Ухвала суду № 68228387, 07.08.2017, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 465/1679/17 Головуючий у 1 інстанції: Мартинишин М.О.

Провадження № 22-ц/783/3663/17 Доповідач в 2-й інстанції: Шеремета Н. О.

Категорія: 19

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 серпня 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого - судді: Шеремети Н.О.

суддів: Шандри М.М., Цяцяка Р.П.

секретаря: Цапа П.М.

з участю: представників ОСОБА_2 - ОСОБА_3,

ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Інго Україна» на ухвалу судді Франківського районного суду м. Львова від 10 квітня 2017 року, -

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Інго Україна» про стягнення 407 491,52 грн., в тому числі 292 039,50 грн. Основної заборгованості, 16 538,24 грн. - трьох відсотків річних за період з 18.03.2015 року до 03.02.2017 року; 98 913,78 грн. - втрат від інфляції за період з березня 2015 року до січня 2017 року включно.

Оскаржуваною ухвалою судді відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Інго Україна» про стягнення коштів.

Ухвалу судді оскаржило ПрАТ «Акціонерна страхова компанія «Інго Україна», в апеляційній скарзі просить ухвалу скасувати та справу направити до Шевченківського районного суду м. Києва. Вважає ухвалу суду незаконною, необгрунтованою та постановленою з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що договір страхування транспортного засобу, з приводу якого позивається ОСОБА_2, є договором майнового страхування. Відповідно до Узагальнення судової практики розгляду цивільних справ, що виникають з договорів страхування Верховного Суду України від 19.07.2011 року «відповідно до узагальнення судової практики ВСУ з розгляду цивільних справ про захист прав споживачів (2009-2012р.р.) відносини, які виникають з майнового страхування, не підпадають під предмет регулювання Закону України «Про захист прав споживачів» і положення цього Закону не застосовуються до відносин майнового страхування. Зазначений Закон може застосовуватись, коли позивач прямо вказує на порушення норм, гарантованих цим Законом, наприклад, права на інформацію при ненаданні для ознайомлення правил страхування». Беручи до уваги, що спір між сторонами виникає щодо сплати страхового відшкодування за договором майнового страхування, відповідно Закон України «Про захист прав споживачів» на врегулювання спору не розповсюжується, а тому діють загальні правила підсудності, встановлені ст.109 ЦПК України, відповідно до якої позови подаються за місцезнаходженням відповідача у справі. Також зазначає, що даний спір виник із виконання обов'язків за договором страхування, а тому справа має розглядатися за загальними правилами підсудності, встановленими ст.109 ЦПК України, за місцезнаходженням саме юридичної особи ПрАТ «АСК «ІНГО Україна», яка зареєстрована та знаходиться на території Шевченківського району суду м. Києва за адресою м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 33. Апелянт вважає, що судом першої інстанції було порушено вимоги процесуального права, а саме, ст.ст. 109, 110 ЦПК України.

Заслухавши суддю-доповідача, заперечення представників ОСОБА_2 - ОСОБА_3, ОСОБА_4 щодо задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Ухвалою судді Франківського районного суду м. Львова відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Інго Україна» про стягнення страхового відшкодування.

Звернувшись з апеляційною скаргою на ухвалу про відкриття провадження, апелянт зазначає, що суддя першої інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали не дотримався встановлених законом правил підсудності та порушив вимоги ст. 109 ЦПК України, відповідно до якої позови до юридичних осіб пред»являються за їх місцезнаходженням, і оскільки на спірні правовідносини не поширюється Закон України «Про захист прав споживачів», позов не може пред»являтися до суду за місцем проживання чи реєстрації позивача.

Колегія суддів не погоджується з такими доводами апелянта з огляду на наступне.

Страхування - це окремий вид договірних зобов»язань.

Відповідно до ч.1 ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов»язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другі сторонв (страхувальникові) Або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов»язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору. Тобто договір страхування - це двосторонній, оплатний, строковий, консенсуальний договір. Це договір про надання послуг на користь третьої особи

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про страхування» страхування - це вид цивільно - правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів , що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

За змістом преамбули цей Закон регулює відносини у сфері страхування і спрямований на створення ринку страхових послуг, посилення страхового захисту майнових інтересів підприємств, установ, організацій та фізичних осіб. Аналіз указаних норм дає підстави для висновку, що договір страхування - це договір про фінансову послугу, яка відноситься до небанківського сектора.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про страхування» страхування може бути добровільним (наприклад страхування життя, страхування майна) або обов»язковим

З урахуванням того, що діяльність страховика підпадає під визначення послуги і виконавця, що міститься в ч.1 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів», то у разі, якщо договір страхування спрямований на задоволення особистих потреб застрахованої фізичної особи, такі правовідносини регулюються Законом України «Про захист прав споживача» в частині, не врегульованій спеціальним законом.

Це стосується й договорів майнового страхування, де страхувальником є фізичні особи, а відносини спрямовані на захист особистих майнових інтересів страхувальника або іншої особи, що визначена у договорі, шляхом задоволення майнової потреби страхувальника, яка виникає або може виникнути після настання певних подій.

З позовної заяви вбачається, що ОСОБА_2 звернувся із позовною заявою до Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Інго Україна» про стягнення страхового відшкодування на підставі Договору страхування №630580020.14 добровільного страхування засобів наземного транспорту, укладеного між ПрАТ «АСК «Інго Україна» та ОСОБА_2 11.02.2014 року, предметом договору страхування є майнові інтереси страхувальника, пов»язані з володінням, користуванням і розпорядженням транспортним засобом, автомобілем марки NISSAN X TRAIL.

З врахуванням вищенаведеного, беручи до уваги, що відносини, які виникли між ОСОБА_2 та ПрАТ «АСК «Інго Україна», спрямовані на захист майнових інтересів саме позивача, пов»язаних з володінням, користуванням і розпорядженням належним йому на праві власності автомобілем, застрахованим у відповідача, пов»язані з виплатою страхового відшкодування на підставі договору добровільного страхування саме ОСОБА_2, на думку колегії суддів на такі правовідносини поширюється дія Закону України «Про захист прав споживачів». А відтак позивач вправі подати позов до Франківського районного суду м. Львова за місцем свого проживання.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильного висновку судді про підсудність даної справи Франківському районному суду м. Львова.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 312 ЦПК України розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.

Враховуючи те, що оскаржувана ухвала судді постановлена з додержанням вимог закону, апеляційна скарга не підлягає до задоволення.

Керуючись ст. 303, п.1 ч.2 ст. 307, п.1 ч.1 ст. 312, ст.ст. 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Інго Україна» - відхилити.

Ухвалу судді Франківського районного суду м. Львова від 10 квітня 2017 року - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою апеляційного суду законної сили.

Головуючий: Шеремета Н.О.

Судді: Шандра М.М.

Цяцяк Р.П.