Ухвала суду № 68229168, 07.08.2017, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 462/4469/14-ц Головуючий у 1 інстанції: Галайко Н.М.

Провадження № 22-ц/783/4066/17 Доповідач в 2-й інстанції: Шеремета Н. О.

Категорія: 2

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 серпня 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого - судді: Шеремети Н.О.

суддів: Шандри М.М., Цяцяка Р.П.

секретаря: Цапа П.М.

з участю: ОСОБА_2, ОСОБА_3,

її представника ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на ухвалу Залізничного районного суду м. Львова від 24 жовтня 2014 року, -

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_2звернулась в суд з позовом до ОСОБА_3, третя особа: Залізнична районна адміністрація Львівської міської ради, Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській областіпро зобов'язання ОСОБА_3 не чинити перешкод у користуванні частиною будинку та визнання права власності на реконструйовану частину будинку АДРЕСА_1 загальною площею 53,2 кв.м., що складається з трьох житлових кімнат: площею 16,7 кв.м. під літерою 4-1, площею 9,0 кв.м. під літерою 4-2, площею 8,6 кв.м. під літерою 4-3, кухні площею 5,5 кв.м. під літерою 4-4, умивальника площею 1,6 кв.м. під літерою 4-5, душової площею 0,9 кв.м. під літерою 4-6, вбиральні площею 0,7 кв.м. під літерою 4-7, кладочки площею 7,0 кв.м. під літерою 4-8 та кладочки площею 3,2 кв.м. під літерою 4-9.

ОСОБА_3 подала зустрічну позовну заяву, у якій просила визнати за ОСОБА_3 право власності на реконструйовану частину будинку АДРЕСА_1 загальною площею 36.5 кв.м, що складається з коридору, площею 2,2 кв.м., під літ 1-1; житлової кімнати площею 11,4 кв.м під літ. 1-2; житлової кімнати площею 13,6 кв.м. під літ. 1-4; ванни площею 3,3 кв.м. під літ. 1-4; кухні площею 4,7 кв.м. під літ. 1.5 та кладовки площею 1,3 кв.м. під літ. 1-6.

У судовому засіданні ОСОБА_2 та ОСОБА_3 подали спільну заяву про визнання мирової угоди та надали суду укладену та підписану мирову угоду з метою врегулювання спору на основі взаємних поступок, за умовами якої сторони дійшли згоди про наступне:

за ОСОБА_2 визнати право власності на реконструйовану частину будинку АДРЕСА_1 загальною площею 53,2 кв.м., що складається з трьох житлових кімнат: площею 16,7 кв.м., під літерою 4-1; площею 9,0 кв.м. під літ. 4-2; площею 8,6 кв.м. під літ. 4-3; кухні площею 5,5 кв.м під літ. 4-4; умивальника площею 1,6 кв.м. під літ. 4-5; душової площею 0,9 кв.м. під літ. 4-6; вбиральні площею 0,7 кв.м. під літ 4-7; кладовки площею 7,0 кв.м. під літ. 4-8 та кладочки площею 3,2 під літ. 4-9.

за ОСОБА_3 визнати право власності на реконструйовану частину будинку АДРЕСА_1 загальною площею 36, 5 кв.м., що складається з коридору, площею 2,2 кв.м., під літ 1-1; житлової кімнати площею 11,4 кв.м під літ. 1-2; житлової кімнати площею 13,6 кв.м. під літ. 1-4; ванни площею 3,3 кв.м. під літ. 1-4; кухні площею 4,7 кв.м. під літ. 1.5 та кладовки площею 1,3 кв.м. під літ. 1-6.

ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зобов'язуються не чинити перешкод один одному у користуванні, належних кожній відповідно до п. 1 та п. 2 даної мирової угоди частин будинку АДРЕСА_1.

Оскаржуваною ухвалою визнано мирову угоду, укладену між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за якою сторони домовились про наступне:

1. За ОСОБА_2 визнано право власності на реконструйовану частину будинку АДРЕСА_1 загальною площею 53,2 кв.м., що складається з трьох житлових кімнат: площею 16,7 кв.м., під літерою 4-1; площею 9,0 кв.м. під літ. 4-2; площею 8,6 кв.м. під літ. 4-3; кухні площею 5,5 кв.м під літ. 4-4; умивальника площею 1,6 кв.м. під літ. 4-5; душової площею 0,9 кв.м. під літ. 4-6; вбиральні площею 0,7 кв.м. під літ 4-7; кладовки площею 7,0 кв.м. під літ. 4-8 та кладочки площею 3,2 під літ. 4-9.

2. За ОСОБА_3 визнано право власності на реконструйовану частину будинку АДРЕСА_1 загальною площею 36, 5 кв.м., що складається з коридору, площею 2,2 кв.м., під літ 1-1; житлової кімнати площею 11,4 кв.м під літ. 1-2; житлової кімнати площею 13,6 кв.м. під літ. 1-4; ванни площею 3,3 кв.м. під літ. 1-4; кухні площею 4,7 кв.м. під літ. 1.5 та кладовки площею 1,3 кв.м. під літ. 1-6.

3. ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зобов'язались не чинити перешкод один одному у користуванні, належних кожній відповідно до п. 1 та п. 2 даної мирової угоди частин будинку АДРЕСА_1.

4. Судові витрати по даній цивільній справі залишились в тих розмірах, що належали до сплати при подачі позовної заяви.

Провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа: Залізнична районна адміністрація Львівської міської ради, Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області про визнання права власності на реконструйовану частину будинку - закрито.

Ухвалу суду оскаржила ОСОБА_5, яка не була залучена і не приймала участі у розгляді справи, в апеляційній скарзі просить оскаржувану ухвалу скасувати та постановити нову ухвалу, якою у визнанні мирової угоди відмовити, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Вважає ухвалу суду незаконною, необгрунтованою та постановленою з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що згідно витягів з реєстру права власності на нерухоме майно № 17121986 від 19.12.2007 року та про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 5458422 від 16.11.2004 року, спірне будинковолодіння належало на праві приватної спільної часткової власності ОСОБА_6 - 1/12, ОСОБА_7 - 1/12, ОСОБА_2 - 3/20, ОСОБА_8 - 3/20, ОСОБА_9 - 3/20, ОСОБА_10 - 3/30, ОСОБА_3 - 3/20. За договором дарування від 22.12.2007 року ОСОБА_9 та ОСОБА_10 подарували ОСОБА_5 - 6/20 частин житлового будинку за адресою АДРЕСА_1. Проте, постановивши оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції зменшив частку ОСОБА_5 із 6/20 до 15/100, що є прямим порушенням ст. 175 ЦПК України, ст. 321 ЦК України, ст. 41 Конституції України. Також зазначає, що згоди на проведення реконструкції будинку чи проведення до нього прибудови від усіх співвласників спірного будинку ОСОБА_2 та ОСОБА_3 отримано не було, відповідної земельної ділянки для такої мети їм не було надано, проекту чи документів, які дають право виконувати будівельні роботи, ними не представлено, то така реконструкція, га думку апелянта, є самочинним будівництвом. Постановляючи оскаржувану ухвалу та затверджуючи мирову угоду, суд не врахував, що такою порушуються права та інтереси інших співвласників, оскільки внаслідок проведення такої реконструкції, було фактично змінено частки усіх інших співвласників, які не залучались до участі у даній справі.

Заслухавши суддю - доповідача, заперечення ОСОБА_2, ОСОБА_3, її представника ОСОБА_4 щодо задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 175 ЦПК України мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на основі взаємних поступок і може стосуватися лише прав та обов»язків сторін та предмета позову. Сторони можуть укласти мирову угоду і повідомити про це суд, зробивши спільну заяву. Якщо мирову угоду або повідомлення про неї викладено в адресованій суду письмовій заяві сторін, ця заява приєднується до справи. До ухвалення судового рішення у зв»язку з укладенням сторонами мирової угоди суд роз»яснює сторонам наслідки такого рішення, перевіряє, чи не обмежений представник сторони, який висловив намір вчинити ці дії, у повноваженнях на їх вчинення. У разу укладення сторонами мирової угоди суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі. Закриваючи провадження у справі, суд за клопотанням сторін може постановити ухвалу про визнання мирової угоди. Якщо умови мирової угоди суперечать закону чи порушують права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у визнанні мирової угоди і продовжує судовий розгляд. Суд не визнає мирової угоди у справі, в якій одну із сторін представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє.

Під мировою угодою слід розуміти досягнуту сторонами в ході судового розгляду засновану на взаємних поступках угоду, яка по новому визначає їх суб»єктивні права та обов»язки. Умови мирової угоди не повинні суперечити закону, не порушувати права та законні інтереси інших осіб.

Оскаржуваною ухвалою визнано мирову угоду, укладену між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за якою сторони домовились про наступне:

1. За ОСОБА_2 визнано право власності на реконструйовану частину будинку АДРЕСА_1 загальною площею 53,2 кв.м., що складається з трьох житлових кімнат: площею 16,7 кв.м., під літерою 4-1; площею 9,0 кв.м. під літ. 4-2; площею 8,6 кв.м. під літ. 4-3; кухні площею 5,5 кв.м під літ. 4-4; умивальника площею 1,6 кв.м. під літ. 4-5; душової площею 0,9 кв.м. під літ. 4-6; вбиральні площею 0,7 кв.м. під літ 4-7; кладовки площею 7,0 кв.м. під літ. 4-8 та кладочки площею 3,2 під літ. 4-9.

2. За ОСОБА_3 визнано право власності на реконструйовану частину будинку АДРЕСА_1 загальною площею 36, 5 кв.м., що складається з коридору, площею 2,2 кв.м., під літ 1-1; житлової кімнати площею 11,4 кв.м під літ. 1-2; житлової кімнати площею 13,6 кв.м. під літ. 1-4; ванни площею 3,3 кв.м. під літ. 1-4; кухні площею 4,7 кв.м. під літ. 1.5 та кладовки площею 1,3 кв.м. під літ. 1-6.

3. ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зобов'язались не чинити перешкод один одному у користуванні, належних кожній відповідно до п. 1 та п. 2 даної мирової угоди частин будинку АДРЕСА_1.

4. Судові витрати по даній цивільній справі залишились в тих розмірах, що належали до сплати при подачі позовної заяви.

Провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа: Залізнична районна адміністрація Львівської міської ради, Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області про визнання права власності на реконструйовану частину будинку - закрито.

Як вбачається з витягів з реєстру права власності на нерухоме майно №17121986 від 19.12.2007 року та про реєстрацію права власності на нерухоме майно №5458422 від 16.11.2004 року, будинковолодіння за адресою АДРЕСА_1 право власності зареєстровано за: ОСОБА_11 - 1/12; ОСОБА_7 - 1/12; ОСОБА_12 - 1/12; ОСОБА_2 - 3/20; ОСОБА_8 - 3/20; ОСОБА_9 - 3/20; ОСОБА_10 - 3/20; ОСОБА_3 -3/20.

На підставі договору дарування, укладеного та посвідченого 22.12.2007 року, ОСОБА_9 та ОСОБА_9 подарували ОСОБА_5 належні їм на праві власності частки в розмірі по 3/20 кожній, а ОСОБА_5 набула у власність 6/20 частин житлового будинку АДРЕСА_1 а відтак є співвласником житлового будинку, у якому її частка, як співвласника, становить 6/20 (3/10) частин.

Затвердивши мирову угоду та визнавши за ОСОБА_2 та ОСОБА_3 право власності на реконструйовані частини житлового будинку АДРЕСА_1 суд першої інстанції не врахував, що не всі співвласники житлового будинку надали згоду на проведення реконструкції житлового будинку, не врахував того, що внаслідок реконструкції житлового будинку ОСОБА_2 та ОСОБА_3 збільшилася їх частка у житловому будинку, а частка інших співвласників зменшилася, що підтверджується долученою апелянтом копією позовної заяви, поданої ОСОБА_2 та ОСОБА_3, про зміну часток у будинковолодінні, у якій ОСОБА_2 та ОСОБА_13 просять змінити у судовому порядку ідеальні частки співвласників у будинковолодінні АДРЕСА_1 ОСОБА_2 з 3/20 на 40/100, ОСОБА_3 з 3/20 на 12/100.

Суд першої інстанції, затверджуючи мирову угоду, не звернув уваги на те, що в матеріалах справи відсутні докази згоди інших співвласників житлового будинку АДРЕСА_1 на зміну їх часток у будинковолодінні.

Слід зазначити і те, що суд першої інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали про затвердження мирової угоди, не звернув уваги на те, що інші співвласники житлового будинку АДРЕСА_1 прав та інтересів яких така мирова угода стосується, не були залучені до участі у справі, хоча умови мирової угоди, затвердженої судом, стосуються прав та інтересів інших співвласників житлового будинку, в тому числі апелянта.

З врахуванням положень ч.4 ст. 120 ЗК України, відповідно до якої право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі, споруди, суд, затверджуючи мирову угоду, не врахував, що збільшення ідеальних часток ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у житловому будинку може бути підставою для збільшення їх частки у користуванні земельною ділянкою, та зменшення частки у користуванні земельною ділянкою інших землекористувачів, що призведе до порушення прав інших землекористувачів, решти співвласників житлового будинку.

Колегія суддів звертає увагу на те, що в матеріалах справи відсутні передбачені законом документи, які б надавали ОСОБА_2 та ОСОБА_3 дозвіл на проведення реконструкції. Розроблена та затверджена у встановленому законом порядку проектна документація позивачами до матеріалів справи не долучалася. Судом не перевірено дотримання позивачами вимог Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Проаналізувавши умови мирової угоди, колегія суддів приходить до висновку про те, що затвердивши мирову угоду, суд фактично визнав право власності на самочинно збудоване майно, чим порушив вимоги ст. 376 ЦК України, не врахував роз»яснень постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами статті 376 ЦК України (про правовий режим самочинного будівництва)», відповідно до яких питання узаконення самочинно проведеної реконструкції попередньо має розглядатися та вирішуватися в позасудовому порядку уповноваженими державними органами, органом місцевого самоврядування.

Постановляючи оскаржувану ухвалу про визнання та затвердження мирової угоди, суд першої інстанції не взяв до уваги вищенаведеного та не перевірив, чи порушують умови мирової угоди права, свободи чи інтереси інших осіб. Суд не врахував положення ч.5 ст. 175 ЦПК України, відповідно до яких, якщо умови мирової угоди суперечать закону чи порушують права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у визнанні мирової угоди і продовжує розгляд справи.

З врахуванням того, що умови мирової угоди, затвердженої ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 24.10.2014 року, порушують права та інтереси інших осіб, а саме,співвласників житлового будинку АДРЕСА_1, в тому числі і апелянта, визнання права власності за відсутності відповідних дозвільних документів на проведення реконструкції, без попереднього вирішення питання узаконення проведеної реконструкції в позасудовому порядку, без попереднього звернення за вирішенням цього питання до органу місцевого самоврядування, суперечить закону, а відтак оскаржувана ухвала підлягає скасуванню з передачею справи до суду першої інстанції для продовження її розгляду.

Керуючись ст. ст. 303, 311, п.3 ч.1 ст. 312, ст.ст. 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

апеляційну скаргу ОСОБА_5 - задовольнити частково.

Ухвалу Залізничного районного суду м. Львова від 24 жовтня 2014 року - скасувати. Справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий: Шеремета Н.О.

Судді: Шандра М.М.

Цяцяк Р.П.