Рішення № 68221830, 11.08.2017, Долинський районний суд Івано-Франківської області

Справа №: 343/1283/15-ц

Провадження №: 2/0343/317/17

Р І Ш Е Н Н Я

I М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 серпня 2017 року м. Долина

Долинський районний суд Iвано-Франкiвської областi в складi:

головуючого судді – Тураша В. А.,

з участю: секретаря судових засідань - ОСОБА_1 , ОСОБА_2,

адвоката- Коцковича Р.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Долинського районного суду Івано-Франківської області позовну заяву ОСОБА_3 Вакарюса Антанасовича до ОСОБА_4 про повернення боргу,-

ВСТАНОВИВ:

ПозивачОСОБА_3, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 26.06.2017 року(а.с.66-68 т.2), просить постановити рішення, яким стягнути з відповідача ОСОБА_4 на його користь:

суму боргу в розмірі 10 000.00 доларів США, що в гривневому еквіваленті становить 260 311.12 грн; а також 21 160.09 грн. – 3% річних за користування ним його коштами; 222 305.70 грн. - інфляційних нарахувань за період часу з 12.10.2014 року по 26.06.2017 року, що в загальному становить 503 776.91 грн.

судові витрати, інші витрати, пов»язані з розглядом в суді даної справи (витрати на сплату судового збору і витрати за довідки з банку), а також витрати про надання відомостей з ЄДР юридичних та фізичних осіб і витрати за надання правової допомоги, що в загальному становить 16 850.20 грн.

Свої вимоги мотивує тим, що гром. ОСОБА_4, який проживає ІНФОРМАЦІЯ_1, в с.Новоселиця, Долинського району, Івано-Франківської області володіє фірмою «Геліос -ХХІ»

В 2011 році між ним та відповідачем зав»язались робочі відносини, в ході яких останній заборгував йому кошти в сумі 10 000 доларів США, в результаті чого 12.10.2014 р. ОСОБА_4 йому була надана розписка, яка і підтверджує те, що останній взяв у нього в борг вказані вище кошти, що свідчить про те, що між ними в даний час існують боргові зобов»язання ОСОБА_4 перед ним, щодо повернення йому цих же наданих йому коштів.

В обумовлений між ними термін і способами, відповідач ці кошти йому не повертає, однак не заперечує факт отримання від нього в борг вищезазначеної суми, що підтверджується висновком від 05.06.2015р. ДІМ Долинського РВ УМВС капітана міліції ОСОБА_5

По результатам проведеної перевірки Долинським РВ УМВС йому було рекомендовано звернутись в Долинський районний суд в порядку цивільного судочинства.

До цього часу , відповідач гроші йому не повертає, чим порушує його майнові права, всіляким чином уникає від добровільного погашення йому боргу. Крім цього, відповідач свідомо, неправомірно, безпідставно і з невідомих йому причин звинувачує його у вимаганні ним у нього цих же коштів, шляхом звернення у правоохоронні органи. Це і змушує його звернутись в Долинський районний суд з даним цивільним позовом.

Загальну сума боргу відповідача ОСОБА_4 перед ним за невиконання і неналежне виконання ним своїх договірних та інших зобов»язань становить 10 000 доларів США, що складається з наступних коштів:

1. В 2011 році ним було надано для ОСОБА_4 6 000 доларів США, при умові про можливе взяття у нього за ці кошти в 2012 році будівельних піноблоків за ціною 2.40 доларів США за один такий піноблок ( що складало 2500 штук піноблоків) і при умові, що вони йому будуть необхідні, а якщо ні, то ці кошти ОСОБА_4 йому поверне.

2.В 2012 році була усна домовленість про доставку йому ОСОБА_4 на місце його будови в с.Сенечів, Долинського району, з його виробництва –будівельних піноблоків в кількості 2500 штук, в рахунок наданих йому в 2011 році коштів в розмірі 6000 доларів США. Однак, по сьогоднішній день, ОСОБА_4 на його будівельний майданчик доставлено тільки 300 штук таких блоків, а ще 700 штук вигружено за 12 км. до місця його будови в сусідньому селі Вишків Долинського району, що не відповідає їх усній домовленості. Іншу кількість блоків по сьогодні не доставлено, незважаючи на те, що останньому жодних перешкод у цьому не було.

3. В 2014 році, так і не дотримавши від ОСОБА_4 вказані вище піноблоки, після того як в цьому ж році його виробництво згоріло, він вчерговий раз вирішив матеріально допомогти йому, надавши останньому кошти в розмірі 2 400 доларів США, які необхідні були йому для придбання в той час для свого виробництва в ОСОБА_6 чотирьох форм-обладнань для виготовлення таких же піноблоків, які (ці ж форми-обладання) він у ОСОБА_6 і придбав і які знаходяться у нього і перебувають в його користуванні. На цей момент, в залишку боргу ОСОБА_4 перед ним залишилось 3 600 доларів США, як кошти за недовезені ним вказаних вище піноблоків . Тобто в цей час боргові зобов»язання ОСОБА_4 перед ним знову склали 6 000 доларів США.

4.В 2014 році ним було знову надано для ОСОБА_4 кошти в розмірі 4 000 доларів США, якими були погашені його ж боргові зобов»язання, згідно розписки для ОСОБА_7 Дані кошти були надані ним для ОСОБА_7, який повернув йому боргову розписку ОСОБА_4, яку він останньому віддав, а він в цей час її порвав.

Вище наведені обставини вказують на те, що протягом 2011-2014 років між ним і ОСОБА_4 існували договірні зобов»язання і фактично мали місце та були укладені між ними відповідні договори ( договора купівлі-продажу, поставки, тощо), які згодом переросли у відповідні його боргові зобов»язання, що знайшло своє підтвердження 12.10.2014 року, коли ОСОБА_4, йому була надана розписка на 10 000 доларів США, яка і підтверджує те, що останній заборгував йому вказані кошти, що свідчить про те, що між ними в даний час існують боргові зобов»язання ОСОБА_4 перед ним щодо повернення йому цих же наданих йому коштів.

У вказаних вище його правовідносинах з ОСОБА_4підлягають застосування вимоги ст. 509,526, 612 ЦК України, а також підлягає застосуванню ст. 1053 ЦК України, яка вказує на новацію боргу у позикове зобов»язання, у відповідності до якої, за домовленістю сторін, борг, що виник з договорів купівлі-продажу, найму майна або з іншої підстави, може бути замінений позиковим зобов»язанням.

Загальний борг ОСОБА_4 перед ним складається з наступного:

1.10 000 доларів США, що в гривневому еквіваленті становить 260 311.12 грн., оскільки офіційний курс долара США до української гривні, станом на 26.06.2017р. становить : 100 доларів США= 2 603.1112 грн.

2. Крім цього, ОСОБА_4 повинен повернути йому і відсотки за весь період протягом якого він користувався його коштами, а саме: з 12.10.2014р. по 26.06.2017р. в розмірі 3% річних, як це визначено в ч.2 ст. 625 ЦК України, що становить 21 160.09 грн.

3. З урахуванням всіх норм і рекомендацій відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, сума боргу, з урахуванням індексу інфляції, яку ОСОБА_4 зобов»язаний йому сплатити за період прострочення з жовтня 2014р. по травень 2017 р., станом на 26.06.2017 р. складає 222 305.70 грн.

Також до відшкодування для нього з сторони відповідача ОСОБА_4 підлягають і всі судові витрати, інші витрати, пов»язані з розглядом в суді даної справи (витрати на сплату судового збору і витрати за довідки з банку), а також витрати про надання відомостей з ЄДР юридичних та фізичних осіб і витрати за надання правової допомоги, що в загальному становить 16 850.20 грн.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_3 та його адвокат ОСОБА_8М.( угода про надання правової допомоги а.с.101-104 т.1) позовні вимоги підтримали, в повному об»ємі просили їх задовольнити з підстав, наведених в позовній заяві та в заявах про уточнення позовних вимог.

Відповідач ОСОБА_4 та його представник ОСОБА_9 ( довіреність а.с.221 т.1) в судовому засіданні позовні вимоги не визнали, суду пояснили, що гроші в сумі 10 000 доларів США ОСОБА_4 від позивача ОСОБА_3 не отримував. Кошти в сумі 6000 доларів США від позивача відповідач також не отримував . В 2011 році дані кошти були привезені позивечем ОСОБА_3 у відделення Ощадбанку, де він віддав їх касиру, яка їх провірила та перевела у гривні. Дані кошти в гривневому еквіваленті були переведені від фірми "Геліос -ХХІ", власником якої являється відповідач ОСОБА_4, на завод в м.Кам"янець-Подільський, Хмельницької області.Що торкається поставки піноблоків, то в даному випадку позивач мав відносини не з ОСОБА_4, як фізичною особою, а з фірмою "Геліос -ХХІ", яка і повинна виступати відповідачем в даних правовідносинах. На даний час фірма "Геліос -ХХІ" існує і з реєстрації не знята. Гроші в сумі 6000 доларів США були надані позивачем на розвиток бізнесу. Частина піноблоків в кількості 300 штук поставлено в с.Сенечів Долинського району, частина в кількості 700 штук поставлена в с.Вишків Долинського району. Чи давав позивач гроші гром. ОСОБА_7, їй невідомо. ОСОБА_7віддав розписку написану ним позивачу ОСОБА_3, а той віддав її ОСОБА_4 Де зараз вказана розписка- невідомо, можливо ОСОБА_4 її і порвав. Що стосується 4-х форм для виготовлення піноблоків, то ці форми на територію фірми в смт.Вигода, Долинського району, привіз позивач на автомобілі КАМАЗ, який належить ОСОБА_4 Позивач спочатку мав бажання займатись підприємницькою діяльністю, однак потім передумав. Вказані форми брав не ОСОБА_4, а фірма "Геліос -ХХІ". Дані форми знаходяться і зараз на території фірми. Розписка від 12.10.2014 року ОСОБА_4 написав під моральним тиском позивача, після пожару, не розуміючи що пише. Оскільки передачі грошей від ОСОБА_3 в сумі 10 000 доларів США ОСОБА_4 не було, дана розписка є неналежним доказом. Ніякої новації боргу в даному випадку немає, оскільки піноблоки ОСОБА_3 хотів купити у фірми "Геліос -ХХІ" , а не у фізичної особи ОСОБА_4 Оскільки первісні зобов"язання існували між ОСОБА_4 та ОСОБА_7, між ОСОБА_4 та ОСОБА_6, то вони не можуть бути новаційним договором між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 Санкції передбачені ст. 625 ЦК України ( 3% річних та інфляційні втрати) до іноземної валюти не застосовуються .Просили відмовити у позові.

Ухвалою Долинського районного суду від 24.07.2017р. (а.с.82 т.2) задоволено клопотання позивача ОСОБА_3 та його представника та позовні вимоги ОСОБА_3 Вакарюса Антанасовича до ОСОБА_4 в частині стягнення з відповідача коштів за невиконання в повному об"ємі своїх договірних зобов"язань перед ним щодо поставки на його будівельний майданчик будівельних піноблоків, а також за невиконання належним чином, не згідно їх домовленості таких зобов"язань, що становить загальну суму 2 400 доларів США - залишено без розгляду.

Суд, вислухавши думку учасників процесу, дослідивши надані сторонами в судовому засіданні докази в їх сукупності вважає, що в матеріалах справи є достатньо даних для її вирішення. Позов не підлягає до задоволення, виходячи з наступного:

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Згідно ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Відповідно до ч. 3-4 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд сприяє всебічному і повному з’ясуванню обставин справи: роз’яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов’язки, попереджає про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених ЦПК України.

Поняття позикових відносин і договору позики визначаються положеннями глави 71 ЦК України .

Відповідно до ст. 1046 ЦК України - за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За своїми ознаками договір позики є реальним, оплатним або диспозитивно безоплатним, одностороннім, строковим або безстроковим.

Договір позики вважається укладеним в момент здійснення дій з передачі предмета договору на основі попередньої домовленості ( п.2 ч.1 ст. 1046 ЦК України).

Ця особливість реальних договорів зазначена в ч.2 ст. 640 ЦК України, за якою якщо відповідно до акту цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення інщої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Письмова форма договору позики вналідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, а й передачі грошової суми позичальнику.

Досліджуючи договори позики чи боргові розписки, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, незалежно від найменування документа і, зважаючи на встановлені результати, робити відповідні правові висновки.

Така правова позиція викладена в Постанові Верховного суду України від 24 лютого 2016 року у справі №6-50цс16.

У відповідності до розписки від 12.10.2014р. написаної в присутності свідка ОСОБА_6 (а.с.223 т.1)- ОСОБА_4, НОМЕР_1, виданий 22 серпня 2003 р. Кам"янець-Подільським РВ УМВС, взяв в борг у ОСОБА_3 Вакарюс Антанасовича НОМЕР_2, код 3850429-1975 грошові кошти в сумі 10 000 (десять тисяч) доларів США. Строк на який надано борг, сторони не узгодили.

Обґрунтовуючи підставу своїх позовних вимог, позивач ОСОБА_3послався на те, що кошти в сумі 6000 доларів США, які були надані в 2011 році відповідачу ОСОБА_4 для придбання будівельних піноблоків в кількості 2500 штук , а також кошти в сумі 2400 доларів США, які були ним оплачені ОСОБА_6 за придбання 4-х форм для виготовлення піноблоків для ОСОБА_4 та кошти в сумі 4000 доларів США, які були передані ним ОСОБА_7М.в рахунок погашення боргових зобов"язань ОСОБА_4 перед ОСОБА_10 у відповідності до ст. 1053 ЦК України, яка вказує про новацію боргу , переросли у позикове зобов"язання.

Проте, з таким твердженням суд не може погодитись, виходячи з наступного:

Відповідно до положення ч. 1 ст. 1053 ЦК України за домовленістю сторін борг, що виник із договорів купівлі-продажу, найму майна або з іншої підстави, може бути замінений позиковим зобов'язанням. Заміна боргу позиковим зобов'язанням провадиться з додержанням вимог про новацію і здійснюється у формі, встановленій для договору позики (стаття 1047 цього Кодексу).

Стаття 1053 закріплює правило, яким передбачено можливість новації у позикове зобов'язання іншого боргу. Новація - це спосіб припинення зобов'язання за домовленістю сторін про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами згідно з вимогами ч. 2 ст. 604 ЦК.

Згідно з ч.2 ст.604 ЦК України, зобов"язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов"язання новим зобов"язанням між тими ж сторонами (новація)

Отже, умовами здійснення новації є, по-перше, двостороння угода (домовленість), по-друге, припинення зобов'язання за домовленістю сторін про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами, по-третє, дотримання форми такого правочину (новаційного договору), тобто у формі, передбаченій для укладання договору позики (ч. 2 ст. 1053 ЦК України), а, по-четверте, це дійсність первинного зобов'язання.

Згідно довідки №581(а.с.19 т1), статуту фірми "Геліос -ХХІ" (а.с.20-21 т.1), витягу з ЄДРЮО та фізичних осіб-підприємців (а.с.24-26 т.1) ПП ФІРМА "Геліос-ХХІ" знаходиться по ву.Колгоспна, буд.11, с.Довжок, Кам"янець-Подільського району, Хмельницької області. Власником даної фірми є ОСОБА_4, який проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2. Одним з предметів діяльності даної фірми є торгівля.

У відповідності до витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно (а.с.9т.1), договору купівлі-продажу від 20.03.2003 року (а.с.22-23 т.1) фірма "Геліос -ХХІ" є власником будівлі цеху стружки, який розташований в урочищі Рудницька с.Новоселиця, Долинського району.

Ухвалою Долинського районного суду від 25.06.2015р. (а.с.27-28 т.1) було задоволено заяву ОСОБА_3 про вжиття заходів забезпечення позову та накладено арешт саме на будівлю цеху стружки,що знаходиться у власності ПП фірма "Геліос-ХХІ, засновником та керівником якої є ОСОБА_4 за адресою : урочище Рудницька с.Новоселиця, Долинського району.

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_4 та його представник ОСОБА_9 заперечили, що між ОСОБА_3 та фізичною особою ОСОБА_4 було укладено усний договір купівлі-продажу піноблоків, більш того вказали, що такий договір було укладено між позивачем та ПП фірмою "Геліос-ХХІ" , яка займалась виготовленням та реалізацією піноблоків, що підтверджується фотографіями (а.с.168-170 т.2).

В судовому засіданні позивачем по справі ОСОБА_3 не надано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження факту укладення між ним та фізичною особою відповідачем ОСОБА_4 договору купівлі-продажу будівельних піноблоків.

Також позивачем в порушення вимог ст.ст. 10,60 ЦПК України не надано суду доказів, що між ним та відповідачем укладений новаційний договір, тобто що була домовленість замінити первинне зобов"язання позиковим зобов"язанням.

Допитаний в якості свідка ОСОБА_6, суду пояснив, що позивач по справі являється його кумом. В 2014-2015 роках він мав домовленість з ОСОБА_4 відносно купівлі 4-х форм для виготовлення піноблоків. Було домовлено, що кошти в сумі 2400 доларів США, як вартість 4-х форм, йому заплатить позивач ОСОБА_3 , на що відповідач погодився. В цих же роках до нього на фірму, яка знаходилась на території колишнього асфальтного заводу в м.Долина , коли його не було, на автомобілі КАМАЗ приїхав водій ОСОБА_4 Форми була завантажені на автомобіль і відвезені на фірму в смт.Вигода. Після цього гроші в сумі 2400 доларів США йому віддав ОСОБА_3Ці форми він пізніше бачив на території фірми в смт.Вигода. Він особисто претензій відносно проданих форм ні до кого немає.

Свідок ОСОБА_7 суду пояснив, що відповідач по справі ОСОБА_4 в 2014-2015 роказ звернувся до нього з проханням, щоб він продав йому металопластикові форми, обіцяючи , що кошти поверне на протязі півроку. Вони узгодили всі умови і він продав ОСОБА_4 20 форм по 300 доларів США, що становило в загальному 6 000 доларів США. Форми були перевезені на фірму відповідача. Кошти за продані форми ОСОБА_4 не повертав і по цій причині вони декілька раз з дружиною їздили в смт.Вигода, Долинського району. В черговий раз вони з дружиною приїхали в смт.Вигода, однак відповідач знову не віддавав гроші і дружина попросила його написати розписку. ОСОБА_4 погодився написати розписку, однак на суму лише 4 000 доларів США. Будь-яких коштів від ОСОБА_4 він не отримав. Літом 2015 року позивач по справі ОСОБА_3 оплатив йому 4 000 доларів США і він віддав йому розписку відповідача. Про те, що гроші в сумі 4 000 доларів США за ОСОБА_4 віддав ОСОБА_3, відповідач знав. Про співпрацю між позивачем та відповідачем по даній справі , він чув. Претензій до ОСОБА_4 на даний час у нього немає.

Таким чином в судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_6 та ОСОБА_7 отримали від позивача ОСОБА_3 грошові кошти, відповідно ОСОБА_6 2400 доларів США за придбані для відповідача ОСОБА_4 4 форми для виготовлення піноблоків, та ОСОБА_7 4000 доларів США за боргові зобов"язання ОСОБА_4 за придбані 20 металопластикових форм .

При цьому будь-яких письмових доказів на підтвердження дійсності первинних зобов"язань відповідача ОСОБА_4 перед ОСОБА_6 та ОСОБА_7, позивачем не надано.

Ч. 1 ст. 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Положення цієї статті базуються на нормах Конституції України, які закріплюють обов’язок держави забезпечувати захист прав усіх суб’єктів права власності і господарювання (ст. 13), захист прав і свобод людини і громадянина судом (ч. 1 ст. 55).

Відтак, особа може звернутися до суду за захистом свого права не в будь-який спосіб, а в порядку та у формі, встановлених нормами ЦПК України та ЦК України, зокрема, заява повинна містити чітко сформульоване прохання (позовні вимоги), відповідне обґрунтування таких вимог, що лише і дає можливість належно вирішити такі вимоги по суті.

При цьому відповідно до принципу диспозитивності, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі (ст. 11 ЦПК України).

Одночасно суд звертає увагу на те, що ч. 4 ст. 10 ЦПК України встановлено обов’язок суду сприяти всебічному і повному з’ясуванню обставин справи, зокрема шляхом роз’яснення особам їхніх прав та обов’язків, попередження про наслідки вчинення чи не вчинення певних процесуальних дій і сприянню здійснення їхніх прав у певних випадках. Разом з тим виходячи з принципів диспозитивності та змагальності цивільного процесу, суд не вправі з власної ініціативи встановлювати якісь обставини, що мають значення для справи. Так, в ході судового розгляду, судом створені усі необхідні умови для реалізації позивачем своїх прав на подання заяв та клопотань.

Враховуючи, що позивачем не доведено факт укладення договору купівлі-продажу будівельних піноблоків між ним та відповідачем фізичною особою ОСОБА_4, не доведено що між сторонами по справі укладений новаційний договір, тобто що була домовленість замінити первинне зобов"язання позиковим зобов"язанням, не підтвердено дійсність первинного зобов"язання між відповідно ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_4, позов в частині стягнення 10 000 доларів США, що в гривневому еквіваленті становить 260 311,12 грн. не підлягає до задоволення.

Оскільки позов в цій частині не підлягає до задоволення, відновідно немає підстав для стягнення 21 160.09 грн. - 3% річних за користування коштами та 222 305,70 грн. інфляційних нарахувань за період часу з 12.10.2014р. по 26.06.2017р., які є похідними від первинної позовної вимоги.

Крім цього, суд зазначає, що згідно зі статтею 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня.

Гривня є законним платіжним засобом на території України.

Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом (частини перша, друга статті 192 ЦК України).

Такі випадки передбачені статтею 193, частиною четвертою статті 524 ЦК України, Законом України від 16 квітня 1991 року № 959-XII «Про зовнішньоекономічну діяльність», Декретом КМ України від 19 лютого 1993 року № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», Законом України від 23 вересня 1994 року № 185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

Згідно зі статтею 524 ЦК України зобов’язання має бути виражене у грошовій одиниці України – гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов’язання в іноземній валюті.

Відповідно до частини першої статті 533 ЦК України грошове зобов’язання має бути виконане у гривнях.

Отже, гривня як національна валюта вважається єдиним законним платіжним засобом на території України.

Разом з тим частина друга статті 533 ЦК України допускає, що сторони можуть визначити в грошовому зобов’язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті.

У такому разі сума, що підлягає сплаті за зобов’язанням, визначається в гривнях за офіційним курсом НБУ, встановленим для відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не передбачений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом статті 1 Закону України від 3 липня 1991 року № 1282-ХІІ «Про індексацію грошових доходів населення» індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання.

Офіційний індекс інфляції, що розраховується Держкомстатом, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто купівельної спроможності гривні, а не іноземної валюти.

Отже, індексації внаслідок знецінення підлягає лише грошова одиниця України - гривня, іноземна валюта індексації не підлягає.

Норми частини другої статті 625 ЦК України щодо сплати боргу з урахування встановленого індексу інфляції поширюються лише на випадки прострочення грошового зобов’язання, визначеного у гривнях.

Разом з тим у випадку порушення грошового зобов’язання, предметом якого є грошові кошти, виражені в гривнях з визначенням еквіваленту в іноземній валюті, передбачені частиною другою статті 625 ЦК України інфляційні втрати стягненню не підлягають, оскільки втрати від знецінення національної валюти внаслідок інфляції відновлені еквівалентом іноземної валюти.

Саме така правова позиція викладена Верховним судом України в постанові по справі за № 6-284цс17 від 01.03.2017р.

Питання судових витрат суд вирішує у відповідності до вимог ст.88 ЦПК України.

На підставі викладеного, ст. ст.15,533,625,640,1046,1047,1053 Цивільного кодексу України, ст.ст.1,2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», керуючись ст. ст. 10, 11, 60,88, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_3 Вакарюса Антанасовича до ОСОБА_4 про повернення боргу – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подачі апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення до Апеляційного суду Івано-Франківської області через Долинський районний суд.

Суддя:

Повний текст рішення суду виготовлено 11.08.2017 року