
Справа № 203/1389/17
2/0203/773/2017
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 серпня 2017 року Кіровський районний суд м.Дніпропетровська в складі:
головуючого-судді - Казака С.Ю.
при секретарі - Булеці А.В.
за участю відповідача - ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпрі цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду з вищезазначеним позовом, в обґрунтування якого посилався на те, що 12.07.2007 року між банком та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір, відповідно до умов якого остання отримала кредит в сумі 7600 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Банк свої зобов'язання за кредитними договором виконав, надавши позичальнику можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах. Передбачених договором. ІНФОРМАЦІЯ_1 року позичальник ОСОБА_2 померла. Спадкоємцем останньої є ОСОБА_1, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини. 13.06.2016 року банком була направлена претензія кредитора до П'ятої Дніпропетровської державної нотаріальної контори та 08.08.2016 року лист-претензію, але ніяких дій виконано не було. З рахуванням зазначеного позивач просив суд стягнути з відповідача, як спадкоємця прав та обов'язків померлого позичальника ОСОБА_2, заборгованість останньої за кредитним договором, що виникла на час смерті, в сумі 5664 грн. 01 коп.
В судові засідання представник позивача не з'явився, про причини неявки не повідомив. В наданому клопотанні в порядку ч.2 ст.158 ЦПК України, просив проводити розгляд справи без участі представника позивача.
Відповідач в судовому засіданні позов не визнав та просив відмовити в його задоволенні, посилаючись на те, що з померлою дружиною ОСОБА_2 останні десять років разом не проживав, спадщину після останньої не приймав.
Перевіривши викладені в позовній заяві доводи, заслухавши пояснення відповідача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 12.07.2007 року між позивачем та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір, оформлений відповідною заявою, яка містить підпис позичальника про ознайомлення її з Умовами та правилами надання банківських послуг, тарифами банку та які разом становлять договір про надання банківських послуг (кредитний договір).
Відповідно до умов вказаного договору ОСОБА_2 отримала кредит в розмірі 7600 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку.
ІНФОРМАЦІЯ_1 року позичальник ОСОБА_2 померла.
13.06.2016 року банком була направлена претензія кредитора від 21.05.2016 року до П'ятої Дніпропетровської державної нотаріальної контори, на підставі якої було заведено спадкову справу №211/2016.
08.08.2016 року банком було направлено лист-претензію від 27.07.2016 року про погашення заборгованості за кредитним договором на день смерті позичальника в сумі 5664 грн. 01 коп.,я кА була адресована відповідачу ОСОБА_1, як чоловіка ОСОБА_2, що був зареєстрований з нею за однією адресою по АДРЕСА_1
Відповідно до ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав і обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (Спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, за виключенням тих прав і обов'язків, що зазначені у ст.1219 ЦК України (ст.ст.1218,1231 ЦК України).
Часом відкриття спадщини відповідно до ч.2 ст.1220 ЦК України є день смерті особи, або день, з якого вона оголошується померлою.
Згідно ч.ч.1,2 ст.1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням.
Дії, які свідчать про прийняття спадщини спадкоємцем спадщини визначені у ч.3 ст.1268, ст.1269 ЦК України.
Так згідно з ч.3 ст.1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст.1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.
Чинне законодавство розмежовує поняття прийняття спадщини (глава 87 ЦК України «Здійснення права на спадкування») та оформлення спадщини (глава 89 ЦК України «Оформлення права на спадщину»).
Відповідно до ч.1 ст.1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину може одержати свідоцтво про право на спадщину.
Разом з тим, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (ч.5 ст.1268 ЦК України).
Частиною першою ст.1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якого є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.
Однак, відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (ч.3 ст.1296 ЦК України).
Таким чином спадкові права є майновим об'єктом цивільного права, оскільки вони надають спадкоємцям можливість успадкувати майно (прийняти спадщину), але право розпорядження нею виникає після оформлення успадкованого права власності у встановленому законом порядку.
Разом з тим необхідно враховувати, що оскільки зі смертю боржника зобов'язання по поверненню кредиту включається до складу спадщини, то умови кредитного договору щодо строків повернення кредиту чи сплати його частинами не застосовуються, а підлягають застосуванню норми ст.1282 ЦК України щодо обов'язку спадкоємців задовольнити вимоги кредитора у порядку, передбаченому частиною 2 цієї норми. Саме на підставі норм ст.ст.1281,1282 ЦК України банк заявив вимоги до відповідача, як спадкоємця померлого позичальника.
Так, згідно зі ст.1282 ЦК України спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора вони повинні задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором не встановлено інше. У разі відмови від одноразового платежу, суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передано спадкоємцям у натурі.
Положення зазначеної норми застосовується у випадку дотримання кредитором норм ст.1281 ЦК України щодо строків пред'явлення ним вимог до спадкоємців. Недотримання цих строків, які є присічними (преклюзивними) позбавляє кредитора права вимоги до спадкоємців.
Отже, встановленою ст.1281 ЦК України строки - це строки у межах яких кредитор здійснюючи власні активні дії може реалізувати своє суб'єктивне право, а не строком позовної давності.
Вказана правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду України від 08.04.2015 року у справі №6-33цс15, яка відповідно до ст.360-7 ЦПК України є обов'язковою для всіх суб'єктів владних повноважень, а також має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.
Виходячи зі змісту вказаних норм закону, які регулюють відносини спадкоємця з кредитором спадкодавця, належним способом захисту порушеного права є звернення кредитора спадкодавця до суду з позовом до спадкоємця, який прийняв спадщину, про стягнення на майно, що було передано спадкоємцю в натурі й лише за умови, що спадкоємець відмовився від задоволення вимог банку шляхом сплати одноразового платежу.
Звернення до суду кредитора спадкодавця з позовом до спадкоємця про стягнення заборгованості за кредитом, на думку суду, не може вважатися належним способом захисту порушеного права кредитора, оскільки в зв'язку з тим, що відносини між позивачем, як кредитором, та боржником ОСОБА_2 припинилися в зв'язку з її смертю, а її чоловік стороною кредитного договору не був, дані відносини не можуть регулюватися нормами закону, які передбачають загальні наслідки невиконання стороною договірних зобов'язань, зокрема такі, як стягнення заборгованості за договором кредиту.
Також суд враховує, що відповідачу пропонувалось задовольнити вимоги позивача шляхом направлення на адресу відповідача листа-претензії.
Як зазначено в позові та встановлено під час розгляду справи в суді відповіді на вказаний лист-претензію та згоду на задоволення вимог кредитора шляхом здійснення одноразового платежу відповідач не надавав, заперечуючи проти цього і в судовому засіданні.
Вказана обставина з урахуванням положень абзацу 2 ч.2 ст.1282 ЦУК України є підставою для відмови у задоволенні позову стосовно стягнення з відповідача заборгованості спадкодавця за кредитним договором, так як позивач у такому випадку має право вимагати стягнення боргу з майна спадкодавця.
Як вбачається з відповіді П'ятої Дніпропетровської державної нотаріальної контори крім претензії банку, з заявами про прийняття спадщини ніхто зі спадкоємців померлої ОСОБА_2 не звертався.
В судовому засіданні відповідач зазначив, що домоволодіння по АДРЕСА_1 якому зареєстрований він та була зареєстрована його померла дружина, належить на праві власності його батькам. Про наявність спадкового майна після померлої дружини йому нічого не відомо, оскільки останні 10 років вона разом не проживали.
Дані обставини стороною позивачу в суді спростовано не було, у відповідності до ст.ст.10,60 ЦПК України доказів, щодо наявності спадкового майна, його виду та вартості не надано, відповідних клопотань не заявлялось.
В той час, як відповідно до положень ч.1 ст.1282 ЦК України та роз'яснень, наданих в п.32 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року №5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», спадкоємці боржника за умови прийняття спадщини є боржниками перед кредитором у межах вартості майна, одержаного у спадщину.
З урахуванням вищенаведеного суд приходить о висновку про необхідність відмовив задоволенні позовних вимог банку, як таких, що не ґрунтуються на законі та не підтверджені належними доказами.
Відповідно до ст.88 ЦПК України, в зв'язку з відмовою в задоволенні позову, судові витрати по справі слід покласти на позивача.
Керуючись ст.ст.1216-1220,1231,1268,1270,1281,1282,1296 ЦК України, ст.ст.10,11,27,31,58-61, 88,158,212-215,360-7 ЦПК України, суд,
ВИРІШИВ:
В задоволенні позову Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на подачу апеляційної скарги.
Рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду Дніпропетровської області через Кіровський районний суд м.Дніпропетровська шляхом подачі протягом десяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя С.Ю.Казак
Судове рішення № 68221047, Кіровський районний суд м. Дніпропетровська було прийнято 09.08.2017. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти ключові відомості про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити ключові відомості.
Це рішення відноситься до справи № 203/1389/17. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа: