Рішення № 68227189, 09.08.2017, Гуляйпільський районний суд Запорізької області

Справа № 315/439/17

Номер провадження № 2/315/185/17

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 серпня 2017 року м. Гуляйполе

Гуляйпільський районний суд Запорізької області в складі головуючого: судді Телегуз С.М., за участю секретаря Дмитренко В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом

ОСОБА_1 до Міністерства Оборони України про відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

13 квітня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Міністерства оборони України, в якому прохає суд стягнути з останнього на свою користь в рахунок відшкодування моральної шкоди 320 000 грн.

В обґрунтування позову зазначив, що він в період з 30.08.2014 р. по 16.09.2014 р., з 30.09.2014 р. по 20.10.2014 р., з 22.10.2014 р. по 03.12.2014 р., з 14.12.2014 р. по 22.12.2014 р. проходив військову службу в антитерористичній операції на території Донецької та Луганської області. Під час виконання обов'язків військової служби він отримав мінно-вибухову травму. Внаслідок чого 18.10.2016 року МСЕК Запорізької області йому була встановлена 2 група інвалідності внаслідок захворювання, яке пов'язане з проходженням військової служби під час захисту Батьківщини та встановлено 70 % втрати працездатності. У зв'язку із захворюваннями він неодноразово проходив лікування в різних лікувальних установах, проте стан здоров`я не покращився. У зв'язку із погіршенням стану здоров'я, він позбавлений можливості вести повноцінний спосіб життя, у нього постійні больові синдроми та на цьому фоні розлади сну, він постійно відчуває психологічний дискомфорт. Вся пенсія по інвалідності витрачається на придбання ліків та оздоровлення, постійні медичні огляди, лікування. Вважає, що статтею 3 Закону України «Про Збройні Сили України» на відповідача, як центральний орган виконавчої влади і військового управління, покладається обов'язок відшкодувати йому моральну шкоду, завдану ушкодженням здоров'я внаслідок поранення, отриманого під час проходження військової служби.

У судовому засіданні позивач, представник позивача ОСОБА_2 підтримали позовні вимоги та просили їх задовольнити в повному обсязі.

Представник Міністерства оборони України ОСОБА_3 заперечував проти позову, прохав ухвалити рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі. Зазначив, що позивачем не надано жодного доказу, який підтвердив би факт вчинення посадовою чи службовою особою Міністерства оборони України незаконних дій чи бездіяльності у відношенні позивача, а тому відсутні підстави для застосування ст. 1167 ЦК України, оскільки вона регулює правовідносини, які виникають з наявності вини одного суб'єкта перед іншим.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Судом встановлено, що в період з 30.08.2014 р. по 16.09.2014 р., з 30.09.2014 р. по 20.10.2014 р., з 22.10.2014 р. по 03.12.2014 р., з 14.12.2014 р. по 22.12.2014 р. ОСОБА_1 проходив військову службу в антитерористичній операції на території Донецької та Луганської області, що підтверджується довідкою № 780, виданою командиром в/ч пп ВО105 від 01.06.2016 року (а.с.19).

Згідно довідки ТВО командира військової частини пп ВО105 підполковника ОСОБА_4 № 4009 від 07.10.2015 року, солдат призваний по мобілізації ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, 05 вересня 2014 року, перебуваючи в зоні проведення антитерористичних операцій в районі селища Сартана та Талаковка Донецької області, отримав мінно-вибухову травму (а.с.17).

Відповідно до витягу з протоколу засідання Військово-лікарської комісії Південного регіону по встановленню причинного звязку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв № 282 від 02.06.2016 року, захворювання солдата у відставці ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2: «Гіпертонічна хвороба ІІ ст.. Гіпертрофія лівого шлуночку, Церебральний атеросклероз. Енцефалопатія ІІ ст., змішаного генезу, прогресуючий перебіг. Ангіопатія сітківки обох очей», так, повязані із захистом Батьківщини. Травма: «Мінно-вибухова травма (05.09.2014 року). Двобічна сенсоневральна туговухість зі сприйняттям шепітної мови 3,0 м на ліве вухо та 4,5 м на праве вухо», повязана із захистом Батьківщини (а.с.23).

Згідно довідки про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках серія АГ № 0009001, ступінь втрати професійної працездатності у відсотках ОСОБА_1 становить 70 % (а.с.15).

Відповідно до довідки серії AB № 0679245 від 18.10.2016 року на підставі акту огляду медико-соціальною експертною комісією ОСОБА_1 було встановлено II групу інвалідності (а.с.16).

Як встановлено судом позивач отримав поранення, внаслідок якого йому встановлено друга група інвалідності під час проходження військової служби в зоні проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської області.

Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» визначає тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення.

Відповідно до ст. 1 цього Закону період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року N 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року N 405/2014.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» відшкодування шкоди, заподіяної громадянам терористичним актом, провадиться за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до закону і з наступним стягненням суми цього відшкодування з осіб, якими заподіяно шкоду, в порядку, встановленому законом.

Відповідно до положень ст. 21 цього Закону особи, які беруть участь у боротьбі з тероризмом, перебувають під захистом держави. У разі, коли особа, яка брала участь у боротьбі з тероризмом, стала інвалідом внаслідок каліцтва, одержаного під час проведення антитерористичної операції, цій особі за рахунок коштів Державного бюджету України виплачується одноразова допомога в розмірі десяти прожиткових мінімумів і призначається пенсія відповідно до законодавства України.

Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначено порядок надання пільг та допомоги, а також призначення пенсій військовослужбовцям, які отримали захворювання у зв`язку із проходженням військової служби.

Пунктом 4 частини 2 статті 16 вказаного Закону, визначено порядок призначення одноразової грошової допомоги в разі встановлення військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» відшкодування військовослужбовцям заподіяної моральної і матеріальної шкоди провадиться у встановленому законом порядку.

Відповідно до ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

У п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам розяснено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обовязковому зясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного звязку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен зясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Отже, наявність шкоди ще не породжує обовязку її компенсації, так як необхідно довести наявність всіх складових цивільно-правової відповідальності, при цьому правильно визначивши субєкта такої відповідальності (Ухвала Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26.04.2017року по справі 331/4859/16-ц).

В судовому засіданні представник відповідача запевняв про відсутність вини Міністерства оборони України в заподіянні шкоди позивачу, позивачем же факт протиправних дій або бездіяльності Міністерства оборони України, причинний звязок між шкодою і протиправними діями завдавача шкоди та вини відповідача в її завданні не доведено.

Також, як вже зазначалось, частиною другій статті 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органом державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної чи юридичної особи, яка ї завдала:

1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки;

2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт;

3) в інших випадках, встановлених законом.

Аналіз зазначених норм дає підстави вважати, що обов`язок по відшкодуванню моральної шкоди наступає або при виникненні деліктних правовідносин між сторонами, або у випадках, передбачених законом.

Статтею 17 цього Закону визначено, що відшкодування військовослужбовцям заподіяної моральної і матеріальної шкоди провадиться у встановленому законом порядку.

Разом з тим, на час розгляду даної справи спеціального закону, який визначає порядок відшкодування моральної шкоди особам, які проходили службу в зоні АТО (коло осіб, які мають право на таке відшкодування, розмір відшкодування в залежності він групи інвалідності, орган, який зобов`язаний проводити такі виплати тощо) не прийнято.

Відповідно до ст. 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Оскільки законами не визначено розмір та спосіб відшкодування моральної шкоди особам, які стали інвалідами внаслідок виконання свого обов`язку щодо захисту Батьківщини в зоні АТО, підстави для стягнення з Міністерства оборони України моральної шкоди на користь позивача відсутні.

Крім того, особі, яка брала участь у боротьбі з тероризмом та стала інвалідом внаслідок каліцтва, одержаного під час проведення антитерористичної операції Законом України «Про боротьбу з тероризмом» та Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено виплату одноразової допомоги та визначено порядок надання пільг та допомоги, а також призначення пенсій військовослужбовцям, які отримали захворювання у зв`язку із проходженням військової служби.

Також, відповідно положень Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», військовослужбовці, військовозобовязані та резервісти, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, мають право на безоплатну кваліфіковану медичну допомогу у військово-медичних закладах охорони здоровя. Військовослужбовці щорічно проходять медичний огляд, щодо них проводяться лікувально-профілактичні заходи.

Порядок забезпечення путівками для санітарно-курортного лікування встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Військовослужбовці, звільнені з військової служби унаслідок захворювання, повязаного з виконанням обовязків військової служби, члени сімей військовослужбовців приймаються на обстеження і лікування до військово-медичних закладів охорони здоровя в порядку, встановленому Міністерством оборони України, іншими утвореннями відповідно до законів України військовими формуваннями та правоохоронними органами.

Як встановлено в судовому засіданні, позивач скористався правом на отримання одноразової грошової допомоги, отримує пенсію по інвалідності, а також користується іншими вищезазначеними пільгами.

Разом з цим, вказаними законами не визначено порядок та розмір відшкодування моральної шкоди особам, які внаслідок каліцтва стали інвалідами, тому суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, судові витрати, відповідно до ч.4 ст.88 ЦПК України, компенсуються за рахунок держави.

Керуючись ст. ст. 4, 8-11, 60, 61, 88, 212-215, 218 ЦПК України, ст.1167 ЦК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Міністерства Оборони України про відшкодування моральної шкоди залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення.

Суддя: ОСОБА_5