Ухвала суду № 68212411, 01.08.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 серпня 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:

головуючого судді Присяжнюка О.Б.

суддів Глиняного В.П., Масенка Д.Є.

з участю секретаря Орліченко О.Ю.

прокурора Філонова В.В.

представника Бабенка А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Києві апеляційну скаргу представника «DAMONI LP» адвоката Бабенка А.М., на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 26 червня 2017 року, -

ВСТАНОВИЛА:

Цією ухвалою задоволено клопотання прокурора другого відділу управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих регіональної прокуратури Київської області Котковця В.Н. та накладено арешт на майно, а саме на тютюнові вироби у картонних коробках марки NZGold та NZBlack в кількості 2000 коробок, які знаходяться на тимчасовому відповідальному зберіганні в СТЗ № 5 ДПМА «Бориспіль» Київська область, м. Бориспіль, 7 (Аеропорт), без права його відчуження.

Постановлене рішення слідчий суддя мотивував тим, що стороною обвинувачення доведено наявність підстав для застосування даного заходу забезпечення кримінального провадження.

В апеляційній скарзі представник, просить ухвалу слідчого судді скасувати і постановити нову, якою в задоволенні клопотання прокурора про арешт майна відмовити. Так, апелянт посилається на відсутність обґрунтованої підозри, та недоведеність слідчого відповідності майна критеріям ст. 98 КПК України. Крім того, представник вказує на те, що посадовим особам «DAMONI LP» про підозру не повідомлено, а доказів на їх причетність до кримінального провадження, стороною обвинувачення не надано. Дані обставини, на думку апелянта, вказують на відсутність підстав для накладення арешту на майно.

Також, в апеляційній скарзі ставиться питання про поновлення пропущеного строку на оскарження ухвали слідчого судді, посилаючись на ті обставини, що розгляд клопотання відбувся без повідомлення власника майна та його представника.

Заслухавши доповідь судді, представника, який підтримав апеляційну скаргу і просив її задовольнити, прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вважаючи рішення слідчого судді законним і обґрунтованим, дослідивши матеріали судового провадження, перевіривши доводи апеляційної скарги в тому числі і в частині, що стосується підстав для поновлення пропущеного строку на оскарження ухвали слідчого судді, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Враховуючи ті обставини, що розгляд клопотання слідчого про арешт майна відбувся без повідомлення його власника, а копія постановленого судом рішення, як вбачається з наданих суду матеріалів, на адресу останнього не надсилалась, колегія суддів погоджується з доводами апелянта щодо поважності причин пропуску строку на оскарження ухвали слідчого судді та вважає за необхідне поновити його.

Що стосується доводів апеляційної скарги з приводу відсутності підстав для накладення арешту на майно, то вони є безпідставними.

Відповідно до вимог ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Згідно положень ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Так, ч. 2 ст. 170 КПК України передбачено, що арешт майна допускається з метою збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна, як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

На переконання колегії суддів, вказаних вимог закону слідчий суддя, під час розгляду клопотання прокурора про арешт майна, дотримався.

Так, слідчим управлінням прокуратури Київської області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42017110000000215 від 12 квітня 2017 за фактом можливого ввезення невстановленими особами за попередньою змовою з представниками фіскальної служби та правоохоронних органів підакцизного вантажу на територію України без проведення обов'язкових митних процедур або з порушенням встановленого порядку, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 204, ч. 1 ст. 358, ч. 2 ст. 364 КК України.

В ході досудового розслідування кримінального провадження встановлено, що на території України діє група організації каналу незаконного переміщення через митний кордон України, як в межах встановлених пунктів пропуску, так і поза їх межами, підакцизних товарів за сприяння співробітників митних органів України та Державної прикордонної служби.

12 квітня 2017 року, в рамках даного кримінального провадження, проведено огляд СТЗ № 5 ДПМА «Бориспіль» за адресою: Київська область, м. Бориспіль 7 (Аеропорт), під час якого, виявлено та вилучено тютюнові вироби у картонних коробках марки NZ Gold та NZ Black в кількості 2 000 коробок в запакованому стані.

12 квітня 2017 року постановою слідчого в ОВС першого слідчого відділу слідчого управління прокуратури Київської області ЯщукаТ.М. вказане майно визнано речовим доказом.

Звертаючись з клопотанням про арешт вилученого майна, прокурор зазначив, що метою застосування даного заходу забезпечення кримінального провадження є збереження його як речового доказу.

Встановивши вище зазначені обставини, дослідивши доводи клопотання і матеріали, які були надані прокурором на обґрунтування своїх вимог, слідчий суддя, всупереч твердженням апелянта, дотримався вимог ст. 170 КПК України і прийшов до обґрунтованого висновку з приводу наявності підстав для його задоволення та накладення арешту на зазначене в клопотанні прокурора майно.

З такими висновками слідчого судді колегія суддів погоджується та вважає, що прокурором доведена необхідність застосування даного заходу забезпечення кримінального провадження з метою збереження цього майна як речового доказу.

Відповідно до вимог ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом.

Чинним Кримінальним процесуальним кодексом України передбачено, що арешт на майно з метою збереження речових доказів можливий, коли існує сукупність розумних підстав і підозр вважати, що таке майно є доказом злочину.

На думку колегії суддів, доводи клопотання та додані до нього матеріали містять достатньо даних, які вказують на відповідність вилученого майна критеріям ст. 98 КПК України, а відтак вважає, що стороною обвинувачення доведено ті обставини, що воно може бути використано як доказ у даному кримінальному провадженні.

Таким чином, доводи апеляційної скарги з приводу недоведеності прокурором тих обставин, що грошові кошти мають ознаки речових доказів, є безпідставними.

Що стосується посилань апелянта на відсутність обґрунтованої підозри, то вони спростовуються наданими суду матеріалами, оскільки в доданих до клопотання прокурора матеріалах містяться дані, які відповідно до практики Європейського суду з прав людини є достатніми для встановлення обґрунтованості підозри.

Ті обставини, що посадовим особам «DAMONI LP» не повідомлено про підозру, не є підставами для скасування накладеного на майно арешту. Так, згідно положень ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 цієї статті, а саме з метою збереження речових доказів, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про законність і обґрунтованість ухвали слідчого судді та вважає, що вона постановлена у відповідності до вимог чинного законодавства, із з'ясуванням всіх обставин, які мають значення для вирішення справи, оскільки надані прокурором матеріали доводять наявність правових підстав для накладення арешту на майно, а також того, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення кримінального правопорушення, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих даних визначити, що надані суду матеріали є достатніми для застосування в рамках даного кримінального провадження заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є арешт майна.

Істотних порушень вимог КПК які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді колегією суддів не встановлено.

У зв'язку з цим, колегія суддів не вбачає підстав для скасування ухвали слідчого судді, а відтак подана апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 170, 171, 173, 376, 404, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Клопотання представника «DAMONI LP» адвоката Бабенка А.М., про поновлення пропущеного строку на оскарження ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 26 червня 2017 року, задовольнити.

Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 26 червня 2017 року, якою задоволено клопотання прокурора другого відділу управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих регіональної прокуратури Київської області Котковця В.Н. та накладено арешт на майно, а саме на тютюнові вироби у картонних коробках марки NZGold та NZBlack в кількості 2000 коробок, які знаходяться на тимчасовому відповідальному зберіганні в СТЗ № 5 ДПМА «Бориспіль» Київська область, м. Бориспіль, 7 (Аеропорт), без права його відчуження, залишити без зміни, а апеляційну скаргу представника «DAMONI LP» адвоката Бабенка А.М., - без задоволення.

Ухвала апеляційного суду є остаточною і оскарженню в касаційному порядку не

підлягає.

Судді: Присяжнюк О.Б. Глиняний В.П. Масенко Д.Є.

Справа № 11-сс/796/3715/2017 Категорія ст. 170 КПК України

Слідчий суддя суду 1-ї інстанціїВасильєва Н.П.

Доповідач Присяжнюк О.Б.