 6) підготовка висновку про результати перевірки достовірності відомостей, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 5 Закону України «Про очищення влади», за встановленою формою (далі - висновок про результати перевірки) та надсилання його відповідному органу, від якого отримано запит про перевірку та копію декларації особи, стосовно якої проводилася перевірка.

Пунктом 4 Порядку №1100 визначено, що при проведенні перевірки використовується наявна в інформаційних ресурсах контролюючих органів податкова інформація, інформація, що міститься в податкових деклараціях платників податків (у разі їх подання відповідно до законодавства), інша інформація, що надійшла до контролюючих органів. При перевірці контролюючим органом використовується інформація, надана особою, стосовно якої проводиться перевірка, з власної ініціативи чи за запитом контролюючого органу, а також інформація, що надходить від суб'єктів інформаційних відносин та платників податків (фізичних та юридичних осіб) в установленному законом порядку.

Отримана та узагальнена податкова інформація порівнюється на предмет її достовірності з даними, вказаними в декларації. За результатами такого порівняння встановлюється відсутність/наявність недостовірностей та/або невідповідностей між податковою інформацією та вказаними в декларації відомостями, а також відсутність/наявність невідповідності вартості майна (майнових прав), вказаного (вказаних) у декларації, набутого (набутих) особою, стосовно якої проводиться перевірка, за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1 - 10 частини 1 статті 2 Закону, доходам, отриманим із законних джерел. Недостовірність відомостей щодо наявності майна (майнових прав), вказаного (вказаних) у декларації, вказується у висновку про проведення перевірки у разі, якщо особою, стосовно якої проводиться перевірка, не вказано або вказано неповну інформацію про таке майно (майнові права) у декларації. Наявність невідповідності вартості майна (майнових прав), вказаного (вказаних) у декларації, набутого (набутих) особою, стосовно якої проводиться перевірка, за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1 - 10 частини 1 статті 2 Закону, доходам, отриманим із законних джерел, вказується у висновку про проведення перевірки у разі, якщо вартість такого майна (майнових прав) перевищує суму доходів, отриманих із законних джерел. Про встановлення недостовірності відомостей, які підлягали перевірці згідно з пунктом 2 частини 5 статті 5 Закону, вказується у висновку про результати перевірки у разі, якщо вартість майна (майнових прав), набутого (набутих) особою, стосовно якої проводилася перевірка, за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1 - 10 частини 1 статті 2 Закону, перевищує суму доходів, отриманих із законних джерел (абзаци 6-10 пункту 6 Порядку №1100).

У разі встановлення за результатами перевірки недостовірностей та/або невідповідностей у будь-якому з розділів декларації контролюючий орган, крім одержання в межах своїх повноважень від державних органів, органів місцевого самоврядування, інших юридичних осіб публічного права, а також платників податків інформації та копій необхідних документів щодо зазначених відомостей, протягом трьох робочих днів з дня виявлення таких недостовірностей та/або невідповідностей, але не пізніше ніж на тридцятий день з дня отримання запиту та копії декларації особи, стосовно якої проводиться перевірка, повідомляє про них таку особу з метою отримання пояснень причин виникнення недостовірностей та/або невідповідностей та копій документів, які підтверджують зазначені у декларації відомості (п.12 Порядку №1100).

Матеріалами адміністративної справи підтверджується, що позивач ОСОБА_1 являється власником задекларованого житлового будинку загальною площею 283,5 м.кв. по АДРЕСА_1. Право власності на цей будинок оформлено на підставі рішення виконкому Боратинської сільської ради №48 від 26.07.2012 року (а.с. 15, 159, 160).

Судом першої інстанції зроблено обґрунтовані висновки про те, що за період 1998-2015 роки згідно поданих декларацій про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру позивачем та членами його сім'ї задекларовано 1411544,02 грн., в тому числі загальна сума сукупного доходу позивача 928052,04 грн.. Кошти на будівництво та облаштування житлового будинку проводились як власними силами, так і позиками, наданими на поворотній безпроцентній основі у розмірі 23000 Євро від брата позивача і його мами (а.с. 71-142, 143-146). Тобто, за рахунок вказаних коштів було побудовано розглядуний житловий будинок, що задекларований позивачем у Декларації за 2015 рік.

При цьому, судом першої інстанції вірно зазначено, що поворотна безвідсоткова позика в сумі 23000 Євро, яка отримана позивачем протягом 2009 року, не могла бути задекларована у Декларації за 2009 рік оскільки форма такої декларації не містила відповідних вимог щодо відображення поворотної безвідсоткової позики.

Суд апеляційної інстанції також враховує, що розглядуваний житловий будинок було побудовано в 2008 році, технічний паспорт на будинок видано 08.09.2011 року, обстеження технічного стану будинку здійснено 12.12.2011 року, а декларацію про готовність будинку до експлуатації зареєстровано 02.07.2012 року. Оформлено (зареєстровано) право власності на будинок 21.08.2012 року (а.с. 156-160).

Оскільки відповідачем ГУ ДФС у Волинській області при складанні оскарженого Висновку від 29.03.2017 року взято за основу вартість житлового будинку, яка була визначена станом на вересень 2011 року, тому відповідачу слід було врахувати, що на таку вартість будинку вплинули усі роботи, які були здійснені в період 2008 - 2011 років. Тобто з моменту завершення будівництва будинку (2008 рік) до моменту проведення його обстеження і визначення вартості (вересень 2011 року) вартість будинку збільшилась за рахунок проведення робіт, необхідних для здачі будинку до експлуатації.

Тобто, являються обґрунтованими доводи представника позивача про те, що станом на 2008 рік інвентаризаційна вартість житлового будинку була значно нижчою аніж 795393 грн.. В разі якщо ж брати за основу вартість будинку станом на вересень 2011 року, то слід врахувати дохід позивача і членів його сім'ї до вересня 2011 року, а не тільки до 2007 року. Крім цього, при проведенні перевірки не враховано доходів позивача і членів його сім'ї отриманих до 1998 року, які були використані для будівництва житлового будинку.

Таким чином, судом першої інстанції вірно встановлено, що висновки відповідача, відображені в оскарженому Висновку від 29.03.2017 року, про недостовірність відомостей, зазначених у пункті 2 частини 5 статті 5 Закону України «Про очищення влади», вказаних у Декларації за 2015 рік позивача, не знайшли свого підтвердження наявними у матеріалах справи доказами, а тому є безпідставними та необґрунтованими.

Крім цього, суд першої інстанції вірно врахував, що при проведенні перевірки було порушено встановлений Законом строк складення та надіслання Висновку про результати перевірки, оскільки оскаржений Висновок було складено лише 29.03.2017 р., на підставі заяви позивача від 18.10.2016 року про проведення перевірки та вказаного вище Розпорядження голови Волинської обласної ради №322-р від 12.10.2016 року про проведення перевірки.

Однак, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що в матеріалах адміністративної справи немає заяви позивача чи його представника про зменшення позовних вимог, яка відповідно до ст.137 КАС України, подається в письмовій формі і приєднується до справи.

Із змісту журналу судового засідання за 12.04.2017 р. в суді першої інстанції видно, що в судовому засіданні і до завершення провадження у справі, тобто до оголошення постанови від 12.04.2017 р. про задоволення адміністративного позову, брав участь представник відповідача Волинської обласної ради ОСОБА_4, який пояснив, що Волинська обласна рада визнає позовні вимоги в частині щодо заборони звільняти ОСОБА_1 із займаної посади. В період судового розгляду справи суд першої інстанції не вирішував питання щодо прийняття заяви позивача чи його представника про зменшення позовних вимог. Тобто, позовна вимога щодо заборони Волинській обласній раді звільняти ОСОБА_1 із займаної посади була предметом судового розгляду в суді першої інстанції до моменту виходу суду до нарадчої кімнати, а Волинська обласна рада являлась одним із відповідачів по справі (а.с. 185-187).

Таким чином, суд першої інстанції безпідставно вказав у описовій частині постанови суду від 12.04.2017 року про те, що в судовому засіданні позивач та його представник зменшили позовні вимоги в частині заборони Волинській обласній раді звільняти ОСОБА_1 із займаної посади. При цьому, суд першої інстанції задовольняючи повністю адміністративний позов, не вирішив позовної вимоги ОСОБА_1 щодо заборони Волинській обласній раді звільняти позивача із займаної посади.

В такій ситуації, суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до ст.168 КАС України, суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою особи, яка брала участь у справі, чи з власної ініціативи прийняти додаткову постанову чи постановити додаткову ухвалу у випадках, якщо, зокрема, щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, не ухвалено рішення.

Тобто, вказане вище порушення судом першої інстанції норм процесуального права щодо необхідності вирішення усіх позовних вимог, може бути усунене шляхом ухвалення судом першої інстанції додаткової постанови відносно позовної вимоги щодо заборони Волинській обласній раді звільняти позивача із займаної посади.

При цьому, суд апеляційної інстанції враховує, що вказане порушення норм процесуального права не призвело до неправильного вирішення справи в частині позовної вимоги про визнання протиправним та скасування висновку ГУ ДФС у Волинській області №62/9/03-20-13-03-08 від 29.03.2017 року, а тому не може бути підставою для скасування постанови суду першої інстанції від 12.04.2017 року.

З врахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції і відсутні підстави для скасування оскарженої постанови суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 160 ч.3, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд

ухвалив:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Волинській області - залишити без задоволення.

Постанову Волинського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2017 року в адміністративній справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Волинській області, Волинської обласної ради, про визнання протиправним і скасування висновку, заборону вчиняти дії - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

На ухвалу протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: В.В. Гуляк

Судді: Л.Я. Гудим

В.В. Святецький

Повний текст ухвали виготовлено 11.08.2017 року