Постанова № 68212135, 03.08.2017, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" серпня 2017 р. Справа№ 910/3438/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сотнікова С.В.

суддів: Пантелієнка В.О.

Остапенка О.М.

за участю секретаря судового засідання Карпюк О.С.

представників:

від заявника - Глєбової А.М.,

від АТ "Укрексімбанк" - Фурсова В.В.,

від боржника - Рабчуна Р.О.,

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України"

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.05.2017

у справі № 910/3438/13 (суддя Яковенко А.В.)

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фактор Нафтогаз"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фактор Коммерс" (код 32862717)

про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.05.2017 затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс Товариства з обмеженою відповідальністю "Фактор Коммерс"; ліквідовано банкрута Товариство з обмеженою відповідальністю "Фактор Коммерс", як юридичну особу у зв'язку з банкрутством; провадження у справі № 910/3438/13 припинено.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, Публічне акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.05.2017.

В обґрунтування апеляційної скарги покладені доводи про невжиття ліквідатором всіх необхідних дій в ліквідаційній процедурі з метою виявлення майнових активів банкрута з метою формування ліквідаційної маси та розрахунку з кредиторами. Так, ліквідатор в порушення статті ч. 2 ст. 41 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не провів роботу, що направлена на інвентаризацію та оцінку майна - предмету застави за договорами застави та виявлення дебіторської заборгованості контрагентів за контрактами перед боржником, право вимоги за якими, відповідно до договорів застави, передано в заставу АТ "Укрексімбанк", незважаючи що копії Договорів застави направлені ліквідатору разом із копією заяви Банку з грошовими вимогами №010-05/3295 від 26.04.2013 та містяться в матеріалах справи. Натомість, у звіті від 07.04.2017 №02-01/21-22 ліквідатор зазначив лише про відсутність документів та інформації про наявність дебіторської заборгованості боржника, у зв'язку з чим вимоги до третіх осіб щодо її повернення не пред'являлись, не підтвердивши, при цьому, зазначену інформацію документально. Також скаржник вказав, що суд першої інстанції при розгляді звіту ліквідатора та винесенні оскаржуваної ухвали не врахував, що на засіданні комітету кредиторів, яке відбулось 07.05.2017, Банк як член комітету кредиторів голосував проти схвалення поданого звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу.

Ініціюючий кредитор у запереченнях на апеляційну скаргу просив залишити без змін оскаржувану ухвалу від 15.05.2017, оскільки матеріалами справи підтверджується правомірність складеного ліквідатором звіту та відомості ліквідаційного балансу, згідно з яким у банкрута відсутні грошові кошти та майнові активи, за рахунок яких можливо було б задовольнити вимоги кредиторів.

Ліквідатор у відзиві не погодився з доводами скарги та просив залишити без змін оскаржувану ухвалу про затвердження звіту ліквідатора та припинення провадження у справі з огляду не те, що ліквідатором вжиті всі необхідні дії з виявлення майна банкрута шляхом звернення до відповідних реєстраційних органів. Також, ліквідатор вказав, що звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс банкрута був погоджений комітетом кредиторів 07.04.2017 більшістю голосів. За твердженням ліквідатора, він не отримав від керівника боржника первинних документів на підтвердження дебіторської заборгованості, що могла виникнути у банкрута за договорами поставки, майнові права за якими були передані в заставу АТ "Укрексімбанк". Не надані такі документи ліквідатору і заставним кредитором. Ліквідатор не виявив на рахунках боржника грошових коштів, які могли бути отримані на підставі контрактів на купівлю пального, при цьому згідно відповіді митного органу, відсутня інформація щодо митного оформлення банкрутом товарів за період з 01.01.2012 по 04.02.2015. За твердженням ліквідатора, факти поставки нафтопродуктів не підтверджуються, а реальність існування предмету забезпечення заперечуються окремою ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.03.2014 у даній справі.

В судовому засіданні 01.08.2017 було оголошено перерву до 03.08.2017 відповідно до ст. 77 ГПК України.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Провадження у справах про банкрутство регулюється Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 14 травня 1992 р. № 2343-XII (далі - Закон про банкрутство), Господарським процесуальним кодексом України (далі - ГПК України), іншими законодавчими актами України.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.03.2013 порушено провадження у справі про банкрутство ТОВ "Фактор Коммерс".

Постановою Господарського суду міста Києва від 20.10.2014 ТОВ "Фактор Коммерс" було визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.03.2015 було затверджено реєстр вимог кредиторів ТОВ "Фактор Коммерс" на загальну суму 557 688 833,40 грн.

У судовому засіданні 19.10.2015 затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс банкрута, припинено провадження у справі №910/3438/13.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.12.2015 апеляційну скаргу АТ "Укрексімбанк" задоволено, ухвалу Господарського суду м. Києва від 19.10.2015 у справі №910/3438/13 скасовано. Справу скеровано до Господарського суду м. Києва для подальшого розгляду.

07 квітня 2017 року відбулось засідання комітету кредиторів ТОВ "Фактор Коммерс" на якому були присутні всі члени комітету кредиторів із загальною кількістю голосів 134411, та прийняті рішення уповноважити ліквідатора на подання до суду звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу ТОВ "Фактор Коммерс", а також звернутися до суду із клопотанням про їх затвердження та припинення провадження у справі про банкрутство, що підтверджується протоколом засідання комітету кредиторів ТОВ "Фактор Коммерс" б/н від 07.04.2017. На зазначеному засіданні комітету кредиторів АТ "Укрексімбанк" голосами в кількості 235 голосував проти затвердження зазначеного питання у зв'язку з тим, що господарський суд зобов'язав ліквідатора подати звіт до 01.06.2017.

Відповідно до ст. 26 Закону про банкрутство учасниками зборів кредиторів боржника з правом вирішального голосу є конкурсні кредитори, визнані господарським судом та внесені до реєстру вимог кредиторів. Конкурсні кредитори мають на зборах кредиторів кількість голосів, пропорційну сумі вимог кредиторів, включених до реєстру вимог кредиторів, та кратну одній тисячі гривень. Під час визначення кількості голосів кредиторів з правом вирішального голосу не враховуються суми неустойки (штрафу, пені), інші фінансові санкції, моральна шкода, судовий збір у справі про банкрутство, заявлені або сплачені кредиторами в провадженні у справі про банкрутство. Рішення зборів (комітету) кредиторів вважається прийнятим більшістю голосів кредиторів, якщо за нього проголосували присутні на зборах (комітеті) кредитори, кількість голосів яких визначається відповідно до частини четвертої цієї статті.

Відповідно до ч. 1 ст. 46 Закону про банкрутство звіт ліквідатора має бути схвалений комітетом кредиторів.

Тобто, засідання комітету кредиторів, на якому був схвалений звіт ліквідатора, було правомочним, а прийняті на ньому рішення ухвалені відповідно до компетенції визначеної чинним законодавством переважною кількістю голосів, у зв'язку з чим належить відхилити доводи апеляційної скарги в цій частині щодо голосування АТ "Укрексімбанк" проти затвердження звіту ліквідатора.

На виконання рішення комітету кредиторів 24.04.2017 до господарського суду першої інстанції надійшло клопотання про затвердження звіту ліквідатора, ліквідаційного балансу банкрута та припинення провадження у справі.

Оскаржуваною ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.05.2017 затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс Товариства з обмеженою відповідальністю "Фактор Коммерс"; ліквідовано банкрута Товариство з обмеженою відповідальністю "Фактор Коммерс", як юридичну особу у зв'язку з банкрутством; провадження у справі № 910/3438/13 припинено.

Так, затверджуючи звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс банкрута, суд першої інстанції, виходив з того, що матеріалами справи підтверджується правомірність складеного ліквідатором звіту та відомості ліквідаційного балансу, згідно з якими у Товариства з обмеженою відповідальністю "Фактор Коммерс" відсутні грошові кошти та майнові активи, за рахунок яких можливо було б провести задоволення вимог кредиторів, ліквідатором для виявлення майнових активів боржника з метою задоволення вимог кредиторів виконані всі необхідні дії та покладені на нього чинним законодавством про банкрутство обов'язки, тому підприємство підлягає ліквідації, а провадження по справі - припиненню.

Відповідно до ст. 41 Закону про банкрутство ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження: приймає до свого відання майно боржника забезпечує його збереження; виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута; здійснює інвентаризацію та оцінку майна банкрута; аналізує фінансове становище банкрута; виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута; очолює ліквідаційну комісію та формує ліквідаційну масу, пред'являє до третіх осіб вимоги щодо повернення банкруту дебіторської заборгованості, тощо.

Тобто, ліквідатор зобов'язаний вчинити всі можливі дії щодо з'ясування обсягів активу та пасиву боржника шляхом запитів до відповідних органів, у тому числі державної виконавчої служби, банківських установ, бюро технічної інвентаризації, реєстраційних відділень МВС України тощо, здійснити вичерпні заходи щодо встановлення наявності чи відсутності вини засновників боржника, вини керівника боржника, які мають право давати обов'язкові для боржника вказівки чи мають можливість іншим чином визначати його дії, у доведенні боржника до банкрутства.

Як вбачається з матеріалів справи, з метою вжиття заходів, спрямованих на пошук майна банкрута та його реалізацію, ліквідатором зроблено відповідні запити в державні органи, які ведуть облік активів та мають інформацію щодо матеріальних активів юридичним особам, Копії відповідних запитів та відповідей реєструючих органів додані ліквідатором банкрута до звіту.

На письмові запити ліквідатор отримав відповіді про відсутність будь-яких зареєстрованих за боржником активів.

Крім того, з метою виявлення майна банкрута, ліквідатором було отримано інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, згідно з якою за банкрутом не зареєстровано нерухомого майна, втім містяться записи про накладення заборони на відчуження рухомого майна.

Статтею 41 Закону передбачено певну сукупність дій, яку необхідно вчинити ліквідатором в ході ліквідаційної процедури.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3 ст. 46 Закону після завершення всіх розрахунків з кредиторами ліквідатор подає до господарського суду звіт та ліквідаційний баланс, до якого додаються, зокрема, відомості за результатами інвентаризації майна боржника та перелік ліквідаційної маси; відомості про реалізацію об'єктів ліквідаційної маси з посиланням на укладені договори купівлі-продажу; копії договорів купівлі-продажу та акти приймання-передачі майна; реєстр вимог кредиторів з даними про розміри погашених вимог кредиторів; документи, які підтверджують погашення вимог кредиторів. Господарський суд після заслуховування звіту ліквідатора та думки членів комітету кредиторів або окремих кредиторів виносить ухвалу про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу. Якщо за результатами ліквідаційної процедури після задоволення вимог кредиторів не залишилося майна, господарський суд виносить ухвалу про ліквідацію юридичної особи - банкрута. Якщо ліквідатор не виявив майнових активів, що підлягають включенню до складу ліквідаційної маси, він зобов'язаний подати господарському суду ліквідаційний баланс, який засвідчує відсутність у банкрута майна.

До обов'язків ліквідатора входить самостійно вживати заходи, спрямовані на пошук, виявлення та повернення майна банкрута та здійснювання необхідних заходів, що створюють можливість наповнення ліквідаційної маси банкрута для задоволення вимог кредиторів.

Як вбачається з матеріалів справи, за результатами дій по розшуку та виявленню майна банкрута, ліквідатором було виявлено та включено у ліквідаційну масу банкрута земельну ділянку площею 2,0499 га, яка знаходиться за адресою: Київська область, Бориспільський район, Гнідинська сільська рада.

На підставі проведеного конкурсу на визначення кандидатури організатора аукціону з продажу майна банкрута, рішенням від 28.01.2015 ліквідатор визначив організатором аукціону Товариство з обмеженою відповідальністю "Універсальний торговий дім "Меркурій" уклав договір на проведення аукціону на умові встановлення винагороди організатора аукціону у розмірі 15% від суми вартості реалізації майна.

На засіданні комітету кредиторів банкрута 10.04.2015 прийнято рішення зобов'язати ліквідатора здійснити оцінку майна банкрута та реалізувати оцінені активи ТОВ "Фактор Коммерс" у порядку встановленому законодавством на аукціоні.

З матеріалів справи вбачається, що ліквідатором банкрута було замовлено та отримано експертну оцінку земельної ділянки площею 2,0499 га, згідно якої ринкова вартість земельної ділянки станом на 29.04.2015 складає 940494,12 грн.

За результатами проведеного Товариством з обмеженою відповідальністю "Універсальний торговий дім "Меркурій" аукціону з продажу майна банкрута між Товариством з обмеженою відповідальністю "Експерементально-виробничий центр "Фобос" та ТОВ "Фактор Коммерс" було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки від 29.07.2015. ціна продажу склала 61916,4 грн.

Всі отримані від реалізації майна банкрута грошові кошти в розмірі 61916,4 грн. були направлені на сплату винагороди організатору аукціону та на погашення витрат понесених ліквідатором під час ліквідаційної процедури ТОВ "Фактор Коммерс", оплату послуг арбітражного керуючого.

Відповідно до ст. 49 Закону про банкрутство продаж майна боржника в провадженні у справі про банкрутство здійснюється в порядку, встановленому цим Законом, шляхом проведення торгів у формі аукціону, за винятком майна, продаж якого відповідно до законодавства України здійснюється шляхом проведення закритих торгів.

Продажу підлягають всі види майна боржника, призначеного для здійснення господарської діяльності, за винятком прав і обов'язків, які не можуть бути передані іншим особам.

Порядок організації проведення аукціонів у проваджені у справах про банкрутство та вимоги до їх організаторів стосовно майна державних підприємств та підприємств, у статутному капіталі яких частка державної власності перевищує п'ятдесят відсотків, установлюються органом, уповноваженим управляти державним майном.

Суб'єктами аукціону є його замовник, організатор та учасники.

Замовником є ліквідатор, призначений господарським судом у порядку, встановленому цим Законом.

Організатором аукціону є визначена замовником фізична або юридична особа, що має ліцензію на проведення торгів і з якою замовник аукціону уклав договір на проведення аукціону.

Організатор аукціону визначається замовником за конкурсом, що проводиться у визначеному замовником порядку, основними критеріями якого вважаються наявність ліцензії, достатній, але не менш як три роки, досвід проведення аукціонів, запропонована найменша сума винагороди.

Організатором аукціону не може бути заінтересована особа стосовно боржника, кредиторів та замовника аукціону.

Як було зазначено вище, ліквідатор своїм рішенням від 28.01.2015 визначив організатором аукціону Товариство з обмеженою відповідальністю "Універсальний торговий дім "Меркурій" та вирішив укласти договір на проведення аукціону на умові встановлення винагороди організатора аукціону у розмірі 15% від суми вартості реалізації майна.

Конкурс з відбору організатора аукціону ліквідатор провів серед одного учасника, тобто не на конкурсних засадах, з порушенням критеріїв відбору щодо досвіду проведення аукціонів (згідно Статуту ТОВ "Універсальний торговий дім "Меркурій" зареєстроване лише 05.12.2014) та найменшої суми винагороди (15 % від суми вартості реалізації майна суперечить вказаному критерію).

На думку колегії суддів, відсутність контролю зі сторони господарського суду щодо належним виконання ліквідатором обов'язку з організації продажу, в тому числі і визначення організатора аукціону, та забезпеченням реалізації майна банкрута за найвищою ціною, призвела до порушенням прав кредиторів, оскільки продаж земельної ділянки ринковою вартістю більше 900 тис. грн. відбувся лише за 61916,4 грн.

Місцевий господарський суд на зазначені вище обставини справи уваги не звернув, не надав належної правової оцінки діям ліквідатора з організації та проведення реалізації виявленого майна банкрута, враховуючи, що ліквідатор не звертався до господарського суду про визнання організатора аукціону (Товариства з обмеженою відповідальністю "Універсальний торговий дім "Меркурій") учасником провадження.

Разом з тим, до звіту ліквідатора не подані докази проведення ліквідатором інвентаризації майнових активів підприємства-банкрута.

З метою аналізу фінансового становища банкрута, а також формування ліквідаційної маси і виявлення майна банкрута, що можуть знаходитись у третіх осіб, виявлення дебіторської заборгованості, ліквідатор зобов'язаний дослідити бухгалтерську та іншу документацію, здійснити інвентаризацію майнових активів підприємства-банкрута.

Колегія суддів зазначає, що до звіту ліквідатора не додані докази проведення інвентаризації майнових активів банкрута.

При цьому, ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.11.2013 визнано, серед інших, вимоги Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" в розмірі 230 444 792,10 грн. (190 633 169,78 грн. та 4 980 811,00 доларів США, що еквівалентно 39 811 622,32 грн.) такими, що забезпечені заставою майна боржника; затверджено реєстр вимог кредиторів ТОВ "Фактор Коммерс".

У попередньому судовому засіданні було встановлено, що грошові вимоги Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" до боржника виникли у зв'язку з невиконанням Товариством з обмеженою відповідальністю "Фактор Коммерс" як позичальником грошових зобов'язань за кредитним договором № 151308К50 від 22.08.2008 з додатками та п'яти договорами про кредитування шляхом відкриття безвідкличного документарного підтвердженого непокритого акредитиву № 151308К43 від 29.07.2008, № 151308К35 від 13.06.2008, № 151308К11 від 26.03.2008, № 151308К5 від 01.02.2008, № 151307К88 від 21.12.2007, за умовами яких Товариству з обмеженою відповідальністю "Фактор Коммерс" були відкриті невідновлювальні кредитні лінії з кінцевим терміном погашення до 30.09.2010 та сплатою встановлених у таких договорах відсотків за користування кредитом та комісії за управління кредитом.

В забезпечення виконання вказаних кредитних зобов'язань між кредитором та боржником було укладено договори застави майнових прав від 26.08.2008 № 151308Z116, від 29.12.2008 № 151308Z168, від 29.07.2008 № 151308Z112, від 21.12.2007 № 151307Z192, від 13.06.2008 № 151308Z100, від 04.02.2008 № 151308Z17.

Предметами застави за вказаними Договорами застави є майнові права за контрактами, укладеними між боржником та його контрагентами на купівлю дизельного пального та/або бензину.

Після реалізації боржником дизельного палива та/або бензину або його/їх частини, за контрактами, предметом застави за Договорами застави стають майнові права на виручку за такими контрактами.

З моменту отримання боржником від контрагентів за наведеними контрактами виручки за такими контрактами, остання стає Предметом застави за Договорами застави.

Колишній керівник ТОВ "Фактор Коммерс" за актом приймання-передачі від 14.01.2015 передав арбітражному керуючому Кучаку Ю.Ф. документацію банкрута серед якої відсутня будь-яка первинна документація на підтвердження наявності дебіторської заборгованості ТОВ "Фактор-Коммерс".

Також за твердженням ліквідатора, в ліквідаційній процедурі не виявлено на рахунках банкрута коштів, отриманих на підставі контрактів на купівлю дизельного палива, що підтверджується наявними у матеріалах справи виписками з рахунків банкрута та довідками про їх закриття.

Оскільки відсутня первинна документація, грошові кошти на банківських рахунках, на переконання ліквідатора, з яким погодився і суд першої інстанції, ним вчинено достатні дії з виявлення та розшуку заставного майна належного банкруту (дизельного пального та бензину чи виручки за контрактами, майнові права вимоги за якими є предметами договорів застави майнових прав від 26.08.2008 №151308Z116, від 29.12.2008 №151308Z168, від 29.07.2008 №151308Z112, від 21.12.2007 №151307Z192, від 13.06.2008 №151308Z100, від 04.02.2008 №151308Z17).

На переконання колегії суддів, невжиття заходів з проведення інвентаризації майна підприємства-банкрута, навіть за відсутності повного обсягу первинної документації, свідчить про неповноту дій ліквідатора у ліквідаційній процедурі з виявлення всіх майнових активів боржника.

Слід зазначити, що заставний кредитор надав господарському суду копії первинних документів, які свідчать про здійснення боржником господарських операцій з купівлі-продажу нафтопродуктів з іноземними та вітчизняними контрагентами, та можуть бути підставою для вжиття заходів зі встановлення дебіторської заборгованості.

Втім, ліквідатор безпідставно пославшись на неподання заставним кредитором первинної документації не вжив належних заходів з встановлення та пошуку активів боржника.

Окремо, колегія суддів зазначає, що згідно з ч. 5 ст. 41 Закону про банкрутство, під час здійснення своїх повноважень ліквідатор має право заявити вимоги до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями боржника у зв'язку з доведенням його до банкрутства. Розмір зазначених вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою. У разі банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, які мають право давати обов'язкові для боржника вказівки чи мають можливість іншим чином визначати його дії, на засновників (учасників, акціонерів) боржника - юридичної особи або інших осіб у разі недостатності майна боржника може бути покладена субсидіарна відповідальність за його зобов'язаннями. Стягнені суми включаються до складу ліквідаційної маси і можуть бути використані тільки для задоволення вимог кредиторів у порядку черговості, встановленому цим Законом.

Нездійснення ліквідатором вичерпних заходів, передбачених чинним законодавством, щодо встановлення наявності чи відсутності вини засновників чи керівника боржника у доведенні останнього до банкрутства за вказаних обставин даної справи дає підстави дійти висновку про передчасність затвердження звіту ліквідатора. Так, у разі встановлення вини керівника боржника у даному випадку до нього слід пред'явити вимоги відповідно до Закону та стягненні суми включати до складу ліквідаційної маси банкрута, як це передбачено ст. 41 Закону про банкрутство.

Слід зазначити, що аналіз бухгалтерської та іншої первинної документації мали б підтвердити чи були вчинені боржником протягом одного року, що передував порушенню справи про банкрутство відповідні неправомірні правочини (договори) або інші неправомірні майнові дії, направлені на ухилення від розрахунку з кредиторами.

Правочини (договори) або майнові дії боржника, які були вчинені боржником після порушення справи про банкрутство або протягом одного року, що передував порушенню справи про банкрутство, можуть бути відповідно визнані недійсними або спростовані господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або конкурсного кредитора з підстав, визначених ч. 1 ст. 20 Закону.

Проте, ліквідатором не досліджувалось питання наявності таких договорів та належна правова оцінка вказаному не надавалась.

Наведене свідчить, що ліквідатор не здійснив вичерпних заходів щодо розшуку відповідного майна банкрута, включаючи те майно, яке можливо неправомірно вибуло з власності банкрута до порушення провадження у справі про банкрутство в межах одного року, як це передбачено Законом.

Перелік додатків до звіту ліквідатора, які подаються суду разом із звітом та ліквідаційним балансом є предметом дослідження в судовому засіданні за підсумками ліквідаційної процедури, яке проводиться за участю кредиторів (комітету кредиторів), подання звіту та ліквідаційного балансу здійснюється ліквідатором за наслідком всіх проведених ним дій в ході ліквідаційної процедури.

Ухвала суду про затвердження звіту ліквідатора, ліквідаційного балансу є за своєю правовою природою судовим рішенням, яке підсумовує хід ліквідаційної процедури, в якому необхідно повно відобразити обставини, що мають значення для даної справи (вчинення належних дій по виявленню активів та пасивів боржника, встановленню правового статусу боржника, як юридичної особи, доведення неможливості відновлення платоспроможності боржника внаслідок вжитих ліквідатором заходів та необхідність його ліквідації), висновки суду про встановлені обставини і їх правові наслідки повинні бути вичерпними, відповідати дійсності та підтверджуватися достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Окрім того, ухвала суду про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу є судовим актом, який не тільки встановлює обставини відсутності майна боржника для задоволення вимог кредиторів, дає оцінку повноті дій ліквідатора в ході ліквідаційної процедури, вона підсумовує також хід процедури банкрутства та припиняє провадження у справі про банкрутство.

При цьому, звіт ліквідатора та поданий ним ліквідаційний баланс є підсумковими документами, які підтверджують належне проведення ліквідатором всіх заходів ліквідаційної процедури, повне вчинення ним дій по виявленню кредиторів та активів боржника.

Однак, звіт ліквідатора, який надано суду на затвердження, вказаним вимогам закону не відповідає, оскільки в ньому не відображено вчинення всіх належних дій ліквідатором по виявленню активу боржника та по формуванню ліквідаційної маси банкрута, із врахуванням вищезазначеного.

У відповідності до ст.ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції про можливість затвердження звіту ліквідатора та завершення ліквідаційної процедури Товариства з обмеженою відповідальністю "Фактор Коммерс" зроблені передчасно, а тому відсутні законні підстави для затвердження звіту, ліквідаційного балансу банкрута та припинення провадження по справі.

За таких обставин, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" підлягає задоволенню, оскаржувана ухвала суду першої інстанції - скасуванню, як така, що прийнята передчасно, з неповним з'ясуванням всіх обставин, що мають значення для справи.

На підставі викладеного, керуючись статями 99, 101 - 106 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" задовольнити.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.05.2017 у справі № 910/3438/13 скасувати.

3. Справу № 910/3438/13 направити для подальшого розгляду до Господарського суду міста Києва на стадію ліквідаційної процедури.

Головуючий суддя С.В. Сотніков

Судді В.О. Пантелієнко

О.М. Остапенко