Рішення № 68214896, 15.03.2017, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/33118/16-ц

Категорія 32

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(ЗАОЧНЕ)

15 березня 2017 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

Головуючого судді Гладун Х.А.

при секретарі Василевській А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України про відшкодування моральної та матеріальної шкоди, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом про відшкодування з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, моральної шкоди в розмірі 883200 грн., виходячи із розрахунку двох мінімальних заробітних плат за кожний місяць перебування під слідством та судом, заподіяної незаконними діями органів досудового слідства і суду, що полягає у незаконному притягненні його до кримінальної відповідності, незаконному обранні щодо нього міри запобіжного заходу. Також ставить питання про стягнення на його користь витрат на правову допомогу за кожний повний рік надання йому правової допомоги адвокатом починаючи з 12.02.2004 р. із розрахунку 11 років по 5000,00 грн. щомісячно - 55000,00 грн. У відшкодування матеріальної шкоди просить стягнути вартість відновлювального ремонту належного йому автомобіля у розмірі 4833,96 дол. США,

В судовому засіданні представник позивача доводи та вимоги позовної заяви підтримав в повному обсязі, просив задовольнити.

Причини неявки в судове засідання представника відповідача, який про день та час розгляду справи був повідомлений належним чином, суду не відомі.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність Відповідача та ухвалити заочне рішення відповідно до ст. ст. 224, 225 ЦПК України, оскільки представник Позивача не заперечував проти заочного розгляду справи.

Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши та оцінивши письмові докази у справі у їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що 13.10.2003 р. слідчим Станично-луганського РВВС ГУ МВС в Луганській області Потаковим А.А. порушено кримінальну справу за ч.1 ст. 286 КК України.

Згідно доводів позовної заяви та як вбачається з матеріалів справи 10.11.2003 р. Позивача було допитано в якості обвинуваченого та стосовно нього слідчим обрано запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд.

З матеріалів справи вбачається, що дана кримінальна справа неодноразово направлялася до суду та в подальшому з попереднього розгляду поверталася на додаткове досудове розслідування (постанови Станично-Луганського районного суду Луганської області від 26.03.04 р., від 30.12.2004 р., 01.08.2011 р., постанови Ленінського району м. Луганська від 22.08.2007 р., 19.02.2009 р., 16.07.10 р.), слідство неодноразово зупинялося. У справі неодноразово змінювалися підслідність та підсудність (Станично-Луганський районний суд Луганської області, Ленінський районний суд м. Луганська, Кам'янобродський районний суд м. Луганська).

Вироком Кам'янобрідського районного суду м. Луганська від 07.09.2012 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Луганської області від 25.01.2013 р. Позивача засуджено за ч. 1 ст. 286 КК до покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки без позбавлення права керувати транспортними засобами, та на підставі ст. 75 КК його звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 роки. На підставі ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК його звільнено від відбування покарання у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

Вказані рішення місцевого та апеляційного судів ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24.12.2013 року залишено без змін.

Судова палата у кримінальних справах Верховного Суду України, переглянувши на підставі п. 1 ч. 1 ст. 400-12 КПК 1960 року рішення касаційного суду 20.11.2014 року скасувала і направила справу щодо Позивача на новий касаційний розгляд через неправильне застосування норм кримінального права.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.04.2015 р. вирок Кам'янобрідського районного суду м. Луганська від 07.09.2012 р., ухвалу Апеляційного суду Луганської області від 25.01.2013 р. щодо ОСОБА_1, скасовано, а кримінальну справу щодо нього закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 6 КПК 1960 року за відсутністю в діянні складу злочину.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд діяв протягом усього часу розслідування кримінальної справи та перебування справи в суді до набрання вироком Кам'янобрідського районного суду м. Луганська від 07.09.2012 року, законної сили, а саме, до 25.01.2013 р..

Також з матеріалів справи вбачається, що в ході розслідування кримінальної справи 19.11.2011 р. слідчим було проведено виїмку належного Позивачу автомобіль «Фольксваген-Пассат», д.н.з. НОМЕР_1, який вироком Кам'янобродського районного суду м. Луганська від 07.09.2012 року залишено володільцю.

Таким чином судовим розглядом встановлено, що на протязі близько 12 років Позивач піддавався кримінальному переслідуванню. При цьому, строки проведення досудового слідства та розгляду кримінальної справи в суді перевищував розумні межі, чим було порушено право Позивача на розумні строки проведення досудового слідства та справедливий судовий розгляд у розумний термін. Згідно доводів Позивача, будь-яких перешкод для проведення судового слідства та розгляду справи в суді з його боку, як обвинуваченого, не здійснювалося, він з'являвся на усі слідчі дії та судові засідання, однак розгляд справи судом затягнувся.

В сукупності час перебування Позивача під слідством та судом, з моменту набуття Позивачем статусу обвинуваченого - 10.11.2003 р. та до прийняття Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ ухвали від 07.04.2015 р. про закриття відносно Позивача кримінальної справи на підставі п. 2 ч. 1 ст. 6 КПК 1960 року за відсутністю в діянні складу злочину, становить 136 місяців 27 днів.

Звертаючись до суду з позовними вимогами до Відповідача про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями і діями органів досудового слідства, суду, Позивач посилався на те, що незаконними діями вказаних органів йому було завдано моральної шкоди, яка полягає в тому, що більше 10 років він піддавався незаконному кримінальному переслідуванню, і цей термін є нерозумним, несправедливим. Протягом цього строку був порушений сталий уклад життя, були порушені нормальні життєві зв'язки через неможливість продовження нормального життя, порушені стосунки з оточуючими та рідними. Вказує, що він був обмежений у своїх правах, свободі пересування, суттєво обмежено його право власності. Вказаний період він піддавався моральним стражданням, так як я перебував під постійним наглядом з боку правоохоронних органів, що принижувало його честь та гідність. Весь час він та його родина були позбавлені можливості користування транспортним засобом, який як речовий доказ не міг використовуватися за призначенням. Вказану моральну шкоди Позивач оцінює виходячи з розміру двох мінімальних заробітних плат (3200,00 грн. х 2) за кожний місяць знаходження під слідством та судом (138 міс.) в загальному розмірі - 883200,00 грн.

Також зазначає на заподіяння йому матеріальної шкоди в розмірі майнової шкоди, заподіяної пошкодженням належного йому автомобіля, що визначена висновком автотоварознавчої експертизи від 20.10.2003 р. № 2647-26 в розмірі 4805,22 дол. США, що в еквівалентні становить 120019,55 грн.

Вказує, що з метою доведеності своєї невинуватості у вчиненні інкримінованого йому злочину вимушений був користуватися професійними послугами адвоката, та ніс матеріальні збитки з оплати його послуг по 5000,00 грн. щомісячно на загальну суму 55000,00 грн., які також просить стягнути з Відповідача.

Згідно зі статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Статтею 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом.

Порядок відшкодування моральної шкоди передбачений Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» від 1 грудня 1994 року.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду», у випадках, зазначених у частині першій цієї статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

Відповідно до пункту 3 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31 березня 1995 року, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до ст. 2 вказаного Закону, право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає, зокрема, у випадку закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або не встановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.04.2015 р. вирок Кам'янобрідського районного суду м. Луганська від 07.09.2012 р., ухвалу Апеляційного суду Луганської області від 25.01.2013 р. щодо ОСОБА_1, скасовано, а кримінальну справу щодо нього закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 6 КПК 1960 року за відсутністю в діянні складу злочину.

Відшкодування шкоди у випадках, передбачених пунктами 1, 3, 4 і 5 статті 3 цього Закону (в тому числі і моральної шкоди), провадиться за рахунок коштів державного бюджету (ч. 1 ст. 4 Закону).

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» питання про відшкодування моральної шкоди за заявою громадянина вирішується судом відповідно до чинного законодавства в ухвалі, що приймається згідно з частиною першою статті 12. Розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством.

Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

Отже, межі відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом визначаються судом у розмірі, мінімальної заробітної плати, визначеної законодавством, за кожен місяць перебування під слідством чи судом, виходячи з мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством на момент відшкодування шкоди.

Положеннями Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» передбачено, що стягнення відшкодування проводиться за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

Одночасно, даним Законом не встановлено, що у випадку, якщо строк перебування під слідством чи судом включає в себе неповний місяць, вказані дні не враховуються при розрахунку відшкодування.

З матеріалів справи достовірно встановлено, що позивач перебував під слідством та судом з 10.11.2003 року до 07.04.2015 р., тобто 136 місяців 27 днів, а в цілому 137 місяців.

Згідно пункту 14 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31 березня 1995 року, розмір моральної шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду визначається з урахуванням обставин справи, але за час незаконного перебування громадянина під слідством чи судом він має бути не меншим однієї мінімальної заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством або судом. Відшкодування моральної шкоди в цих випадках провадиться за рахунок коштів державного бюджету, незалежно від вини посадових осіб органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду.

Відповідно до правової позиції Верховного суду України у справі № 6-2203цс15 від 02 грудня 2015 року, відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом проводиться, виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць на момент перебування під слідством чи судом, при цьому суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи.

Згідно ст. 8 Закону України «Про державний бюджет на 2017 рік», мінімальна заробітна плата в місячному розмірі з 01.01.2017 року становить 3200,00 грн.

Оскільки Позивач перебував під слідством та судом в цілому 136 місяців, мінімальний розмір відшкодування моральної шкоди, що підлягає стягненню, становить 438400,00 грн. (3200,00 грн. * 137 місяців).

Однак, відповідно до частини третьої статті 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

З матеріалів справи вбачається, що досудове та судове слідство стосовно Позивача тривало 136 місяців 27 днів, протягом якого Позивач був вимушений докладати зусиль для доведення своєї невинуватості у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, приймати участь в процесуальних діях на стадії досудового розслідування та в судових засіданнях, що призвело до зміни його звичного укладу життя, неможливості нормально працювати через постійну зайнятість, негативно вплинуло на його сімейний стан та сталий уклад життя та свідчить про завдання останньому моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню.

Враховуючи тривалість та глибину моральних страждань, суд вважає, що розмір моральної шкоди у майже мінімальному розмірі не є справедливим по відношенню до позивача і вважає необхідним збільшити розмір моральної шкоди, яка підлягає відшкодування за рахунок коштів державної бюджету України, до 500000 грн., що відповідає засадам розумності та справедливості, враховуючи обставини справи, в зв'язку з чим, позов підлягає частковому задоволенню.

При цьому не підлягають задоволенню позовні вимоги в частині стягнення на користь Позивача матеріальної шкоди в сумі вартості відновлювального ремонту належному йому автомобіля та в сумі витрат на правову допомогу, як в належний спосіб не обґрунтовані та не доведені.

З урахуванням вищевикладеного, позов підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст. 56 Конституції України, ст.ст. 23, 1176 ЦК України, Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», ст.ст.10. 11, 61, 209, 212, 213 ЦПК України , суд

В И Р І Ш И В :

позовну заяву ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України про відшкодування моральної та матеріальної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди 500000,00 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Заочне рішення суду може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України, згідно якого дане рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду м. Києва через Печерський районний суд м. Києва. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Заочне рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Х.А. Гладун