Ухвала суду № 68223957, 10.08.2017, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Провадження: № 22ц/790/4869/17

Справа №636/4177/16ц Головуючий І-ої інстанції - Панаід І.В.

Категорія:земельні Доповідач - Швецова Л.А.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2017 року м. Харків

Судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі:

Головуючого: Швецової Л.А.,

Суддів: Котелевець А.В., Піддубного Р.М.,

За участі секретаря: Кучер Ю.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду цивільну справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 21 лютого 2017 року

по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа Чкаловська селищна рада, чугуївський районний відділ центру державного земельного кадастру, про визнання недійсним та скасування державного акту на право власності на земельну ділянку, -

ВСТАНОВИЛА:

У листопаді 2016 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2, в якості третіх осіб зазначивши: Чкаловську селищну раду та Чугуївський районний відділ центру державного земельного кадастру, в якому просила суд визнати недійсним та скасувати Державний акт на право власності на земельну ділянку, площею 0,0702 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, який був виданий ОСОБА_2

В обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначала, що Державний акт серії НОМЕР_1 від 29.09.2006 р. виданий ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 0,0702 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_2, є таким, що отриманий незаконно, оскільки вона, як власниця сусідньої земельної ділянки, своєї згоди на встановлення вказаних в акті меж земельної ділянки не давала та підпис у відповідних документах не ставила.

Рішенням Чугуївського міського суду Харківської області від 21 лютого 2017 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 треті особи на стороні відповідача: Чкаловська селищна рада, Чугуївський районний відділ центру державного земельного кадастру, про визнання недійсним та скасування державного акту на право власності на земельну ділянку залишено без задоволення.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення міського суду, новим рішенням задовольнити її позовні вимоги

В обґрунтування скарги посилається на те, що судом в порушення норм матеріального і процесуального права не досліджені обставини справи, не надано оцінку наданим доказам.

Вказала, що позивач участі у справі не приймала, а її син, як представник не має юридичної освіти і не заявляв у суді першої інстанції будь-яких клопотань.

У відповідності до статті 303 ЦПК України апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги.

Вислухавши доповідь судді, пояснення учасників процесу, що з'явились, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 суд першої виходив з того, що позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що спірна земельна ділянка перетинається із земельною ділянкою, якою відповідач ОСОБА_2 володіє на належній правовій підставі.

Судова колегії погоджується з висновками суду першої інстанції.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно, серія НОМЕР_2 виданого 23.06.2015 р. ОСОБА_1, є власницею житлового будинку розташованого за адресою: АДРЕСА_1

Згідно Державного акта на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1, відповідачу ОСОБА_2 на підставі Рішення ХХІІІ сесії ІV скликання Чкаловської селищної ради від 15.09.2005 р. належить земельна ділянка площею 0, 0702 га, розташована на території АДРЕСА_1 призначена для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд.

Матеріали справи містять акт обстеження земельних ділянок за адресою: в АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 за результатами огляду та обстеження земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 порушень не виявлено, земельна ділянка та будівлі, які на ній розташовані оформлені відповідно до вимог чинного законодавства.

Частинами першою, другою статті 116 ЗК України установлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом (частина перша статті 126 ЗК України.

Рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки.

Частина перша статті 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Положення цієї статті базуються на нормах Конституції України, які закріплюють обов'язок держави забезпечувати захист: прав усіх суб'єктів права власності і господарювання (стаття 13), захист прав і свобод людини і громадянина судом (частина перша статті 55).

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї статті визначено перелік основних способів захисту цивільних прав і інтересів, серед яких припинення правовідношення та визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Згідно із частиною третьою статті 152 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в абзаці другому пункту 2 постанови від 16 квітня 2004 року № 7 "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ", виходячи з положень статей 8, 124 Конституції, статей 26,30, 87-90, 97, 100, 102, 118, 123, 128, 143-146, 149, 151, 153-158, 161, 210, 212 ЗК України, глав 27, 33, 34 ЦК України, статті 15 ЦПК України, статті 12 Господарського процесуального кодексу України судам підвідомчі (підсудні) справи за заявами, зокрема, з приводу володіння, користування, розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян чи юридичних осіб, і визнання недійсними державних актів про право власності та право постійного користування земельними ділянками.

Отже, державні акти на право власності на земельні ділянки є документами,що посвідчують право власності й видаються на підставі відповідних рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень.

Згідно із статтею 55 Закону України «Про землеустрій» встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) проводиться відповідно до топографо-геодезичних та картографічних матеріалів. Межі земельної ділянки в натурі закріплюються межовими знаками встановленого зразка, крім того, межові знаки здаються за актом під нагляд на збереження власникам землі та землекористувачам.

Відповідно до ст. 198 ЗК України кадастрові зйомки - це комплекс робіт, виконуваних для визначення та відновлення меж земельних ділянок. Кадастрова зйомка включає: а) геодезичне встановлення меж земельної ділянки; б) погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами; в) відновлення меж земельної ділянки на місцевості; г) встановлення меж частин земельної ділянки, які містять обтяження та обмеження щодо використання землі; ґ) виготовлення кадастрового плану.

Отже, щоб приватизувати земельну ділянку необхідно було здійснити комплекс робіт, тобто для визначення та відновлення меж земельних ділянок провести кадастрову зйомку землі із геодезичним встановленням меж земельної ділянки, яка включає, зокрема, і, перенесення в натуру (на місцевість)меж земельної ділянки та закріплення їх довгостроковими межовими знаками встановленого зразка за затвердженим в установленому порядку проектом відведення цієї ділянки, погодження цих меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами.

Погодження меж земельної ділянки є складовою частиною кадастрового плану, який, у свою чергу, є складовою частиною технічної документації, необхідної для передачі громадянам безоплатно земельних ділянок на праві приватної власності. Виконання усіх підготовчих робіт з виготовлення державного акта на право власності на земельну ділянку передбачає як перевірку того, чи не належить земельна ділянка іншому власнику чи правомірному користувачеві та чи не накладаються межі вказаної земельної ділянки на суміжні земельні ділянки.

За правилом ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу, які не підлягають доказуванню.

Як на доказ того, що належна позивачу земельна ділянка перетинається із земельною ділянкою відповідача, представник позивача посилається на план меж землекористування, посвідчений суб'єктом підприємницької діяльності фізичною особою ОСОБА_3

Між тим, колегія суддів не вважає такий план належним та допустимим доказом.

Так, наданий позивачем план меж землекористування не містить відповідних координат окружної межі земельних ділянок, не містить висновку про перетин земельних ділянок.

Клопотання про призначення відповідної експертизи позивач не заявляла, хоча судом першої інстанції роз'яснювалось таке право та наслідки ненадання вказаних доказів.

Таким чином, позивачем не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження порушення відповідачем меж земельної ділянки, що знаходилась у її правомірному користуванні.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Судом першої інстанції правильно досліджені і оцінені обставини по справі, надані сторонами докази, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права; не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Підстав, передбачених ст.309 ЦПК України для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції, судовою колегією не встановлено.

Керуючись ч. 1 ст.303, ст.304, п. 1 ч. 1 ст.307, ст.308, ст.313, п. 1 ч. 1 ст.314, ст.ст.315,317,319 ЦПК України, судова колегія,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 21 лютого 2017 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили після проголошення але протягом двадцяти днів може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий Судді