Постанова № 68212313, 01.08.2017, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" серпня 2017 р. Справа№ 910/3039/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко О.В.

суддів: Іоннікової І.А.

Тарасенко К.В.

за участю представників сторін відповідно до протоколу судового засідання від 01.08.2017 року,

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Будинок оптики» на рішення господарського суду міста Києва від 24.04.2017

по справі №910/3039/17 (суддя - Ковтун С.А.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Будинок оптики»

до публічного акціонерного товариства «Дельта банк»

про визнання відсутнім прав іпотеко держателя

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 24.04.2017 року по справі № 910/3039/17 відмовлено у задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю «Будинок оптики» до публічного акціонерного товариства «Дельта банк» про визнання відсутнім прав іпотекодержателя.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ТОВ «Будинок оптики» звернулося до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 24.04.2017 року по справі № 910/3039/17 скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 09.06.2017 року апеляційну скаргу ТОВ «Будинок оптики» прийнято до провадження та призначено до розгляду.

У відзиві на апеляційну скаргу ПАТ «Дельта банк» вважає подану позивачем апеляційну скаргу безпідставною та необґрунтованою, рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим.

У судових засіданнях суду апеляційної інстанції представник ТОВ «Будинок оптики» надав суду апеляційної інстанції свої пояснення по справі в яких, підтримав подану апеляційну скаргу на підставі доводів зазначених у ній та просив оскаржуване рішення господарського суду міста Києва скасувати, та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судових засіданнях апеляційного господарського суду також надав суду свої пояснення по справі в яких заперечив проти задоволення апеляційної скарги. Представник ПАТ «Дельта банк» вважає апеляційну скаргу необґрунтованою, безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню. Представник просив апеляційний господарський суд залишити без змін оскаржуване рішення місцевого господарського суду від 24.04.2017 року, а апеляційну скаргу без задоволення.

Згідно статті 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи, апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.

Таким чином, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та перевірено апеляційним господарським судом 31.07.2013 року публічне акціонерне товариство «Астра банк» (правонаступником якого є публічне акціонерне товариством «Агропросперіс банк» (первісний кредитор) та товариство з обмеженою відповідальністю «Оптикал трейд» (позичальник) уклали генеральний кредитний договір № 699004046603007, згідно з умовами якого позичальник отримав кредит в сумі 120000,00 доларів США (далі - кредитний договір).

В подальшому в кредитний договір сторони вносили зміни, укладаючи договори про внесення змін та доповнень до кредитного договору.

З метою забезпечення належного виконання зобов'язань позичальника за кредитним договором, 31.07.2013 року публічне акціонерне товариство «Астра банк» (правонаступником якого є публічне акціонерне товариством «Агропросперіс банк» (первісний кредитор) та товариство з обмеженою відповідальністю «Будинок оптики» уклали іпотечний договір № 699004046603007/1, предметом якого є нежитлове приміщення: офіс № 1, літ. «А-9», а саме: приміщення першого поверху № 1_1, № 1_9, № 1_10, № 1_11, № 1_12, № 1_21, № 1_22, № 1_23 та приміщення другого поверху № 1_17, № 1_19, № 1_20 загальною площею 135,3 кв.м., які знаходяться за адресою: м. Черкаси, вул. Хрещатик (вул. Урицького), будинок 200) (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 122386171101).

02.12.2013 року публічне акціонерне товариство «Астра банк» (продавець) та публічне акціонерне товариство «Дельта банк» (покупець) уклали договір купівлі-продажу прав вимоги (далі - договір купівлі-продажу), посвідчений 02.12.2013 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Літвіновою Т.В. та зареєстрованого в реєстрі за №1539, та який діє зі змінами та доповненнями.

У відповідності до пункту 1 договору купівлі-продажу, згідно з визначеннями термінів та тлумачень у цьому договорі, сторони погодили, що акт приймання-передачі прав вимоги означає письмовий акт, який укладається між сторонами та яким документально оформлюється фактична передача права вимоги від продавця до покупця, а права вимоги - всі права вимоги (як існуючі, так і майбутні, які наявні, так і умовні) продавця як кредитора до позичальників за кредитними договорами, а також всі права вимоги продавця до осіб, які надали забезпечення, за договорами забезпечення, включаючи будь-які та всі права вимоги та засоби захисту прав, які доступні продавцю, щодо виконання позичальниками та/або особами, які надали забезпечення, будь-яких своїх обов'язків за кредитним договорами та договорами забезпечення.

Відповідно до пункту 2.1 договору купівлі-продажу, продавець цим погоджується продати (відступити) права вимоги та передати їх покупцю, а покупець цим погоджується купити права вимоги, прийняти їх і сплатити загальну купівельну ціну.

Згідно з п. 2.3 договору купівлі-продажу, права вимоги переходять від продавця до покупця та обов'язки продавця передати права вимоги вважаються виконаними з моменту підписання продавцем та покупцем акту приймання-передачі прав вимоги.

За твердженням скаржника, до відповідача не перейшло право іпотекодержателя згідно з іпотечним договором № 699004046603007/1 від 31.07.2013 року, оскільки в акті приймання передачі прав вимоги, складеному 02.12.2013 року та додатку, відсутні відомості про іпотечний договір № 699004046603007/1 від 31.07.2013 року.

Однак, з такими доводами позивача, колегія суддів не погоджується виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином є однією з підстав заміни кредитора у зобов'язанні (п. 1 ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України).

Правове регулювання заміни кредитора на підставі правочину здійснюється статтями 512-519 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України, які поширюються на всі види зобов'язань, незалежно від підстав їх виникнення.

Виходячи з того, що майнові права є самостійним об'єктом цивільних прав (ст. 177 ЦК України), норми про відступлення права вимоги містять додаткові правила до тих положень, що закріплені у нормах про правочин, за яким первісний кредитор відступає своє право вимоги новому кредитору, і мають перед ними пріоритет. З огляду на це, відступлення права вимоги можуть втілюватись у різні цивільно-правові договори - купівлі-продажу, міни, дарування права вимоги, факторингу тощо.

При цьому, предметом вимоги може бути право вимоги, яке не існує на момент передачі, але виникне у кредитора у майбутньому.

Як вірно встановлено судом та вбачається з матеріалів справи 02.12.2013 року публічне акціонерне товариство «Астра банк» та публічне акціонерне товариство «Дельта банк» підписали акт приймання-передачі прав вимоги до договору купівлі-продажу та додаток до даного акту, у якому визначені договори, право вимоги за якими передається відповідачу, серед яких є генеральний кредитний договір № 699004046603007 та договір № 69900404660300 від 31.07.2013 року.

Крім того, як вірно зазначив суд першої інстанції, факт набуття права відповідачем вимоги, як за генеральним кредитним договором № 699004046603007, так і за іпотечним договором № 699004046603007/1 від 31.07.2013 року, був предметом доказування та встановлення при вирішенні позову публічного акціонерного товариства «Дельта банк» до товариства з обмеженою відповідальністю «Будинок оптики» про звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором № 699004046603007/1 від 31.07.2013 року. Так, рішенням господарського суду Черкаської області у справі № 925/1387/15 від 11.08.2016 року, встановлено, що внаслідок укладення договору купівлі-продажу публічне акціонерне товариство «Дельта банк» стало новим кредитором як за кредитним договором, так і за іпотечним договором № 699004046603007/1 від 31.07.2013 року.

Відповідно до ч. 3 ст. 35 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

У відповідності до п 2.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо.

Враховуючи зазначене, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського суду, що дані обставини, в силу ч. 3 ст. 35 ГПК України, мають приюдиційне значення у даній справі, а тому не потребують доказуванню.

При цьому судова колегія апеляційного господарського суду критично відноситься до доводів скаржника про нікчемність правочину та не приймає їх до уваги, оскільки під час розгляду справи у суді першої інстанції, позивач, ані у позовній заяві, ані у своїх письмових поясненнях не посилався на вказані обставини та не вказував, що акт приймання-передачі повинен бути нотаріально засвідчений.

Колегія суддів звертає увагу на те, що у відповідності до ч. 3 ст. 101 ГПК України в апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. За доводами скаржника про нікчемність правочину, останній змінює підстави позову, що є недопустимим на час розгляду справи у суді апеляційної інстанції.

Таким чином, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновками суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до ст. 22 ГПК України сторони користуються рівними процесуальними правами. Сторони мають право подавати докази, брати участь у дослідженні доказів.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Отже, виходячи з вищевикладеного, як в суді першої інстанції, так і в суді апеляційної інстанції позивачем не було подано належних та переконливих доказів на підтвердження заявленого позову. Судова колегія звертає увагу, що доводи та заперечення викладені у апеляційній скарзі позивача на рішення суду першої інстанції не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 24.04.2017 року, прийняте після повного з'ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, а також у зв'язку з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, є таким що відповідає нормам закону.

Відповідно до ст. 103 ГПК України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право: 1) залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення; 2) скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення; 3) скасувати рішення повністю або частково і припинити провадження у справі або залишити позов без розгляду повністю або частково; 4) змінити рішення.

Таким чином, в задоволенні апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю «Будинок оптики» слід відмовити, а оскаржуване рішення господарського суду міста Києва від 24.04.2017 року залишити без змін.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

Враховуючи наведене вище та керуючись статтями 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Будинок оптики» на рішення господарського суду міста Києва від 24.04.2017 року по справі № 910/3039/17 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 24.04.2017 року по справі № 910/3039/17 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/3039/17 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова може бути оскаржена впродовж двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя О.В. Тищенко

Судді І.А. Іоннікова

К.В. Тарасенко