
Номер справи 623/1858/17
Номер провадження 1-кс/623/410/2017
УХВАЛА
іменем України
10 серпня 2017 року м. Ізюм
Ізюмський міськрайонний суд Харківської області
у складі: головуючого слідчого судді Одарюка М.П.
за участю секретаря судового засідання Вовк І.В.
прокурора Павленко М.О.
слідчого Ізюмського ВП ГУНП в Харківській області ОСОБА_1
підозрюваного ОСОБА_2
захисника - ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Ізюмського міськрайонного суду Харківської області клопотання слідчого Ізюмського ВП ГУНП в Харківській області ОСОБА_1 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, росіянина, не одруженого, не працюючого, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3 та проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, раніше судимого:
- 20.05.2009 року Сніжнянським міськрайонним судом Донецької області за ч. 2 ст. 309, ч.2 ст. 307 КК України до 5 років 6 місяців позбавлення волі, з конфіскацією майна,
підозрюваного у кримінальному провадженні за матеріалами досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017220320000986 від 09.08.2017 року за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України, -
ВСТАНОВИВ:
10 серпня 2017 року слідчий Ізюмського ВП ГУНП в Харківській області ОСОБА_1 звернувся з клопотанням, погодженим з прокурором Ізюмської місцевої прокуратури Харківської області ОСОБА_4 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_2
В обґрунтування клопотання слідчий зазначав наступне.
03.08.2017 ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_6 шляхом шахрайства та незаконних операцій з використанням електронно-обчислювальної техніки заволоділи грошима у сумі 22000 грн., що належали ОСОБА_6, чим потерпілому було завдано матеріальний збиток на вказану суму.
09.08.2017 слідчим СВ Ізюмського ВП ГУНП в Харківській області відомості внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань під №12017220320000986 за ознаками злочину, передбаченого ч.3 ст.190 КК України, за фактом шахрайства незаконних операцій з використанням електронно-обчислювальної техніки.
Із заяви ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_7, встановлено, що 03.08.2017 йому на мобільний телефон подзвонив невідомий чоловік та повідомив, що він є працівником служби безпеки банку «Ощадбанк». При розмові чоловік попросив назвати деякі реквізити картки ОСОБА_6, після чого у останнього з його банківської картки було перераховано суму 22000грн. на банківську картку банку «ОСОБА_7 Аваль» №4188-3730-2895-9101, що належить ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_8
З допиту свідка ОСОБА_8 встановлено, що приблизно у кінці липня 2017 року його знайомий на імя ОСОБА_5 запропонував йому заробити грошей, для чого ОСОБА_8 було потрібно оформити банківську картку на своє імя у банку «ОСОБА_7 Аваль» та надати її у користування ОСОБА_5. 01.08.2017 ОСОБА_8 оформив у вказаному банку картку № 4188-3730-2895-9101 та передав її у користування ОСОБА_5, повідомивши пароль для зняття грошей, за що отримав від ОСОБА_5 300грн. 03.08.2017 на вказану картку прийшли гроші у сумі 22000грн, частину яких було знято ОСОБА_5, а решта грошей була заблокована для зняття банком через перевищення ліміту зняття коштів.
Поліцейськими Ізюмського ВП було встановлено, що вказаний у допиті ОСОБА_8 хлопець на імя ОСОБА_5 є ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_5 Під час опитування ОСОБА_5 повідомив, що після звільнення з місць позбавлення волі у 2014 році він приїхав за місцем мешкання у ІНФОРМАЦІЯ_9, але з початком проведення АТО, він переїхав до м. Ізюма, де став співмешкати з ОСОБА_9 за адресою: м. Ізюм, вул. Громадська, 113. У травні 2017 року до м. Ізюма приїхав його знайомий, раніше судимий ОСОБА_2, який став тимчасово проживати у ОСОБА_5 ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_6, запропонував заробіток ОСОБА_5, який полягав у тому, щоб отримати на своє імя декілька банківських карток, декілька сім-карток мобільних операторів звязку та проводити розсипку смс-повідомлень на інші номери телефонів з подальшим отриманням грошей шляхом шахрайства. Зі слів ОСОБА_5, ОСОБА_2 дзвонив йому на телефон та давав вказівки щодо зняття грошей з банкоматів. Такі операції він виконував близько 10-15 раз.
Повідомлення про підозру ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України, складено та вручено 10.08.2017 року.
У вчиненні зазначеного злочину підозрюється ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1.
09 серпня 2017 року о 22 годині 03 хвилин підохрюваного ОСОБА_2 затримано в порядку ст. 208 КПК України, згідно протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 09.08.2017р.
До поданого клопотання слідчим надано належним чином завірені документи по кримінальному провадженню.
У судовому засіданні підозрюваний ОСОБА_2 свою вину визнав, зазначив що він лише знімав гроші з банківських карток та переказував на інші банківські карти, просив застосувати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Захисник ОСОБА_3 просила суд застосувати більш мякий запобіжний захід у вигляді домашного арешту.
Прокурор та слідчий в судовому засіданні клопотання підтримали, просили суд його задовольнити.
Вивчивши матеріали клопотання, допитавши підозрюваного ОСОБА_2, який визнав себе винуватим, заслухавши пояснення слідчого, думку прокурора про необхідність обрання підозрюваному запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, захисника, дослідивши надані докази, слідчий суддя вважає встановленим існування ризиків, передбачених п.1, п.3, п.5 ч.1 ст. 177 КПК України: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на свідків, вчинити інший злочин.
Порядок розгляду слідчим суддею клопотання про застосування запобіжного заходу має відповідати вимогам п.п. 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практиці Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише у передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Згідно пункту 36 Рішення ЄСПЛ по справі "Москаленко проти України" №37466/04 від 20.08.2010р. Європейський суд з прав людини зазначав, що органи судової влади неодноразово посилалися на імовірність того, що до заявника може бути застосоване суворе покарання, враховуючи тяжкість злочинів, у скоєнні яких він обвинувачувався. У цьому контексті Суд нагадує, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину. Суд визнає, що, враховуючи серйозність висунутих щодо заявника обвинувачень, державні органи могли виправдано вважати, що такий ризик існує.
У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Встановлено, що надані стороною обвинувачення у кримінальному провадженні докази доводять на даний час обставини, передбачені ч.1ст.194 КПК України, які свідчать про: 1. Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_2 кримінального правопорушення, передбаченогоч.3ст.190 КК України; 2. Наявність реальних ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може вчинити дії, передбачені п.1, п. 3, п.5 ч.1ст.177 КПК України. 3. Недостатність застосування до ОСОБА_2 більш м`яких запобіжних заходів, аніж тримання його під вартою, для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу слідчий суддя враховує вагомість доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення за ч. 3 ст. 190 КК України, негативну репутацію підозрюваного, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним ОСОБА_2 тяжкого злочину, його вік та стан здоров`я, розмір матеріальної шкоди, він ніде офіційно не працює, немає постійного джерела доходів, раніше судимий, дії ОСОБА_2 представлять підвищену суспільну небезпеку, а тому є всі підстави вважати, що існує реальна загроза що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, вчинити інше кримінальне правопорушення як особа, яка ніде не працює, незаконно впливати на свідка, що свідчить про неможливість запобігання цим ризикам шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів, а тому вважає, що необхідно застосувати до підозрюваного ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Будь-яких даних про відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, для застосування стосовно ОСОБА_2 більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, в судовому засіданні не встановлено, особисте зобов'язання, не може бути застосовано, оскільки особа підозрюваного не заслуговує на довіру, так як у нього відсутні міцні соціальні зв'язки в місці проживання в Україні, не доведено наявність родини, утриманців та у разі визнання винуватим загрожує тяжке покарання; особиста порука не може бути застосована, оскільки в матеріалах кримінального провадження відсутні відомості та додаткові відомості не надані підозрюваним і його захисником про осіб, які заслуговують на довіру та могли б виступити в якості поручителів; домашній арешт, не може бути застосовано, оскільки в матеріалах кримінального провадження та з допиту підозрюваного вбачається, що він, не маючи сталих соціальних зв'язків, зареєстрований на тимчасово окупованій території, а наразі проживає у свого знайомого без будь - яких правових підстав.
Крім того, в разі застосування до підозрюваного ОСОБА_2 більш мякого запобіжного заходу, не повязаного із триманням під вартою, орган розслідування не матиме можливості запобігти його спілкуванню з іншими співучасниками злочину, які до цього часу не викриті та не затримані, здійснення останнім впливу на свідків у кримінальному провадженні з метою уникнення кримінальної відповідальності, перешкоджанню дослідження обставин вчинення кримінальних правопорушень, скоєних підозрюваним.
У п. 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» № 35615/06 від 13.11.07 г- Європейський Суд з прав людини зазначив «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов`язана мати докази, достатні для пред`явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обовязково, щоб затриманій були, по кінцевому рахунку, пред`явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».
З огляду на положення ст. 209 КПК України, досліджені докази, в тому числі показання підозрюваного та пояснення слідчого та прокурора які свідчать про те, що ОСОБА_2 був фактично затриманий після проведення слідчої дії, отже початок строку тримання під вартою є 09 серпня 2017 року о 22 год. 03 хв.
Відповідно до вимог ст.182 КПК України, слідчий суддя з урахуванням викладених обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, визначає заставу, достатню для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених КПК України - 30 (двадцять) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осібв сумі 50520,00 грн. (1684 х 30 = 50520,00 грн.).
Керуючись ст.ст. 177, 178, 182, 183, 193, 194, 196, 197, 206, 211, 372, 395 КПК України, слідчий суддя,
УХВАЛИВ:
Клопотання слідчого Ізюмського ВП ГУНП в Харківській області ОСОБА_1 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити.
Застосувати відносно ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_10, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в умовах Харківської установи виконання покарань № 27 на 60 днів, з 22 години 03 хвилин 09 серпня 2017 року до 22 години 03 хвилин 07 жовтня 2017 року.
Визначити суму застави у розмірі 50520,00 (п`ятдесят тисяч п`ятсот двадцять) гривень, яку необхідно внести на депозитний рахунок: р/р № 37318098006674 в ГУДКСУ у Харківській області, МФО 820172, код ЄДРПОУ 26281249, призначення платежу: застава згідно КПК по справі № 623/1858/17; провадження № 1-кс/623/410/2017 від ОСОБА_2 або його рідних.
При внесенні визначеної суми застави, ОСОБА_2 з-під варти звільнити.
У разі внесення застави, покласти на ОСОБА_2 наступні обовязки:
1) прибувати до слідчого, прокурора, чи суду за першою вимогою;
2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та\або місця роботи.
4) докласти зусиль до пошуку роботи або до навчання.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Апеляційного суду Харківської області протягом пяти днів з дня її проголошення, а підозрюваним ОСОБА_2 в той же строк, але з моменту вручення йому копії ухвали суду.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Слідчий суддя М.П.Одарюк
Судове рішення № 68224050, Ізюмський міськрайонний суд Харківської області було прийнято 10.08.2017. Форма судочинства - Кримінальне, форма рішення - Ухвала суду. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні відомості про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити необхідні відомості.
Це рішення відноситься до справи № 623/1858/17. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа: