Постанова № 6823213, 28.10.2009, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

28.10.09Справа №2а-6291/09/4/0170 о 15:45 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Циганової Г.Ю. , при секретарі судового засідання Кравченко О.І., за участі представників сторін:

від позивача - не з'явився;

від відповідача - Щербіна Д.С.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Приватного підприємства "Віват"

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень,

Суть спору: Приватне підприємство «Віват» (далі – позивач) звернулось до Господарського суду Автономної Республіки Крим із позовом до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим (далі – відповідач) про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень.

Під час судового розгляду позивач уточнив позовні вимоги (а.с. 141-143, т. 1) і просив визнати частково недіючими податкові повідомлення-рішення від 07.02.2006 року №0001252301/0, від 13.04.2006 року № 0001252301/1, від 03.07.2006 року №0001252301/2, від 04.09.2006 року №0001252301/3 про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 56150,00 грн. (в тому числі основний платіж – 44200,00 грн., штрафні санкції – 11950,00 грн.); визнати недіючими податкові повідомлення-рішення від 03.07.2006 року №0008112301/2, від 04.09.2006 року №0008112301/3 про застосування штрафних санкцій з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 595,00 грн.; визнати недіючими податкові повідомлення-рішення від 07.02.2006 року №0001262301/0, від 13.04.2006 року № 0001262301/1, від 03.07.2006 року №0001262301/2, від 04.09.2006 року №0001262301/3 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 5583,00 грн. (у тому числі: основний платіж – 3722,00 грн., штрафні санкції – 1861,00 грн.; визнати недіючою першу податкову вимогу №1/2864 від 18.09.2006 року по податку на прибуток 44965,00 грн.

Постановою Господарського суду АР Крим від 23.04.2007 року, яка залишена без змін згідно із ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду АР Крим від 26.06.2007 року позов задоволено повністю; визнані нечинними (частково нечинними) зазначені податкові повідомлення-рішення і податкова вимога.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 05.03.2009 року судові рішення судів першої і апеляційної інстанції скасовано в частині визначення нечинним податкового повідомлення-рішення №0001262301/0 від 07.02.2006 року, яким нараховано податок на додану вартість, справу направлено на новий розгляд в цій частині до суду першої інстанції. Колегією суддів Вищого адміністративного суду України в зазначеній ухвалі вказано, що суди помилково визнали нечинним податкове повідомлення-рішення від 07.02.2006 року №0001262301/0 в повному обсязі, яким нараховано податок на додану вартість, в тому числі 1054,00 грн., яка вже сплачена.

Ухвалою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 13.05.2009 року справу прийнято до провадження судді Циганової Г.Ю.

В судових засіданнях 21.07.2009 і 28.08.2009 року позивач позов, в частині, що є предметом судового розгляду, підтримав, надав письмові пояснення по суті справи (а.с. 127, т. 2), просив суд визнати частково незаконним і скасувати податкове повідомлення-рішення від 07.02.2006 року №0001262301/0 по податку на додану вартість (основний платіж 3722,00 грн., штрафні санкції 811,00 грн.) в судове засідання 28.10.2009 року не з'явився, направив клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача.

Представник відповідача направив письмові пояснення (а.с. 129, т. 2), в яких вказав, що погоджується із висновком Вищого адміністративного суду України, вважає, що справа у відповідній частині підлягає закриттю на підставі ст. 157 КАС України.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази по справі в їх сукупності, суд,

ВСТАНОВИВ:

Судом встановлено, що позивач є юридичною особою, ідентифікаційний код 32496843, державну реєстрацію проведено Виконавчим комітетом Центральної районної ради м. Сімферополя 22.04.2003 року (а.с. 92, т. 1), його взято на облік у якості платника податків, зборів (обов’язкових платежів) в ДПІ в м. Сімферополі (а.с. 39, т. 1), на час виникнення спірних відносин був зареєстрований як платник податку на додану вартість, свідоцтво №00958521.

Посадовими особами органу державної податкової служби України проведено проведено планову комплексну документальну перевірку з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства позивачем, за її наслідками складено акт від 26.01.2006 року №23/23-2/32496843 (а.с. 38-74, т. 1), встановлено порушення вимог підпунктів 7.4.1, 7.4.3, 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 року №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (далі – Закон №168), в результаті чого занижено податкове зобов'язання з податку на додану вартість за 2004-2005 роки на суму 3722,00 грн., в тому числі по періодах: вересень 2004 року – 1054,00 грн.; вересень 2005 року – 2668,00 грн.

Зазначені висновки покладені в основу спірного податкового повідомлення-рішення.

Судом також встановлено, що позивач оскаржив дане податкове повідомлення-рішення в порядку адміністративного оскарження, відповідно до ст. 5 Закону України від 21.12.2000 року №2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (далі – Закон №2181). За наслідками розгляду скарг позивача податковими органами вищого рівню, скарги платника податків залишено без задоволення; відповідно до п. 5.3 Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, затвердженого наказом ДПА України від 21 червня 2001 р. N 253, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 6 липня 2001 р. за N 567/5758 відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 13.04.2006 року № 0001262301/1, від 03.07.2006 року №0001262301/2, від 04.09.2006 року №0001262301/3 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 5583,00 грн. (у тому числі: основний платіж – 3722,00 грн., штрафні санкції – 1861,00 грн.

Відповідно до пп. 5.2.5 п. 5.2 ст. 5 Закону №2181 з урахуванням строків давності платник податків має право оскаржити до суду рішення контролюючого органу про нарахування податкового зобов'язання у будь-який момент після отримання відповідного податкового повідомлення. У цьому випадку зазначене рішення контролюючого органу не підлягає адміністративному оскарженню.

Відповідно до підпунктів 7.4.1, 7.4.3, 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону №168 (тут і далі за текстом нормативно-правові акти в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

У разі коли товари (роботи, послуги), виготовлені та/або придбані, частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково ні, до суми податкового кредиту включається та частка сплаченого (нарахованого) податку при їх виготовленні або придбанні, яка відповідає частці використання таких товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях звітного періоду.

Якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Висновки відповідача про порушення вказаних вимог пов’язані із наступними обставинами, встановленими під час перевірки.

Оскільки підприємство мало одночасно як оподатковуваний податком на додану вартість, так і звільнений від оподаткування оборот, то згідно із пп. 7.4.3 п. 7.4 ст. 7 Закону №168 до складу податкового кредиту включалась та частка сплаченого (нарахованого) податку, яка відповідає частці використання таких товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях звітного періоду. Таким чином, відсоток неоподатковуваних операцій за вересень 2004 року склав 74,91%, та із суми ПДВ – 4200,00 грн. від придбання послуг з маркетингових досліджень, до складу податкового кредиту підприємством віднесено суму 1053,78 грн. (4200,00 – (4200,00 х 74,91%) = 1053,78 грн. (а.с. 62, т. 1). Таким чином, на думку податкового органу, ПП «Віват» завищило податковий кредит на суму 1054,00 грн., включивши до його складу суму ПДВ з витрат на проведення маркетингових досліджень без підтвердження належності цих послуг до власної господарської діяльності підприємства.

Висновок про заниження суми податкового зобов'язання у сумі 2668,00 грн. у вересні 2005 року пов'язаний із невірним, на думку відповідача, розрахунком відсотку неоподатковуваних операцій: для розрахунку була невірно визначена сума неоподатковуваного обороту, а саме 337192,00 грн., замість 370792,00 грн., неправильно розраховано коефіцієнт неоподатковуваних операцій (0,7728 замість 0,7028), таким чином, підприємством помилково віднесена до складу податкового кредиту сума ПДВ у розмірі 2668,00 грн. На думку посадових осіб, які проводили перевірку, позивачем завищено податковий кредит за рахунок включення до його складу сум ПДВ з витрат на проведення маркетингових досліджень, які не мають відношення до власної господарської діяльності позивача.

Матеріали справи свідчать про те, що позивачем, у періоді, що перевірявся, були укладені договори на проведення маркетингових досліджень з різними суб’єктами господарювання (а.с. 94, 96, 98, 100, 102 т. 1), надання зазначених послуг підтверджено актами здачі-прийому виконаних робіт (а.с. 95, 97, 99, 101, 103, т. 1).

Як встановлено судами, що розглядали справу, придбані позивачем маркетингові послуги призначались для їх використання в господарській діяльності позивача, були використані, а тому позивач мав право відносити до податкового кредиту суми податку на додану вартість по цим операціям.

На підставі вказаного висновку судів визнані нечинними податкові повідомлення-рішення, якими визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток і податку на додану вартість, у відповідній частині судові рішення не скасовані.

Таким чином, використання позивачем у власній господарській діяльності маркетингових послуг встановлено під час попереднього розгляду справи, під час нового розгляду справи сторонами не оспорюється, що у свою чергу свідчить про помилковість визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 3722,00 грн. і штрафними (фінансовими) санкціями, застосованими на підставі пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону №2181 за податковим повідомленням-рішенням від 07.02.2006 року №0001262301/0.

Відповідно до ч. 5 ст. 227 КАС України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи.

Суд враховує, що податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1054,00 грн. не є неузгодженим, оскільки зазначена сума була сплачена позивачем у десятиденний строк з моменту отримання податкового повідомлення-рішення №0001262301/0 від 07.02.2006 року.

Судом також встановлено, що в уточненнях до адміністративного суду (а.с. 127, т. 2), позивач просить суд визнати частково незаконним і скасувати податкове повідомлення-рішення від 07.02.2006 року №0001262301/0 по податку на додану вартість (основний платіж 3722,00 грн., штрафні санкції 811,00 грн.), тобто в частині суми податкового зобов'язання, що на 1054,00 грн. менше, ніж загальна сума податкового зобов'язання за цим повідомленням-рішенням. Втім в судовому засіданні представником позивача надані пояснення, згідно із якими він не згодний з нарахуваннями усієї суми податкового зобов'язання за основним платежем з податку на додану вартість і застосуванням штрафних (фінансових) санкцій за податковим повідомленням-рішенням від 07.02.2006 року №0001262301/0.

Проте норми Закону №2181, зокрема пп. 5.2.5 п. 5.2 ст. 5 цього Закону, не ставить право платника податку оскаржити податкове рішення контролюючого органу в залежність від факту сплати чи несплати податкового зобов'язання, визначеного в такому рішенні.

Суд також враховує, що позивачем в уточненні до позову помилково заявлено вимогу про визнання незаконним та скасування спірного податкового повідомлення-рішення, замість визнання його протиправним, тому суд вважає можливим в цій частині вийти за межі заявлених у позові вимог.

За таких обставин, суд вважає, що уточнений адміністративний позов підлягає задоволенню у повному обсязі, крім того суд, керуючись ч. 2 ст. 11 КАС України вважає можливим скасувати податкове повідомлення рішення ДПІ в м. Сімферополі від 07.02.2006 року №0001262301/0 повністю.

В судовому засіданні 28.10.2009 року оголошено вступну і резолютивну частини постанови, постанову у повному обсязі складено 02.10.2009 року.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 158-163, ч. 5 ст. 227 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

1.          Уточнений адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

2.          Визнати протиправними і скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі від 07.02.2006 року №0001262301/0 про визначення Приватному підприємству «Віват»податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 5583,00 грн.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня складення в повному обсязі у разі неподання заяви про апеляційне оскарження (апеляційної скарги).

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження апеляційна скарга не подана, постанова набуває законної сили через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Протягом 10 днів з дня складання постанови в повному обсязі через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим до Севастопольського апеляційного адміністративного суду може бути подана заява про апеляційне оскарження, після подачі якої протягом 20 днів може біти подана апеляційна скарга.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження (10 днів).

Суддя                                         Циганова Г.Ю.