Рішення № 68225860, 08.08.2017, Дружківський міський суд Донецької області

Справа № 229/1622/17

Провадження №2/229/1041/2017

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 серпня 2017 р. Дружківський міський суд Донецької області у складі:

головуючого судді Панової Т.Л.

за участю секретаря Костіної І.В.

представника позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Дружківка цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" до ОСОБА_2 про звільнення майна з-під арешту,

третя особа - відділ державної виконавчої служби Дружківського міського управління юстиції,

ВСТАНОВИВ:

ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 в якому просить звільнити нерухоме майно, належне на праві власнсоті ОСОБА_2, а саме жилий будинок загальною площею 168,7 кв.м., житловою площею 74,8кв.м., який знаходиться за адресою : Донецька область, м.Дружківка, вул.Лугова,2, з під арешту, накладеного державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Дружківського міського управління юстиції на підставі постанови про арешт майна боржника иа оголшення заборони на його відчуження від 30.12.2013року, виконавче провадження № 40486858 (запис про обтяження № 4178873 від 08.01.2014року); заборонити органам Державної виконавчої служби вчиняти будь-які дії, пов"язані з обмеженням ПАТ КБ "Приватбанк" права іпотекодержателя щодо жилого будинку, який знаходиться за адресою Донецька обл., м.Дружківка, вул.Лугова,2; стягнути судові витрати.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що відповідно до укладеного договору №89М-07 від 15.02.2007р, ОСОБА_2 отримав кредит у розмірі 200 000грн. В забезпечення виконання зобов'язань між ними було укладено договір іпотеки від 15.02. 2007 року. Відповідно до умов договору іпотеки ОСОБА_2 надав в іпотеку нерухоме майно: жилий будинок, загальною площею 168,7 кв.м., житловою площею 74,8кв.м., який розташована за адресою: Донецька область, м.Дружківка, вул.Лугова,2.

15.02.2007року приватним нотаріусом ОСОБА_3 Дружківського міського нотаріального округу на підставі ст.73 Закону України «Про нотаріат» та у зв"язку з посвідченням Договору іпотеки була накладена заборона відчуження предмету іпотеки. Однак, відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна, на нерухоме майно, яке належить ОСОБА_2 накладено арешт, запис про обтяження №4178873 від 08 січня 2014року про арешт нерухомого майна боржника ОСОБА_2, накладений державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Дружківського міського управління юстиції на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 30.12. 2013року.

Зазначив, що право застави у Позивача щодо Предмета іпотеки виникло 15 лютого 2007 року, а 30грудня 2013 року державним виконавцем був накладений арешт на вказане майно, тобто пізніше ніж було укладено Договір іпотеки. Крім того, станом на 11 березня 2017 року заборгованість відповідача перед банком становить 902 378,33грн, що перевищує вартість Предмета іпотеки.

Вважають, що у державного виконавця були відсутні правові підстави для накладння арешту на майно, яке є предметом іпотеки згідно із договором іпотеки.

Представник позивача ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримав позовні вимоги і просить їх задовольнити з підстав, викладених в позові. Не заперечує щодо заочного розгляду справи.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з"явився. Про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Представник третьої особи в судове засідання не з"явився. Про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Надав суду заяву про розгляд справи у відсутність представника ВДВС, не заперечують щодо задоволення позовних вимог (а.с.73).

Суд прийняв рішення про заочний розгляд справи.

Дослідивши докази по справі, суд вважає, що позов підлягає частковому запдоволенню.

В судовому засіданні встановлено, що 15 лютого 2007 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2було укладено кредитний договір № 89М, згідно з яким позивач надав відповідачу кредит в poзмipi 200 000грн(а.с.4-7).

В забезпечення виконання зобов'язань між ними виступила іпотека будинку, а саме будинок, що розташований по вул.Лугова, 2 м.Дружківки, Донецької області, загальною площею 168,7кв.м., житловою площею 74,8кв.м. (а.с.8-10).

Відповідно до довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна щодо обєкта нерухомого майна №78882611 від 26 січня 2017 року на зазначений будинок накладено заборону на нерухоме майно, реєстраційний номер обтяження 4501864 від 15 лютого 2007 року, підстава обтяження договір іпотеки. Крім того, 08 січня 2014 року, номер запису про обтяження 4178873, накладено арешт нерухомого майна на зазначений будинок, підстава постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер : 40486859, виданий 30.12.2013 відділом державної виконавчої служби Дружківського міського управління юстиції, (а.с.11-12).

Як вбачається з постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, ВП №40486858 від 30 грудня 2013 року, головним державним виконавцем Дем"яновою О.О. було накладено арешт на все майно, що належить боржнику ОСОБА_2 , оскільки боржник рішення суду за виконавчим листом № 2/0516/1204, виданим 22.04.2013р, самостійно не виконав. (а.с.69).

За змістом пункту 1 частини першої статті 32 Закону України «Про виконавче провадження», заходом примусового виконання судових рішень є звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають у інших осіб або належать боржникові від інших осіб.

Згідно з частиною першою статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Арешт на майно боржника може накладатись державним виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження (стаття 57 Закону України «Про виконавче провадження»).

Загальний порядок звернення стягнення на заставлене майно визначений статтею 54 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до якої звернення стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача-заставодержателя.

Примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється державним виконавцем з урахуванням положень Закону України «Про іпотеку» (частина восьма статті 54 Закону України «Про виконавче провадження»).

При реалізації цієї норми слід мати на увазі, що за положеннями статті 1 Закону України «Про іпотеку», іпотека вид забезпечення виконання зобов"язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобовязання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом, та відповідно частиною першою статті 33 Закону України «Про іпотеку», за якою у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобовязання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобовязанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що іпотека як правовий інститут виконує забезпечувальну функцію виконання боржником основного зобов"язання, тобто спрямований на те, щоб гарантувати кредитору-іпотекодержателю право на задоволення його вимог за рахунок певного, заздалегідь визначеного сторонами майна за наявності в боржника заборгованості перед кредитором.

Іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору (частина пята статті 3 Закону України «Про іпотеку»).

За змістом частини шостої статті 3 Закону України «Про іпотеку» (у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки.

Відповідно до частини сьомої статті 3 Закону України «Про іпотеку» пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки відносно зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації іпотеки. Зареєстровані права та вимоги на нерухоме майно підлягають задоволенню згідно з їх пріоритетом у черговості їх державної реєстрації.

Отже, звернення стягнення на предмет іпотеки в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача-іпотекодержателя, який має переважне право перед іншими особами на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки.

Наведена правова позиція викладена у Постанові ВСУ від 09 квітня 2014 року № 6-13цс14.

Договір іпотеки будинку, розташованого за адресою: вул.Лугова,2 м.Дружківка, зареєстровано 15 лютого 2007 року, відповідно до чого, з цього часу у ПАТ КБ «ПриватБанк» виникло переважне право перед іншими особами.

Приписами ст.12 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» встановлено, що взаємні права та обов'язки за правочином, на підставі якого виникло обтяження, виникають у відносинах між обтяжувачем і боржником з моменту набрання чинності цим правочином. Реєстрація обтяження надає відповідному обтяженню чинності у відносинах з третіми особами. На підставі реєстрації встановлюється пріоритет обтяження. Задоволення прав чи вимог декількох обтяжувачів, на користь яких встановлено обтяження одного й того ж рухомого майна, здійснюється згідно з пріоритетом.

Відповідно до ст.14 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» пріоритет зареєстрованих обтяжень визначається у черговості їх реєстрації. Обтяжувач з вищим пріоритетом має переважне право на звернення стягнення на предмет обтяження.

Статтею 39 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» передбачено, що зареєстровані публічні обтяження не мають пріоритету над обтяженнями того ж рухомого майна, які були зареєстровані раніше моменту реєстрації публічного обтяження.

Отже, пріоритет перед іншими обтяженнями має ПАТ КБ «ПриватБанк» оскільки обтяження ПАТ КБ «ПриватБанк» виникло відповідно до договору і є приватним.

Накладення арешту на житлове приміщення, яке було передане у встановленому порядку в іпотеку, унеможливлює право позивача в частині реалізації своїх прав як іпотекодержателя, визначенихст. 36-38 Закону України «Про іпотеку», порушує його право на задоволення своїх вимог за рахунок предмету іпотеки.

Таким чином, суд вважає, що позивач надав достатні докази, які підтверджують пріоритетне право на зареєстровані права та вимоги на нерухоме майно: будинок , загальною площею 168,7кв.м, розташований за адресою: м.Дружківка, вул.Лугова,2 , який належить ОСОБА_2, тому заявлені позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню, а майно звільненню з-під арешту.

Відповідно до ч.2 ст.60 Закону України "Про виконавче провадження" у разі прийняття судом рішення про зняття арешту з майна, арешт з майна знімається за постановою державного виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Копія постанови про зняття арешту з майна надсилається боржнику та органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника.

В задоволенні решти заявлених ПАТ КБ «ПриватБанк» вимог слід відмовити, з огляду на наступне.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 02.11.2011 року № 13-рп/2011, Україна є правовою державою, в якій визнається і діє принцип верховенства права (стаття 1, частина перша статті 8 Конституції України). Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави; утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави (частина друга статті 3 Основного Закону України). Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується (частина третя статті 8 Конституції України). Згідно з Основним Законом України права і свободи людини і громадянина захищаються судом; кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (частини перша, друга статті 55).

Як визначено у рішенні Конституційного Суду України від 30.01.2003 року№ 3-рп/2003,правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови,що воно відповідає вимогам справедливості ізабезпечує ефективне поновлення в правах (абзац десятий пункту 9 мотивувальної частини). Такий висновок узгоджується також з правовою позицією, викладеною у рішенні Конституційного Суду України від 25.12.1997 року № 9-зп.

Статтею 124 Конституції України встановлено, що юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань (ст. 55 Конституції України).

Згідно ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства, якими, зокрема є: справедливість, добросовісність та розумність.

Звернувшись до суду з даним позовом ПАТ КБ «ПриватБанк», зокрема, просить суд захистити свої права на майбутнє, та заборонити органам Державної виконавчої служби вчиняти будь-які дії, повязані з обмеженням ПАТ КБ «ПриватБанк» права іпотекодержателя на будинок. Однак, судовому захисту підлягають лише вже порушені, невизнані або оспорювані права, а тому в задоволенні вимог в цій частині слід відмовити.

На підставі ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати в розмірі 2400грн (а.с17,19).

Керуючись ст.ст. 10,11,60,61,88,209,212-215,223-226 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

позовні вимоги публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про звільнення майна з-під арешту - задовольнити частково.

Звільнити з-під арешту, накладеного 30 грудня 2013року державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Дружківського міського управління юстиції Донецької області, (ВП№ 40486858, запис про обтяження № 4178873 від 08.01.2014р), нерухоме майно (предмет іпотеки), належний на праві власності ОСОБА_2, ІПН НОМЕР_1, а саме: будинок, загальною площею 168,7 кв.м., житловою площею 74,8 кв.м., що знаходиться за адресою: Донецька область, м.Дружківка, вул.Лугова,2.

В задоволенні вимог щодо заборони органам Державної виконавчої служби вчиняти будь-які дії, пов"язані з обмеженням ПАТ КБ «ПриватБанк» права іпотекодержателя щодо житлового будинку, що знаходиться за адресою: м.Дружківка, Донецької області, вул.Лугова,2 , відмовити.

Стягнути ОСОБА_2, ІПН НОМЕР_1, який мешкає за адресою: Донецька область. м.Дружківка , вул.Лугова,2 , на користь публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» (р/р № 29092829003111, МФО № 305299, код ЄДРПОУ 14360570) судові витрати в розмірі 2 400 (дві тисячі чотириста )грн.

Заочне рішення може бути переглянуто судом за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

На рішення позивачем може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Донецької області через Дружківський міський суд протягом 10 днів після проголошення рішення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.

Суддя: Т.Л. Панова