Рішення № 68229120, 07.08.2017, Шептицький міський суд Львівської області (до 25.04.2025 - Червоноградський міський суд Львівської області)

Провадження № 2/459/214/2017

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 серпня 2017 року Червоноградський міський суд Львівської області

в складі: головуючого-судді Кріля М.Д.

при секретарі Данилів О.І.

за участю: представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача

ПАТ КБ "Приватбанк" Жарського І.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Червонограді справу за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства КБ "Приватбанк", ОСОБА_4, ОСОБА_5 (треті особи без самостійних вимог: ОСОБА_6, приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Гусак Роман Тадейович, приватний нотаріус Червоноградського нотаріального округу Павлик Петро Олегович, Червоноградської міської ради в особі державного реєстратора прав на нерухоме майно відділу економіки) про визнання договору купівлі-продажу нежитлового приміщення недійсним,

В С Т А Н О В И В :

У грудні 2016 року позивач звернувся у суд з позовом до відповідачів, у якому просить визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлового приміщення площею 57,2 кв.м. за № 23 у будинку АДРЕСА_1, що був укладений ПАТ КБ "Приватбанк" як продавцем та ОСОБА_4 як покупцем, який посвідчений приватним нотаріусом Гусаком Р.Т. та зареєстрований в реєстрі за № 1513, із скасуванням державної реєстрації права власності на це нерухоме майно за ОСОБА_4

В обґрунтування позову вказав, що перебуваючи у шлюбі з ОСОБА_6 у 2005 р. придбав квартиру за даною адресою, яку згодом перевів у нежитлове приміщення. У 2007 р. дане приміщення надав в іпотеку ПАТ КБ "Приватбанк" для забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором від 03.12.2017 року № CGZ0B0/1. Того ж дня була зареєстрована іпотека, а згодом вказане приміщення він передав в оренду. 19.10.2016 р. відповідачі уклали оспорюваний правочин, який він вважає недійсним, оскільки банк ніколи власником майна не був, довіреностей не мав, за 30 днів його не повідомив про намір продажу приміщення, його дружина не давала згоди на відчуження останнього, а резолютивна частина рішення суду, яким звернуто стягнуто на предмет іпотеки, передбачала, що договір купівлі-продажу може бути укладений лише від його імені, а не імені банку. У підсумку стверджує, що оспорюваний договір укладений з порушенням цивільного законодавства, суперечить йому, відтак просить визнати останній недійсним.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, просив їх задоволити.

Представник ПАТ КБ "Приватбанк" позов заперечив, пославшись на законність оспорюваного правочину, так як не було дотримано приписів цивільного законодавства при його укладенні.

Відповідачі та їх представник у судове засідання не з'явилися, останній подав клопотання про розгляд справи без їх участі, позов заперечив, пославшись на раніше подані письмові заперечення. Згідно останніх, стверджують, що при укладенні оспорюваного правочину сторонами та нотаріусом було дотримано всіх вимоги закону, а не повідомлення позивача про намір відчужити предмет іпотеки не є підставою для визнання договору купівлі-продажу недійсним.

Третя особа - ОСОБА_6 - у судове засідання не з'явилася, подала заяву про розгляд справи у її відсутності, позов підтримує.

Приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Гусак Р.Т. у судове засідання не з'явився, подав заяву про розгляд справи у його відсутності, позов заперечує.

Приватний нотаріус Червоноградського нотаріального округу Павлик П.О. також у судове засідання не з'явився, про час і місце розгляду справи був належно повідомлений.

Представник Червоноградської міської ради Львівської області подав клопотання про розгляд справи у їх відсутності, при вирішенні справи покладається на розсуд суду.

Вислухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини справи та оцінивши наявні докази, суд встановив наступне.

Згідно кредитного договору № CGZ0B0/1 від 3.12.2007 року ЗАТ КБ "Приватбанк", (правонаступником якого є ПАТ КБ "ПриватБанк"), ОСОБА_3 було надано кредит в розмірі 60000 дол. США зі сплатою 16,10 % річних з кінцевим терміном повернення 03.12.2012 року.

Того ж дня було укладено договір іпотеки між ОСОБА_3 та ЗАТ КБ "Приватбанк" - у забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором та передано в іпотеку позивачеві нежитлове приміщення, розташоване по АДРЕСА_1.

Рішенням Червоноградського міського суду Львівської області від 24.10.2013 року у справі за первісним позовом ПАТ КБ "Приватбанк" до ОСОБА_3 з участю третьої особи ОСОБА_6 про звернення стягнення та зустрічним позовом ОСОБА_6 до ПАТ КБ «Приватбанк», ОСОБА_3 з участю третьої особи приватного нотаріуса Червоноградського міського нотаріального округу Павлик Петра Олеговича про визнання договору іпотеки недійсним - первісний позов задоволено, у зустрічному - відмовлено.

Зокрема, судом вирішено звернути стягнення за договором іпотеки № CGZ0B0/1 від 3.12.2007 р., укладеним між ЗАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_3, посвідченим приватним нотаріусом Червоноградського міського нотаріального округу Павликом П.О., зареєстрованим у реєстрі за № 2519, а саме: нежитлове приміщення № 23, загальною площею 57,2 кв.м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_3 для забезпечення виконання зобов'язань по кредитному договору № CGZ0B0/1 від 3.12.2007 р. в розмірі 229490,66 дол. США та 250 грн., укладеному між ЗАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_3. шляхом продажу вказаного предмету іпотеки ПАТ КБ «ПриватБанк» з укладенням від імені ОСОБА_3 договору купівлі-продажу з іншою особою - покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав на нерухоме майно з можливістю здійснення ПАТ КБ «Приватбанк» усіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмета іпотеки. Встановлено початкову ціну предмета іпотеки для його подальшої реалізації на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності на момент реалізації предмета іпотеки.

19.10.2016 року ПАТ КБ "Приватбанк", що є іпотекодержателем за вище вказаним договором іпотеки, іпотекодавцем за яким є ОСОБА_3, та ОСОБА_4 відповідно до ст. 38 Закону України "Про іпотеку", п. 28 іпотечного договору та зазначеного вище рішення суду уклали договір купівлі-продажу нежитлового приміщення площею 57,2 кв.м. за № 23 будинку АДРЕСА_1. Договір посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Гусаком Р.Т., зареєстровано в реєстрі за № 1513.

Як видно з Інформаційної довідки № 71187131 від 24.10.2016 року, зареєстровано приватну власність за ОСОБА_4 на предмет вказаного договору купівлі-продажу.

Надаючи правову оцінку фактичним обставинам справи суд виходить з наступного.

Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду.

Іпотека як майновий спосіб забезпечення виконання зобов'язання є особливим (додатковим) забезпечувальним зобов'язанням, що має на меті стимулювати боржника до виконання основного зобов'язання та запобігти негативним наслідкам порушення боржником своїх зобов'язань або зменшити їх.

Виконання забезпечувального зобов'язання, що виникає з іпотеки, полягає в реалізації іпотекодержателем (позикодавцем) права одержати задоволення за рахунок переданого іпотекодавцем в іпотеку майна переважно перед іншими кредиторами останнього. Сутність цього права полягає в тому, що воно дозволяє задовольнити вимоги позикодавця у разі невиконання боржником свого зобов'язання в силу компенсаційності цього права за рахунок іпотечного майна та встановленого законом механізму здійснення кредитором свого преважного права, у порядку встановленому іпотечним договором та/або законом.

Відповідно до ч. 1 ст.589, ст.590 ЦК України,ч. 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. Звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Згідно п. 28 Іпотечного договору, звернення стягнення на предметі іпотеки за вибором іпотекодержателя може бути здійснено у позасудовому порядку шляхом: 1) переходу до іпотеко держателя права власності на предмет іпотеки, про що іпотекодавець зобовязаний письмово повідомити іпотекодавця; 2) продажу предмету іпотеки будь-якій особі та будь-яким способом, в тому числі біржі, на підставі договору купівлі-продажу у порядку ст. 38 Закону України "Про іпотеку", для чого іпотекодавець надає іпотеко держателю право укласти такий договір за ціною та на умовах, визначених на власний розсуд іпотеко держателя, і здійснити всі необхідні дії від свого імені.

Статтею 38 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що якщо рішення суду або договір про задоволення вимог іпотекодержателя (відповідне застереження в іпотечному договорі) передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві, іпотекодержатель зобов'язаний за 30 днів до укладення договору купівлі-продажу письмово повідомити іпотекодавця та всіх осіб, які мають зареєстровані у встановленому законом порядку права чи вимоги на предмет іпотеки, про свій намір укласти цей договір. У разі невиконання цієї умови іпотекодержатель несе відповідальність перед такими особами за відшкодування завданих збитків.

Поряд з цим, згідно ст. 655 ЦК Україниза договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 658 ЦК України передбачено, що право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення.

Частиною 5 ст.11 ЦК України передбачено, що у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.

Згідно вимог ч. 5 ст. 38 Закону України «Про іпотеку», дії щодо продажу предмета іпотеки та укладання договору купівлі-продажу здійснюються іпотекодержателем від свого імені, на підставі іпотечного договору, який містить, застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, що передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки, без необхідності отримання для цього будь-якого окремого уповноваження іпотекодавця.

Крім цього, правочин може бути визнаний судом недійсним лише з підстав, передбачених законом частини 1-3, 5 та 6 ст. 203 ЦК України, якою встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Захист цивільних прав це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України (ст. 4 ЦПК України).

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Таким чином, підставою для звернення особи за захистом свого права є порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права із застосуванням відповідного способу захисту.

Оскільки згідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданих відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, то саме позивачеві при подачі позовної заяви належало право визначити які саме свої права він вважає порушеними, невизнаними або оспорюваними і у який спосіб він вважає за можливе їх захистити.

При цьому згідно до ст. 60 ЦПК України на нього також законом покладено обовязок довести ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог і заперечень крім випадків, встановлених ст. 61 ЦПК України. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, що мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Фактичні обставини справи у світлі вище наведених норм права свідчать, що ПАТ КБ "Приватбанк" на підставі зазначеного рішення суду та іпотечного договору здобуло право укласти договір купівлі-продажу предмету іпотеки.

Укладений між сторонами договір купівлі-продажу не суперечить нормам цивільного законодавства, відповідає вільному волевиявленню та внутрішній волі учасників правочину, спрямований на реальне настання правових наслідків.

Договір купівлі-продажу предмета іпотеки, укладений відповідно до статті 38 Закону України «Про іпотеки», є правовою підставою для реєстрації права власності покупця на нерухоме майно, що було предметом іпотеки.

Згідно із ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені Законом, зокрема із правочинів і вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із Закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

За таких обставин, оспорюваний правочин вчинений у відповідності до вимог діючого законодавства, тому не має підстав для визнання його недійсним. Право власності на спірне нерухоме майно перейшло до ОСОБА_4 правомірно.

Крім цього, законодавчі приписи, сформульовані у Законі України "Про іпотеку", переконливо свідчать, що неповідомлення банком позивача та всіх осіб, які мають зареєстровані у встановленому законом порядку права чи вимоги на предмет іпотеки, про свій намір укласти цей договір не є підставою для визнання недійсним спірного договору купівлі-продажу предмета іпотеки.

Суд вважає, що в судовому засіданні позивачем не доведено належними та допустимими доказами порушення відповідачами його прав на спірне нерухоме майно, тому у відповідності до ст. ст.15,16 ЦК України його право не підлягає захисту судом.

Аналогічна право позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 3 вересня 2014 року у справі №6-84цс14, яка у відповідності до ч. 1ст. 360-1 ЦПК України є обов"язковою для всіх судів України.

Вимога про скасування державної реєстрації права власності відповідачки на нежитлове примішення має похідний характер, а тому у зв'язку з відмовою у позові про визнання договору купівлі продажу недійсним не підлягає задоволенню і ця вимога.

Крім цього, відповідно до п. 10 Постанови Пленуму ВСУ від 22.12.2006 № 9 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову", заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті. Зважаючи на це, суд при задоволенні позову не вправі скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба в забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились обставини, що зумовили його застосування.

На думку суду, потреба у забезпеченні позову не відпала й не змінилися обставини, що зумовили його застосування за ухвалою Червоноградського міського суду Львівської області від 19.12.2016 року, тому вжиті заходи забезпечення позову слід залишити в дії до набрання рішенням законної сили.

Керуючись ст.ст. 10, 60, 212-215, 218 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

В позові - відмовити.

Арешт нежитлового приміщення площею 57,2 кв.м. за АДРЕСА_1 накладеного ухвалою Червоноградського міського суду Львівської області від 19 грудня 2016 року - скасувати, після набрання рішення законної сиди.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Львівської області протягом 10 днів з часу проголошення.

Суддя: М. Д. Кріль