Постанова № 6823461, 19.10.2009, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

19.10.09Справа №2а-6675/09/5/0170 12:04 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі судді Сидоренко Д.В., при секретарі Лалаєві Д.О. розглянувши за участю представників: від позивача – Заброда М.Л. – дов. № б/н від 29.09.09р.;

від відповідача – Маслюк О.В. – держ. податк. інсп., посвідчення № 036473

у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за адміністративним позовом Підприємства з іноземними інвестиціями «Автомобільне товариство «Автоінвестстрой-Крим»

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим, м. Сімферополь

про скасування податкових повідомлень-рішень.

Обставини справи: Підприємство з іноземними інвестиціями «Автомобільне товариство «Автоінвестстрой-Крим» (далі позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим (далі відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень № 0014432301/0 від 03.11.2008р., № 0014432301/1 від 31.12.08р. та 0014432301/2 від 18.03.09р., якими позивачу донараховано податкового зобов’язання у розмірі 100995,00 грн., у тому числі 67330,00 грн. за основним платежем та 33665,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Позовні вимоги мотивовані тим, що висновки, що викладені у акті перевірки від 23.10.08р. щодо порушення п.п. 3.2.7 п. 3.2 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість» не відповідають дійсності, оскільки винагорода за використання товарного знаку за ліцензійним договором не є роялті, а тому є об’єктом оподаткування.

Клопотанням від 16.07.09р. (а.с.61) позивач уточнив позовні вимоги та додатково просить скасувати податкове повідомлення-рішення № 0014432301/3 від 22.05.09р. та першу податкову вимогу від 09.07.09р. № 1/1881.

У судовому засіданні 16.07.09р. представник позивача надав суду заяву про відкликання позовних вимог у частині скасування першої податкової вимоги № 1/1881 від 09.07.09р.

Ухвалою від 16.07.09р. Окружний адміністративний суд АР Крим залишив без розгляду позовну заяву в частині позовних вимог про скасування першої податкової вимоги № 1/1881 від 09.07.09р.

Заявою від 10.09.09р. (а.с.73) позивач уточнив позовні вимоги та просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення № 0014432301/0 від 03.11.08р., № 0014432301/1 від 31.12.08р., 0014432301/2 від 18.03.09р. та № 0014432301/3 від 22.05.09р., якими позивачу донараховано податкового зобов’язання у розмірі 100995,00 грн., у тому числі 67330,00 грн. за основним платежем та 33665,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Відповідач проти позову заперечує та у своєму запереченні на позов зазначив, що ліцензійний договір, наданий до перевірки, не містить ніяких даних та умов, які б надавали право позивачу продавати, передавати або іншим способом відчужувати зазначений товарний знак. Платежі за ліцензійним договором, наданим до перевірки, повністю відповідають поняттю «роялті», яке визначене у п. 1.30 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

01.10.09р. від відповідача до Окружного адміністративного суду АР Крим надійшло додаткове заперечення в обґрунтування первинного заперечення.

Розглянувши матеріали справи, надані сторонами докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд -

ВСТАНОВИВ:

23.10.08р. відповідачем проведена виїзна планова перевірка Підприємства з іноземними інвестиціями «Автомобільне товариство Автоінвестстрой-Крим» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.07р. по 30.06.08р., валютного та іншого законодавства за період з 01.07.07р. по 30.06.08р. в ході якої, зокрема, встановлені порушення п.п. 3.2.1 п. 3.2 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме заниження податку на додану вартість на суму 67330 грн., у т.ч. по періодах: липень 2007р. -4500,00 грн., серпень 2007р. – 4500,00 грн., вересень 2007р. – 5833,00 грн., жовтень 2007р. – 5833,00 грн., листопад 2007р. – 5833,00 грн., грудень 2007р. – 5833,00 грн., січень 2008р. – 5833,00 грн., лютий 2008р. - 5833,00 грн., березень 2008р. – 5833,00 грн., квітень 2008р. – 5833,00 грн., травень 2008р. – 5833,00 грн., червень 2008р. – 5833,00 грн.

За результатами вказаної перевірки складений Акт № 7781/23-07/30612970 від 23.10.2008р. (далі акт), на підставі якого відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0014432301/0 від 03.11.2008р., яким позивачу донараховане податкове зобов’язання у сумі 100995 грн., у тому числі 67330 грн. – за основним платежем та 33665 грн. – за штрафними (фінансовими) санкціями.

Позивач неодноразово в апеляційному порядку оскаржував податкове повідомлення-рішення № 0014432301/0 від 03.11.2008р., однак всі скарги залишені без задоволення, а відповідачем за результатами розгляду скарг були прийняті податкові повідомлення-рішення № 0014432301/1 від 31.12.08р., 0014432301/2 від 18.03.09р. та № 0014432301/3 від 22.05.09р.

Розглянувши подані сторонами докази, заслухавши представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

З акту перевірки (п. 3.2.2 акту «податковий кредит») вбачається, що на думку відповідача позивачем безпідставно враховано у складі податкового кредиту з 01.07.07р. по 30.06.08р. податок на додану вартість загальною сумою 67330,00 грн. з винагороди за користування товарним знаком за ліцензійним договором № АТ/Р015-28 від 28.04.07р. (а.с.31-32), укладеного між ПІІ «АТ «Автоінвестстрой-Крим» і ТОВ «Автосервіс-Т».

Із зазначеного вище договору вбачається, що позивач за ним є ліцензіатом та отримує право використання товарного знаку для мети своєї підприємницької діяльності та для позначення товарів, робіт, послуг.

Відповідно до п. 3.4.2 ліцензіат, тобто позивач має право передавати надані йому цим договором права (частково або повністю) третім особам.

Щомісячна плата за користування торговим знаком перераховувалась Ліцензіару. При цьому, на підставі акту виконаних робіт по наданих послугах з користуванням знаком та податкових накладних на надані послуги, позивач включив суми ПДВ до податкового кредиту.

На думку відповідача, сплачена винагорода за зазначеним договором є роялті згідно п. 1.30 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Суд не погоджується із такою позицією відповідача та вважає її необґрунтованою з наступних підстав.

Пункт 1.30 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» дає поняття роялті – це платежі будь-якого виду, одержані як винагорода за користування або за надання права на користування будь-яким авторським правом на літературні твори, твори мистецтва або науки, включаючи комп'ютерні програми, інші записи на носіях інформації, відео- або аудіокасети, кінематографічні фільми або плівки для радіо чи телевізійного мовлення; за придбання будь-якого патенту, зареєстрованого знака на товари і послуги чи торгової марки, дизайну, секретного креслення, моделі, формули, процесу, права на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау).

Таким чином, Закон розрізняє види платежів, одержаних як винагорода, що підпадають під визначення «роялті»: 1). За користування або надання права на користування іншими, ніж товарний знак об’єктами, та 2) за придбання зареєстрованого знака на товари і послуги чи товарної марки, і т.д.

Під час розгляду справи суд зробив висновок, що сторони по-різному розуміють п. 1.30 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Відповідно до книги 4 Цивільного кодексу України поняття права інтелектуальної власності включає в себе право інтелектуальної власності на літературний, художній та інший твір (авторське право), таким чином не всі об’єкти права інтелектуальної власності є об’єктами авторського права.

Стаття 420 ЦК України зазначає перелік об’єктів інтелектуальної власності, де одним з таких об’єктів є право на знак на товари та послуги.

У статті 433 ЦК України закріплені об’єкти авторського права, де відсутнє право на знак на товари та послуги.

Згідно з ст. 419 ЦК України, яка передбачає співвідношення права інтелектуальної власності та права власності, позивач дійсно набуває право інтелектуальної власності на об’єкт без набуття права власності на нього, але у Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» мова йде про об’єкт авторського права, а не об’єкт права інтелектуальної власності взагалі.

Не вважаються роялті платежі за отримання об'єктів власності, визначених у частині першій цього пункту, у володіння або розпорядження чи власність особи або якщо умови користування такими об'єктами власності надають право користувачу продати або відчужити іншим способом такий об'єкт власності або оприлюднити (розголосити) секретні креслення, моделі, формули, процеси, права на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау), за винятком випадків, коли таке оприлюднення (розголошування) є обов'язковим згідно із законодавством України (ч. 2 п. 1.30 Закону).

Проаналізував вищевикладене суд дійшов висновку, що за зазначеним ліцензійним договором позивач отримав дозвіл на користування об’єктом інтелектуальної власності, але не об’єктом авторського права, а тому суми вищезазначених платежів за використання товарного знаку є об’єктом оподаткування ПДВ, і правомірно відображені позивачем в податковому обліку.

У зв’язку з чим відповідачем неправомірне визначено заниження позивачем ПДВ на 67330,00 грн.

Стаття 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 2 КАСУ у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, розсудливо, та пропорційно з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав , свобод та інтересів особи і цілям, на досягнення яких спрямовано це рішення (дія).

Згідно з п.1 ч.2 ст. 162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень.

З наведеного слідує, що скасування рішення суб’єкта владних повноважень є наслідок визнання цього рішення протиправним.

В адміністративному позові позивач просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення податкові повідомлення-рішення № 0014432301/0 від 03.11.08р., № 0014432301/1 від 31.12.08р., 0014432301/2 від 18.03.09р. та № 0014432301/3 від 22.05.09р., якими позивачу донараховано податкового зобов’язання у розмірі 100995,00 грн., у тому числі 67330,00 грн. за основним платежем та 33665,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями без вимоги про визнання їх протиправними.

В свою чергу, частиною 2 ст.11 КАС України передбачено право суду вийти за межі позовних вимог, тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Враховуючи необхідність повного захисту прав та інтересів позивача, суд вважає необхідним визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0014432301/0 від 03.11.08р., № 0014432301/1 від 31.12.08р., 0014432301/2 від 18.03.09р. та № 0014432301/3 від 22.05.09р., якими позивачу донараховано податкового зобов’язання у розмірі 100995,00 грн., у тому числі 67330,00 грн. за основним платежем та 33665,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Таким чином позовні вимоги підлягають задоволенню.

Під час судового засідання, яке відбулось 19.10.2009р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Постанова складена у повному обсязі та підписана 26.10.2009р.

Керуючись ст.ст. 11, 94, 160-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим № 0014432301/0 від 03.11.08р., № 0014432301/1 від 31.12.08р., 0014432301/2 від 18.03.09р. та № 0014432301/3 від 22.05.09р., якими позивачу донараховано податкового зобов’язання у розмірі 100995,00 грн., у тому числі 67330,00 грн. за основним платежем та 33665,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Стягнути з державного бюджету України на користь Підприємства з іноземними інвестиціями Автомобільне товариство «Автоінвестстрой-Крим» (95051, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Трансформаторна, 4: ЄДРПОУ 30612970) 3,40 грн. витрат зі сплати судового збору.

Постанова може бути оскаржена в Севастопольський апеляційний адміністративний суд через Окружний адміністративний суд АР Крим шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови суду в десятиденний строк з дня складання постанови у повному обсязі та поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя                                                   Сидоренко Д.В.