Постанова № 68237955, 11.08.2017, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

11 серпня 2017 року № 826/2233/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Смолія І.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Гусине»

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 25.11.2015 року №0059141502,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Гусине» (далі по тексту - позивач, ТОВ «Гусине») звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі по тексту - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 25.11.2015 року №0059141502.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити адміністративний позов в повному обсязі. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем було подано до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві декларації з податку на додану вартість (загальна) та декларації з податку на додану вартість (скорочена) за липень-жовтень 2014 року вчасно. Несвоєчасно було подано декларації тільки за червень 2014 року, за що вже було сплачено штраф у розмірі 170 грн. у відповідності до п.120.1 ст.120 Податкового Кодексу України.

Представником відповідача у судовому засідання подано письмові заперечення, в яких він посилається на те, що позивачем було подано засобами телекомунікаційного зв’язку до ДПІ у Шевченківському районі лише податкову декларацію на додану вартість за червень 2014 (скорочена форма), тобто після закінчення граничного строку подання податкової звітності за червень 2014 року, а податкові декларації за липень-жовтень 2014 року взагалі не подавались.

В судовому засіданні 03.08.2017 року представник позивача та представник відповідача не заперечували проти переходу у письмове провадження.

На підставі ч.4 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАСУ) суд ухвалив розглядати справу в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані матеріали, заслухавши пояснення присутніх представників осіб, які беруть участь у справі, з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 25 листопада 2015 року відповідачем на підставі акта перевірки № 636/26-59-15-02-85 від 09.11.2015 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0059141502 (далі по тексту-рішення), яким позивачу за порушення п.п.49.18.1, п.49.18 ст. 49 Податкового кодексу України було збільшено суму податкового зобов’язання ТОВ «Гусине» з податку на додану вартість на 9180 грн.

Не погоджуючись з встановленим порушенням, позивачем до відповідача та Головного управління ДФС у м. Києві було направлено скаргу, в якій були викладені всі обставини та запропоновано розглянути справу в досудовому порядку.

Відповідачем надано рішення про результати розгляду первинної скарги від 28.01.2016р. №1389/10/26/15-10-06, якою податкове повідомлення-рішення від 25.11.2015 року №0059141502 залишено без змін.

Позивач, не погоджуючись із податковим повідомленням-рішенням №0059141502 від 25.11.2015 року, оскаржив його до суду.

Окружний адміністративний суд м. Києва, вирішуючи спір по суті позовних вимог, виходить з наступних міркувань.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (далі по тексту в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до п. 46.1 ст.46 Податкового кодексу України (надалі по тексту -ПК України) податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Пунктом 49.1 ст.49 ПК України, передбачено, що податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.

Відповідно до п.49.3 ст.49 ПК України податкова декларація подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, в один із таких способів: а) особисто платником податків або уповноваженою на це особою; б) надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення; в) засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.

Аналогічна норма закріплена в Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, яку затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 13.11.2013 №678.

Згідно з п.п.49.9.1 п.49.9 ст. 49 Податкового кодексу за умови дотримання вимог, встановлених статтями 48 та 49 цього Кодексу податкова декларація, надана платником, вважається прийнятою за наявності на всіх аркушах, з яких складається податкова декларація та, за бажанням платника податків, на її копії, відмітки (штампу) контролюючого органу, яким отримана податкова декларація, із зазначенням дати її отримання, або квитанції про отримання податкової декларації у разі її подання засобами електронного зв'язку, або поштового повідомлення з відміткою про вручення контролюючому органу, у разі надсилання податкової декларації поштою.

Підпункт 49.11.1 пункту 49.11 статті 49 Податкового кодексу України передбачає, що у разі подання платником податків до контролюючого органу податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу, такий контролюючий орган зобов'язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови у разі отримання такої податкової декларації, надісланої поштою або засобами електронного зв'язку, - протягом п'яти робочих днів з дня її отримання.

Згідно з пунктом 49.15 статті 49 Податкового кодексу України податкова декларація, надіслана платником податків або його представником поштою або засобами електронного зв’язку, вважається неподаною за умови її заповнення з порушенням норм пунктів 48.3 і 48.4 статті 48 цього Кодексу та надсилання контролюючим органом платнику податків письмової відмови у прийнятті його податкової декларації.

Підпунктом 49.18.1 п.49.18 ст.49 та п.203.1 ст.203 Податкового Кодексу України встановлено, що податкові декларації за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює календарному місяцю, подаються протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Як вбачається з матеріалів справи, ДПІ нарахувала штраф за несвоєчасне подання податкової декларації з податку на додану вартість (скорочена форма) за червень 2014 року та неподання декларацій з податку на додану вартість за липень-жовтень 2014 року. Крім того, за результатами попередньої перевірки ТОВ «Гусине» щодо своєчасності подання податкової декларації з податку на додану вартість за червень 2014 року (загальна форма) було складено акт від 22.06.2015 №460/26-59-15-02-85 та винесено податкове повідомлення-рішення від 02.07.2015 №0035821502 щодо застосування штрафних (фінансових) санкцій за неподання звітності у розмірі 170,0 гривень. ДПІ стверджує, що позивач подав лише податкову декларацію за червень 2014 року (скорочена форма), а інші податкові декларації взагалі не подавав.

Проте, як вбачається з наявних у матеріалах справи доказів, позивачем до контролюючого органу подано податкові декларації з ПДВ за липень-жовтень 2014 року, що підтверджується відміткою про прийняття, а саме:

- податкову декларацію з податку на додану вартість за липень 2014 року ( загальна) прийнято 13.08.14 року;

- податкову декларацію з податку на додану вартість за липень 2014 року ( скорочена) прийнято 13.08.14 року;

- податкову декларацію з податку на додану вартість за серпень 2014 року ( скорочена) прийнято 16.09.14 року;

- податкову декларацію з податку на додану вартість за серпень 2014 року ( загальна ) прийнято 16.09.14 року;

- податкову декларацію з податку на додану вартість за вересень 2014 року (загальна) прийнято 14.10.14 року;

- податкову декларацію з податку на додану вартість за вересень 2014 року (спеціальна) прийнято 14.10.14 року;

- податкову декларацію з податку на додану вартість за жовтень 2014 року (загальна) прийнято 17.11.14 року;

- податкову декларацію з податку на додану вартість за жовтень 2014 року (спеціальна) прийнято 17.11.14 року;

Факт подання засобами електронного зв’язку податкової декларації за червень 2014 року (скорочена) одночасно із загальною декларацію, а саме 26.06.2015 року, підтверджується тим, що вказана декларація зареєстрована контролюючим органом за №9082009035, про що повідомлено позивача квитанцією №2 ( копія наявна в матеріалах справи).

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів суду правомірності прийнятого ним податкового повідомлення-рішення від 25.11.2015 року №0059141502.

З урахуванням викладеного, виходячи з системного аналізу положень законодавства України, фактичних обставин справи, суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення є протиправним, а тому підлягає скасуванню судом, а позов задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69-71, 86, 128, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Гусине» задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 25.11.2015 року №0059141502.

Присудити з бюджетних асигнувань ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Гусине» (код ЄДРПОУ 35624529) понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 1378,00 грн.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинствата може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя І.В. Смолій