Ухвала суду № 68235200, 08.08.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

_______

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

8 серпня 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:

головуючого - судді Рейнарт І.М.

суддів Кирилюк Г.М., Левенця Б.Б.

при секретарі Горак Ю.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Комунального підприємства «Київпастранс» на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 2 березня 2017 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Київпастранс» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,

встановила:

у листопаді 2016р. позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 208 425грн. 19коп. у відшкодування матеріальної шкоди, 50 000грн. у відшкодування моральної шкоди, вартість проведених експертних досліджень та евакуатора у сумі 1 741грн., вартість юридичних послуг у сумі 25 000грн. та судових витрат у сумі 4000грн.

Мотивуючи позовні вимоги, позивач зазначав, що 27 серпня 2016р. з вини водія тролейбуса «МАЗ 103 Е» № НОМЕР_2 ОСОБА_2 сталася дорожньо-транспортна пригода, у результаті якої був пошкоджений його автомобіль «Хюндай Акцент» № НОМЕР_1.

Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 28 жовтня 2016 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу.

Згідно висновку про оцінку майна №74/09/16 від 19 вересня 2016р. вартість відновлювального ремонту автомобіля складає 208 425грн. 19коп

Обґрунтовуючи вимоги про стягнення моральної шкоди, позивач стверджував, що сума в 50 000грн. включає у себе всі страждання, які довелося йому перенести, зокрема: порушення звичайного способу життя, негативний вплив на стан здоров'я та моральні страждання, пов'язані з дорожньо-транспортною пригодою.

Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 2 березня 2017 року позов задоволено частково. Стягнуто з Комунального підприємства «Київпастранс» на користь ОСОБА_1 кошти у розмірі 232 819грн. 05коп. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

У поданій апеляційній скарзі КП «Київпастранс» просить рішення суду в частині стягнення 208 425грн. 19коп. скасувати, ухвалити в цій частині нове рішення, яким у частині позову про стягнення 208 425грн. 19коп. відмовити.

Справа № 761/40325/16-цАпеляційне провадження: №22-ц/796/8181/2017 Головуючий у суді першої інстанції: Гуменюк А.І. Доповідач у суді апеляційної інстанції: Рейнарт І.М.Відповідач посилається на неправильне застосування судом норм матеріального і процесуального права, оскільки при визначенні розміру матеріальної шкоди суд керувався лише звітом про оцінку вартості збитку, нанесеного власнику пошкодженого колісного транспортного засобу №74/09/16, складеним оцінювачем ОСОБА_5, однак, позивачем

- 2 -

не надано доказів укладення договору на проведення такої оцінки, а тому оцінка автомобіля проведена з порушенням вимог законодавства.

Також відповідач вважає, що вартість відновлювального ремонту автомобіля перевищує вартість автомобіля до ДТП, тому ремонт є економічно необґрунтованим.

Крім того, відповідач посилається на те, що судом безпідставно не було враховано, що огляд автомобіля був проведений у відсутність представника відповідача, який не був належним чином повідомленим про день огляду.

Представник КП «Київпастранс», будучи належним чином повідомленим про день та час розгляду апеляційної скарги (с.с.129), у судове засідання не з'явився, подав до суду клопотання про перенесення судового розгляду у зв'язку із його відпусткою.

Колегія суддів визнала причини неявки представника відповідача неповажними, оскільки при відкладенні розгляду справи 25 липня 2017р., колегія суддів погодила дату наступного судового засідання із учасниками судового розгляду, представник відповідача не заперечував проти визначеної дати судового засідання та не повідомляв про його перебування у відпустці у вказаний день, хоча відповідно до наданого розпорядження про надання відпустки від 17 липня 2017р., був обізнаний про вказані обставини.

Крім того, відповідач є юридичною особою і мав можливість направити до участі у судовому засіданні іншого представника, тому відповідно до положень ст. 305 ЦПК України колегія суддів визнала причини неявки представника відповідача неповажними і провела судовий розгляд у його відсутність.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача та його представника, які заперечували проти апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що вона задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Судом встановлено і матеріалами справи підтверджено, що 27 липня 2016р. на вул. Мельникова, 83-а у м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода за участю тролейбуса «МАЗ 103 Е», державний номер знак НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_2, та автомобіля «Хюндай Акцент», державний реєстрацій номер НОМЕР_1, під керуванням позивача.

Постановою судді Шевченківського районного суду м. Києва від 18 жовтня 2016р. ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КпАП України і на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу.

Відповідно до звіту про оцінку вартості збитку, нанесеного власнику пошкодженого колісного транспортного засобу від 19 вересня 2016р., вартість відновлювального ремонту автомобіля «Хюндай Акцент», державний реєстрацій номер НОМЕР_1, становить 196 825грн. 47коп., величина втрати товарної вартості КТЗ складає 11 599грн. 72коп.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що наданими доказами підтверджено заподіяння позивачу матеріальної шкоди, яка підлягає відшкодуванню відповідачем.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частиною 2 зазначеної норми визначено, що особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Пунктом 1 частини 1 статті 1188 ЦК України визначено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом.

- 3 -

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що законодавцем встановлена презумпція вини завдавача шкоди, відповідач звільняється від обов'язку відшкодувати шкоду, якщо доведе, що шкоди було завдано не з його вини. При цьому потерпілий повинен надати докази, що підтверджують факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також докази того, що відповідач є завдавачем шкоди або особою, яка відповідно до закону зобов'язана відшкодувати шкоду.

Відповідно до ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Отже, відповідальність юридичної або фізичної особи настає лише у випадках, коли особа, з вини якої заподіяна шкода, знаходиться з даною організацією в трудових відносинах, і шкода, заподіяна нею у зв'язку з виконанням трудових (службових) обов'язків.

Під час судового розгляду представник відповідача не заперечував, що тролейбус, яким керував ОСОБА_2, належить тролейбусному ремонтно-експлуатаційному депо №3 КП «Київпастранс», а на момент ДТП ОСОБА_2 виконував свої трудові обов'язки.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до правомірного висновку, що відповідно до ст. 1172 ЦК України відповідальність за шкоду, заподіяну з вини ОСОБА_2, повинен нести його роботодавець - відповідач по справі.

Відповідно до ст. 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Згідно ч. 1 ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 1 статті 58 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

У підтвердження своїх вимог про розмір заподіяних збитків, позивачем суду був наданий звіт про визначення вартості збитку, нанесеного власнику пошкодженого колісного транспортного засобу.

Доводи апеляційної скарги про те, що звіт про оцінку майна проведений з порушенням вимог чинного законодавства, оскільки складений без укладення відповідного договору з суб'єктом господарювання, колегія суддів вважає безпідставними, так як з тексту звіту вбачається, що правовими підставами для складання звіту був договір із замовником на проведення незалежної оцінки.

Крім того, під час апеляційного розгляду позивачем був наданий для огляду договір, який ним був укладений 16 вересня 2016р. з ФОП ОСОБА_5

Також колегія суддів враховує, що звіт № 74/09/16 про оцінку вартості збитку, нанесеного власнику пошкодженого колісного транспортного засобу від 19 вересня 2016р., складений фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5, який має сертифікат суб'єкта оціночної діяльності, виданий Фондом державного майна України у грудні 2014р., кваліфікаційне свідоцтво оцінювача від 23 грудня 2006р. та посвідчення про підвищення кваліфікації оцінювача від 18 травня 2016р.

Посилання у апеляційній скарзі на те, що відповідач не був належним чином повідомлений про день проведення огляду автомобіля спеціалістом ОСОБА_5, підтверджуються матеріалами справи, так як з наданого суду першої інстанції електронного повідомлення від 14 вересня 2016р., вбачається, що у ньому не зазначена дата проведення огляду автомобіля спеціалістом.

Разом з цим, суду не надано доказів того, що відповідач намагався з'ясувати дату огляду автомобіля або вимагав призначення іншої дати огляду у зв'язку із неналежним його повідомленням.

- 4 -

Також колегія суддів враховує, що неповідомлення відповідача про дату огляду автомобіля спеціалістом, не може бути підставою для визнання звіту неналежним доказом.

Крім того, у разі незгоди з описаними спеціалістом пошкодженнями автомобіля та визначеним розміром завданої шкоди, відповідач мав можливість під час розгляду справи судом першої інстанції заявити клопотання про призначення відповідної судової експертизи, однак представник відповідача обмежився наданням суду заперечень на позову заяву та фотокарток з місця ДТП.

Як визнали сторони під час апеляційного розгляду у судовому засіданні 25 липня 2017р., суд першої інстанції роз'яснював право сторін заявити клопотання про призначення відповідної судової експертизи, що представник відповідача не заперечував.

Клопотання представника відповідача про призначення судової автотоварознавчої експертизи, колегією суддів було відхилено, оскільки воно заявлено з порушенням вимог ст. 303 ЦПК України і представником відповідача не були наведені поважні причини, з яких таке клопотання не було заявлено у суді першої інстанції.

Надану представником відповідача консультацію № 18 експертного автотоварознавчого дослідження про визначення матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу, яка складена 18 липня 2017р. судовим експертом БарбелюкомВ.С., колегія суддів вважає неналежним доказом, оскільки з тексту консультації вбачається, що спеціалісту для вивчення була надана тільки вступна і резолютивна частина звіту, що унеможливило провести повний аналіз звіту.

Разом з цим, матеріали справи містять повний текст звіту, який містить розрахунки, як ринкової вартості КТЗ, так і розрахунок відновлювального ремонту та втрати товарної вартості КТЗ, наявні фото.

Вказане свідчить, що відповідачем судовому експерту Барбелюку В.С. був наданий не повний текст звіту, що свідчить про недобросовісну процесуальну поведінку відповідача.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно прийшов до висновку, що звіт, наданий позивачем, є належним доказом у підтвердження розміру шкоди, заподіяної пошкодженням автомобіля позивача, який не спростований відповідачем, а тому підстав не приймати його суд не мав.

Доводи апеляційної скарги про те, що вартість відновлювального ремонту перевищує вартість автомобіля на момент ДТП, тому такий ремонт вважається економічно необґрунтованим, колегія суддів вважає безпідставними.

Згідно звіту № 74/09/16 про оцінку вартості збитку, нанесеного власнику пошкодженого колісного транспортного засобу від 19 вересня 2016р., вартість автомобіля на момент ДТП становила 267 163грн. 62коп., а вартість його відновлювального ремонту складає 196 825грн. 47коп., тому підстав вважати ремонт економічно необґрунтованим суд першої інстанції не мав.

Посилання у апеляційній скарзі на те, що суд не звернув увагу на ту обставину, що вартість відновлювального ремонту з урахуванням зносу та ВТВ значно підвищилася, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки із вищезазначеного звіту вбачається, що коефіцієнт фізичного зносу автомобіля був визначений як «0», а величина втрати вартості КТЗ (ВТВ) становить 11 599грн. 72коп.

За змістом пункту 1 частини другої статті 22 ЦК України реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Згідно з пунктом 2.4. Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2003 року за № 1074/8395, вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі

- 5 -

пошкодження або розукомплектування КТЗ, з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості).

Відповідно до пункту 8.3. Методики вартість матеріального збитку визначається як сума вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складників КТЗ та величини втрати товарної вартості.

Отже, за змістом указаних положень законодавства величина втрати товарної вартості входить до вартості матеріального збитку (реальних збитків).

Пунктом 1.6. Методики визначено, що величина втрати товарної вартості - це умовна величина зниження ринкової вартості КТЗ, відновленого за нормативними вимогами після пошкодження, порівняно з ринковою вартістю подібного непошкодженого КТЗ.

Пунктом 8.6. Методики передбачено 2 випадки, коли у разі пошкодження КТЗ і відповідного ремонту виникає фізичний знос, яким характеризується величина втрати товарної вартості та який виникає у разі пошкодження КТЗ і відповідного ремонту: 1) унаслідок передчасного погіршення товарного (зовнішнього) вигляду; 2) унаслідок зниження міцності чи довговічності окремих елементів складових частин, захисних властивостей покриттів або застосування для ремонту складових частин, які були в ужитку чи в ремонті.

Отже, показник передчасного погіршення товарного (зовнішнього) вигляду транспортного засобу є однією зі складових показника величини втрати товарної вартості транспортного засобу.

Втрата товарної вартості транспортного засобу розглядається в Методиці як економічне поняття, що охоплює, серед іншого, і втрату товарного (зовнішнього) вигляду.

Ураховуючи зміст викладеного, втрату товарної вартості можна визначити як зменшення вартості транспортного засобу, викликане передчасним погіршенням товарного (зовнішнього) вигляду автомобіля та (або) його експлуатаційних якостей у результаті зниження міцності чи довговічності окремих деталей, вузлів й агрегатів, з'єднань і захисних властивостей покриттів унаслідок ДТП і подальшого ремонту. Передчасні зміни геометричних параметрів, фізико-хімічних властивостей, конструктивних матеріалів і характеристик інших процесів транспортного засобу, які є результатом проведення окремих видів ремонтних робіт, призводять до погіршення зовнішнього (товарного) вигляду, функціональних та експлуатаційних характеристик і зниження безвідмовності й довговічності транспортного засобу. Втрата товарного (зовнішнього) вигляду транспортного засобу є однією з причин фізичного зносу (у разі пошкодження КТЗ і відповідного ремонту), яким характеризується величина втрати товарної вартості.

Економічна характеристика втрати товарного вигляду дозволяє віднести витрати на його відновлення до конкретних виявів реальних збитків.

Такий правовий висновок зазначений у постанові Верховного Суду України від 4 червня 2014р. у справі 6-49цс14.

Власник пошкодженого внаслідок ДТП транспортного засобу має право на відшкодування в повному обсязі завданої йому майнової шкоди, тому крім вартості відновлювального ремонту, позивач має право на відшкодування втрати товарної вартості.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, вирішуючи спір про стягнення з відповідача 208 425грн. 19коп. майнової шкоди, повно з'ясував обставини справи, правильно застосував норми матеріального права, неповне обґрунтування рішення суду не може бути підставою для його скасування відповідно до ч. 2 ст. 308 ЦПК України, вказаний недолік був усунений при розгляді справи апеляційним судом, тому підстав для задоволення апеляційної скарги не встановлено.

Рішення суду в іншій частині відповідачем не оскаржується, тому відповідно до положень ст. 303 ЦПК України не є предметом апеляційної перевірки.

Керуючись ст.ст.303, 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів

- 6 -

ухвалила:

апеляційну скаргу Комунального підприємства «Київпастранс» відхилити, рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 2 березня 2017 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом

двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: