Постанова № 68237858, 07.08.2017, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 серпня 2017 року м.Чернігів Справа № 825/1078/17

Чернігівський окружний адміністративний суд

під головуванням судді Соломко І.І.,

за участю секретаря Скугоревої Н.О.,

представника позивача ОСОБА_1,

представника третьої особи ОСОБА_2,

відповідача та представника відповідача Симоненко О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_4, третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Центральний відділ Державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Управління адміністративних послуг Чернігівської міської ради Симоненко Олени Анатоліївни, Управління адміністративних послуг Чернігівської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Чернігівського окружного адміністративного суду знаходиться справа за позовом ОСОБА_4 (далі-позивач), третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Центральний відділ Державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції (далі-ДВС) до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Управління адміністративних послуг Чернігівської міської ради Симоненко Олени Анатоліївни (далі- державний реєстратор), Управління адміністративних послуг Чернігівської міської ради (далі-Управління), третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору- ОСОБА_6 (далі-третя особа, ОСОБА_6.) про визнання протиправним та скасування рішення Державного реєстратора прав на нерухоме майно Управління адміністративних послуг Чернігівської міської ради Симоненко Олени Анатоліївни від 12.06.2017 № 35625826.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що з метою реєстрації свого права на нерухоме майно - житлового будинку АДРЕСА_1, звернулась до державного реєстратора Управління адміністративних послуг Чернігівської міської ради. Вказує, що для проведення державної реєстрації права власності подала необхідний перелік документів. Однак за результатами розгляду заяви державний реєстратор прийняла рішення про відмову у державній реєстрації від 12.06.2017 № 35625826, посилаючись на статтю 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та пункти 18 та 23 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127. Позивач вважає таке рішення протиправним та просить його скасувати, оскільки право власності на три четвертих частини вказаного жилого будинку підтверджується рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 18.06.2009, а на одну четверту частини протоколом проведення прилюдних торгів з реалізації нерухомого майна № 2512115/1 та актом проведення аукціону з реалізації майна від 29.08.2012 року. Також вважає, що право власності на земельну ділянку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 вже було зареєстровано в Державному реєстрі прав, тому документ, що посвідчує право власності на житловий будинок до його реконструкції, державному реєстратору не подається.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, викладених в позові.

Представник ДВС в судовому засіданні позовні пояснив, що за результатами аукціону з реалізації однієї четвертої частини сукупності вартості будівельних матеріалів незавершеного будівництва житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 переможцем стала ОСОБА_7, що підтверджується протоколом проведення прилюдних торгів з реалізації нерухомого майна № 2512115/1, який підписано ОСОБА_7 та актом проведення аукціону з реалізації майна від 29.08.2012 року.

Відповідач та представник відповідача позов не визнає з підстав, викладених в письмових запереченнях (а.с.113-116). Зазначила, що позивачем для проведення державної реєстрації права власності на житловий будинок, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 надано документи, які не відповідають вимогам чинного законодавства, у зв'язку з чим було прийнято рішення про відмову у державній реєстрації.

Позивач та ОСОБА_6 на судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. ОСОБА_6 надіслав письмові заперечення, в яких просив відмовити у задоволенні позовних вимог. Вважає, що державний реєстратор при прийнятті оскаржуваного рішення діяв на підставі та у спосіб, що передбачений Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Заслухавши пояснення сторін, що беруть участь у справі, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

07.06.2017 з метою реєстрації свого права на нерухоме майно - житлового будинку АДРЕСА_1 (далі-житловий будинок) позивач звернулась до державного реєстратора Управління адміністративних послуг Чернігівської міської ради. На підтвердження права власності на житловий будинок державному реєстратору подано свідоцтво про право власності на нерухоме майно -земельну ділянку (кадастровий номер НОМЕР_1), рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 18.06.2009 про визнання права власності на три четвертих частини житлового будинку, протокол проведення прилюдних торгів з реалізації нерухомого майна № 2512115/1, акт проведення аукціону з реалізації майна від 29.08.2012 на одну четверту частини житлового будинку.

12.06.2017 рішенням № 35625826 державний реєстратор відмовив позивачу у державній реєстрації прав у зв'язку з тим, що документи, подані для проведення державної реєстрації не дають змогу встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а саме заявником не подано документа, що підтверджує виникнення право власності на одну четверту частини житлового будинку АДРЕСА_1 (а.с.87).

Не погоджуючись з вказаним рішенням позивач звернулась до суду за захистом своїх прав.

У відповідності до частини першої статті 182 Цивільного кодексу України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації за цим Законом, та їх обтяжень і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна визначає Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 № 1952-IV та Порядок державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127 (далі- Порядок №1127).

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першою статті 4 Закону № 1952-IV встановлено, що державній реєстрації прав підлягають: право власності; речові права, похідні від права власності: право користування (сервітут); право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); право забудови земельної ділянки (суперфіцій); право господарського відання; право оперативного управління; право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки; право користування (найму, оренди) будівлею або іншою капітальною спорудою (їх окремою частиною), що виникає на підставі договору найму (оренди) будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), укладеного на строк не менш як три роки; іпотека; право довірчої власності; інші речові права відповідно до закону; право власності на об'єкт незавершеного будівництва; заборона відчуження та арешт нерухомого майна, податкова застава, предметом якої є нерухоме майно, та інші обтяження.

Згідно з частиною першою статті 5 Закону № 1952-IV у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: підприємства як єдині майнові комплекси, житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення.

Частиною третьою статті 10 Закону № 1952-IV встановлено, що державний реєстратор: 1) встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом; відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав; відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов'язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації; 2) перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення; 3) під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, обов'язково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав, чи у разі відсутності необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначено цим Законом, та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником. Органи державної влади, підприємства, установи та організації зобов'язані безоплатно протягом трьох робочих днів з моменту отримання запиту надати державному реєстратору запитувану інформацію в паперовій та (за можливості) в електронній формі; 4) під час проведення реєстраційних дій обов'язково використовує відомості Державного земельного кадастру та Єдиного реєстру дозвільних документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів, а також використовує відомості, отримані у порядку інформаційної взаємодії Державного реєстру прав з Єдиним державним реєстром судових рішень; 5) відкриває та/або закриває розділи в Державному реєстрі прав, вносить до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідні відомості про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів таких прав.

Частиною першою статті 27 Закону № 1952-IV передбачено, що державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться, зокрема, на підставі: 1) укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації, чи його дубліката; 4) виданого нотаріусом свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) та свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), якщо прилюдні торги (аукціони) не відбулися, чи їх дублікатів; 14) інших документів, що відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно.

Документи, що подаються для державної реєстрації прав, повинні відповідати вимогам, встановленим цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (частина перша статі 22 Закону № 1952-IV).

Відповідно до пункту 3.1 глави 12 Розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5 (надалі - Порядок №296/5) свідоцтво про придбання арештованого нерухомого майна з прилюдних торгів видається нотаріусом на підставі складеного державним виконавцем акта про проведені публічні торги, затвердженого начальником відповідного відділу державної виконавчої служби.

У пункті 3.2 глави 12 Розділу II Порядку №296/5 передбачено, що в акті про проведені прилюдні торги має бути зазначено: ким, коли і де проводилися прилюдні торги; коротка характеристика реалізованого майна; прізвище, ім'я, по батькові (назва юридичної особи), адреса кожного покупця; сума, внесена переможцем торгів за придбане майно; прізвище, ім'я, по батькові (назва юридичної особи) боржника, його адреса; дані про документи, що посвідчували право власності боржника на майно, крім випадків, передбачених пунктом 3 глави 7 розділу I цього Порядку: назва документа, ким виданий, посвідчений (для нотаріусів указувати прізвище, ім'я, по батькові, нотаріальний округ), дата видачі, посвідчення, номер за реєстром, орган реєстрації, дата і номер реєстрації.

Відповідно до п.3 глави 8 Розділу І Порядку№296/5 не приймаються порвані документи та документи, викладені на двох і більше окремих аркушах, якщо аркуші не з'єднані у спосіб, що унеможливлює їх роз'єднання без порушення цілісності, не пронумеровані і не скріплені підписом відповідної посадової особи та печаткою юридичної особи (у разі наявності), яка видала документ.

Як вбачається з матеріалів справи, акт про проведення аукціону з реалізації арештованого майна від 29.08.2012, затверджений начальником Центрального відділу ДВС Чернігівського міського управління юстиції від 28.08.2012, не містить печатки відповідного органу та відомості, які передбачені п.3.2 Глави 12 Розділу 2 Порядку (а.с.59), отже, не відповідає вимогам чинного законодавства України, про що також свідчить постанова державного нотаріуса Репех С.О. про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 29.05.2017 № 2751/02-31 (а.с. 10).

Таким чином, суд встановив, що на момент звернення позивача до державного реєстратора документ, передбачений пунктом 4 частини першої статті 27 Закону № 1952-IV, а саме свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) на одну четверту частини житлового будинку, на підставі якого проводиться державна реєстрація, нотаріусом не видано.

Докази щодо оскарження вказаної постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 29.05.2017 позивачем суду не надано.

Підстави та процедуру проведення відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, об'єкти незавершеного будівництва та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав), перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов'язки суб'єктів у сфері державної реєстрації прав, а також умови, підстави та процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна, визначає Порядок № 1127.

Перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень (частина друга статті 18 Закону).

Так, для державної реєстрації права власності у зв'язку із зміною суб'єкта такого права в результаті реконструкції об'єкта нерухомого майна, у тому числі в результаті переведення об'єкта нерухомого майна із житлового у нежитловий або навпаки подаються: 1) документ, що посвідчує право власності на об'єкт нерухомого майна до його реконструкції (крім випадків, коли право власності на такий об'єкт вже зареєстровано в Державному реєстрі прав); 2) документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта; 3) технічний паспорт на об'єкт нерухомого майна; 4) письмова заява або договір співвласників про розподіл часток у спільній власності на реконструйований об'єкт нерухомого майна (у разі, коли державна реєстрація проводиться щодо майна, що набувається у спільну часткову власність); 5) договір про спільну діяльність або договір простого товариства (у разі, коли державна реєстрація проводиться щодо майна, реконструкція якого здійснювалась у результаті спільної діяльності) (пункт 45 Порядку).

За змістом частини першої статті 24 Закону № 1952-IV у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено, у разі, якщо: 1) заявлене право, обтяження не підлягає державній реєстрації відповідно до цього Закону; 2) заява про державну реєстрацію прав подана неналежною особою; 3) подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом; 4) подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження; 5) наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; 6 ) наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно; 7) заяву про державну реєстрацію обтяжень щодо попереднього правонабувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем; 8) після завершення строку, встановленого частиною третьою статті 23 цього Закону, не усунені обставини, що були підставою для прийняття рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав; 9) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва подано не до нотаріуса, який вчинив таку дію; 10) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі подано особою, яка згідно із законодавством не має повноважень подавати заяви в електронній формі; 11) заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене речове право, обтяження вже зареєстровано у Державному реєстрі прав.

За наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав. Рішення про відмову в державній реєстрації прав повинно містити вичерпний перелік обставин, що стали підставою для його прийняття. (частина друга статті 24 Закону № 1952-IV).

В процесі судового розгляду спору позивач не надав суду належні докази, які б підтверджували право власності на одну четверту частини житлового будинку, а відтак, рішення про відмову в державній реєстрації прав від 12.06.2017 № 35625826 прийнято державним реєстратором на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений чинним законодавством України.

Доводи позивача, що право власності на земельну ділянку, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 вже було зареєстровано в Державному реєстрі прав, тому документи, що посвідчують право власності на житловий будинок до його реконструкції, державному реєстратору не подаються, суд вважає необґрунтованими, оскільки пунктом 45 Порядку зазначено, що ці випадки застосовуються коли в Державному реєстрі прав зареєстровано право на такий об'єкт, тобто житловий будинок.

Однак, як вбачається з Державного реєстру речових прав від 12.06.2017 № 89321805, відомості про державну реєстрацію прав власності на житловий будинок, відсутні (а.с. 82-86).

Відповідно до частини першої та другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, заперечуючи проти позову відповідно до положень частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, спростував доводи позивача і довів правомірність прийнятого рішення.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити повністю.

Відповідно до статті 94 КАС України у зв'язку з відмовою позивачу в задоволенні позову понесені ним витрати, пов'язані зі зверненням до суду, не відшкодовуються.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 160-163, КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова суду набирає законної сили в порядку статей 167, 186 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання її копії.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Постанова суду набирає законної сили в порядку статей 167,186 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання її копії.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Суддя І.І. Соломко