Ухвала суду № 68224751, 08.08.2017, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Провадження № 22 ц /790/1526/17 Головуючий 1 інст. - Кочнєв О.В.

Справа № 632/1411/15-ц

Категорія: трудові Доповідач - Котелевець А.В.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 серпня 2017 року Апеляційний суд Харківської області в складі:

головуючого - Котелевець А.В.,

суддів - Колтунової А.І., Кругової С.С.,

за участю секретарів - Огар І.В., Кучер Ю.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, за участю третьої особи - Певомайського міськрайонного центру зайнятості Харківської області, про витребування трудової книжки та стягнення заробітної плати за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 23 грудня 2016 року,

у с т а н о в и в:

В липні 2015 року ОСОБА_1 звернулася у суд із позовом до Фізичної особи - підприємця (далі - ФОП) ОСОБА_2 про витребування трудової книжки та стягнення заробітної плати.

На обґрунтування позивач, з урахуванням уточнених вимог, вказала, що перебувала у трудових стосунках з відповідачем, працюючи з 02 грудня 2011 року та з 10 січня 2013 року на посаді продавця на підставі Трудових договорів, які було зареєстровано в Певомайському міськрайонному центрі зайнятості Харківської області за номерами відповідно № 203611000629 та № 20301300023. Про розірвання цього договору 06 жовтня 2014 року вона дізналася в травні 2015 року, коли отримала копію договору. Після розірвання трудового договору відповідач усі належні розрахунки з нею не здійснив, трудову книжку не віддав.

Посилаючись на вказані обставини, просила зобов'язати ФОП ОСОБА_2 видати їй трудову книжку з внесенням до неї запису про періоди роботи з 02 грудня 2011 року по 27 грудня 2012 року та з 10 січня 2013 року по 06 жовтня 2014 року; стягнути на її користь з ФОП ОСОБА_2 заборгованість по заробітній платі за період з 01 червня 2014 року по 06 жовтня 2014 року в сумі 2 517 грн. 81 коп., середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку за період з 07 жовтня 2014 року по 09 вересня 2016 року в розмірі 13 946 грн. 97 коп., а також різницю між нарахованою та обумовленою трудовим договором заробітною платою в сумі 5 989 грн. 05 коп.

ФОП ОСОБА_2 позов не визнала, посилаючись на недобросовісне виконання трудових обов'язків з боку позивача.

В зустрічному позові вказала, що під час інвентаризації, проведеної в 2013-20'14 роках, було виявлено нестачу товарно-матеріальних цінностей з вини позивача на суму 15 354 грн. 59 коп. ОСОБА_1 зобов'язалася погасити нестачу, про що власноручно написала відповідні розписки.

Посилаючись на підстави, передбачені статтями 134, 135-3 КЗпП України, ФОП ОСОБА_2 просила стягнути з ОСОБА_1 на її користь суму нестачі товарно-матеріальних цінностей в розмірі 15 354 грн. 59 коп. та судові витрати.

Ухвалами Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 10 грудня 2015 року, від 23 грудня 2016 року до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, залучено Певомайський міськрайонний центр зайнятості Харківської області; зустрічний позов ФОП ОСОБА_2 залишено без розгляду.

Рішенням Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 23 грудня 2016 року позов задоволено частково.

З ФОП ОСОБА_2 стягнуто на користь ОСОБА_1 заробітну плату за період з 02 грудня 2011 року по 27 грудня 2012 року включно в розмірі 5 989 грн. 05 коп., а на користь держави - 487 грн. 20 коп. судового збору.

В задоволенні позову в іншій частині відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції, постановити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі. Зокрема зазначає, що в судовому засіданні суду першої інстанції представник відповідача визнав факт, що трудова книжка знаходиться у ФОП ОСОБА_2; доказами нарахування та невиплати їй заробітної плати, непроведення з нею розрахунку при звільнення підтверджуються, в тому числі, відсутністю таких нарахувань у відомості; пояснення свідка ОСОБА_3 не є допустимим доказом по справі.

Відповідач рішення суду першої інстанції не оскаржила. В запереченнях на апеляційну скаргу, поданих її представником ОСОБА_4, просить залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до вимог частини 1 статті 303 ПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції - судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

За змістом статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадяться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити неоспорювану ним суму.

Відповідно до частини 1 статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день звільнення цього працівника. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов'язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать; при невиконання такого обов'язку з вини власника або уповноваженого ним органу наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.

Відповідно до пункту 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був не роботі - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі статті 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - пор день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведене відсутність в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Матеріали справи свідчать, що ОСОБА_1 перебувала у трудових стосунках з відповідачем, працюючи з 02 грудня 2011 року на посаді продавця на підставі Трудового договору, який було зареєстровано в Певомайському міськрайонному центрі зайнятості Харківської області за № 203611000629. Договір розірвано 27 грудня 2017 року за пунктом 1 статті 36 КЗпП України за згодою сторін.

В пунктах 3, 4 Договору від 02 грудня 2011 року сторони погодили, що ФОП ОСОБА_2 зобов'язується виплачувати заробітну плату в розмірі 1 015 грн. 00 коп. на місяць. Час виконання робіт установлюється - з 8 год. до 17 год., 1 год. перерва.

ОСОБА_1 перебувала у трудових стосунках з відповідачем, працюючи з 10 січня 2013 року на посаді продавця на підставі Трудового договору, який було зареєстровано в Певомайському міськрайонному центрі зайнятості Харківської області за № 20301300023. Договір розірвано 06 жовтня 2014 року за пунктом 1 статті 36 КЗпП України за згодою сторін.

В пунктах 3, 4 Договору від 10 січня 2013 року встановлено, що ФОП ОСОБА_2 зобов'язується виплачувати заробітну плату в розмірі 600 грн. 00 коп. на місяць. Час виконання робіт установлюється - 4 години впродовж дня (а. с. 8, 201 т. 1).

Посилаючись на те, що остаточний розрахунок під час звільнення проведено не було, ОСОБА_1 звернулася у суд із відповідним позовом.

Задовольняючи частково позов в частині стягнення заробітної плати, суд першої інстанції вважав його доведеним в частині стягнення заробітної плати за період з 02 грудня 2011 року по 27 грудня 2012 року включно в розмірі 5 989 грн. 05 коп.

Разом з тим, ОСОБА_1 всього нараховано: за період з 02 грудня 2011 року по 27 грудня 2012 року - 10 210 грн. 65 коп.; за період 01 червня 2014 року по 06 жовтня 2014 року - 799 грн. 19 коп., що підтверджується довідками про доходи позивача, наданих в суді апеляційної інстанції ОСОБА_4 - представником відповідача.

Отже, на час звільнення з роботи з позивачем було проведено повний розрахунок.

Однак, рішення ФОП ОСОБА_2 не оскаржила, а в суді апеляційної інстанції представник останньої просила залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Враховуючи викладене, судова колегія вражає за необхідне залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Доводи апеляційної скарги не можуть бути прийняті до уваги.

У частині 3 статті 10 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (стаття 60 ЦПК України).

Докази того, що з ОСОБА_1 не проведено остаточного розрахунку, матеріали справи не містять. Не надано таких доказів і суду апеляційної інстанції.

Керуючись ст. ст. 303, 307 ч. 1 п. 1, 308, 313, 314 ч. 1 п. 1, 315, 317, 319 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.

Рішення Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 23 грудня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили негайно і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий А.В.Котелевець

Судді А.І.Колтунова

С.С.Кругова