Ухвала суду № 68222054, 11.08.2017, Подільський районний суд міста Кропивницького (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Кіровограда)

Справа № 392/327/17

1-кп/405/51/17

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.08.2017 року Ленінський районний суд м.Кіровограда в складі:

головуючого - Льон С.М.,

при секретарі - Ярової Н.В.

за участю прокурора - Осіпова Ю.С.,

захисників адвокатів- Ковальова Ю.В., ОСОБА_1,

перекладача ОСОБА_2

обвинувачених - ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницький кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12015120190000458 від 30.06.2015 року за обвинуваченням ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 187 КК України,

В С Т А Н О В И В:

Згідно ухвали Ленінського районного суду м. Кіровограда від 15.06.2017 року обвинуваченим ОСОБА_3, ОСОБА_4 ОСОБА_5 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів до 13.08.2017 року.

Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобовязаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у виді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

В судовому засіданні постало питання щодо доцільності перебування обвинувачених ОСОБА_3, ОСОБА_4 ОСОБА_5 під вартою.

В судовому засіданні прокурор вказав про необхідність продовження тримання обвинувачених під вартою, зазначивши, що ризики застосування запобіжного заходу тримання під вартою не змінилися, не зменшилися та продовжують мати місце. По справі не проведено допит потерпілого, що свідчить про наявність ризику незаконного впливу на потерпілого. Після вчинення злочину обвинувачені зникли з місця вчинення злочину, що свідчить про наявність ризику переховування від суду.

Захисник ОСОБА_7 заперечив щодо продовження строку тримання під вартою, зазначивши, що прокурором в судовому засіданні не наведено доводи та підстав продовження строку тримання під вартою, нових ризиків прокурором не зазначено, вважає, що ризики відсутні і автоматичне продовження строку тримання під вартою є недопустимим. Просить обрати інший запобіжний захід у вигляді особистого зобовязання.

Обвинувачений ОСОБА_3 підтримав позицію захисника.

Захисник ОСОБА_1 заперечив щодо продовження строку тримання під вартою, вказавши, що обґрунтування прокурора щодо необхідності продовження строку тримання під вартою є абстрактним. Потерпілий в судове засідання не зявляється, не хоче бути допитаний та не вважає, що відносно нього був вчинений розбійний напад. При розгляді даного питання просить врахувати, що ОСОБА_4 одружений, має на утриманні дитину, у ОСОБА_5 в період перебування під вартою народився син, а тяжкість покарання саме по собі не є достатньою підставою тримання під вартою. Враховуючи практику Європейського суду з прав людини, просить суд не продовжувати строки тримання під вартою обвинуваченим.

Обвинувачені ОСОБА_4 ОСОБА_5А підтримали позицію захисника.

Враховуючи думку учасників кримінального провадження, суд прийшов до висновку про доцільність продовження тримання обвинувачених ОСОБА_3, ОСОБА_4 ОСОБА_5 під вартою, виходячи із наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обовязків, а також запобігання спробам: переховуватись від суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для справи; незаконно впливати на потерпілого, свідка, експерта, спеціаліста; вчинити інше кримінальне правопорушення.

При вирішенні даного питання, судом враховано, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 обвинувачуються у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 187 КК України, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі строком від 7 до 10 років, з конфіскацією майна. Обвинувачуються у вчиненні злочину за попередньою змовою групою осіб, із застосуванням насильства, небезпечного для життя та здоровя особи. Після вчинення кримінального правопорушення обвинувачені зникли з місця вчинення злочину з метою уникнення кримінальної відповідальності, що свідчить про те, що обвинувачені в подальшому можуть переховуватися від суду, чим перешкоджати кримінальному провадженню та незаконно впливати на потерпілого ОСОБА_8Д , який не допитаний в судовому засіданні.

Викладене свідчить про наявність ризиків, передбачених п.1, 3 ч.1 ст.177 КПК України, які існували на час обрання запобіжного заходу і на даний час не зменшились.

Судом враховано обставини зазначені у ст.178 КПК України.

Обвинувачені раніше не судимі, ОСОБА_3, ОСОБА_4 є уродженцями і жителями м. Дніпро, Дніпропетровської області, ОСОБА_5 уродженець ІНФОРМАЦІЯ_1, житель м. Дніпро. Обвинувачені ОСОБА_4 та ОСОБА_5 одружені, мають на утриманні неповнолітніх дітей.

Згідно ст. 6 ч. 2 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

Проте, враховуючи обставини справи, суд вважає, що по справі наявні реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи обвинувачених.При цьому, суд оцінює суворість можливого покарання ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та визнає за реальну небезпеку можливість їх ухилення від суду у разі зміни обраного щодо них запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, можливість незаконного впливу на потерпілого.

Вищезазначені обставини є виправданими та необхідними елементами (ризиками), що визначають та виправдовують потребу в триманні обвинувачених під вартою.

Наявні ризики свідчать, що їх запобігання не можливе шляхом застосування більш мяких запобіжних заходів аніж тримання під вартою, оскільки, перебуваючи під домашнім арештом чи на особистому зобовязанні, встановленні ризики не будуть забезпеченні та інші альтернативні запобіжні заходи не здатні забезпечити належну процесуальну поведінку обвинувачених.

З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що підстави для обрання більш м'якого запобіжного заходу відсутні.

При цьому, суд ураховує, що у разі наявності ризиків, ЄСПЛ допускає можливість застосування до особи виняткового запобіжного заходу як тримання під вартою.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування.

Суд враховує, що по даному кримінальному провадженні судовий розгляд розпочато, однак ризики, які стали підставою для взяття осіб під варту з перебігом часу не зменшилися.

Наведені доводи сторони захисту, що обвинуваченні не мають наміру ухилятися від суду, впливати на потерпілого, мають стійкі соціальні звязки не є обставинами, що зменшують встановлені ризики на даний час.

На підставі викладеного запобіжний захід тримання під вартою відносно ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 підлягає продовженню строком на 60 днів, тобто до 09 жовтня 2017 року, так як більш мякий запобіжний захід не забезпечить виконання обвинуваченими процесуальних обовязків та завдань кримінального провадження.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 331, 177, 178, 194КПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Продовжити строк тримання під вартою ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 на 60 днів до 09 жовтня 2017 року 11:50 год.

Продовжити строк тримання під вартою ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3 на 60 днів до 09 жовтня 2017 року 11:50 год.

Продовжити строк тримання під вартою ОСОБА_5 ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_4 на 60 днів до 09 жовтня 2017 року 11:50 год.

Копію ухвали направити до Державної установи «Кропивницька установа виконання покарань (№14)».

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Ленінського

районного суду

м. Кіровограда С. М. Льон