Постанова № 6823080, 16.10.2009, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

16.10.09Справа №2а-7830/09/2/0170 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Яковлєва С.В. , при секретарі Слабун О.М. розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Комбіс»

до Державної податкової інспекції у м. Ялта

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень

за участю представників:

від позивача – Федосова О.Г. – пред-к, дов. від 26.08.2009 р.

від відповідача – Черниш Г.О. – пред-к, дов. № 7776/9/10-0 від 22.10.2008 р.

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю фірма «Комбіс» (далі позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду АРК з адміністративним позовом , в якому просило визнати недійсними податкові повідомлення –рішення Державної податкової інспекції в м. Ялта (далі відповідач) № 0002411501 від 29.10.2008 р. та № 0000141501 від 15.01.2009 р. Вимоги мотивовані тим, що працівники відповідача під час проведення камеральних перевірок склали акти, в яких зробили помилкові висновки про порушення позивачем Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» . Позивач вважає, що висновки відповідача, викладені актах перевірки, не відповідають дійсним обставинам справи, йому неправомірно нараховані податкові зобов’язання та до нього протиправно застосовані штрафні санкції. Крім того , позивач наполягає на тому, що у відповідача були відсутні підстави для проведенні зазначених перевірок.

Представник позивача наполягав на позовних вимогах з підстав, викладених у позові.

Представник відповідача у судовому засіданні, яке відбулось 10.09.2009 р. , надав заперечення на позов (вих. № 6402/9/10-0 від 03.09.2009 р.), в яких з позовними вимогами не погодився, вказав, що під час проведення перевірок позивача було встановлено порушення ним вимог Законів України «Про оподаткування прибутку підприємств». На думку відповідача позивачу обґрунтовано визначені податкові зобов’язання по податку на прибуток, нараховані штрафні санкції.

Представник відповідача у судових засіданнях заперечував проти задоволення позовних вимог, вважав ,що податкові повідомлення-рішення були прийняті на підставі документів перевірки позивача, підстави для визнання їх протиправними та скасування відсутні.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши представників сторін , суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідач провів невиїзну документальну (камеральну) перевірку податкової звітності позивача з податку на прибуток, за результатами якої 08.10.2008 р. склав Акт № 2249/15-1/20696392 .

У зазначеному Акті перевірки зафіксовано порушення позивачем, п.п. 12.1.5 п. 12.1. ст.12 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, Порядку складання декларації з податку на прибуток підприємства», що призвело до завищення від’ємного значення у сумі 189275 грн. за 1 півріччя 2008 р. та заниження податку на прибуток на 49319 грн.

За результатами зазначеної перевірки відповідачем 29.10.2008 р. прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0002411501/0 , відповідно до якого позивачу донараховане податкове зобов’язання по податку на прибуток у сумі 51785грн., в тому числі 49319 грн. – основного платежем та 2466 грн. – штрафних (фінансових) санкцій.

Відповідач провів невиїзну документальну (камеральну) перевірку податкової звітності позивача з податку на прибуток , за результатами якої 22.12.2008 р. склав Акт № 2810/15-1/20696392 .

У зазначеному Акті перевірки зафіксовано порушення позивачем, п.п. 12.1.5 п. 12.1. ст.12 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, Порядку складання декларації з податку на прибуток підприємства», що призвело до завищення від’ємного значення у сумі 23707 грн. за 9 місяців 2008 р. та заниження податку на прибуток на 90820 грн.

За результатами зазначеної перевірки відповідачем 15.01.2009 р. прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0000141501/0, відповідно до якого позивачу донараховане податкове зобов’язання по податку на прибуток у сумі 95361грн., в тому числі 90820 грн. – основного платежем та 4541 грн. – штрафних (фінансових) санкцій.

Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органу владних повноважень суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб’єкта., встановлюючи чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії) : 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Ст. 67 Конституції України визначає, що кожен зобов’язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно з п.п. 1.11.1. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» фінансовий кредит –це кошти, які надаються банком - резидентом або нерезидентом, кваліфікованим як банківська установа згідно із законодавством країни перебування нерезидента, або резидентами і нерезидентами, які мають статус небанківських фінансових установ, згідно з відповідним законодавством, а також іноземними урядами або його офіційними агентствами чи міжнародними фінансовими організаціями та іншими кредиторами-нерезидентами у позику юридичній або фізичній особі на визначений строк, для цільового використання та під процент. Правила надання фінансових кредитів встановлюються Національним банком України (стосовно банківських кредитів), а також Кабінетом Міністрів України (стосовно небанківських фінансових організацій) відповідно до законодавства.

В п.п. 1.22.1. ст. 1 Закону визначено, що безповоротна фінансова допомога - це:

сума коштів, передана платнику податку згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами, які не передбачають відповідної компенсації чи повернення таких коштів (за винятком бюджетних дотацій і субсидій), або без укладання таких угод;

сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після її списання, якщо така безнадійна заборгованість була попередньо включена до складу валових витрат кредитора;

сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності;

основна сума кредиту або депозиту, наданих платнику податку без встановлення строків повернення такої основної суми, за винятком кредитів, наданих під безстрокові облігації, та депозитів до запитання у банківських установах, а також сума процентів, нарахованих на таку основну суму, але не сплачених (списаних);

сума процентів, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповерненою на кінець звітного періоду, у розмірі облікової ставки Національного банку України, розрахованої за кожний день фактичного використання такої поворотної фінансової допомоги.

У п.3.1 ст.3 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств» визначено, що об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на:

суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону;

суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами (п.4.1. ст.4 Закону).

У п.п. 7.9.1. п. 7.9 ст. 7 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств» визначено, що з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом, не включаються до валового доходу і не підлягають оподаткуванню кошти або майно, залучені платником податку , зокрема, у зв'язку з отриманням платником податку фінансових кредитів від інших осіб-кредиторів, а також поверненням основної суми фінансових кредитів, наданих платником податку іншим особам-дебіторам, отриманням частини консолідованої іпотечної заборгованості власниками іпотечних сертифікатів участі, заміною однієї частки консолідованої іпотечної заборгованості на іншу.

Порядок врегулювання сумнівної, безнадійної заборгованості визначений у п.12.1. ст. 12 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств». Так, відповідно до п.п 12.1 .1 п. 12.1 ст.12 Закону платник податку - продавець товарів (робіт, послуг) має право збільшити суму валових витрат звітного періоду на вартість відвантажених товарів (виконаних робіт, наданих послуг) у поточному або попередніх звітному податкових періодах у разі коли покупець таких товарів (робіт, послуг) затримує без погодження з таким платником податку оплату їх вартості (надання інших видів компенсацій їх вартості). Таке право на збільшення суми валових витрат виникає, якщо протягом такого звітного періоду відбувається, зокрема, звернення платника податку до суду з позовом (заявою) про стягнення заборгованості з такого покупця або про порушення справи про його банкрутство чи стягнення заставленого ним майна.

У п. п. 12.1.5. п. 12.1 ст.12 Закону платник податку - покупець зобов'язаний збільшити валові доходи на суму непогашеної заборгованості (її частини), визнаної у порядку досудового врегулювання спорів або судом чи за виконавчим написом нотаріуса, у податковому періоді, на який припадає перша з подій:

а) або 90-й календарний день від дня граничного строку погашення такої заборгованості (її частини), передбаченого договором або визнаною претензією;

б) або 30-й календарний день від дня прийняття рішення судом про визнання (стягнення) такої заборгованості (її частини) або вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Строки, визначені абзацом "а" цього підпункту, поширюються також на випадки, коли покупець не надав відповідь на претензію, надіслану продавцем, у строки, визначені господарсько-процесуальним законодавством.

Строки, визначені абзацом "б" цього підпункту, застосовуються незалежно від того, чи розпочав державний виконавець або особа, прирівняна до нього згідно із законом, заходи із примусового стягнення боргу чи ні.

Зазначене у цьому підпункті збільшення валового доходу покупця не здійснюється стосовно заборгованості (її частини), яка погашається таким покупцем до настання строків, визначених абзацами "а" або "б" цього підпункту.

Якщо у наступних податкових періодах покупець погашає суму визнаної заборгованості або її частину (самостійно або за процедурою примусового стягнення), такий покупець збільшує валові витрати на суму такої заборгованості (її частини) за наслідками податкового періоду, на який припадає таке погашення.

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та АКБ «ТАС-Комерцбанк», правонаступником якого є ВАТ «Сведбанк» ( далі Банк) , 14.03.2005 р. був укладений кредитний договір № 53-К/30 , відповідно до якого першому був виданий кредит на суму 400000 грн. строком до 14.09.2007 р. В подальшому на підставі додаткових угод до кредитного договору розмір кредитної лінії був збільшений до 7858665 грн. В забезпечення виконання позивачем зобов’язань по зазначеному кредитному договору був укладені іпотечні договори, відповідно до умов яких Банку в іпотеку були надано нерухоме майно, яке належить платнику податків.

Позивач не виконав умов кредитного договору № 53-К/30 ( з урахуванням додаткових угод) щодо своєчасного повернення отриманих коштів, в наслідок чого Банк був вимушений звернутися до суду з позовом про стягнення заборгованості .

Господарським судом АРК 11.03.2008 р. по справі № 2-6/929-2008 було прийнято рішення, яким стягнуто з позивача на користь Банку заборгованість за кредитним договором № 53-К/30 в розмірі 7270766,34 грн. основного боргу, 261336,08 грн. - процентів за користування кредитом шляхом звернення стягнення на майно, передано в іпотеку за іпотечними договорами від 02.04.2007 р. Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 22.04.2008 р. зазначене рішення залишено без змін.

Відповідачем надані докази того, що Банк в Декларації з податку на прибуток за І півріччя 2008 р. відобразив врегулювання сумнівної (безнадійної) заборгованості по контрагенту ТОВ фірма «Комбіс» , а саме збільшено валових витрат на суму 322125 грн. на підставі п.п. 12.1.1. п. 12.1 ст.12 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств» .

Відповідач пояснив, що здійснення Банком корегування Декларації з податку на прибуток було підставою для проведення камеральних перевірок позивача та нарахування йому податкового зобов’язання по податку на прибуток на суму кредиту , визначеного першим як безнадійна заборгованість.

В той же час відповідачем в порядку, передбаченому ст. 71 КАС України, не надані докази того, що в наслідок звернення стягнення на майно позивача при виконанні рішення Господарського суду АРК по справі № 2-6/929-2008, залишилась непогашеною сума боргу у розмірі 322125 грн. в наслідок недостатності коштів , одержаних від реалізації предмета іпотеки.

На думку суду кошті , отримані позивачем по кредитному договору № 53-К/30, не можна відповідно до п.п.1.22.1 ст. 1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств» вважати безповоротною фінансовою допомогою, згідно з п.п. 7.9.1. п.7.9 ст. 7 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств» не відносяться вони і до валового доходу позивача.

Суд вважає, що корегування Декларації по прибутку Банку, в умовах непроведення всіх необхідних дій по примусовому виконанню зазначеного вище рішення Господарського суду АРК не є підставою відносити кредитні кошти, отримані позивачем за кредитним договором, до складу його доходу та нараховувати податок на прибуток.

За таких обставин суд вважає, що висновки, зроблені відповідачем в актах перевірки Акт № 2249/15-1/20696392 від 08.10.2009 р. та № 2810/15-1/20696392 від 22.12.2008 р., не відповідають дійсним обставинам справи, в наслідок чого стає зрозумілим що податкові повідомлення – рішення прийняти відповідачем без всебічного та повного вивчення обставин справи , без додержанням вимог чинного законодавства України, в зв’язку з чим позовні вимоги є обґрунтованими.

Крім того, суд вважає необхідним визначити, що камеральні перевірки були проведені відповідачем без наявності підстав, передбачених чинним законодавством України , за наслідками перевірки корегування Декларації на прибуток іншого платника податків - Банку-, а сума податкового зобов’язання, визначена на підставі Акту перевірки № 2810/15-1/20696392 від 22.12.2008 р., взагалі розрахована з порушенням принципів та порядку, зазначених в Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», зокрема ст.4 цього Закону, що призвело до того, що позивачу було визначено двічі одне і теж податкове зобов’язання по податку на прибуток в послідові звітні періоди.

Під час судового засідання, яке відбулось 16.10.2009 р. були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАСУ постанову складено 23.10.2009 р.

Керуючись ст.ст. 160-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Позов задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Ялта ) № 0002411501/0 від 29.10.2008 р. та №0000141501/0 від 15.01.2009 р.

У разі неподання заяви про апеляційне оскарження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення (у разі складання постанови у повному обсязі, відповідно до ст. 160 КАСУ - з дня складення у повному обсязі).

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження , апеляційна скарга не подана, постанова вступає в законну силу через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова може бути оскаржена в порядку і строки передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя                                         Яковлєв С.В.